Рішення

від 28.07.2022 по справі 910/15926/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2022Справа № 910/15926/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" (вул. Хрещатик буд.12-А, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 33886524)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС.КОМ" (вул. Хрещатик, буд. 12А, Київ, 01001, код 44072540)

про стягнення 961 204, 49 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС.КОМ" (далі - відповідач) про стягнення 961 204, 49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором постачання №308/10 від 15.11.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС" в обумовлений строк не здійснило оплату поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 961 204, 49 грн, та оскільки вказана заборгованість переведена на відповідача згідно договору про переведення боргу №02-17 від 01.02.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

04.11.2021 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС.КОМ" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з доводами позовної заяви, не визнає позовні вимоги та вважає позов необґрунтованим, оскільки позивачем невірно визначено тристоронній договір як договір переведення боргу; всупереч умовам договору №308/10 від 15.11.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС" не передало відповідачу жодного первинного документа, отже вказаний договір є неукладеним; матеріали справи не місять специфікації до договору, що виключає можливість перевірити її відповідність видатковим накладним, а тому такі не є підставою для сплати вартості товару. До відзиву відповідачем також додано клопотання із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС".

21.01.2021 до відділу діловодства суду представником Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" про вжиття заходів забезпечення позову.

21.01.2022 до відділу діловодства суду представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що тристоронній договір №02-17 від 01.02.2021 повністю відповідає вимогам ст. 520-522 ЦК України; невиконання умов договору первісним боржником не є підставою для визнання недійсним такого договору; керівником первісного боржника та відповідача є та сама особа, у зв`язку з чим твердження відповідача про непередання первинної документації не відповідає дійсності; підписання видаткових накладних є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, та строк виконання зобов`язань по ним настає з моменту підписання видаткових накладних. Також у відповіді на відзив позивач заперечує проти розгляду справи за правилами загального позовного провадження та залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, крім того позивач наголошує на зловживанні з боку відповідача своїми процесуальними правами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за договором, та за висновками суду юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, суд також враховує думку позивача, викладену ним і у відповіді на відзив.

Відтак, враховуючи думку учасників справи, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, предмет доказування, а також, що ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

15.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" (далі - постачальник) укладено договір постачання №308/10 (далі - договір постачання), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність покупця непродовольчі товари (далі - товар) з відповідною товарно-супровідною документацією згідно з наданим покупцем замовленням, а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п. 6.8. договору постачання постачальник буде вважатись таким, що виконав зобов`язання поставки партії товару, якщо постачальник:

- поставив товар до місця, вказаного в п.п. 3.1. із усією супровідною документацією, що вимагається чинним законодавством України та даним договором, і якщо внаслідок прийняття партії товару покупцем було виявлено, що товари повністю відповідають вимогам та умовам цього договору;

- надав покупцеві видаткову накладну та екземпляр податкової накладної покупця, в яких ціни співпадають з цінами у специфікації, а кількість та найменування товару співпадає з фактичною кількістю та найменуванням товару в підписаній відповідальними особами сторін товарно-транспортній накладній.

Загальну суму договору складає сума за товар, отриманий покупцем за всіма видатковими накладними (п. 7.1. договору постачання).

Ціна на товар у видаткових накладних встановлюється постачальником на підставі погодженої сторонами специфікації. Постачальник зобов`язується поставляти товар виключно за зазначеними у специфікації цінами (п. 7.2. договору постачання).

Ціна поставленого товару міститься у видаткових накладних, які надаються постачальником разом з екземпляром податкової накладної покупця. Видаткові накладні, які містять ціну, що не відповідає погодженій специфікації, не можуть бути прийнятими покупцем та не можуть бути використані як підстава для сплати вартості товару (п. 7.5. договору постачання).

Оплата товару здійснюється кожні 14 календарних днів на підставі актів звірки розрахунків, які готує покупець. У акті звірки розрахунків вказуються кількість отриманого покупцем товару, кількість реалізованого товару та сума, що підлягає оплаті на дату складання акту (п. 7.7. договору постачання).

Цей договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 01.02.2012. Якщо протягом 14 календарних днів після закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить про свій намір його розірвати, договір вважається пролонгованим на той же термін і на тих же умовах (п. 13.1. договору постачання).

На виконання умов договору постачання Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" поставило а Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС" прийняло товар на суму 1 412 614, 07 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №ПР-0001770 від 27.02.2020, ПР-0001771 від 27.02.2020, ПР-0001772 від 27.02.2020, ПР-0001773 від 27.02.2020, ПР-0001774 від 27.02.2020, ПР-0001775 від 27.02.2020, ПР-0001776 від 27.02.2020, ПР-0001777, від 27.02.2020, ПР-0001778 від 27.02.2020, ПР-0001779 від 27.02.2020, ПР-0001780 від 27.02.2020, ПР-0001781 від 27.02.2020, ПР-0001782 від 27.02.2020, ПР-0001783 від 27.02.2020, ПР-0001784 від 27.02.2020, ПР-0001785 від 27.02.2020, ПР-0005121 від 24.06.2020, ПР-0005122 від 24.06.2020, ПР-0005125 від 24.06.2020, ПР-0005126 від 24.06.2020, ПР-0005268 від 26.06.2020, ПР-0005269 від 26.06.2020, ПР-0005270 від 26.06.2020, ПР-0005271 від 26.06.2020, ПР-0005272 від 26.06.2020, ПР-0005273 від 26.06.2020, ПР-0005274 від 26.06.2020, ПР-0005275 від 26.06.2020, ПР-0005922 від 17.07.2020, ПР-0005923 від 17.07.2020, ПР-0005924 від 17.07.2020, ПР-0005925 від 17.07.2020, ПР-0005926 від 17.07.2020, ПР-0005927 від 17.07.2020, ПР-0005929 від 17.07.2020, ПР-0005930 від 17.07.2020, ПР-0005931 від 17.07.2020, ПР-0005932 від 17.07.2020, ПР-0005933 від 17.07.2020, ПР-0005934 від 17.07.2020, ПР-0005935 від 17.07.2020, ПР-0005936 від 17.07.2020, ПР-0005937 від 17.07.2020, ПР-0007961 від 26.08.2020, ПР-0007962 від 26.08.2020, ПР-0007963 від 26.08.2020, ПР-0007964 від 26.08.2020, ПР-0007965 від 26.08.2020, ПР-0007966 від 26.08.2020, ПР-0007967 від 26.08.2020, ПР-0007968 від 26.08.2020, ПР-0007969 від 26.08.2020, ПР-0007970 від 26.08.2020, ПР-0007971 від 26.08.2020, ПР-0007972 від 26.08.2020, ПР-0007973 від 26.08.2020, ПР-0007974 від 26.08.2020, ПР-0007975 від 26.08.2020, ПР-0007976 від 26.08.2020, ПР-0007977 від 26.08.2020, ПР-0007978 від 26.08.2020, ПР-0007979 від 26.08.2020, ПР-0007980 від 26.08.2020, ПР-0007981 від 26.08.2020, ПР-0007982 від 26.08.2020, ПР-0007983 від 26.08.2023, ПР-0007670 від 09.09.2020, ПР-0008671 від 09.09.2020, ПР-0009826 від 30.09.2020, ПР-0009827 від 30.09.2020, ПР-0009828 від 30.09.2020, ПР-0009829 від 30.09.2020, ПР-0009830 від 30.09.2020,ПР-0009831 від 30.09.2020, ПР-0009832 від 30.09.2020, ПР-0009833 від 30.09.2020, ПР-0009834 від 30.09.2020, ПР-0009835 від 30.09.2020, ПР-0009836 від 30.09.2020, ПР-0009837 від 30.09.2020, ПР-0009838 від 30.09.2020, ПР-0009839 від 30.09.2020, ПР-0009840 від 30.09.2020, ПР-0009841від 30.09.2020, ПР-0010275 від 09.10.2020, ПР-0011200 від 30.10.2020, ПР-0011201 від 30.10.2020, ПР-0011202 від 30.10.2020, ПР-0011203 від 30.10.2020, ПР-0011204 від 30.10.2020, ПР-0011205 від 30.10.2020, ПР-0011206 від 30.10.2020, ПР-0011207 від 30.10.2020, ПР-0011208 від 30.10.2020, ПР-0011209 від 30.10.2020, ПР-0011210 від 30.10.2020, ПР-0011211 від 30.10.2020, ПР-0011212 від 30.10.2020, ПР-0011213 від 30.10.2020, ПР-0011214 від 30.10.2020, ПР-0011215 від 30.10.2020, ПР-0012215 від 17.11.2020, ПР-0012216 від 17.11.2020, ПР-0012217 від 17.11.2020, ПР-0012218 від 17.11.2020, ПР-0012219 від 17.11.2020, ПР-0012220 від 17.11.2020, ПР-0012221 від 17.11.2020, ПР-0012222 від 17.11.2020, ПР-0012223 від 17.11.2020, ПР-0012224 від 17.11.2020, ПР-0012224 від 17.11.2020, ПР-0011226 від 17.11.2020, ПР-0011227 від 17.11.2020, ПР-0011228 від 17.11.2020, ПР-0011229 від 17.11.2020 та ПР-0011230 від 17.11.2020, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Однак, покупець у повному обсязі та у визначений договором строк оплату поставленого товару не здійснив, що, зокрема, підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2020, за якими неоплаченим лишився товар на загальну суму 1 391 204, 49 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Про належне виконання постачальником своїх зобов`язань за договором поставки свідчить, зокрема, і часткове виконання покупцем своїх зобов`язань з оплати по договору.

Втім, покупець своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав.

При цьому судом встановлено, що 01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" (далі - кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС" (далі - первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС.КОМ" (далі - новий боржник) укладено договір про переведення боргу №02-17 (далі - договір про переведення боргу), за яким первісний боржник у зобов`язанні, що виникло на підставі договору постачання №308/10 від 15.11.2010, укладеного між кредитором, і первісним боржником, замінюється на нового боржника.

Згідно з п. 2 договору про переведення боргу новий боржник стає стороною договору постачання №308/10 від 15.11.2010, у сумі 1 221 204, 49 грн. (один мільйон двісті двадцять одна тисяча двісті чотири гривні 49 копійок). Новий боржник виступає як самостійна сторона договору й у відносинах із кредитором діє у власних інтересах.

Підписанням цього договору кредитор засвідчує свою згоду з переведенням боргу на нового боржника та заміну сторони в договорі постачання №308/10 від 15.11.2010 (п. 3. договору про переведення боргу).

Первісний боржник зобов`язується протягом двох календарних днів передати новому боржнику всі документи, пов`язані з договором постачання №308/10 від 15.11.2010, зокрема, але не виключно примірник оригіналу договору, документи, що підтверджують отримання оплати й поставки товару, акти звірки розрахунків між кредитором і первісним боржником тощо (п. 4. договору про переведення боргу).

Цей договір регулюється правом України та набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами (п. 5. договору про переведення боргу).

Цей договір складений у трьох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної сторони. Будь-які зміни і доповнення до цього договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі і підписані всіма сторонами (п. 6. договору про переведення боргу).

Договір про переведення боргу підписано уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРО", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС " і Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС.КОМ" та скріплено печатками.

На виконання умов договору про переведення боргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС.КОМ", як новий боржник, протягом періоду з червень-липень 2021 року здійснило часткову оплату заборгованості, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача, таким чином неоплаченою залишилась заборгованість у сумі 961 204, 49 грн, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Згідно статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що боржник у зобов`язанні замінений за згодою кредитора, пред`явлення вимог про стягнення суми боргу у розмірі 961 204, 49 грн за договором поставки, яка визнана судом обґрунтованою, належить до нового боржника, а саме до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС.КОМ".

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність переданої первинної документації первісним боржником як підставу для недійсності договору про переведення боргу, оскільки наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц.

Під час розгляду даної справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність договору про переведення боргу №02-17 від 01.02.2021.

При цьому, суд зауважує на суперечливості поведінки відповідача, оскільки, здійснюючи оплату по договору про переведення боргу протягом червня-липня 2021 року, відповідач не висловлював зауважень щодо дійсності цього правочину.

В основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У зв`язку з викладеним суд також дійшов висновку про відсутність підстав для залучення у даній справі Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача або відповідача.

Частиною 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Відтак, оскільки згідно договору про переведення боргу №02-17 від 01.02.2021 відбулась зміна боржника, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС" не є стороною у зобов`язанні щодо стягнення боргу у сумі 961 204, 49 грн, отже рішення у справі не може вплинути на права та обов`язки вказаної особи.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку щодо здійснення оплати по договору.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС.КОМ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНЕТТОЙС.КОМ" (вул. Хрещатик, буд. 12А, Київ, 01001, код 44072540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" (вул. Хрещатик буд.12-А, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 33886524) заборгованість у розмірі 961 204 (дев`ятсот шістдесят одна тисяча двісті чотири) грн 49 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 14 418 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімнадцять) грн 07 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці падписання повного тексту рішення здійнсюється після виходу судді з відпустки.

Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2022

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА