Постанова

від 04.09.2022 по справі 925/1731/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2022 р. Справа№ 925/1731/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Алданової С.О.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Позашкільного навчального закладу "Багатопрофільний молодіжний центр" Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2022

у справі № 925/1731/21 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ"

до Позашкільного навчального закладу "Багатопрофільний молодіжний центр" Черкаської міської ради

про стягнення 5564,42 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно", в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Позашкільного навчального закладу "Багатопрофільний молодіжний центр" Черкаської міської ради про стягнення 5564,42 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію на підставі договору №230 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 16.02.2018, укладеного між сторонами у справі.

В обґрунтування позову позивач вказав, що у лютому 2020 року відповідно до підпункту 2 пункту 2 постанови НКРЕКП від 17.12.2019 № 2884 Про накладення штрафу на ПрАТ "Черкаське хімволокно" за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання здійснив перерахунок вартості теплової енергії за період з 28.10.2018 по 31.12.2018, поставленої відповідачу та донарахував різницю вартості спожитої відповідачем теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3225 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 404.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.04.2022 у справі № 925/1731/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Позашкільного навчального закладу "Багатопрофільний молодіжний центр" Черкаської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно в особі відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ 5 564,42 грн залишку основного боргу за поставлену теплову енергію та 2 270,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення мотивовано тим, що з матеріалів справи вбачається, що в лютому 2020 року позивачем було зроблено донарахування відповідачу за поставлену в грудні 2018 року теплову енергію з урахуванням тарифу 1 217,17 грн за 1 Гкал. на підставі постанови НКРЕКП України від 29.12.2015 № 3225 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП 27.02.2018 № 239). З урахуванням цього перерахунку заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 564,42 грн. Затверджені постановами НКРЕКП тарифи на теплопостачання є обов`язковими для виконання ПрАТ Черкаське хімволокно. Тому зі свого боку відповідач, як споживач, повинен оплачувати спожиті ним послуги теплопостачання виключно за тарифами, які затверджуються постановами НКРЕКП і не регулюються договором від 16.02.2018 № 230. Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи доводи позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Позашкільний навчальний заклад "Багатопрофільний молодіжний центр" Черкаської міської ради звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити Позашкільному навчальному закладу "Багатопрофільний молодіжний центр" Черкаської міської ради пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішенні Господарського суду Черкської області від 25.04.2022 у справі №925/1731/21 за позовом приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" до Позашкільного навчального закладу "Багатопрофільний молодіжний центр" Черкаської міської ради про стягнення грошових коштів у сумі 5 564, 42 грн; прийняти апеляційну скаргу Позашкільного навчального закладу "Багатопрофільний молодіжний центр" Черкаської міської ради до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі; скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 25.04.2022 у справі № 925/1731/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ".

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме те, що відповідач повністю виконав свої зобов`язання за договором № 230 від 16.02.2018 та оплатив виставлені позивачем рахунки за жовтень, листопад та грудень 2018р. у встановлений договором термін, що підтверджується платіжними дорученнями № 347 від 20.11.2018, № 384 від 18.12.2018, № 422 від 26.12.2018, які були долучені відповідачем до матеріалів відзиву та не досліджені судом у повній мірі.

Скаржник наголошує на тому, що договори про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти укладається між сторонами на один фінансовий рік, проте не дивлячись на вищевикладене, перерахунок за період жовтень-грудень 2018р. позивачем здійснено в лютому 2020р. після закінчення терміну дії договору № 230 від 16.02.2018, що є порушенням п. 1.4 цього договору.

Також скаржник вказує на те, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України відповідач, як бюджетна установа, що фінансується з міського бюджету, не має права здійснювати видатки, що не передбачені поточним бюджетним періодом, а здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов`язань, за відсутності підтвердних документів та взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України згідно із п. 20 і 23 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України визнається порушенням бюджетного законодавства.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач у строк, встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2022, не скористався процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, не висловив змістовних та обґрунтованих заперечень з приводу викладених в апеляційній скарзі обставин, внаслідок чого справа розглядається за наявними матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 апеляційну скаргу Позашкільного навчального закладу "Багатопрофільний молодіжний центр" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2022 у справі № 925/1731/21 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 925/1731/21 у розмірі 3 405,00 грн.

01.07.2022 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшла заява до якої додано докази сплати судового збору (платіжне доручення № 244 від 29.06.2022).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позашкільного навчального закладу "Багатопрофільний молодіжний центр" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2022 у справі № 925/1731/21. Призначено до розгляду апеляційну Позашкільного навчального закладу "Багатопрофільний молодіжний центр" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2022 у справі № 925/1731/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (роздруківки електронних листів на підтвердження надсилання ухвали суду про відкриття апеляційного провадження на електронні адреси учасників справи), а також закінчення процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, введення воєнного стану в Україні, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 925/1731/21 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 16.02.218 між Публічним акціонерним товариством Черкаське хімволокно, в особі директора відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ ПАТ Черкаське хімволокно Фатьянова М.Ю. (позивач) та Позашкільним навчальним закладом "Багатопрофільний молодіжний центр" Черкаської міської ради в особі директора Ільченко С.В. (відповідач) укладено договір № 230 про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти постачання теплової енергії, який відповідно до п. 12.1.1 діє протягом 2018 року, набуває чинності з дня підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року (п. 12.1.2).

Умови цього договору поширюються на правовідносини між сторонами, що виникли з 01.01.2018 (відповідно до п. 3 статті 631 Цивільного кодексу України) (п. 12.1.3); в частині проведення розрахунків по зобов`язаннях, що виникли за цим договором, договір діє до повного здійснення розрахунку (п. 12.1.5).

Рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Черкаське хімволокно від 20.04.2018 змінено тип та найменування позивача з Публічного акціонерного товариства Черкаське хімволокно на Приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно.

За умовами договору: учасник зобов`язується у 2018 році постачати замовнику товари (теплову енергію) на межу продажу теплової енергії, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати отримані товари (теплову енергію) за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1)

Найменування предмета закупівлі: Пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Код ДК 021:2015:09320000-8. Кількість товарів (послуг або кількісні характеристики за цим Договором робіт): 84 Гкал. (п. 1.2).

Тарифи на теплову енергію встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами цього договору і можуть змінюватись протягом дії цього договору. На момент проведення процедури закупівлі тариф становить 1217,17 грн за 1 Гкал (без ПДВ) (п. 1.4).

Ціна цього договору становить 122690,74 грн. з ПДВ (п. 1.5).

Постачання теплової енергії здійснюється:

- для потреб опалення та вентиляції в період опалювального сезону (орієнтовно з 15 жовтня по 15 квітня);

- для потреб гарячого водопостачання протягом року (п. 2.3).

Замовник має право: отримувати своєчасно та належної якості теплову енергію згідно із чинним законодавством України, договором в обсягах згідно з п. 1.2 договору (п. 4.1.2).

Замовник зобов`язується: своєчасно та у повному обсязі оплачувати отриману на межі продажу теплову енергію за тарифами, в обсягах та у строки, встановлені цим договором (п. 4.2.1).

Учасник має право: здійснювати контроль за виконанням замовником умов цього договору (п. 5.1.1); вимагати своєчасної та у повному обсязі оплати вартості відпущеної на межі продажу теплової енергії, згідно з умовами цього договору (п. 5.1.2).

Учасник зобов`язується надавати замовникові інформацію про обсяги постачання теплової енергії, тарифи (ціни), вартість, порядок оплати, методику розрахунку на умовах, визначених цим договором (п. 5.2.16).

Облік визначення кількості спожитої теплової енергії виконується: приладним способом, розрахунковим способом (п.6.1).

Приладним способом облік теплової енергії здійснюється замовником за показаннями приладів комерційного обліку за період з 28 числа попереднього місяця по 29 число поточного (звітного) місяця та розраховується як добуток кількості (витрати) води на її теплоємність та різницю температур у подавальному та зворотному трубопроводі теплової мережі (п. 6.2).

Для обліку споживання теплової енергії приладним способом застосовуються виключно прилади комерційного обліку теплової енергії, прийняті учасником (п. 6.3).

Комерційний облік спожитої теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, встановленому на межі продажу теплової енергії між учасником та замовником (п. 6.4).

Розрахунок реалізованої теплової енергії замовнику за звітний період здійснюється учасником за фактом відпуску теплової енергії на межі продажу теплової енергії сторін, відповідно до тарифів тієї групи, до якої належить об`єкт(и) та/чи приміщення замовника (населення, бюджет, інші) по наступних складових: - за кожну відпущену гігакалорію (Гкал) теплової енергії (...) (п. 8.1).

Оплата за теплову енергію здійснюється за рахунком-фактурою.(п. 8.2).

Замовник до 25 числа поточного місяця у відповідності до рахунку-фактури сплачує учаснику вартість фактично спожитої теплової енергії в попередньому звітному періоді (п. 8.3).

Оплата за спожиту енергію здійснюється у грошовій формі (у гривні) або, за згодою сторін, в іншій не заборонений законодавством України спосіб (п. 8.4).

Грошові кошти за теплову енергію перераховуються замовником на банківський рахунок учасника, вказаний в цьому договорі (п. 8.5).

