Рішення

від 04.09.2022 по справі 343/1192/22

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1192/22

Провадження №: 2/0343/441/22

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 вересня 2022 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Тураша В. А.,

секретаря Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду в м.Долина справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 , просить ухвалити рішення, яким: визнати відповідачку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право на користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй, ОСОБА_1 , на праві приватної власності.

Стягнути з відповідачки на її користь витрати по оплаті судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі договору дарування, укладеного 19 вересня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Губа І.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1577, їй, ОСОБА_1 , належить на праві приватної власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Дарувальник ОСОБА_3 одночасно з укладенням договору дарування житлового будинку шляхом укладення окремого договору дарування 19 вересня 2018 року, також подарувала, а вона, як обдаровувана, прийняла у дарунок земельну ділянку площею 0, 16 га. з кадастровим номером 2622082901:01:003:0920, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на якій розташований подарований їй житловий будинок за вказаною адресою. Таким чином земельна ділянка за вказаною адресою теж належить їй на праві приватної власності.

У належному їй житловому будинку за вказаною адресою зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 .

Акт обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 25 липня 2022 року , складений комісією в складі уповноваженої особи Вигодської селищної ради Лолинського старостинського округу та жителів села вказує на те, що ОСОБА_2 зареєстрована в житловому будинку за вказаною адресою, однак фактично не проживає в ньому з 2010 року.

Відповідачка тільки формально зареєстрована в належному їй будинку, з моменту реєстрації вона жодного дня не проживала в ньому. Тобто з моменту реєстрації у 2010 році, відповідачка не проживає в житловому будинку уже 22 роки. Житловий будинок за цією адресою не є її постійним чи навіть тимчасовим місцем проживання. Її особистих речей в будинку не має, витрат по утриманню будинку не несе, комунальні послуги не сплачує.

Через те, що відповідачка зареєстрована в її житловому будинку, вона не зможе відчужити своє нерухоме майно. На її неодноразові прохання відповідачка відмовляється добровільно знятися з реєстрації. Зі слів знайомих їй відомо, що відповідачка створила сім`ю, вийшла заміж за чоловіка, з яким проживає у Республіці Польща.

Відповідачка не є членом її сім`ї, а також не відноситься до кола осіб, які постійно проживають з власниками і ведуть з ними спільне господарство.

Отже відповідачка уже 22 роки без поважних причин не проживає в житловому будинку по АДРЕСА_1 , що належить позивачці на праві приватної власності, чим створює їй незручності та перешкоди в розпорядженні своїм майном, а тому є всі підстави для визнання відповідачки такою, яка втратила право на користування належним позивачці житловим будинком.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, причини своєї неявки не повідомила, хоч про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому Законом порядку.

Представник позивачки адвокат Оленин О.Ф. (ордер серії АТ №1026955 а.с.24) в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задоволити. Не заперечила проти винесення заочного рішення .

Відповідачка ОСОБА_2 , в судові засідання не з`явилася, причини своєї неявки суду не повідомила, хоч про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому Законом порядку, про що свідчать оголошення на офіційному сайті Долинського районного суду про розгляд справи (а.с.19,28). Відзиву на позовну заяву відповідачкою не подано.

Враховуючи те, що відповідачкою ОСОБА_2 , у встановлений Законом строк відзиву на позовну заяву до суду не подано, суд, відповідно до положень ст.280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів .

Суд, вислухавши пояснення представника позивачки адвоката Оленин О.Ф., вивчивши матеріалисправи, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних, для вирішення спору. Даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Ч.ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

Ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.

Згідно зч.ч.1,5ст.403ЦК України,сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Відповідно до вимог ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках або порядку, встановлених законом.

Згідно з ст.41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист правлюдиниі основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України«Про ратифікацію Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року№ 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означаєправо особи на безперешкодне користування своїм майномтазакріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення

перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Відповідно до вимог ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст.395 ЦК речовими правами на чуже майно є: зокрема, 1) право володіння; 2) право користування (сервітут).

Відповідно до вимог ч.1 ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з ч.3 ст.404 ЦК України, право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, що не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Копія договору дарування житлового будинку від 19.09.2018 зареєстрованого в реєстрі за №1577 (а.с.8-9), копія договору дарування земельної ділянки від 19.09.2018 зареєстрованого в реєстрі за №1581 (а.с.10), копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу:138359283 від 19.09.2018 (а.с.11) та копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу:111319489 від 22.01.2018 (а.с.12), свідчать про те, що позивачці ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Довідка №85/03-10/4 видана Лолинським старостинським округом Вигодської селищної ради Івано-Франківської області 25.07.2022 (а.с.13), свідчить про те, що на даний час, в належному позивачці ОСОБА_1 житловому будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вселилася у належний позивачці будинок, як член сім`ї попереднього власника ОСОБА_3 (на час вселення), а тому відповідачка у встановленому законом порядку набула право користування вказаним будинком.

Таким чином, ОСОБА_2 набула особистого сервітуту, що полягав у праві користування будинковолодінням належному на праві приватної власності позивачці, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Такий сервітут є тимчасовим.

Відповідно до п.5ч.1 ст. 406 ЦК України, сервітут припиняється у разі: невикористання сервітуту протягом трьох років підряд.

Акт обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин складений комісією в складі уповноваженої особи Вигодської селищної ради старостою Лолинського старостинського округу М.Штукою та жителів с.Лолин ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 25.07.2022 (а.с.14) свідчить про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає в АДРЕСА_2 . В житловому будинку ОСОБА_1 , який знаходиться в АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_2 , 1994 року народження, яка за даною адресою фактично не проживає із 2010 року.

Оскільки підставою для встановлення особистого сервітуту було факт добровільного вселення відповідачки ОСОБА_2 , до житлового будинку позивачки зі згоди попередніх власників то факт невикористання сервітутупротягом трьохроків підряд тягне за собою підставу припинення особистого сервітуту.

Як встановлено, відповідачка ОСОБА_2 , яка зареєстрований в будинку позивачки по АДРЕСА_1 , не проживає у вищезазначеному будинковолодінні більше трьох років підряд без поважних причин, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі п. 5 ч.1 ст. 406 ЦК України.

У постанові від 16 листопада 2016 року Верховний Суд вирішував справу № 6-709цс16 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, і зняття з реєстрації та вказав на те, що положення статей 383, 391, 405 ЦК України, статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК УРСР передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, зокрема у випадку втрати власником права власності, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

Такі по суті висновки містяться у постановах Верховного Суду від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-13113цс16 (753/481/15-ц), від 09 жовтня 2019 року у справі №695/2427/16-ц.

Отже, вирішуючи спір, суд враховує вищевказані обставини та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та дійшов до висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ст.ст.405, 406 ЦК України.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка є власником майна житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 і в силуст.391 ЦК України, як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном, а відповідачка ОСОБА_2 ,не використовує сервітут протягом трьох років підряд, а тому правовідповідачки на користуваннячужим майномпідлягає припиненнюна вимогувласника цьогомайна напідставі п.5ч.1 ст. 406ЦК України.

Суд вважає, що реєстрація відповідачки у житловому будинку , який належить позивачці на праві приватної власності , порушує права останньої, оскільки перешкоджає здійсненню нею права користування та розпорядження своїм майном, як складовими частинами права власності.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки про визнання ОСОБА_2 такою, що втратилаправо накористування житловимбудинком згосподарськими будівлямита спорудамиза адресою: АДРЕСА_1 ,який належить ОСОБА_1 ,на правіприватної власності підлягають задоволенню.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

На підставі ст. 41 Конституції України,ст.72 ЖК України, ст.ст. 391,405, 406 ЦК України, ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, керуючись ст.ст. 12, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнання особитакою,що втратилаправо накористування житловимприміщенням - задоволити .

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 992,40гривеньсплаченогосудовогозборузгідноквитанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява

подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителька АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_4 .

Суддя Долинського районного суду В.А. Тураш