Рішення

від 28.08.2022 по справі 904/386/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2022м. ДніпроСправа № 904/386/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима М", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 555 270, 12 грн. за договором поставки

Представники:

Від позивача: Федоренко Р.В., ордер серії АЕ № 1137252 від 02.06.2022, адвокат

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптима М" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" заборгованості за договором поставки брухту та відходів чорних металів від 16.04.2021 № 1621 у розмірі 555 270, 12 грн., яка складається з: 470 530, 00 грн. - основної заборгованості, 19 411, 89 грн. - інфляційних збитків, 55 358, 47 грн. - пені, 9 969, 76 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 04.02.2022 прийнято позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 31.03.2022 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/386/22 за правилами загального позовного провадження. Визнано поважними причини, що унеможливили призначення підготовчого засідання у справі. Про дату час та місце судового підготовчого засідання вирішено повідомити сторін додатково.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 26.03.2022 ще на 30 днів (до 24 квітня включно).

Розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з метою недопущення випадків загрози житло, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.

Ухвалою суду від 18.04.2022 призначено підготовче засідання на 17.05.2022.

Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 25.04.2022 строком на 30 діб.

17.05.2022 сторони в судове засідання не з`явилися.

При дослідженні матеріалів справи, суд встановив, що позивачем в якості доказу часткової сплати відповідачем вартості товару надано, зокрема, платіжні доручення № 3886 від 13.05.2021 на суму 20 000,00 грн., № 3910 від 24.05.2021 на суму 30 000,00 грн., № 3912 від 24.05.2021 на суму 20 000,00 грн., в розділі "Призначення платежу" яких зазначено: "згідно угоди про відступлення права вимоги від 14.02.2020 № 2120/2620 між ТОВ "Бізнес-Модуль" та ТОВ "Оптима М" за поставку металобрухту/ договір № 8417 від 25.09.2017 без ПДВ", в той час як судом розглядається спір за договором поставки брухту та чорних металів № 1621 від 16.04.2021.

Крім того, позивачем при здійсненні розрахунку штрафні санкції нараховані не на суми боргу по кожній накладній окремо, а на суми сплати.

Враховуючи викладене, суд зобов`язав позивача надати письмові пояснення щодо належності платіжних доручень № 3886 від 13.05.2021 на суму 20 000,00 грн., № 3910 від 24.05.2021 на суму 30 000,00 грн., № 3912 від 24.05.2021 на суму 20 000,00 грн. до доказів часткової сплати відповідачем вартості товару саме за договором поставки брухту та чорних металів № 1621 від 16.04.2021, а також розрахунки штрафних санкцій, здійснені по кожній видатковій накладній окремо на суми боргу.

Ухвалою суду від 17.05.2022 відкладено підготовче засідання на 06.06.2022.

Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні строком на 90 діб до 23.08.2022.

06.06.2022 позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором поставки брухту та відходів чорних металів від 16.04.2021 № 1621 у розмірі 617 905,89 грн., яка складається з: 470 530, 00 грн. - основної заборгованості, 70 903,56 грн. - інфляційних збитків, 62 209,80 грн. - пені, 14 252,53 грн. - 3% річних.

Розглянувши подану заяву, суд прийняв її до розгляду.

Позивач підтримав збільшені позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою суду від 06.06.2022 відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 21.06.2022.

13.06.2022 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від13.06.2022 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима М" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено у зв`язку з тим, що майданчики для проведення відеоконференцій в суді на призначену дату та час судового засідання повністю зайняті.

20.06.2022 від позивача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку із узгодженням умов мирової угоди.

20.06.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку із залученням нового представника.

21.06.2022 сторони в судове засідання не з`явилися.

Ухвалою суду від 21.06.2022 відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 04.07.2022.

04.07.2022 сторони в судове засідання не з`явилися, надали заяви про відкладення підготовчого засідання для укладання мирової угоди.

Ухвалою суду від 04.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.07.2022.

22.07.2022 від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання для узгодження мирової угоди.

25.07.2022 сторони в судове засідання не з`явилися.

25.07.2022 позивач направив заяву про відкладення судового засідання для узгодження мирової угоди.

Також позивач просив провести наступне судове засідання в режимі відеокоференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 25.07.2022 відкладено розгляд справи по суті позовних вимог на 08.08.2022.

08.08.2022 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.

Суд заслухав вступне слово позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 08.08.2022 відкладено розгляд справи по суті позовних вимог на 29.08.2022.