У разі порушення умов договору однією із сторін сторони складають та підписують відповідні акти, у яких зазначаються строки, види порушень тощо (п. 10.1.2).

У разі неможливості досягти згоди в т.ч. з питань оплати теплової енергії, сторони звертаються до суду для вирішення спірного питання (п. 10.1.4).

Договір підписаний представниками обох сторін і скріплений їхніми печатками.

Позивач зазначив, що від відповідача скарг, претензій чи заперечень щодо кількості, якості та вартості отриманої теплової енергії, щодо суми боргу, тощо, не надходило, відповідно позивач поставив відповідачу теплову енергію вчасно, якісно та в повному обсязі.

Як вбачається із рахунків-фактур: № 3505 від 31.10.2018, № 3885 від 30.11.2018, № 4544 від 19.12.2018 позивачем поставлено відповідачу теплову енергію у період з жовтня 2018 року - грудня 2018 року в кількості 29,08 Гкал на загальну суму 36 562,29 грн за тарифом 1 047,75 грн/1Гкал+ПДВ, які, в свою чергу, були оплачені відповідачем, що сторонами не заперечується.

В подальшому, 29.02.2020 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 1063 на оплату спожитої теплової енергії в період з 28 жовтня-грудень 2018р. на суму 5 564,42 грн з ПДВ. Із цього рахунку і примітки до нього, адресованої відповідачу, вбачається, що він виставлений на оплату різниці вартості спожитої у цьому періоді теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП України від 29.12.2015 № 3225 (із змінами, внесеними постановою від 27.02.2018 № 239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП України від 14.06.2018 № 404.

Однак, рахунок-фактура № 1063 від 29.02.2020 відповідачем не оплачений, вимога позивача до відповідача про стягнення суми коштів, зазначеної в ньому, є предметом позову у справі, що розглядається.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Спірні правовідносини сторін виникли із укладеного ними договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 230 від 16.02.2018, а вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу - параграфом 5 глави 54 ЦК України, загальні положення правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України. Параграфом 3 глави 30 ГК України визначені особливості правового регулювання договору енергопостачання, як окремого виду господарсько-торговельної діяльності. Крім того, спірні правовідносини знаходяться в сфері регулювання Законів України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про ціни і ціноутворення", "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", які з урахуванням предмету спору є спеціальними.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у даній справі, мають ознаки договору поставки, на які поширюються приписи статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (ч. 5 ст. 275 ГК України).

Відповідно до статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 189 ГК України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частинами 1 та 2 ст. 191 ГК України передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Тариф (ціна) на теплову енергію, яку позивач постачав за Договором відповідачу, є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (частина 3 ст. 189, ст. 191 ГК України).

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення").

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг та формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 3 цього Закону одним з основних завдань Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Згідно із затвердженим Указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014 Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НКРЕКП є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП, зокрема, встановлює тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП. Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій. Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Згідно з абз. 7 статті 16 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень НКРЕКП належить, серед іншого, встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становите на ринку, є регульованими (частина 2 статті 20 Закону України "Про теплопостачання").

Позивач є суб`єктом природних монополій з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, інформація про що занесена до Зведеного переліку суб`єктів природних монополій, розміщеного на офіційному сайті Антимонопольного комітету України в мережі Інтернет за адресою: https://amcu.gov.ua/zvedenij-perelik-subyektiv-prirodnih-monopolij.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про природні монополії" суб`єкти природних монополій зобов`язані, зокрема, дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій.

Частиною 9 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики га комунальних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень (п. 5 ч. 4 ст. 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

Як вже зазначалось, за період з 28 жовтня-грудень 2018р. позивачем було відпущено відповідачу теплової енергії згідно рахунками-фактурами №№3505, 3885, 4544 за договором об`ємом 29,08 Гкал на загальну суму 36 562,29 грн (з ПДВ).

Позивачем у спірному періоді було застосовано тариф 1 047,75 грн без ПДВ, який встановлено за 1 Гкал на підставі постанови НКРЕКП № 404 від 14.06.2018.

Зазначеною постановою, яка оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора - НКРЕКП 20.06.2018 та офіційно опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" (15.08.2018 №152), у пункті 13 постановлено у постанові НКРЕКП від 29.12.2015 № 3225 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПАТ "Черкаське хімволокно": абзаци другий та третій підпунктів 1 та 3 пункту 1 викласти в такій редакції:

- тариф на теплову енергію - 1 047,75 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,07 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 285,68 грн/Гкал) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 973,03 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,07 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 210,96 грн/Гкал);

- тариф на теплову енергію - 1 048,34 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,63 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 285,71 грн/Гкал) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 973,62 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,63 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 210,99 грн/Гкал).

Тобто постановою НКРЕКП № 404 від 14.06.2018 був установлений тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ, до яких відноситься і відповідач, у розмірі 1 047,75 грн за 1 Гкал без ПДВ. Ця постанова була опублікована газеті "Урядовий кур`єр" за 15.08.2018 № 152 і відповідно до вимог частини 7 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 16.08.2018.

Разом з тим, 27.02.2018 НКРЕКП прийняла постанову № 239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП". Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ у розмірі 1 217,17 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Постанова НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 була опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" за 27.10.2018 № 202 і відповідно до вимог частини 7 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 28.10.2018.

У рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. У цьому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Із цього рішення Конституційного Суду України випливає, що з прийняттям нового акта, якщо ним не передбачено інше, автоматично скасовується діючий у часі раніше прийнятий однопредметний акт.

У даному випадку вбачається, що на час прийняття НКРЕКП постанови від 14.06.2018 № 404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" раніше прийнята НКРЕКП постанова від 27.02.2018 № 239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" ще не діяла, оскільки не набрала чинності, тому автоматично вона не була скасована.

Навпаки, після набрання чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", а саме з 28.10.2018, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 № 404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" була автоматично скасована.

Отже, з 28.10.2018 сторони за договором мали застосовувати в обов`язковому порядку регульований тариф на теплову енергію, встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", в розмірі 1 217,17 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 постанови НКРЕКП України від 17.12.2019 № 2884 "Про накладення штрафу на ПРАТ "Черкаське хімволокно" за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання ПРАТ "Черкаське хімволокно" зобов`язане до 01.04.2020 року здійснити перерахунок за категоріями "Бюджетні установи", "інші споживачі", "релігійні організації" недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018-грудень 2018.

Посилання на вказану постанову № 2884 міститься у направленому відповідачу рахунку-фактурі № 1063 від 29.02.2020.

З урахуванням цього перерахунку, за доводами позивача за спірний період заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 564,42 грн.

За умовами пункту 1.1 договору позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач - оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим Договором.

Інших обставин, які б звільняли відповідача від оплати фактично спожитої теплової енергії за встановленим тарифом, сторони Договору не погоджували.

Як зазначалось вище, тарифи на теплову енергію встановлюються НКРЕКП та не є предметом узгодження між сторонами договору і можуть змінюватись протягом дії цього договору (як у бік збільшення, так і в бік зменшення).

З огляду на те, що відповідач фактично спожив теплову енергію за тарифом (1 047,75 грн/Гкал (без ПДВ)), що є нижчим від економічно обґрунтованого тарифу, встановленого на період 28 жовтня-грудень 2018 року, обов`язок зі сплати різниці лежить на відповідачеві.

Доводи скаржника те, що позивач протиправно донараховував різницю за теплову енергію після закінчення строку дії договору, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не узгоджуються з положеннями пункту 12.1.5 договору, згідно з яким в частині проведення розрахунків по зобов`язаннях, що виникли за цим договором, договір діє до повного здійснення розрахунків, а враховуючи те, що відповідачем повного розрахунку із позивачем за отриману теплову енергію за тарифом 1 217,17 грн за 1 Гкал, встановленим НКРЕКП, за спірний період здійснено не було, вважати договір виконаним не можна.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що дії позивача з виставлення рахунку про донарахування вартості спожитої теплової енергії не мають ознак зловживання правом, оскільки затверджені постановами НКРЕКП тарифи на теплопостачання є обов`язковими для виконання ПрАТ "Черкаське хімволокно" та споживачів його послуг, а тому відповідач як споживач має оплачувати спожиті ним послуги теплопостачання виключно за тарифами, які затверджуються постановами НКРЕКП і не регулюються договором. При цьому, помилка теплопостачальника у застосуванні тарифів не звільняє відповідача від оплати спожитої послуги за дійсним тарифом. Протилежного, з посиланням на норми чинного законодавства, відповідачем суду не доведено.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово зазначалось, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та рішення від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України").

Правова позиція про те, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання, викладена також у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем донарахованої йому вартості спожитої теплової енергії упродовж спірного відповідно до діючих тарифів за договором, вартість якої позивачем розраховано правильно.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Позашкільного навчального закладу "Багатопрофільний молодіжний центр" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2022 у справі № 925/1731/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2022 у справі № 925/1731/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Позашкільного навчального закладу "Багатопрофільний молодіжний центр" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2022 у справі № 925/1731/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2022 у справі № 925/1731/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 925/1731/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді С.О. Алданова

Б.О. Ткаченко