Рішення

від 01.09.2022 по справі 904/1710/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2022м. ДніпроСправа № 904/1710/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейхуа-ЮА", м. Кривий Ріг

до Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал", м. Кривий Ріг

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 99 420 грн., 3% річних у розмірі 2238,99 грн., інфляційної складової у розмірі 12 924,60 грн. та пені у розмірі 8 836,12 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вейхуа-ЮА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 99 420 грн., 3% річних у розмірі 2238,99 грн., інфляційної складової у розмірі 12 924,60 грн. та пені у розмірі 8 836,12 грн.

Ухвалою суду від 01.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене провадження у справі. Справу № 904/1710/22 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вейхуа-ЮА" (надалі виконавець) та Товариством з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" (надалі - замовник) було укладено договір № 15.06-№1 від 15.06.2021 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що згідно з даним договором, виконавець зобов`язується надати послуги з відновлення, ремонту і монтажу посадкового майданчика і майданчика обслуговування тельфера, а також тельфера опорної кран-балки 3,2 т на об`єкті - Товариство з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" за адресою 50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Домобудівна, 8, а замовник зобов`язується створити виконавцю необхідні для надання послуг умови, прийняти виконані послуги та оплатити згідно з умовами договору.

Згідно з п. 2.1 договору, вартість послуг визначається згідно специфікацій та інших додатків до цього договору, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що надання послуг та приймання їх результатів оформлюється актами приймання передачі наданих послуг, які замовник зобов`язаний підписати протягом 5 банківських днів з дня їх одержання.

Позивач вказав, що на виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію № 1, у якій погоджено найменування робіт, їх кількість, ціну та загальну вартість (198 840 грн.), термін виконання, умови оплати робіт тощо.

Позивач зазначив, що виконав умови договору, надав відповідачу послуги на загальну суму 198 840 грн., що підтверджується актом виконання робіт № 1 від 27.08.2021.

Виконавець вказав, що виставив замовнику рахунок на оплату № 35 від 27.08.2021.

Пунктом 2.2 договору визначено, що оплата замовником вартості наданих послуг здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем, у порядку та строки, визначені у специфікаціях.

Так, п. 4 специфікації № 1 були визначені такі умови оплати робіт: Оплата робіт здійснюється поетапно відповідно до переліку етапів виконання робіт та надання послуг:

- передплата 50% від загальної вартості робіт та послуг по договору, протягом 5 календарних днів від дати підписання договору;

- 50% від вартості робіт та послуг окремих етапів протягом 30 календарних днів після узгодження та підписання акту приймання-передачі наданих послуг відповідного етапу.

За твердженням позивача, на виконання п. 4 специфікації, відповідачем була здійснена передплата 50% від загальної вартості робіт у розмірі 99 420 грн.

За розрахунком позивача, з урахуванням п. 2.2 договору та п. 4 специфікації, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати решти 50% вартості наданих послуг настав 27.09.2021.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив надані послуги у встановлені строки.

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Вейхуа-ЮА" у розмірі 99 420 грн.

За порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 2238,99 грн., інфляційну складову у розмірі 12 924,60 грн. та пеню у розмірі 8 836,12 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором № 15.06-№1 від 15.06.2021 у розмірі 99 420 грн., 3% річних у розмірі 2238,99 грн., інфляційної складової у розмірі 12 924,60 грн. та пені у розмірі 8 836,12 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи були надані позивачем послуги, на яку суму; в які строки і якому розмірі надані послуги мали бути оплачені), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були оплачені відповідачем надані послуги), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вейхуа-ЮА" (надалі виконавець) та Товариством з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" (надалі - замовник) було укладено договір № 15.06-№1 від 15.06.2021 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 12.4 договору, договір укладено на термін до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що згідно з даним договором, виконавець зобов`язується надати послуги з відновлення, ремонту і монтажу посадкового майданчика і майданчика обслуговування тельфера, а також тельфера опорної кран-балки 3,2 т на об`єкті - Товариство з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" за адресою 50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Домобудівна, 8, а замовник зобов`язується створити виконавцю необхідні для надання послуг умови, прийняти виконані послуги та оплатити згідно з умовами договору.

Згідно з п. 2.1 договору, вартість послуг визначається згідно специфікацій та інших додатків до цього договору, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що надання послуг та приймання їх результатів оформлюється актами приймання передачі наданих послуг, які замовник зобов`язаний підписати протягом 5 банківських днів з дня їх одержання.

На виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію № 1, у якій погоджено найменування робіт, їх кількість, ціну та загальну вартість (198 840 грн.), термін виконання, умови оплати робіт тощо.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, надав відповідачу послуги на загальну суму 198 840 грн., що підтверджується актом виконання робіт № 1 від 27.08.2021.

Виконавець виставив замовнику рахунок на оплату № 35 від 27.08.2021.

Пунктом 2.2 договору визначено, що оплата замовником вартості наданих послуг здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем, у порядку та строки, визначені у специфікаціях.

Так, п. 4 специфікації № 1 були визначені такі умови оплати робіт: Оплата робіт здійснюється поетапно відповідно до переліку етапів виконання робіт та надання послуг:

- передплата 50% від загальної вартості робіт та послуг по договору, протягом 5 календарних днів від дати підписання договору;

- 50% від вартості робіт та послуг окремих етапів протягом 30 календарних днів після узгодження та підписання акту приймання-передачі наданих послуг відповідного етапу.

На виконання п. 4 специфікації, відповідачем була здійснена передплата 50% від загальної вартості робіт у розмірі 99 420 грн.

З урахуванням п. 2.2 договору та п. 4 специфікації, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати решти 50% вартості наданих послуг настав 27.09.2021.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив надані послуги у встановлені строки.

За таких обставин, у Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Вейхуа-ЮА" у розмірі 99 420 грн.

А отже, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 99 420 грн. є обґрунтованими.

Згідно з п. 2.4 договору, у разі несвоєчасної оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 2.4. договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 27.09.2021 по 27.03.2022 у розмірі 8 836,12 грн.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що позивачем не було дотримано вимог ч. 5. ст. 254 ЦК України, якою встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За розрахунком суду: пеня на суму боргу 99 420 грн. за період з 28.09.2021 по 27.03.2022 становить 9 034,96 грн. Тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення пені слід задовольнити в заявленому розмірі - 8 836,12 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних за загальний період з 27.09.2021 по 20.06.2022 у розмірі 2 238,99 грн. та інфляційну складову за загальний період (фактично) з жовтня 2021 по квітень 2022 у розмірі 12 924,60 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що позивачем не було дотримано вимог ч. 5. ст. 254 ЦК України, якою встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Також позивач неправильно розрахував кількість днів прострочення виконання зобов`язання.

За розрахунком суду: 3% річних на суму боргу 99 420 грн. за період з 28.09.2021 по 20.06.2022 (266 днів прострочення) становлять 2 173,62 грн.

А отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованими у розмірі 2 173,62 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової суд встановив, що він позивачем при розрахунку були допущені арифметичні помилки.

За розрахунком суду: інфляційна складова на суму боргу 99 420 грн. за період з жовтня 2021 по квітень 2022 становить 13 378,04 грн. Тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової слід задовольнити в заявленому розмірі - 12 924,60 грн.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 15.06-№1 від 15.06.2021 (том 1 а.с. 19 - 21), специфікацією № 1 (том 1 а.с. 22), актом виконання робіт (том 1 а.с. 23), рахунком на оплату (том 1 а.с. 24).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 99 420 грн., 3% річних у розмірі 2 173,62 грн., інфляційної складової у розмірі 12 924,60 грн. та пені у розмірі 8 836,12 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 65,37 грн. слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

ЩОДО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ ПОЗИВАЧА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.

Позивач у позові просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 12 000 грн.

Вказані витрати складаються з:

- надання правової консультації з питання обґрунтованості вимог клієнта 1 500 грн.;

- розроблення та погодження із клієнтом правової позиції 1 000 грн.;

- складання позовної заяви 8 500 грн.

На підтвердження надання адвокатом Івасик Т.Р. адвокатських послуг при розгляді справи № 904/1710/22, заявником надано: договір про надання правової допомоги № 16-05/22D від 16.05.2022, ордер № 1140313 від 24.06.2022, акт наданих послуг № 8 від 24.06.2022.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суду надано право з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019.

У даному випадку, розмір витрат на правову допомогу адвоката, які позивач просить суд покласти на відповідача, у розмірі 12 000 грн. явно непропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

В ухвалі про відкриття провадження у справі судом було встановлено, що ця справа є малозначною, оскільки, зокрема, позовні вимоги ґрунтуються на неоплаті відповідачем послуг лише за одним рахунком, не вимагають здійснення жодних складних розрахунків. Разом з цим, розрахунки як 3% річних, так і інфляційної складової та пені містили помилки.

Результат вирішення даної справи не впливає на репутацію сторін та не викликав публічного інтересу.

За таких обставин, заяву позивача про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката слід задовольнити частково. А саме покласти на відповідача витрати позивача на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

У задоволенні заяви позивача у частині покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн. слід відмовити.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" (місцезнаходження: 50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Домобудівна, буд. 8; ідентифікаційний код: 01234929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейхуа-ЮА" (ідентифікаційний код: 42426877; місцезнаходження: 50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 67, оф. 211) суму основної заборгованості у розмірі 99 420 грн., 3% річних у розмірі 2 173,62 грн., інфляційну складову у розмірі 12 924,60 грн., пеню у розмірі 8 836,12 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 479,69 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 65,37 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 02.09.2022.

Суддя М.О. Ніколенко