Рішення

від 04.09.2022 по справі 902/570/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2022 р. Cправа № 902/570/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОУПАКОВКА" (пр. Сергія Нігояна, буд. 47, м. Дніпро, 49000)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "ВІНТАР" (вул. Некрасова, буд. 87, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 113880,66 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОУПАКОВКА" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "ВІНТАР" про стягнення 113880,66 грн. заборгованості, з яких 86379,98 грн - основного боргу, 11921,12 грн - пені, 14078,01 грн - інфляційних втрат та 1501,55 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №2611/1 від 26.11.2019, в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 05.07.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/570/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала направлена учасникам справи на їх електронні адреси зазначені в позовній заяві, крім того, відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ.

08.08.2022 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів в якому останній зазначає про сплату заборгованості за поставлений товар, до клопотання представником відповідача долучено повноваження представника та платіжні доручення №1176 від 15.07.2022 на суму 16 000,00 грн та №1229 від 29.07.2022 на суму 70379,98 грн.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 26 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОУПАКОВКА" (позивач, за договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "ВІНТАР" (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № 2611/1 (надалі Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця гофротару, надалі по тексту - «Товар», згідно накладних, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1. Договору кількість і вартість Товару, вказується в накладних.

Порядок розрахунків погоджено Сторонами у Розділі 6 Договору, відповідно до п. 6.1. Договору Покупець здійснює оплату Товару у розмірі 100% на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару. У відповідності до п. 6.2. датою оплати Товару вважається дата перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.8. Договору датою поставки є дата фактичної передачі Товару згідно з накладною.

У відповідності п. 7.1. Договору товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту фактичної передачі Товару Покупцю згідно з накладною.

Відповідно до п.9.1. Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року. Згідно п.9.2. Договору у випадку якщо жодна зі сторін за календарний місяць до закінчення строку дії договору письмово не повідомить іншу сторону про розірвання договору, даний договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, жодних письмових повідомлень від відповідача про наміри розірвати договір та відмови від пролонгації Договору відповідно до умов та порядку, встановленого Договором позивач не отримував, тому даний договір був пролонгований на 2020, 2021 та 2022 рік.

На виконання умов Договору Постачальник здійснив поставку Товару 23 грудня 2021 року на загальну суму 133 322,16 грн., що підтверджується підписаною Сторонами видатковою накладною № 288 від 23.12.2021 року та товарно-транспортною накладною № Р288 від 23.12.2021 року. Вказана видаткова накладна підписана зі сторони ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «ВІНТАР» без будь-яких заперечень та застережень.

В порушення п. 6.1. Договору Покупець не здійснив оплату Товару у розмірі 100% на протязі 14 календарних днів з моменту поставки.

Разом з тим, на момент подачі вказаної позовної заяви - за отриманий товар за видатковою накладною № 288 від 23.12.2021 року відповідач розрахувався частково на суму 46942,18 грн., що підтверджується наявними в справі платіжними дорученнями.

Зобов`язання відповідача за видатковою накладною № 288 від 23.12.2021 року в частині сплати залишку заборгованості в сумі 86379,98 грн. залишились не виконаними.

У зв`язку із невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом про стягнення 113880,66 гривень, що складається з 86379,98 гривень основного боргу, 11 921,12 гривень пені, 14 078,01 гривень інфляційних втрат та 1 501,55 гривень 3% річних.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов`язання по оплаті товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару, за якими згідно зі ст. 712 ЦК України одна сторона продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №2611/1 від 26.11.2019р. та видаткової накладної №288 від 23.12.2021, не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару, за таких обставин, на день подачі позовної заяви до суду у відповідача рахувалась заборгованість в сумі 86379,98 грн.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату за поставлений товар в розмірі 86379,98 грн, що стверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1176 від 15.07.2022 на суму 16000,00 грн та №1229 від 29.07.2022 на суму 70379,98 грн, які додано відповідачем до клопотання про долучення доказів від 05.08.2022, яке надійшло до суду 08.08.2022.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За наведених обставин, з урахуванням поданих відповідачем доказів сплати грошових коштів у розмірі 86379,98 грн, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 86379,98 грн., у зв`язку із чим провадження у справі в частині основного боргу підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням витрат на сплату судового збору в цій частині на відповідача.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11921,12 грн - пені, 14078,01 грн - інфляційних втрат та 1501,55 грн - 3% річних.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 10.2. Договору у разі несвоєчасної оплати за поставлений Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Таким чином, оскільки заявлений до стягнення розмір 3% річних, інфляційних втрат та пені є передбаченими законом та сторонами в умовах договору, при перевірці наданого позивачем розрахунку судом недоліків не виявлено, вимоги позивача про стягнення з відповідача 11921,12 грн - пені, 14078,01 грн - інфляційних втрат та 1501,55 грн - 3% річних підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача в повному розмірі, оскільки в частині закриття провадження витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі не враховуючи закриття.

Крім того, суд зазначає, що в позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрати пов`язані з розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу) в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу, дані витрати підтверджуються Договором про надання правової допомоги №26-22 від 21.06.2022, Додатковою угодою від 21.06.2022 до Договором про надання правової допомоги №26-22 від 21.06.2022, свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю серія ДП №4523 від 04.10.2019, Ордером серія АЕ №1140875 від 28.06.2022, Актом прийому-передачі наданих послуг №1 від 28.06.2022 до договору про надання правової допомоги №26-22 від 21.06.2022з детальним описом робіт на суму 5000,00 грн та рахунком -фактури від 28.06.2022 на суму 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Дослідивши докази, надані позивачем в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат понесених позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в повному обсязі, оскільки в частині закриття провадження витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача в розмірі не враховуючи закриття.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 126, 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у частині стягнення 86379,98 грн. основного боргу закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "ВІНТАР" (вул. Некрасова, буд. 87, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 00383679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОУПАКОВКА" (пр. Сергія Нігояна, буд. 47, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39817587) 11921,12 грн - пені, 14078,01 грн - інфляційних втрат, 1501,55 грн - 3% річних, 2481,00 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору та 5000,00 грн. - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - list1204@ukr.net, solvemtkm@ukr.net, відповідача - ihordemov@gmail.com, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 05 вересня 2022 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи