Рішення

від 04.09.2022 по справі 910/3239/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2022Справа № 910/3239/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/3239/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-МВК»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

28 квітня 2022 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (позивач) надійшла позовна заява № 25-1/03 від 25.03.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-МВК» (відповідач) про стягнення заборгованості 13 908,94 грн., з них: основного боргу - 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень), 3% річних - 1050,42 грн. (одна тисяча п`ятдесят гривень 42 копійки) та інфляційних втрат - 2858,52 грн. (дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім гривень 52 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору № 22-09-2021 відступлення права вимоги (цесії) від 22.09.2021 року набув право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за договором доручення № 16/8-16 від 16.08.2016 року, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3239/22, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АС-МВК» за адресою: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, офіс 58, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті «за закінченням терміну зберігання» та написом на конверті «фірма не зареєстрована» - 10.06.2022 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 03.05.2022 року у справі № 910/3239/22 є 10.06.2022 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 27.06.2022 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-МВК» (надалі - відповідач, довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксон» (повірений) укладено договір доручення № 16/8-16, відповідно до п. 1.2. якого, повірений впродовж 10 календарних днів зобов`язується перерахувати зі свого рахунку за дорученням довірителя платежі в якості погашення зобов`язань довірителя щодо чергових платежів (тіла кредиту) та відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором № 2А077Г від 17.12.2008 року та кредитним договором № 2А083Г від 14.07.2011 року перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк».

Пунктом 1.4. договору визначено, що у випадку, якщо довірителем повіреному попередньо не були надані (перераховані) грошові кошти, необхідні останньому для виконання доручення, передбаченому цим договором, повірений має право здійснити виконання доручення за власний рахунок. У вказаному випадку довіритель зобов`язується повернути кошти, витрачені на виконання п. 1.2 договору протягом наступного за днем виконання банківського дня за умови підтвердження такого виконання відповідним платіжним документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Статтею 1003 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим (ст. 1004 ЦК України).

Згідно зі статтею 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням доручення.

На виконання умов договору доручення № 16/8-16 від 16.08.2016 року повірений перерахував на рахунок довірителя 10 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку від 19.09.2018 року.

Враховуючи положення п. 1.4. договору строк повернення коштів 20.09.2018 року включно.

Як зазначає позивач, довіритель кошти у розмірі 10 000,00 грн. повіреному не повернув.

22.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксон» (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (надалі - позивач, цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 22-09-2021 (надалі - договір цесії), метою якого є оформлення результатів купівлі-продажу (відступлення) майнових прав банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксон» на відкритих електронних торгах (аукціоні) у відповідності до чинного законодавства України, результати котрого оформлено Протоколом про результати електронного аукціону № UА-РS-2021-08-17-000048-2 від 20 вересня 2021 року (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору цесії цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-МВК» (боржник) щодо виконання грошового зобов`язання у загальному розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, набутих цедентом та належних останньому на підставі договору доручення № 16/8-16 від 16 серпня 2016 року та на підставі платіжного доручення № 80 від 19 вересня 2018 року, а також котрі існують та винесені у зв`язку із неналежним та/або несвоєчасним виконанням боржником грошового зобов`язання згідно договору доручення № 16/8-16 від 16 серпня 2016 року.

Пунктом 1.3. договору цесії визначено, що на умовах даного договору та на підставі протоколу про результати електронного аукціону № UA-РS-2021-08-17-000048-2 від 20 вересня 2021 року, цедент зобов`язується передати цесіонарієві, за відповідним актом право вимоги до боржника (дебіторська заборгованість) на підставі договору доручення № 16/8-16 від 16 серпня 2016 року та на підставі платіжного доручення № 80 від 19 вересня 2018 року, на суму 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

В п. 1.7. договору цесії визначено, що за результатами укладення/підписання даного договору, цесіонарій наділяється всіма правами цедента, що випливають із договору доручення № 16/8-16 від 16 серпня 2016 року та платіжного доручення № 80 від 19 вересня 2018 року.

Передача права вимоги цедентом та прийняття його цесіонарієм здійснюється та оформляється відповідним актом, де зазначається приймання - передача документів на підтвердження дійсності переданої (факту переходу) права вимоги, що є предметом даного договору, котрий спільно підписується сторонами. Перехід права вимоги від цедента до цесіонарія за даним договором відбувається після підписання сторонами акту приймання-передачі документів (п.п. 2.1., 2.2. договору цесії).

За умовами п. 3.2. договору цесії вартість (початкова) права вимоги, яке є предметом даного договору, визначена шляхом проведення незалежної оцінки суб`єктом оціночної діяльності та/або Протоколом № 5 від 09 серпня 2021 року зборів комітету кредиторів у справі №904/2166/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксон».