29.08.2022 в судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки явка в судове засідання визнана судом необов`язковою. Крім того, відповідач мав можливість направити свої пояснення, підтверджені належними доказами, чого ним зроблено не було.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

29.08.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптима М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" укладено договір поставки №1621 брухту та відходів чорних металів від 16.04.2021 (далі - договір).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1 075 672,00 грн., про що свідчать:

- видаткова накладна № РН-0000022 від 16.04.2021 на суму 63 602,00 грн.,

- видаткова накладна № РН-0000033 від 31.05.2021 на суму 160 050,00 грн.,

- видаткова накладна № РН-0000044 від 08.06.2021 на суму 184 960,00 грн.,

- видаткова накладна № РН-0000051 від 14.06.2021 на суму 170 700,00 грн.,

- видаткова накладна № РН-0000054 від 22.06.2021 на суму 156 000,00 грн.,

- видаткова накладна № РН-0000067 від 02.08.2021 на суму 179 944,00 грн.,

- видаткова накладна № РН-0000082 від 26.10.2021 на суму 160 416,00 грн.

Частину товару на суму 104 040,00 грн. відповідач повернув позивачу за накладною про повернення товару постачальнику № 2 від 05.07.2021 та актом приймання металів чорних (вторинних) № 05/07 від 05.07.2021.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару на суму 437 500,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 470 530,00 грн., що і стало причиною звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:

-70 913,56 грн. інфляційних втрат за загальний період з червня 2021 по квітень 2022;

-62 209,80 грн. пені за загальний період з 03.06.2021 по 29.05.2022;

-14 252,53 грн. 3% річних за загальний період з 03.06.2021 по 29.05.2022.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач на протязі періоду розгляду справи відзиву на позов не надав, заявляв клопотання про відкладення рогляду справи.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладення договору. 2. Природа договору. 3. Строк поставки товару. Факт поставки товару. 4. Правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптима М" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" (покупець) укладено договір поставки №1621 брухту та відходів чорних металів від 16.04.2021 (далі - договір).

Предмет договору. Постачальник передати у встановлений строк у власність покупця брухт та відходи чорних металів (далі по тексту товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в терміни та на умовах, обумовлених в цьому договорі. (пункт 1.1 договору).

Ціна договору. Ціна за одиницю товару визначається специфікаціях, які додаються і є невідємними частинами цього договору. Загальна сума договору складається із загальної суми всих специфікацій по цьому договору. (п.п.5.1., 5.4. договору).

Строк. Цей договір набирає чинності з його дати і діє по 31.12.2021. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить про його припинення не менше ніж за 15 календарних днів до закінчення строку чинності договору. Кількість разів пролонгації не обмежується. (п. 11.1. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Строк поставки товару. Факт поставки товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Датою поставки товару (датою переходу права власності на товар від постачальника до покупця) вважається дата підписання сторонами акту приймання. Усі ризики переходять від постачальника до покупця виключно з дати поставки (п. 2.2. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1 075 672,00 грн., про що свідчать:

- видаткова накладна № РН-0000022 від 16.04.2021 на суму 63 602,00 грн.,

- видаткова накладна № РН-0000033 від 31.05.2021 на суму 160 050,00 грн.,

- видаткова накладна № РН-0000044 від 08.06.2021 на суму 184 960,00 грн.,

- видаткова накладна № РН-0000051 від 14.06.2021 на суму 170 700,00 грн.,

- видаткова накладна № РН-0000054 від 22.06.2021 на суму 156 000,00 грн.,

- видаткова накладна № РН-0000067 від 02.08.2021 на суму 179 944,00 грн.,

- видаткова накладна № РН-0000082 від 26.10.2021 на суму 160 416,00 грн.

Крім того, поставка позивачем відповідачу товару підтверджується:

-Актом приймання металів чорних (вторинних) № 16/04 від 16.04.2021 на суму 63 602,00 грн.,

-Актом приймання металів чорних (вторинних) № 31/05 від 31.05.2021 на суму 160 050,00 грн.,

-Актом приймання металів чорних (вторинних) № 08/06 від 08.06.2021 на суму 184 960,00 грн.,

-Актом приймання металів чорних (вторинних) № 14/06 від 14.06.2021 на суму 170 700,00 грн.,

-Актом приймання металів чорних (вторинних) № 22/06 від 22.06.2021 на суму 156 000,00 грн.,

-Актом приймання металів чорних (вторинних) № 02/08 від 02.08.2021 на суму 179 944,00 грн.,

-Актом приймання металів чорних (вторинних) № 26/10 від 26.10.2021 на суму 130 416,00 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Згідно пункту 6.1. договору покупець оплачує поставлений товар в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з дати поставки товару.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника (позивача) своєчасно поставити товар в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов`язок покупця своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору оплачувати вартість поставленого товару.

