Рішення

від 04.09.2022 по справі 905/2419/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.2022 Справа №905/2419/21

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.,

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, м. Київ, код 16394076,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Прес Паблікейшнс", м. Маріуполь, Донецька область, код 38466793,

про стягнення 34 437,02 грн

ВСТАНОВИВ:

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Прес Паблікейшнс" про стягнення заборгованості за Договором №20/21 доручення щодо передплати періодичних видань від 19.05.2021 у розмірі 34 3437,02 грн, з якої 33 232,80грн. основний борг, 702,71 грн - пеня, 123,76 грн - 3% річних, 336,49 грн - інфляційні втрати та 41,26 грн - штраф. Також позивач просить стягнути з відповідача суму судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором доручення щодо передплати періодичних видань №20/21 від 19.05.2021 та неповерненням відповідачем здійсненої позивачем попередньої оплати.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.12.2021 позовну заяву Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Прес Паблікейшнс" про стягнення 34 437,02 грн залишено без руху. Надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме шляхом надання до суду повного правового обґрунтування позовних вимог, в тому числі щодо стягнення основної суми боргу та дати виникнення заборгованості.

12.01.2022 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 28.12.2021.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2419/21 за позовом Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Прес Паблікейшнс" про стягнення 34 437,02 грн. Суд дійшов висновку про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи. Позивачем отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано не було, вказана ухвала повернулась до суду. У зв`язку з неотриманням відповідачем ухвали, судом повторно було направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі на адресу відповідача та на адресу його засновника. Проте, вказані ухвали суду також повернулись до суду без вручення.

Оскільки ухвалу суду було надіслано відповідачу та його засновнику рекомендованою кореспонденцією на їх адреси, вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом вжито всі належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у встановлений строк відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з цим, суд зазначає, що 24.02.2022 була розпочата військова агресія Російської Федерації проти України та почались обстріли м. Харкова.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан. На даний час Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Також продовжуються обстріли міста Харкова та Харківської області.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Господарський суд Донецької області продовжує свою роботу.

Враховуючи викладені обставини, справу не було вирішено судом своєчасно у встановлений ст. 248 ГПК України строк.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

19.05.2021 між Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України (Довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Прес Україна" (змінено найменування на ТОВ "Євро Прес Паблікейшнс") (далі - Повірений) укладено Договір доручення щодо передплати періодичних видань №20/21 (далі - Договір), відповідно до умов якого Довіритель доручає, а Повірений бере на себе зобов`язання від імені та за рахунок Довірителя оформити передплату періодичних видань на друге півріччя 2021 року.

Сума Договору становить 33 232,80 грн (п. 1.3 Договору).

Пунктом 2.1.1 сторонами погоджено, що Довіритель зобов`язується надати замовлення на періодичні видання (передплату) не пізніше ніж за 30 днів до початку передплатного місяця.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору Повірений зобов`язується на виконання доручення щодо організації оформлення замовлення та забезпечення доставки періодичних видань надавати Довірителю такі послуги:

- укладати від свого імені Договори для оформлення та обробки замовлення, доставки періодичних видань та забезпечення розмитнення вантажу на кордоні України. У вартість періодичних видань враховується вартість послуг.

Згідно з п. 2.2.2 Договору факт виконання Договору підтверджується актом.

Пунктом 2.2.3 Договору сторони погодили місце доставки періодичних видань.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору Повірений зобов`язується організувати доставку замовлень, що були прийняті, використовуючи послуги поштового зв`язку. Безпосередню доставку газет і журналів здійснює поштове відділення, яке обслуговує Довірителя.

Оплата замовлень Довірителем здійснюється в терміни, вказані в п. 2.1.1, на поточний рахунок Повіреного (п. 3.1 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 року, або до повного виконання зобов`язань кожної з сторін (п. 7.1 Договору).

Згідно з п. 7.2 Договору договір вважається продовженим на наступний річний передплатний період, якщо за 30 днів до закінчення строку його дії немає заперечень від обох сторін. Продовження Договору на наступні періоди відбувається так само.

Відповідно до п. 7.3 Договору будь-які зміни чи доповнення до цього Договору є дійсними, якщо вони підписані з обох сторін та скріплені печатками. Всі додатки та додаткові угоди до цього Договору є невід`ємною частиною цього Договору.

Суд зазначає, що вказаний Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що, за умовами цього договору, свідчить про набрання ним чинності.

Сторонами підписано Специфікацію періодичних видань до Договору (Додаток №1), в якій погоджено перелік, період, кількість та ціну періодичних видань.

На виконання умов Договору позивачем здійснено попередню оплату вартості періодичних видань за Договором №20/21 від 19.05.2021 в сумі 33 232,80грн, що підтверджується платіжним дорученням №343 від 21.05.2021 та випискою Державної казначейської служби України по рахунку позивача за 25.05.2021.

За твердженнями позивача, відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання та не поставлено жодного періодичного видання за Договором у 2 півріччі 2021 року.

03.12.2021 позивач направив на юридичну адресу відповідача Претензію вих. №272/1-11 від 03.12.2021 з вимогою терміново здійснити доставку товару, а саме періодичні видання, журнали згідно з умовами Договору, а в разі неможливості виконати зобов`язання, повернути Інституту сплачені ним за Договором кошти в розмірі 33 232,80 грн. Направлення претензії підтверджується поштовими накладною та описом вкладення. Однак, жодної відповіді позивачем не отримано.

Зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язання за Договором та не повернення позивачу попередньої оплати, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача коштів у розмірі 34 3437,02 грн, з яких 33 232,80грн сума попередньої оплати, 702,71 грн - пеня, 123,76 грн - 3% річних, 336,49 грн - інфляційні втрати та 41,26 грн - штраф.

Суд зазначає, що сторони спірний договір визначили як договір-доручення.

Згідно ч.1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору доручення щодо передплати періодичних видань №20/21 від 19.05.2021, за своєю правовою природою є договором поставки, оскільки за наслідками його виконання відповідач передає, а позивач отримує право власності на товар - періодичні видання в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації, при цьому при вчиненні дій по придбанню та передачі таких періодичних видань позивачу відповідач діє від свого імені, а не від імені довірителя, як то передбачають відносини з доручення.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об`ємів поставки та ціною товару.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 343 від 21.05.2021 на суму 33 232,80 грн, позивач на виконання умов Договору здійснив перерахування відповідачеві попередньої оплати вартості періодичних видань у розмірі 100% суми Договору.

Доказів поставки позивачу періодичних видань за друге півріччя 2021 року чи повернення позивачу суми сплаченої ним попередньої оплати матеріали справи не містять.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд зазначає, що Договір № 20/21 від 19.05.2021 не містить строку виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару періодичних видань.

Позивач зазначає, що періодичні видання, які він замовив, виходять щомісяця, шість разів на рік та поквартально. Крім періоду виходу журналів та інших друкованих засобів, позивачу не відома точна дата такого виходу. Згідно позиції позивача, друкований засіб, який виходить щомісяця, повинен бути доставлений до кінця місяця виходу, а прострочення виконання зобов`язання розпочинається з 1-го числа наступного місяця за місяцем виходу. Щодо друкованих засобів, які виходять 6 разів на рік, то в другому півріччі вони повинні бути доставлені до кінця серпня, жовтня та грудня 2021 року, а прострочення виконання зобов`язань з доставки таких видань розпочинається з 01.09.2021, 01.11.2021, 01.01.2022 відповідно. Щодо друкованих засобів, які виходять щоквартально, то вони повинні бути доставлені по одному примірнику до кінця вересня та грудня 2021 року. Вказана позиція ґрунтується саме на періодах виходу друкованих засобів та на тому, що видавництво гарантує видати періодичне видання до кінця відповідного періоду. Відповідні пояснення наведені позивачем у заяві про усунення недоліків.

Суд не погоджується з вказаною позицією позивача, оскільки така позиція ґрунтується лише на припущеннях. Як вже зазначено судом, відповідна умова та вказаний позивачем строк не погоджений сторонами в Договорі. Позивачем не надано інших доказів, які б свідчили про узгодження сторонами саме такого строку, на який вказує позивач, вказаний строк також не передбачений чинними нормами законодавства. При цьому, суд звертає увагу, що при виході друкованого засобу до кінця відповідного періоду (місяця, кварталу, тощо), можливий вихід і в останній день заявленого періоду, а умовами Договору передбачено, що відповідач вживає заходи щодо розмитнення товару, тобто товар має прибути на територію України, а в подальшому направлений позивачу засобами поштового зв`язку, що унеможливлює в такому випадку вчинення вказаних дій в один день з дати виходу журналу.

Суд також зазначає, що згідно п. 2.1.4 Договору саме позивач зобов`язався надавати інформацію щодо недопоставки видань :

-по виданням, періодичність виходу яких становить 1 раз на місяць та рідше, протягом 2-х місяців з дня закінчення планового строку виходу номеру видання;

-по виданням, періодичність виходу яких становить більше 1 разу на місяць, протягом 10 днів з дня неотримання номеру видання.

Однак, до матеріалів справи не надано доказів звернення позивача до відповідача до грудня 2021 року з питання неотримання періодичних видань. Позивач зазначає, що намагався направляти електронну пошту, однак, відповідних доказів не надав суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

03.12.2021 позивач направив на юридичну адресу відповідача Претензію вих. №272/1-11 від 03.12.2021 з вимогою терміново здійснити доставку товару, а саме періодичні видання, журнали згідно з умовами Договору, а у разі неможливості виконати зобов`язання, повернути Інституту сплачені ним за Договором кошти в розмірі 33 232,80 грн. Направлення такої претензії підтверджується накладною та описом вкладення в цінний лист.

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів вручення відповідачу вказаного листа або повернення листа без вручення адресату.

З урахуванням нормативів, які передбачені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, вказаний лист мав бути вручений відповідачу 10.12.2021.

Отже, відповідач протягом 7 днів з дня отримання вказаного листа мав або поставити друковані засоби або повідомити про причини, що перешкоджають виконанню ним своїх зобов`язань та повернуту суму попередньої оплати.

Таким чином, прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань розпочалось з 18.12.2021.

Суд зазначає, що умовою застосування статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

За наведених вище обставин, судом встановлено, що відповідач з 18.12.2021 порушив свої зобов`язання за Договором, не здійснив поставку періодичних видань та не здійснив повернення суми попередньої оплати, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати в розмірі 33 232,80 грн.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення статей 73, 74 ГПК України, не надані докази виконання ним у повному обсязі зобов`язань за спірним договором, або неможливості їх виконання, а також відсутні докази повернення позивачу попередньої оплати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення попередньої оплати в сумі 33 232,80 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з позовної заяви, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 702,71 грн, 3% річних у сумі 123,76 грн, інфляційні втрати в сумі 336,49 грн, штраф у сумі 41,26 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування штрафу, пені, 3% річних та інляційних страт здійснюється лише в випадку прострочення виконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п. 4.1 Договору у разі невиконання зобов`язань, визначених Договором, винна сторона зобов`язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент порушення зобов`язань на період, визначеної законодавством.

В пункті 4.2 Договору передбачено, що у разі не прийняття замовлення повіреним, згідно умов Договору, довіритель має право вимагати від повіреного штрафу розмірі 1% від загальної вартості замовлення, за кожен день прострочення.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Однак, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України штрафна санкція, визначена сторонами у п. 4.2 Договору, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб його обчислення за кожен день прострочення, підпадає під визначення пені, а не штрафу.

В такому випадку подвійне нарахування пені суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахування пені за неналежне виконання зобов`язань вже передбачено п. 4.1 Договору.

Одночасно суд зазначає, що з наданих позивачем розрахунків вбачається, що ним здійснені нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат за різні періоди прострочення, які визначені позивачем, при цьому кінцевою датою нарахування є 15.12.2021, тобто з урахуванням вищевикладених висновків суду вказані нарахування здійснені до моменту виникнення у відповідача відповідних зобов`язань, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частині стягнення з відповідача пені, штрафу, 35 річних та інфляційних втрат є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд зазначає, що оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, зважаючи на те, що судовий збір сплачено за мінімальною ставкою, суд повністю покладає витрати позивача по оплаті судового збору в загальній сумі 2 270,00 грн на відповідача.

Також, суд повідомляє, що у зв`язку із закінченням знаків поштової оплати (поштових марок) та проведенням відповідних процедур закупівлі, з 22 лютого 2022 року неможливе здійснення відправки вихідної кореспонденції.

Враховуючи викладене, з метою вручення сторонам рішення по справі, суд вважає можливим використати альтернативні способи вручення процесуальних документів учасникам справи, а саме шляхом направлення даного рішення на електронні адреси позивача та відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Прес Паблікейшнс" (87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 69, код 38466793) на корить Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 8, код 16394076) попередню оплату в розмірі 33 323,80 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.09.2022.

Суддя Т. О. Лобода