Ухвала

від 01.09.2022 по справі 911/87/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"02" вересня 2022 р. Справа№ 911/87/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Гарник Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" та додані до неї матеріали

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 03.08.2022 (повний текст складено 15.08.2022, суддя Лопатін А.В.)

у справі №911/2102/21

за заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність фізичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2022 визнано кредитором боржника громадянина ОСОБА_2 з грошовими вимогами у загальному розмірі 104962,00 грн., з яких: 4962,00 грн підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 100000,00 грн підлягають задоволенню в другу чергу; доручено внести керуючому реструктуризацією боргів боржника до реєстру вимог кредиторів боржника ОСОБА_2 ; зобов`язано керуючого реструктуризацією боргів боржника організувати та провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали, та про які арбітражний керуючий протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання має повідомити кредитора. Кредитору на зборах розглянути: звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; проект плану реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення: про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Відповідний протокол подати до суду у строк до 07.09.2022; розгляд заяви АТ "Райффайзен Банк" про заміну сторони у справі, судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на "14" вересня 2022 року; зобов`язано АТ "Райффайзен Банк" у строк до 07.09.2022 подати до суду письмові пояснення до заяви про заміну сторони у справі щодо наявності правових підстав для залучення процесуального правонаступника АТ "Райффайзен Банк" як кредитора в цій справі.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - Банк) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 03.08.2022 в частині зобов`язання керуючого реструктуризацією боргів боржника організувати та провести збори кредиторів, зобов`язати керуючого реструктуризацією Демачана Олександра Івановича окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про її повернення скаржнику з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

З`ясовуючи процесуальний статус особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до ст. 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2343-XII з наступними змінами; постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" від 14.05.1992 №2344-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом (ч. 2 ст. 9 КУзПБ).

Визначений в статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають самостійному апеляційному оскарженню, є вичерпним.

Відтак, Кодексом України з процедур банкрутства передбачено можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі про банкрутство.

Як було зазначено вище, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в силу частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 255 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, необхідною підставою власне їх процесуальної участі у справі як учасника є виключно порушення прав, обов`язків або інтересів судовим рішенням, яке вони оскаржують. За такої умови вони розглядаються не як потенційний, а як реальний учасник провадження у відповідному статусі залежно від характеру порушеного права.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство виносяться судові рішення у формі ухвал та постанов, їх оскарження відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до статті 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

При цьому вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших учасників справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Крім того, цією ж статтею КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Отже, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника справи про банкрутство, а саме кредитора лише у разі подання у встановленому законом порядку заяви з грошовими вимогами до боржника або за наслідком їх визнання боржником у процедурі досудової ліквідації відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України.

Особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини").

Таким чином, в даному конкретному випадку, право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки або щодо прав чи обов`язків яких існує спір.

Судом першої інстанції має бути розглянуто та вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Як зазначає Банку у апеляційній скарзі та вбачається з доданих до неї документів, між Банком та боржником був укладений кредитний договір № 014/4006/81/47880 від 23.10.2006 та договір забезпечення виконання зобов`язань за ним.

Між Банком та АТ "Комерційний індустріальний банк" був укладений договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 24.01.2018 Також, між Банком та АТ "Комерційний індустріальний банк" був укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2022 про відкриття провадження у даній справі було встановлено, що заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.03.2015 у справі № 362/6097/14-ц позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу за кредитним договором № 014/4006/81/47880 від 23.10.2006 в розмірі 89095,16 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1116454,22 грн.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.03.2015 у справі № 362/6097/14-ц замінено сторону виконавчого провадження, а саме, стягувача ПАТ КБ "Райффайзен Банк Аваль" на правонаступника ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".

Тобто, з поданих документів та ухвали Господарського суду Київської області від 15.06.2022 вбачається, що Банк не є кредитором боржника, оскільки відступив своє право за кредитним договором третій особі.

Крім того, Банк не звертався до суду із заявою про грошові вимоги до боржника, а суд першої інстанції не приймав рішення про визнання грошових вимог Банку до боржника у даній справі.

Отже, Банк не набув статусу сторони (кредитора) у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а його права та обов`язки не вирішувались при постановленні ухвали від 03.08.2022 в оскаржуваній частині.

Відтак, Банк не має права на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 03.08.2022 в тій частині, що заявлена у апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, зокрема, якщо вона підписана особою, яка не має права її підписувати.

На підставі наведеного вище колегія суддів дійшла висновку про повернення без розгляду апеляційної скарги Банку на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.08.2022 у справі №911/2102/21.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 234, п. 1 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.08.2022 у справі №911/87/22 з доданими до неї документами не приймати до розгляду та повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання колегією суддів та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений та підписаний 02.09.2022.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Б.В. Отрюх

Л.Л. Гарник