Рішення

від 04.09.2022 по справі 910/1329/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2022Справа № 910/1329/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ КОНСТРАКШН ГРУП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕУЛ ЕНТЕРПРАЙС»

про стягнення 177 400, 00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ КОНСТРАКШН ГРУП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕУЛ ЕНТЕРПРАЙС» про стягнення 177 400, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги № 0706-1 від 07.06.2021 в частині повернення грошових коштів, у зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 177 400, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статей 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

21.02.2022 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105492572590 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 вручено відповідачу - 11.07.2022.

Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

18.08.2022 від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, у якому він просить покласти на позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 661,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 400,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

07.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ КОНСТРАКШН ГРУП» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕУЛ ЕНТЕРПРАЙС» (позичальник) укладено договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги № 0706-1 (далі - Договір), за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути її у визначений цим Договором строк (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не стягується).

За умовами п. 1.3 Договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі 177 400, 00 грн, що на момент укладення договору еквівалентно 6 500,00 доларам США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. У разі якщо на день повернення позики валютний курс збільшиться, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом валюти НБУ на день платежу.

У пункті 2.2 Договору визначено, що позичальник зобов`язаний повернути фінансову допомогу позикодавцю до 07.10.2021.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору він набирав чинності з моменту підписання сторонами і діяв до 07.10.2021. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов.

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань, він перерахував на зазначені в Договорі реквізити відповідача фінансову допомогу у розмірі 177 400, 00 грн, проте відповідач у визначений Договором строк не повернув запозичені кошти.

З метою досудового врегулювання спору позивач 25.11.2021 направив відповідачеві претензію № 024/2021 від 24.11.2021, в якій просив повернути надану фінансову допомогу.

Відповідач вказану претензію отримав 30.11.2021, проте відповіді не надав.

Неповернення фінансової допомоги в добровільному порядку обумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу особі у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів позики.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було перераховано відповідачу кошти у розмірі 177 400,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 1287 від 07.06.2021.

З урахуванням погодженого сторонами у пункті 2.2 Договору, порядку повернення фінансової допомоги, позичальник мав повернути запозичені кошти у строк до 07.10.2021.

Втім докази повернення позивачу поворотної фінансової допомоги у розмірі 177 400, 00 грн в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення безвідсоткової фінансової допомоги, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 177 400, 00 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2021 між Михайловською Оксаною Миколаївною (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ КОНСТРАКШН ГРУП» (клієнт) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого клієнт доручив, а адвокат зобов`язався надати правову допомогу клієнту шляхом представництва його інтересів у Господарському суді міста Києва стосовно подання та розгляду позовної заяви про стягнення на користь клієнта з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕУЛ ЕНТЕРПРАЙС» заборгованості за договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги № 0706-1 від 07.06.2021 (п. 1.1).

У пункті 2.1 цього Договору сторони домовились, що розмір гонорару (винагороди) за надання правової (правничої) допомоги адвокатом клієнту, передбаченої п. 1.1 даного Договору, визначається шляхом укладення Акту про прийняття-передачу наданих послуг.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв`язку із наданням такої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 10 400, 00 грн позивачем долучено до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2021;

- копію акту прийняття-передачі наданих послуг від 25.01.2022;

- квитанції № 080902 про сплату 10 400,00 грн.

Згідно зазначеного акту прийняття-передачі наданих послуг від 25.01.2022, адвокатом надано, а клієнтом прийнято послуги з правового аналізу документів, консультування, узгодження правової позиції та підготування претензії (3 900,00 грн) та послуги зі складання позовної заяви та ведення справи у суді першої інстанції (6 500,00 грн).

За приписами частин 5, 6 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, відповідачем відповідне клопотання не заявлялось.

Зі змісту наданих документів вбачається, що сторонами не було узгоджено погодинну ставку робота адвоката, натомість вартість наданих послуг визначена у фіксованому розмірі, який загалом становить 10 400,00 грн.

Враховуючи, повне задоволення позову та, з огляду на характер спірних правовідносин, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 400,00 грн є співмірними зі складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а відтак заявлена до стягнення сума витрат є цілком обґрунтованою.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі підлягають задоволенню повністю, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕУЛ ЕНТЕРПРАЙС» (02121, м. Київ, вул. Ялинкова, буд. 60/1, оф. 404; ідентифікаційний код 44029249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ КОНСТРАКШН ГРУП» (50051, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Вітчизни, буд. 9; ідентифікаційний код 37215372) 177 400,00 грн (сто сімдесят сім тисяч чотириста гривень 00 коп) заборгованості, 2 661,00 грн (дві тисячі шістсот шістдесят одна гривня 00 коп) судового збору та 10 400,00 грн (десять тисяч чотириста гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 05.09.2022.

Суддя О.С. Комарова