Рішення

від 04.09.2022 по справі 910/4694/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2022Справа № 910/4694/22Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗИССЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музичний канал "О-ТВ"

про стягнення 50 371,56 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗИССЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музичний канал "О-ТВ" про стягнення 50 371,56 грн, з яких 48 000,00 грн - основний борг, 1736,40 грн - інфляційні, 635,16 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання телекомунікаційних послуг № 426-Т/20 від 01.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 № 910/4694/22 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.06.2022 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 відкрито провадження по справі № 910/4694/22, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу та відповідачу на електронні адреси відповідно: ІНФОРМАЦІЯ_1 та info@o-tv.tv.

Також ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/4694/22 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, а саме: вул. Причальна, 1/5, м. Київ, 02081, однак поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Базиссервіс" (оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Музичний канал "О-ТВ" (замовник) укладено договір телекомунікаційних послуг № 426-Т/20 (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого оператор надає замовнику, а замовник приймає та сплачує операторові наступні послуги (надалі - послуги):

1.1.1. оператор надає, а замовник приймає та сплачує операторові телекомунікаційні послуги з приймання та передавання сигналу зображень та звуків (далі - ретрансляція) телерадіопрограми "O-TV", яка має логотип - "O-TV" у власній та/або орендованій телекомунікаційній мережі у м. Києві, програмні послуги в якій надаються під торгівельною маркою "МІСТО-ТВ".

1.1.2. сторони домовились, що ретрансляція телерадіопрограми замовника здійснюється оператором у аналоговому та цифровому форматі, за технологією аналогової та цифрової частотної модуляції.

Щомісячна вартість користування послугою складає 6000,00 (шість тисяч) гривень 00 коп. (в т.ч. ПДВ 1000,00 грн). Оплата послуг за цим договором здійснюється на підставі повної передоплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок оператора не пізніше 20 числа місяця, за який здійснюється оплата. (пункти 3.2, 3.3 договору).

Згідно з п. 3.4 договору надання оператором послуг оформляється відповідним актом, що підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками. Ці акти оформляються не пізніше десяти днів з моменту закінчення розрахункового періоду, який дорівнює одному календарному місяцю.

Пунктом 8.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 21.12.2020 передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 (включно). Договір може бути продовжений на новий строк за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди про продовження строку дії договору.

01.01.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, зокрема, з такими умовами:

- Сторони даної Угоди домовилися оформлювати рахунки та акти надання послуг в електронному вигляді - як електронні документи у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (п.1);

- Акти надання послуг, оформлені в електронному вигляді (надалі за текстом - «Електронні акти», в однині - «Електронний акт»), являють собою електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних. Електронні акти містять всі реквізити аналогічних паперових документів, а також деякі інші реквізити, передбачені дійсною додатковою угодою (п. 2);

- Електронні акти підписуються електронним цифровим підписом уповноваженого працівника Виконавця, з одного боку, і Замовника, з іншого боку. Електронний акт, підписаний уповноваженим працівником або представником Виконавця або Замовника, вважається підписаною відповідно Виконавцем або Замовником (п. 5);

- Замовник зобов`язаний підписати Електронний акт впродовж п`яти календарних днів з дати її складання і направлення Виконавцем. Підписання Замовником Електронного акту не є датою його складання. Підпис Замовника на Електронному акті означає підтвердження участі Замовника в оформленні первинного документа (п. 6);

- Якщо Виконавець направив Електронний акт Замовнику, а останній не підписав його у п`ятиденний строк з дня отримання, або ж не відхилив із зауваженнями, на шостий день Електронний акт вважається таким, що прийнятий Замовником без зауважень. Момент одержання Електронного акту Замовником фіксується програмним забезпеченням шляхом присвоєння Електронному акту відповідного статусу, який дозволяє Замовнику прийняти і підписати Електронний акт, або ж відхилити, зазначивши зауваження (п. 8).

01.01.2020 за договором сторонами підписано акт введення послуг в експлуатацію про те, що оператор підключив замовника до послуги ретрансляції телепрограм замовника в багатоканальній мережі оператора, яка розташована у місті Києві, послуги в якій надаються під торговельною маркою "МІСТО-ТВ"; дата початку надання послуг: 01.01.2020.

На підтвердження надання послуг за договором у період з 01.05.2021 по 31.12.2021 позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Б-00000098 від 31.05.2021 на суму 6000,00 грн, № Б-000067 від 30.06.2021 на суму 6000,00 грн, № Б-000088 від 31.07.2021 на суму 6000,00 грн, № Б-000110 від 31.08.2021 на суму 6000,00 грн, № Б-000131 від 30.09.2021 на суму 6000,00 грн, № Б-000149 від 31.10.2021 на суму 6000,00 грн, № Б-000170 від 30.11.2021 на суму 6000,00 грн, № Б-000177 від 31.12.2021 на суму 6000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору він направляв відповідачу вказані акти в електронній системі M.E.Doc, а також поштою, які той отримував, проте не підписував та повертав, заперечень щодо них не надавав. Отже, відповідач заборгував позивачу за надані послуги 48 000,00 грн за договором за період з 01.02.2021 по 31.12.2021. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 48 000,00 грн, а також інфляційні у розмірі 1736,40 грн та 3% річних у розмірі 635,16 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, надання позивачем телекомунікаційних послуг відповідачу у період з 01.05.2021 по 31.12.2021 підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Б-00000098 від 31.05.2021 на суму 6000,00 грн, № Б-000067 від 30.06.2021 на суму 6000,00 грн, № Б-000088 від 31.07.2021 на суму 6000,00 грн, № Б-000110 від 31.08.2021 на суму 6000,00 грн, № Б-000131 від 30.09.2021 на суму 6000,00 грн, № Б-000149 від 31.10.2021 на суму 6000,00 грн, № Б-000170 від 30.11.2021 на суму 6000,00 грн, № Б-000177 від 31.12.2021 на суму 6000,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Б-00000098 від 31.05.2021, № Б-000067 від 30.06.2021, № Б-000088 від 31.07.2021, № Б-000110 від 31.08.2021, № Б-000131 від 30.09.2021, № Б-000149 від 31.10.2021, № Б-000170 від 30.11.2021 оформлені в електронному вигляді, підписані електронним цифровим підписом уповноваженого працівника виконавця, направлені та доставлені замовнику у електронній системі M.E.Doc.

Крім того, зазначені акти включно з актом № Б-000177 від 31.12.2021 також оформлені в паперовій формі та за підписом виконавця разом з рахунками на оплату направлені замовнику поштовим відправленням, що підтверджується описами вкладення у цінний лист та накладними від 30.09.2021, 25.11.2021.

Оскільки вказані вище акти не відповідач не підписав та не відхилив із зауваженнями, то в силу умов договору вони вважаються такими, що прийняті замовником без зауважень.

Враховуючи п. 3.3 договору, строк оплати послуг є таким, що настав.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу за послуги, надані в період з 01.05.2021 по 31.12.2021, у сумі 48 000,00 грн..

Оскільки відповідач, в порушення зазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату наданих послуг у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, тому суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 635,16 грн за загальний період прострочення з 01.05.2021 по 23.02.2022 та інфляційні в розмірі 1736,40 грн за загальний період прострочення з 01.05.2021 по 31.01.2022.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 1735,64 грн у зв`язку з частковою помилковістю розрахунку.

Стосовно 3% річних, вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають стягненню у заявленому позивачем обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн суд зазначає таке.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Як вбачається з матеріалів справи, для розподілу понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:

- договір про надання правової допомоги №1/27.05.2021 від 27.05.2021, укладений між ТОВ "Базиссервіс" (клієнт) та адвокатським об`єднанням "AB ADVOCATES" (адвокатське об`єднання), відповідно до умов якого адвокатське об`єднання зобов`язане здійснювати надання правової допомоги в інтересах клієнта та відповідно до законодавства України. Клієнт зобов`язаний сплатити адвокатському об`єднанню гонорар за надання правової допомоги у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях), які є невід`ємною частиною договору, шляхом сплати виставлених адвокатським об`єднанням рахунків за правову допомогу;

- додаткову угоду №1 від 10.01.2022 до договору №1/27.05.2021 від 27.05.2021, в якій визначено, що на виконання п. 1 розділу 3 "Гонорар" договору, сторони узгодили суму та порядок оплати замовлення за надання правової допомоги, яка полягає у підготовці позовної заяви до ТОВ "Країна ТВ" про стягнення заборгованості за договором телекомунікаційних послуг №426-Т/20 від 01.01.2020 та в подальшому комплексному представництві клієнта в Господарському суді міста Києва з розгляду даної позовної заяви, у розмірі 12 000,00 грн. без ПДВ. Виїзди адвоката на судові засідання по розгляду зазначеної позовної заяви додатково не оплачуються. Оплата здійснюється клієнтом протягом 30 робочих днів з моменту підписання додаткової угоди;

- звіт № 3 від 21.02.2022 про надання правової допомоги за договором №1/27.05.2021 від 27.05.2021, в якому зазначено, що за період з 10 січня 2022 року по 21 січня 2022 року за завданням клієнта надано послуги: підготовка позовної заяви до ТОВ "Країна ТВ" про стягнення заборгованості за договором телекомунікаційних послуг №426-Т/20 від 01.01.2020 - 9 год, підготовка матеріалів справи для подання до суду - 1 год, всього на загальну суму 12 000,00 грн. (з розрахунку 1200,00 грн - вартість 1 години витраченого часу адвоката);

- акт прийому-передачі наданої правової допомоги №3 від 21.02.2022 на загальну суму 12 000,00 грн.;

- платіжне доручення №1036 від 17.01.2022 на суму 12 000,00 грн.;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №000655 від 15.07.2019 на ім`я Щербини Марії Сергіївни та ордер серії АА № 1159642 від 23.02.2022.

Оцінивши у порядку статті 86 ГПК України надані позивачем докази витрат на послуги адвоката, суд, керуючись статтями 74 - 79, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

У даній справі відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв, заперечень проти їх задоволення не надавав.

З огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи здійснення адвокатом представництва позивача у даній справі, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру заявлених витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи з урахуванням гонорару успіху, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає вказаним критеріям.

Разом з тим, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музичний канал "О-ТВ" (вул. Причальна, 1/5, м. Київ, 02081, ідентифікаційний код 31520094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗИССЕРВІС" (вул. Антоновича, 48, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 33262062) борг у розмірі 48 000,00 грн, 3% річних у розмірі 635,16 грн, інфляційні у розмірі 1735,64 грн, судовий збір у розмірі 2480,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 999,82 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.09.2022

Суддя Т. Ю. Трофименко