Господарський суд констатує, що строк оплати за Актом приймання металів чорних (вторинних) № 16/04 від 16.04.2021 на суму 63 602,00 грн., Актом приймання металів чорних (вторинних) № 31/05 від 31.05.2021 на суму 160 050,00 грн., Актом приймання металів чорних (вторинних) № 08/06 від 08.06.2021 на суму 184 960,00 грн., Актом приймання металів чорних (вторинних) № 14/06 від 14.06.2021 на суму 170 700,00 грн., Актом приймання металів чорних (вторинних) № 22/06 від 22.06.2021 на суму 156 000,00 грн., Актом приймання металів чорних (вторинних) № 02/08 від 02.08.2021 на суму 179 944,00 грн., Актом приймання металів чорних (вторинних) № 26/10 від 26.10.2021 на суму 130 416,00 грн. таким, що настав.

Частину товару на суму 104 040,00 грн. відповідач повернув позивачу за накладною про повернення товару постачальнику № 2 від 05.07.2021 та актом приймання металів чорних (вторинних) № 05/07 від 05.07.2021.

Крім того, відповідач частково сплатив вартість поставленого товару на суму 501 102,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3886 від 13.05.2021 на суму 20 000,00 грн., № 3910 від 24.05.2021 на суму 30 000,00 грн., № 3912 від 24.05.2021 на суму 13 602,00 грн., № 3988 від 11.06.2021 на суму 30 000,00 грн., № 3997 від 14.06.2021 на суму 50 000,00 грн., №4064 від 07.07.2021 на суму 42 500,00 грн., № 4240 від 20.08.2021 на суму 50 000,00 грн., № 4300 від 06.09.2021 на суму 45 000,00 грн., № 4360 від 17.09.2021 на суму 20 000,00 грн., № 4458 від 27.10.2021 на суму 100 000,00 грн., № 4652 від 29.12.2021 на суму 100 000,00 грн.

Щодо належності платіжних доручень № 3886 від 13.05.2021 на суму 20 000,00 грн., № 3910 від 24.05.2021 на суму 30 000,00 грн., № 3912 від 24.05.2021 на суму 20 000,00 грн. до доказів часткової сплати відповідачем вартості товару саме за договором поставки брухту та чорних металів № 1621 від 16.04.2021, позивач надав лист відповідача № 54 від 31.05.2022, яким просить вважати вірними призначення платежу за даними платіжними дорученнями: «За поставку металобрухту згідно Договору № 1621 від 16.04.2021»(а.с. 119).

Доказів оплати товару в сумі 470 530,00 грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 470 530,00грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

5. Правомірність нарахування пені.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата пені.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору визначено, що при простроченні оплати поставленого товару, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Щодо розрахунку пені.

Позивач нарахував 62 209,80 грн. пені за загальний період з 03.06.2021 по 29.05.2022.

Відповідач контррозрахунку не надав

Суд перевірив розрахунки позивача та виявив в них помилки в визначенні періодів нарахування, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 61 286,65 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 923,15 грн. слід відмовити.

6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 03.06.2021 по 29.05.2022 на загальну суму 14 252,53 грн.

Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав помилки в визначенні періодів нарахування, однак, здійснивши власний розрахунок, суд зазначає, що сума 3% річних більша, ніж заявлено позивачем.

Зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 14 252,53 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував інфляційні втрати за період прострочення з червня 2021 по квітень 2022 у розмірі 70 913,56 грн.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат, виявив помилки у визначенні періоду нарахування, а тому вимога є та такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 67 671,35 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 242,21 грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 470 530,00 грн., 61 286,65 грн. пені, 14 252,53 грн. 3% річних, 67 671,35 грн. інфляційних втрат.

В частині стягнення пені в розмірі 923,15 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 242,21 грн. слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Суд зазначає, що за подання позовної заяви позивач згідно платіжних доручень № 767 від 26.01.2022 на суму 8 329,05 грн. та № 904 від 30.05.2022 на суму 2 157,57 грн. сплатив судовий збір у загальному розмірі 10 486,62 грн.

Згідно із положеннями п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи загальний розмір майнової вимоги за заявою про збільшення позовних вимог від 02.06.2022, а саме 617 905,89 грн., позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 9 268,59 грн.

Отже, позивачем надмірно сплачено судового збору у розмірі 1 218,03 грн., який підлягає поверненню відповідною ухвалою у разі подання відповідного клопотання.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволени вимогам.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" про стягнення заборгованості у розмірі 617 905,89 грн. за договором поставки - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби (Ідентифікаційний код: 20248512, місцезнаходження: 49051, місто Дніпро, вул. Винокурова, буд. 2А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима М" (Ідентифікаційний код: 42880952, місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вул. Сачка, буд. 17, кв.48) 470 530,00 грн. основного боргу, 61 286,65 грн. пені, 14 252,53 грн. 3% річних, 67 671,35 грн. інфляційних втрат, 9 206,49 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням чинності.

В частині стягнення пені в розмірі 923,15 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 242,21 грн., судового збору в розмірі 62,10 грн. відмовити.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко