Рішення

від 15.08.2022 по справі 183/3787/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3787/21

№ 2/183/1090/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» про стягнення заборгованості по орендній платі,-

в с т а н о в и в:

08 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» про стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 березня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. за реєстровим № 236, він успадкував 1/2 частини земельної ділянки площею 4,800 га., кадастровий номер 1223282000:02:030:0476, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Його право власності на земельну ділянку площею 4,800 га., кадастровий номер 1223282000:02:030:0476 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 14 березня 2017 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34263661від 15 березня 2017 року, номер запису про право власності: 19438991.

Зазначену земельну ділянку він успадкував після смерті ОСОБА_3 , 1948 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка належала останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ДП № 007957, виданого 17 жовтня 2002 року Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 24059.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 березня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. за реєстровим № 237, він успадкував 1/2 частини земельної ділянки площею 4,800 га., кадастровий номер 1223282000:02:030:0476, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Його право власності на земельну ділянку площею 4,800 га., кадастровий номер 1223282000:02:030:0476 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 14 березня 2017 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34254560 від 15 березня 2017 року, номер запису про право власності: 19429343.

Зазначену земельну ділянку він успадкував після смерті ОСОБА_3 , 1948 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та належала останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ДП № 007957, виданого 17 жовтня 2002 року Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 24059.

12 листопада 2002 року між спадкодавцем ОСОБА_3 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» (Орендарем) укладено Договір оренди без номеру (далі по текстуДоговір оренди), зареєстрований 28 березня 2003 року у Новомосковському районному відділі земельних ресурсів, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 0538.

У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3 Договору оренди, ОСОБА_3 (Орендодавець) передала відповідачу (Орендар) в строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею 4,800 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на чотири роки одинадцять місяців двадцять дев`ять днів, з моменту державної реєстрації. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на день підписання договору склала 53 658,12 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди, відповідач зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку основну орендну плату у грошовій формі у розмірі 1 (одного) відсотка від грошової оцінки землі, що на момент укладення договору становить 536,58 грн. за один рік, а в натуральному вигляді згідно додатку до договору. Орендар також нараховує щороку додаткову орендну плату Орендодавцю, що є пенсіонером, у розмірі 100,00 грн. Строк та умови виплати орендної плати: щороку з 01 вересня по 31 грудня готівкою через касу Орендаря або, за бажанням Орендодавця, безготівковим або поштовим перерахуванням з утриманням видатків на перерахування за рахунок орендної плати.

Крім того, абз. 2 п. 2.2 Договору, сторонами було погоджено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, Орендар також повинен підняти вартість орендної плати шляхом видання наказу без внесення змін до договору. Орендар сплачує Орендодавцю суму орендної плати після утримання прибуткового податку, згідно чинного законодавства. Вказана у договорі орендна плата коригуватиметься Орендарем без внесення доповнень до договору у наступних випадках: у разі підвищення законодавством мінімальної орендної плати; у разі індексації законодавством грошової оцінки землі. Орендар може перенести термін виплати орендної плати тільки за умови погодження з Орендодавцем. Земельний податок за орендовану земельну ділянку сплачується Орендарем у встановлений законом термін.

Відповідно до п. 3 Договору оренди, сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від недоїмки за кожний день прострочки.

На виконання п. 3 Договору оренди ОСОБА_3 (Орендодавець) в день підписання Договору оренди землі також підписала акт приймання-передачі від 12 листопада 2002 року, відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу.

01 лютого 2008 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за № 04-08-126-00391 між спадкодавцем ОСОБА_3 (Орендодавцем) та ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» (Орендарем) було зареєстровано Додаткову угоду без номеру та дати до Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ними 12 листопада 2002 року.

За змістом Додаткової угоди до Договору оренди землі, сторонами було вирішено: внести зміни до абз. 1 п. 2.2. Договору, яким змінили орендну плату в грошовій формі у розмірі 2 (Двох) відсотків від грошової оцінки землі, що становить 1 111,00 грн., зокрема Орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га, відшкодовує витрати на поховання в розмірі 257,00 грн. У випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, Орендар також повинен підняти вартість орендної плати та внести відповідні зміни в Договір оренди земельної ділянки; внести зміни до абз. 1 п. 2.3 Договору, яким зазначено термін дії Договору до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди, Орендар несе відповідальність за заростання земельної ділянки бур`янами відповідно до Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Додатковою угодою також встановлено, що у всьому іншому, що не передбачено додатковою угодою, сторони керуються Договором та діючим в Україні законодавством.