22.09.2021 року між цедентом та цесіонарієм було складено та підписано акт приймання-передачі права вимоги (приймання-передавання документів, що підтверджують право вимоги) згідно договору № 22-09-2021 від 22.09.2021 року, відповідно до якого цедент передав, а цесіонарій прийняв документи: оригінал договору доручення № 16/8-16 від 16.08.2016 року та виписку по особовому рахунку від 19.09.2021 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідно до додатку до акту про придбання майна на аукціоні, ТОВ «Діксон» було передано ТОВ «Компанія «Ніко-Трайс» перелік документів, що підтверджують права вимоги щодо виконання ТОВ «АС-МВК» обумовленого грошового зобов`язання з повернення грошових коштів за договором доручення № 16/8-16 від 16.08.2016 року, що виникли у зв`язку із неналежним та несвоєчасним виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення таких коштів.

Відтак, позивач зазначає, що наразі він є належним кредитором відповідача щодо зобов`язання з повернення коштів у розмірі 10 000,00 грн. Враховуючи, що відповідачем у встановлений строк не було виконано зобов`язання з повернення коштів після пред`явлення позивачем вимоги № 24-7/01 від 24.01.2022 року, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн. основного боргу, 1050,42 грн. 3% річних та 2858,52 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідно до акту про придбання майна на аукціоні від 22.09.2021 року, на умовах цивільно-правового правочину, котрий укладено між ТОВ «Діксон» (продавець) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (покупець), та на підставі Протоколу проведення електронного аукціону № UA-РS-2021-08-17-000048-2 від 20 вересня 2021 року, продавець передає у власність покупцеві лот № 24423171-14 - право вимоги за дебіторською заборгованістю до ТОВ «АС-МВК» грошового зобов`язання згідно договору доручення № 16/8-16 від 16 серпня 2016 року, інформацію щодо котрого було розміщено в оголошені про проведення аукціону № UA-PS-2021-08-17-0000482, в тому числі й оголошенні на електронному майданчику через який покупцем було подано пропозицію - ТОВ «Е-Тендер».

Актом про придбання майна на аукціоні від 22.09.2021 року визначено, що право власності на об`єкт продажу переходить від продавця до покупця після підписання сторонами даного акту.

Як вже зазначалося судом вище, 22.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксон», як цедентом, та позивачем, як цесіонарієм, укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 22-09-2021, відповідно до якого, цедент відступив цесіонарієві, а цесіонарій набув права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-МВК» (боржник) щодо виконання грошового зобов`язання у загальному розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, набутих цедентом та належних останньому на підставі договору доручення № 16/8-16 від 16 серпня 2016 року та на підставі платіжного доручення № 80 від 19 вересня 2018 року.

Як вбачається з акту приймання-передачі права вимоги від 22.09.2021 року за договором № 22-09-2021 від 22.09.2021 року, цедент передав, а цесіонарій прийняв документи: оригінал договору доручення № 16/8-16 від 16.08.2016 року та виписку по особовому рахунку від 19.09.2021 року

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це заміна особи у зобов`язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов`язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Отже, внаслідок укладення 22.09.2021 року договору відступлення права вимоги (цесії) № 22-09-2021 до позивача, як цесіонарія, перейшло право вимагати від ТОВ "АС-МВК" належного виконання зобов`язань за договором доручення № 16/8-16 від 16.08.2016 року щодо сплати заборгованості в сумі 10 000,00 грн.

Судом встановлено, що 24.01.2022 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 24-7/01 від 24.01.2022 року (докази містяться в матеріалах справи), якою повідомлено боржника про заміну кредитора в зобов`язанні та зазначено про необхідність сплатити новому кредитору заборгованість у розмірі 10 000,00 грн. протягом строку, що не перевищує трьох календарних днів із моменту отримання вимоги.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо повернення коштів, тоді як строк виконання відповідачем такого зобов`язання настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати коштів у розмірі 10 000,00 грн. станом на день розгляду справи суду не надав.

Суд зазначає, що наявність обов`язку відповідача сплатити новому кредитору (позивачу) кошти у розмірі 10 000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, зокрема відповідачем не надано доказів сплати позивачу таких коштів чи доказів відсутності у відповідача обов`язку з їх сплати, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 10 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати у розмірі 7139,80 грн., 3% річних у розмірі 3763,85 грн. та пеню у розмірі 12 615,53 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати послуг.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 2858,52 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 1052,88 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача, в сумі 1050,42 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-МВК» (ідентифікаційний код 23727035, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, офіс 58) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (ідентифікаційний код 38039872, адреса: 03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 40, оф. 315) грошові кошти: основного боргу - 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень), 3% річних - 1050,42 грн. (одна тисяча п`ятдесят гривень 42 копійки), інфляційних втрат - 2858,52 грн. (дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім гривень 52 копійки) та судовий збір - 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 05.09.2022р.

Суддя О.В. Котков