На виконання вимог ст. 148-1 ЗК України позивачі повідомили відповідача про набуття ними права спільної часткової приватної власності (по 1/2 частки) земельної ділянки площею 4,800 га., кадастровий номер 1223282000:02:030:0476, що розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, однак станом на теперішній час позивачі, як нові Орендодавці, не отримали від відповідача ані офіційної відповіді, ані коштів, сплачених в рахунок заборгованої орендної плати.

Таким чином, сторони за Договором оренди з урахуванням укладеної Додаткової угоди погодили 3 складових орендної плати: грошову орендна плата у грошовій формі у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; відробіткову оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га; натуральну безкоштовна поставка соломи до садиби Орендодавця. Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання у розмірі 257,00 грн.

З 2008 року на виконання Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» із змінами від 13.09.2002 року та Указу Президента України від 19.08.2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» відповідачем розмір орендної плати у грошовому виразі за Договором оренди землі було збільшено до 3% від нормативної грошової оцінки землі.

У подальшому відповідачем відповідно до внутрішніх наказів розмір орендної плати поступово збільшувався, а саме: з 2015 року до 4,0% від грошової оцінки землі, з 2016 року до 5,5 %, а з 2017 року до 6,5 %.

Проте відповідач, починаючи з 2013 року не виконує свій обов`язок щодо сплати орендної плати за спірним Договором оренди земельної ділянки в частині сплати орендної плати у грошовій, натуральній та відробітковій формі, в результаті чого позивачі, зокрема спадкодавець були позбавлені тих благ, на які вони розраховували отримати за Договором.

Згідно з інформацією наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області нормативна грошова оцінка земельної ділянки належної позивачам в період з 2013 по 2020 роки становила: станом на 2013 рік 122 318,00 грн.: станом на 2014 рік 122 318,00 грн.; станом на 2015 рік 152 776,00 грн.; станом на 2016 рік 183 331,00 грн.; станом на 2017-2020 роки 183 331,00 грн.

За підрахунками позивача, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її збільшення, за період 2013-2020 роки, розмір орендної плати в грошовому виразі, який підлягав сплаті позивачам повинен становити 71 038,09 грн., а саме:

-за 2013 рік -3 769,54 грн. (122 318,00 грн. : 100% х 3,0%);

-за 2014 рік - 3 769,54 грн. (122 318,00 грн. : 100% х 3,0%);

-за 2015 рік -4 992,72 грн. (152 776,00 грн. : 100% х 4,0%);

-за 2016 рік - 10 183,21 грн. (183 331,00 грн. : 100% х 5,5%);

-за 2017 рік -12 016,52 грн. (183 331,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2018 рік - 12 016,52 грн. (183 331,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2019 рік -12 016,52 грн. (183 331,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2020 рік 12 016,52 грн. (183 331,00 грн. : 100% х 6,5%);

-а також 257,00 грн. витрати на поховання.

Позивачі, кожен окремо, звертають увагу на те, що вони мають право на отримання орендної плати пропорційно розміру їх часток у спадщині, а саме по 1/2, що становить 35 519,05 грн.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2013-2020 роки за користування земельною ділянкою площею 4,800 га., кадастровий номер 1223282000:02:030:0476 в розмірі 35 519,05 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за 2013-2020 роки за користування земельною ділянкою площею 4,800 га., кадастровий номер 1223282000:02:030:0476 в розмірі 35 519,05 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з суми судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., а всього 5908,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з суми судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., а всього 5 908,00 грн.

Ухвалою суду від 11 червня 2021 року дану позовну заяву залишено без руху, позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надано строк для усунення її недоліків, а саме: долучення документів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 454,00 грн.

06 липня 2021 року на виконання вимог даної ухвали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду зі спільною заявою, в якій усунули недоліки позову, надавши документ про сплату судового збору на суму 454,00 грн.

Ухвалою суду від 04 серпня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві представник відповідача ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що з 2017 року по теперішній час зазначена земельна ділянка не перебуває в користуванні ТОВ АФ «Олімпекс-Агро», оскільки 23.06.2017 року між позивачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ФГ «ФЕДОРИК» були укладені Договори оренди № 54/17 та № 55/17 відносно спірної земельної ділянки, яка передана в оренду іншому Орендарю, зареєстровані в державному реєстрі 13.07.2017 року за № 21452408 та № 21453028, а тому у відповідача відсутні були підстави нараховувати та виплачувати орендну плату позивачам. Що стосується періоду з 2013-2017 роки, просив до вказаних правовідносин застосувати строк позовної давності, а також стягнути з позивачів на користь ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

У відповіді на відзив представник позивачів зазначив, що відповідач не заперечує факту існування заборгованості по орендній платі за період 2013-2020 роки, з посиланнями відповідача на недобросовісні дії позивачів не погоджується, оскільки самі позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечують факт передачі ними спірної земельної ділянки в користування іншим особам, в тому числі ФГ «ФЕДОРИК». Звернув увагу на те, що відповідачем ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» 07.02.2018 року було подано скаргу до Міністерства юстиції у зв`язку з подвійною реєстрацією права оренди відносно спірної земельної ділянки, що належить позивачам, в якій ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» вказувало на те, що воно користується даною земельною ділянкою на підставі Договору оренди, який достроково не був розірваний чи визнаний судом недійсними, державна реєстрація якого також не скасовувалася. Однак, незважаючи на наявність чинного зареєстрованого договору оренди відбулася повторна всупереч діючому законодавству реєстрація права оренди за ФГ «ФЕДОРИК», що перебуває у користуванні ТОВ АФ «Олімпекс-Агро». Також, відповідно до змісту вказаної скарги відповідач зазначає, що йому стало відомо про наявність подвійної реєстрації права оренди у лютому 2018 року. Крім того, відповідач у скарзі просив звернути увагу Мін`юсту, що на час звернення зі скаргою, ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» продовжує користуватися земельною ділянкою позивачів і припинення орендних відносин між сторонами не відбувалося. Так, на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 06.03.2018 року № 642/5 рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ярмолюк М.М., індексний номер: 36202373 від 19.07.2017 року, на підставі якого було зареєстроване право оренди на земельну ділянку площею 4,800 га, кадастровий номер 1223282000:02:030:0476 за ФГ «ФЕДОРИК» було скасоване. На думку представника позивачів твердження відповідача про те, що з 2017 року відповідач не користується спірною земельною ділянку є надуманими, оскільки вказане вище підтверджує, що земельна ділянка із користування ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» не вибувала, а тому позивачі мають повне право отримати невиплачену відповідачем орендну плату за період з 2013 року по 2020 рік, протягом якого останній користувався земельною ділянкою. Зазначене спростовується наведеним ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» у скарзі, що саме воно користується спірною ділянкою, окрім того в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо припинення договору оренди, укладеного з відповідачем, в тому числі акту приймання-передачі спірної ділянки. Щодо заявленого клопотання про застосування строку позовної давності за період 2013-2017 роки заперечував з огляду на те, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому у 2013 році орендну плату не отримала. При цьому, позивачі успадкували право власності на спірну ділянку лишу у 2017 році, а тому до 2017 року не змогли звернутися з вимогами про стягнення заборгованої орендної плати. Крім того, про наявність орендних відносин між спадкодавцем і відповідачем, позивачі дізналися лише 18.03.2021 року з відповіді Відділу у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а тому на думку представника позивачів, строк позовної давності позивачами не пропущений.

У своїх запереченнях представник відповідача ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» наполягав на застосуванні строку позовної давності до спірного періоду 2013-2017 року, вказував на те, що позивачі мали більш ніж достатньо часу для того, щоб довідатися про наявність орендних правовідносин щодо спірної земельної ділянки, зокрема про свої порушені права, оскільки останні набули право власності на спірну земельну ділянку 14.03.2017 року, при цьому до Відділу у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із запитом звернулися лише 10.03.2021 року, тобто фактично через чотири роки з моменту набуття права власності. Також зазначив, що право оренди земельної ділянки станом на 23.02.2022 року зареєстроване за ФГ «ФЕДОРИК» та його державна реєстрація не скасована, спірна земельна ділянка з 2017 року вибула з користування ТОВ «ВФ «Олімпекс-Агро», а тому у відповідача відсутні підстави сплачувати орендну плату за спірний період.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_4 не з`явилися, згідно заяви представника останній просив розглядати справу без його участі, вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити. В подальшому звернувся з заявою про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача ТОВ агрофірма «Олімпекс-Агро`в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, суд враховує, що справа в провадженні суду перебуває тривалий час, її розгляд провадиться в спрощеному позовному провадженні, від представника відповідача надійшов відзив з доданими до нього доказами, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для ухвалення заочного рішення.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 березня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. за реєстровим № 236, належить 1/2 частини земельної ділянки площею 4,800 га., кадастровий номер 1223282000:02:030:0476, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Його право власності на земельну ділянку площею 4,800 га, кадастровий номер 1223282000:02:030:0476 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 14 березня 2017 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34263661 від 15 березня 2017 року, номер запису про право власності: 19438991, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 82431848 від 15 березня 2017 року.

Зазначену земельну ділянку він успадкував після смерті ОСОБА_3 , 1948 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та належала останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ДП № 007957, виданого 17 жовтня 2002 року Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 24059.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 березня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. за реєстровим № 237, належить 1/2 частини земельної ділянки площею 4,800 га., кадастровий номер 1223282000:02:030:0476, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Його право власності на земельну ділянку площею 4,800 га., кадастровий номер 1223282000:02:030:0476 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 14 березня 2017 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34254560 від 15 березня 2017 року, номер запису про право власності: 19429343,що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 82389887 від 14 березня 2017 року.

Зазначену земельну ділянку він успадкував після смерті ОСОБА_3 , 1948 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та належала останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ДП № 007957, виданого 17 жовтня 2002 року Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 24059.

Встановлено, що 12 листопада 2002 року між спадкодавцем ОСОБА_3 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» (Орендарем) укладено Договір оренди без номеру (далі по текстуДоговір оренди), зареєстрований 28 березня 2003 року у Новомосковському районному відділі земельних ресурсів, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 0538.

У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3 Договору оренди, ОСОБА_3 (Орендодавець) передала відповідачу (Орендар) в строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею 4,800 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на чотири роки одинадцять місяців двадцять дев`ять днів, з моменту державної реєстрації. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на день підписання договору склала 53 658,12 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди, відповідач зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку основну орендну плату у грошовій формі у розмірі 1 (одного) відсотка від грошової оцінки землі, що на момент укладення договору становить 536,58 грн. за один рік, а в натуральному вигляді згідно додатку до договору. Орендар також нараховує щороку додаткову орендну плату Орендодавцю, що є пенсіонером, у розмірі 100,00 грн. Строк та умови виплати орендної плати: щороку з 01 вересня по 31 грудня готівкою через касу Орендаря або, за бажанням Орендодавця, безготівковим або поштовим перерахуванням з утриманням видатків на перерахування за рахунок орендної плати.

Крім того, абз. 2 п. 2.2 Договору, сторонами було погоджено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, Орендар також повинен підняти вартість орендної плати шляхом видання наказу без внесення змін до договору. Орендар сплачує Орендодавцю суму орендної плати після утримання прибуткового податку, згідно чинного законодавства. Вказана у договорі орендна плата коригуватиметься Орендарем без внесення доповнень до договору у наступних випадках: у разі підвищення законодавством мінімальної орендної плати; у разі індексації законодавством грошової оцінки землі. Орендар може перенести термін виплати орендної плати тільки за умови погодження з Орендодавцем. Земельний податок за орендовану земельну ділянку сплачується Орендарем у встановлений законом термін.

Відповідно до п. 3 Договору оренди, сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від недоїмки за кожний день прострочки.

На виконання п. 3 Договору оренди ОСОБА_3 (Орендодавець) в день підписання Договору оренди землі також підписала акт приймання-передачі від 12 листопада 2002 року, відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу.

Встановлено, що 01 лютого 2008 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за № 04-08-126-00391 між спадкодавцем ОСОБА_3 (Орендодавцем) та ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» (Орендарем) було зареєстровано Додаткову угоду без номеру та дати до Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ними 12 листопада 2002 року.

За змістом Додаткової угоди до Договору оренди землі, сторонами було вирішено: внести зміни до абз. 1 п. 2.2. Договору, яким змінили орендну плату в грошовій формі у розмірі 2 (Двох) відсотків від грошової оцінки землі, що становить 1 111,00 грн., зокрема Орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га, відшкодовує витрати на поховання в розмірі 257,00 грн. У випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, Орендар також повинен підняти вартість орендної плати та внести відповідні зміни в Договір оренди земельної ділянки; внести зміни до абз. 1 п. 2.3 Договору, яким зазначено термін дії Договору до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди, Орендар несе відповідальність за заростання земельної ділянки бур`янами відповідно до Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Додатковою угодою також встановлено, що у всьому іншому, що не передбачено додатковою угодою, сторони керуються Договором та діючим в Україні законодавством.

Таким чином, сторони за Договором оренди з урахуванням укладеної Додаткової угоди погодили 3 складових орендної плати: грошову орендна плата у грошовій формі у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; відробіткову оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га; натуральну безкоштовна поставка соломи до садиби Орендодавця.

У відповідності дост. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Також, відповідно дост. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 1ст. 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 4ст. 32 Закону України "Про оренду землі"перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 3 розділу "Інші умови" Договору оренди землі передбачено, що в разі переходу права власності до інших осіб Договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Згідно із приписами ч.ч. 1, 3ст. 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

На виконання вимог ст. 148-1 ЗК України позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 повідомили відповідача про набуття ними права спільної часткової приватної власності (по 1/2 частки) земельної ділянки площею 4,800 га,кадастровий номер 1223282000:02:030:0476, що розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, однак станом на теперішній час їхні повідомлення залишилися без реагування з боку відповідача ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро».

Отже, 14 березня 2017 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,набувши право власності по1/2 частини на земельну ділянку площею 4,800 га, кадастровий номер 1223282000:02:030:0476 набули прав та обов`язків за Договором оренди землі, укладеним 12 листопада 2002 року між спадкодавцем ОСОБА_3 відповідачем ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро», та стали новими Орендодавцями.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зіст. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст.15 Закону України «Про оренду землі»відносить до істотних умов договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлює, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ст.21,22 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5статті 24 Закону України «Про оренду землі»встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1ст. 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою єсистематичнанесплата орендної плати.

Так, Договором оренди передбачено, що відповідач зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, утримувати з орендної плати прибутковий податок та вносити його до бюджету. Нести відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати.

Пункт 3 ч. 1ст.3 ЦК Українивизначає однією з загальних засада цивільного законодавствасвободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3ст.6 ЦК України).

Частина 1ст. 14 ЦК Українивизначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК Українивизначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зіст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2ст. 651 ЦК Українипередбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначено вище, укладений між спадкодавцем ОСОБА_3 (Орендодавцем) та відповідачем ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» Договір оренди землі (п.2.2. Договору з урахуванням Додаткової угоди) визначає три основні складові орендної плати, якими є: орендна плата у грошовій формі в розмірі 2% від грошової оцінки землі, безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га.

З 2008 року на виконання Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» із змінами від 13.09.2002 року та Указу Президента України від 19.08.2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» відповідачем розмір орендної плати у грошовому виразі за Договором оренди землі було збільшено до 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, сторони за Договором оренди з урахуванням укладеної Додаткової угоди погодили 3 складових орендної плати: грошову орендна плата у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; відробіткову оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га; натуральну безкоштовна поставка соломи до садиби Орендодавця. Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання.

Судом встановлено, що відповідно до внутрішніх наказів відповідача розмір орендної плати поступово збільшувався, а саме: з 2015 року до 4,0% від грошової оцінки землі, з 2016 року до 5,5 %, а з 2017 року до 6,5 %.

Відповідно до п.289.1ст.289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Так, згідно з інформацією наданою Управлінням Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області нормативна грошова оцінка земельної ділянки належної позивачам в період з 2013 по 2020 роки становила: станом на 2013 рік 122 318,00 грн.: станом на 2014 рік 122 318,00 грн.; станом на 2015 рік 152 776,00 грн.; станом на 2016 рік 183 331,00 грн.; станом на 2017-2020 роки 183 331,00 грн.

З урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її збільшення, за період дії спірного договору (2013-2020 роки), розмір орендної плати в грошовому виразі, який підлягав сплаті позивачам повинен був складати 71 038,09 грн., з яких:

-за 2013 рік - 3 769,54 грн. (122 318,00 грн. : 100% х 3,0%);

-за 2014 рік - 3 769,54 грн. (122 318,00 грн. : 100% х 3,0%);

-за 2015 рік -4 992,72 грн. (152 776,00 грн. : 100% х 4,0%);

-за 2016 рік - 10 183,21 грн. (183 331,00 грн. : 100% х 5,5%);

-за 2017 рік -12 016,52 грн. (183 331,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2018 рік - 12 016,52 грн. (183 331,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2019 рік -12 016,52 грн. (183 331,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2020 рік 12 016,52 грн. (183 331,00 грн. : 100% х 6,5%);

-а також 257,00 грн. витрати на поховання.

У судовому засіданні встановлено, що за 2013-2020 роки виплата орендної плати ні в грошовій, ні в натуральній формі відповідачем не здійснювалась. Вказана обставина визнана сторонами та у відповідності до ч.1ст.82 ЦПК Українине підлягає доказуванню.

В той же час, з огляду на те, що представником відповідача заявлене клопотання про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин за період 2013-2017 роки, суд, вирішуючи дане клопотання керується наступними нормами права.

Згідно зіст. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правиламист. 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1ст. 261 ЦК Україниза загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що наведені у ст.ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи -ст. 261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 4ст. 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд вважає, що до спірних правовідносин в частині здійснення розрахунку щодо наявності заборгованості з орендної плати за період 2013-2017 роки належить застосувати строк позовної давності.

Як зазначалося вище, в позовній заяві позивачі просили стягнути орендну плату за період 2018-2020 роки в розмірі 36 306,56 грн., з яких:

-за 2018 рік - 12 016,52 грн. (183 331,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2019 рік -12 016,52 грн. (183 331,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2020 рік 12 016,52 грн. (183 331,00 грн. : 100% х 6,5%);

-а також 257,00 грн. витрати на поховання.

Проте, суд не може погодитися з даним розрахунком позивачів, так як він здійснений без врахування утримання податку та військового збору, що суперечить умовам Договору оренди, яким визначено, що орендна плата сплачується після утримання прибуткового податку.

Приписами п.170.1ст.170 ПК Українивизначено особливості нарахування (виплати) та оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).

Так, п.п.170.1.1п.170.1 ПК Українивизначає, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі..

П.170.1.4п.170.1ст.170 ПК Українивказує, що доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставками, визначеними пунктом167.1статті167цьогоКодексу.

П.167.1ст.167 ПК Українивизначає, що Ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

З 2015 року, відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом162.1статті162цьогоКодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначеністаттею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 % від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленомустаттею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, відповідачем з урахуванням нормПК України, під час нарахування орендної плати з суми нарахованої орендної плати, як податковим агентом платника податку повинно бути перераховано податок на прибуток фізичних осіб та утримано військовий збір.

Відтак, сума орендної плати, належна до виплати позивачам становить:

-за 2018 рік9 673,30грн. (12 016,52 грн. -2 162,97 грн. (ПДФО 18%) 180,25 грн. (ВЗ 1,5 %));

-за 2019 рік - 9 673,30грн. (12 016,52 грн. -2 162,97 грн. (ПДФО 18%) 180,25 грн. (ВЗ 1,5 %));

-за 2020 рік - 9 673,30грн. (12 016,52 грн. -2 162,97 грн. (ПДФО 18%) 180,25 грн. (ВЗ 1,5 %));

-а також 257,00 грн. витрати на поховання.

За таких обставин, за Договором оренди земельної ділянки за період з 2018-2020 роки до стягнення підлягає орендна плата в сумі 29 276,90 грн.

В той же час, суд звертає увагу, що позивачі, як спадкоємці, мають право на отримання орендної плати пропорційно розміру їх часток у спадщині, а саме по 1/2, що становить 14 638,45 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Доводи представника відповідача про відсутність обов`язку сплачувати орендну плату у зв`язку з тим, що позивачами передано земельну ділянку іншому Орендарю, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 112606802 від 02 лютого 2018 року вбачається, що 13 липня 2017 року за земельною ділянкою кадастровий номер 1223282000:02:030:0476 було зареєстровано право оренди земельної ділянки за Орендарем Фермерським господарством «ФЕДОРИК»,підстава - Договір оренди землі, серія та номер: 54/17 та 55/17 від 23 червня 2017 року,строк дії договору: 7 (сім) років, починаючи з 02 лютого 2022 року. Орендодавці: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ярмолюк Маргаритою Миколаївною, індексний номер:36202373 від 19 липня 2017 року.

07 лютого 2018 року відповідач ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» зверталося до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора, зокрема і щодо реєстрації оренди земельної ділянки позивачів. Наказом Міністерства юстиції № 642/5 від 06 березня 2018 року рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ярмолюк Маргарити Миколаївни, індексний номер: 36202373 від 19 липня 2017 року скасовано.

Відповідач, обґрунтовуючи строки звернення із вищезазначеною скаргою до Міністерства юстиції України зазначив, що про існування оскаржуваного рішення приватного нотаріуса та Договору оренди з ФГ «ФЕДОРИК» відповідач дізнався у лютому 2018 року від представників ФГ «ФЕДОРИК», які вимагали передачі їм у користування земельні ділянки.Наведене спростовує доводи представника відповідача про те, що у 2017-2020 роках ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» не використовувало земельну ділянку, належну позивачам, оскільки з 2017 року вона вибула з його користування на підставі Договорів оренди № 54/17 та № 55/17, укладених23 червня 2017 року між позивачами та ФГ «ФЕДОРИК».

Представник відповідача наголошує на тому, що Наказ Міністерства юстиції України від 06.03.2018 року № 642/5 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36202373 від 19.07.2017 року не виконано дотепер і Державний реєстр речових прав на нерухоме майно № 301098940 від 23.02.2022 року містить інформацію про право оренди іншої особи на спірну земельну ділянку на підставі правочину, укладеного одним з позивачів.

З цього приводу суд зазначає, що на запит адвоката Ямкового В.Ф. від 11.02.2022 року за вих.№ 01-02/22 Міністерством юстиції України було надано відповідь від 18.02.2022 року за вих. № 21409/23592-33-22/33.3, згідно якої надано наступну інформацію. Наказом Міністерства юстиції України від 06.03.2018 року № 642/5 скаргу ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» від 07.02.2018 року № 81/ОА задоволено частково, скасовано рішення від 19.07.2017 року № 36202373, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., на підставі якого було проведено державну реєстрацію іншого речового права (оренди) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1223282000:02:030:0476 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи № 21453028 та № 21452408 про інше речове право ФГ «ФЕДОРИК» на земельну ділянку. Виконання Наказу покладено на Департамент державної реєстрації та нотаріату. Департаментом було частково виконано Наказ та скасовано запис № 21453028 про інше речове право ФН «ФЕДОРИК» на 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку, який внесено на підставі договору оренди землі від 23.06.2017 року № 55/17, укладеного між співвласником земельної ділянки ОСОБА_1 та ФГ «ФЕДОРИК», щодо 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку. Наказ в частині скасування запису № 21452408 про інше речове право ФГ «ФЕДОРИК» на 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку, який внесено на підставі договору оренди землі від 23.06.2017 року № 54/17, укладеного між іншим співвласником земельної ділянки ОСОБА_2 та ФГ «ФЕДОРИК», щодо 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку, виконати не вбачається за можливе, оскільки на підставі рішення від 19.07.2017 року № 36206394, прийнятого приватним нотаріусом Ярмолюк М.М., яке не було скасовано Наказом, щодо запису № 21452408 було проведено державну реєстрацію виправлення іншого речового права.

У відповідності до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на ту обставину, що спірна земельна ділянка не перебувала у його користуванні протягом 2017-2020 років, проте жодного доказу на підтвердження цього факту не надав. Також відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що позивачами чинилися будь-які перешкоди відповідачу у користуванні земельною ділянкою.

При цьому суд зауважує, що реєстрація Договорів оренди спірної земельної ділянки з ФГ «ФЕДОРИК» у період з13 липня 2017 року по 06 березня 2018 року не свідчить про те, що відповідач був обмежений у використанні земельної ділянки, а також не може бути підставою для звільнення його від виконання обов`язку зі сплати орендної плати.

З позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у зазначений період відповідач не звертався, натомість звернення до суду з відповідним позовом не є обов`язком відповідача, проте невчинення таких дій у сукупності з іншими доказами спростовує доводи відповідача про вибуття земельної ділянки з його користування.

З урахуванням наведеного, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належить стягнути заборгованість по орендній платі за 2018-2020 роки в сумі по14 638,45 грн., кожному.

Інші доводи сторін судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

У позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2 навели попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з суми судового збору в розмірі 1 816,00 грн., а також витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 1ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьоїстатті 133ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч.1,2ст.30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови).Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Представником позивача на підтвердження понесення позивачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 витрат на адвоката надано: договір № 01/03-21 про надання правової допомоги від 04.03.2021 року; ордер адвоката серії АЕ № 1069512 від 07.05.2021 року про надання правової допомоги за Договором № 01/03-21 від 04.03.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 і адвокатом Ямковим В.Ф.; Додаткову угоду № 1 до Договору № 01/03-21 про надання правової допомоги від 04.03.2021 року; договір № 02/03-21 про надання правової допомоги від 04.03.2021 року; ордер адвоката серії АЕ № 1069510 від 07.05.2021 року про надання правової допомоги за Договором № 02/03-21 від 04.03.2021 року, укладеного між ОСОБА_2 і адвокатом Ямковим В.Ф.; Додаткову угоду № 1 до Договору № 02/03-21 про надання правової допомоги від 04.03.2021 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2554 від 18.06.2012 року; посвідчення адвоката № 2231 від 18.06.2012 року.

Водночас, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі наданих послу за Договорами № 01/03-21 та № 02/03-21 від 04.03.2021 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також докази на підтвердження сплати кожним позивачем 5 000,00 грн., а саме квитанції, платіжні доручення, будь-які розрахункові документи, в тому числі довідка в довільній формі.

При цьому, суд враховує позицію Об`єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Велика ПалатаВерховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок про те, щосаме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, щовиключає ініціативу судуз приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд звертає увагу, що стороною позивача не було подано відповідних заперечень відносно відшкодування витрат на правову допомогу.

Отже, в силу приписів ст. 137, 141 ЦПК України як позивачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , не надано жодних доказів, які б підтверджували факт понесення ними витрат в зазначеному вище розмірі.

Враховуючи те, що позивачами в передбачені законом строки не подано належних доказів понесення ними витрат на правничу допомогу, суд на підставі вищевикладеного відмовляє у відшкодуванні цих витрат.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачами у позові заявлено позовну вимогу майнового характеру, за яку кожен з них сплатив уму судового збору в розмірі 908,00 грн., а тому, враховуючи, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі задоволені частково, з відповідача на користь позивачів необхідно стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог майнового характеру в сумі по 374,21 грн. (908,00 грн. (сплачений судовий збір кожним позивачем) х 14 638,45 грн.(сума задоволена судом до стягнення) /35 519,05 грн. (сума заявлена до стягнення).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» про стягнення заборгованості по орендній платі, -задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 аборгованість по орендній платі за 2018-2020 роки в сумі 14 638,45 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять вісімгрн. 45 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за 2018-2020 роки в сумі 14 638,45 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять вісім грн. 45 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 374,21 грн. (триста сімдесят чотири грн. 21 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 374,21 грн. (триста сімдесят чотири грн. 21 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , -відмовити.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро», код ЄДРПОУ 30195842, місцезнаходження юридичної особи: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи,якому повнерішення небуло врученеу деньйого проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 16 серпня 2022 року.

Суддя Д.І. Городецький