Рішення

від 04.09.2022 по справі 910/3441/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2022Справа № 910/3441/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІГАКЛАУД"

до Державного підприємства "Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки"

про стягнення 829 266,26 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гігаклауд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки» про стягнення 829 266,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору №96 від 09.02.2021 в частині здійснення оплати за надані послуги за період серпень - грудень 2021, у зв`язку з позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 829 266,26 грн, з якої основний борг складає 800 190,00 грн, інфляційні втрати - 23 157,12 грн та 3% річних - 5 919,14 грн.

Разом з позовною заявою позивачем також подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просив суд забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гігаклауд» до Державного підприємства «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки» про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за користування чужими коштами, ціна позову - 829 266,26 грн. шляхом накладення арешту на кошти Державного підприємства «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки», що знаходяться на його банківських рахунках, в межах стягуваних сум.

За наслідками розгляду заяви про забезпечення позову, ухвалою суду від 11.05.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гігаклауд» про забезпечення позову, що подана до відкриття провадження у справі, повернуто заявникові.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 позовну заяву залишено без руху.

16.05.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання по справі.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на предмет позову у даній справі та незначну складність справи, суд визнає справу 910/3441/22 такою, яку доцільно розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Так, будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи від сторін спору до суду не надходило.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про розгляд даної справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; повідомити учасників справи, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має право подати в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Застосовуючи положення ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суду з прав людини у справах "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 зазначає, що критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Як вбачається з повідомлення про вручення № 0105472832480, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 01.08.2022, тобто, строк на подачу відзиву закінчився 17.08.2022, однак, у встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

09.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гігаклауд» (позивач, виконавець) та Державним підприємством «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки» (відповідач, замовник) укладено Договір № 96 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець надає, а замовник приймає послуги за кодом ДК 021:2015:72250000-2 «Послуги, пов`язані із системами та підтримкою», повний перелік та деталізація яких визначаються у замовленнях, які оформлюються шляхом укладання додатків до цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна даного договору складається з вартості усіх замовлених та отриманих в період дії договору послуг згідно з додатками до договору, що діяли на момент отримання послуг.

Замовник зобов`язується здійснити оплату послуг за звітний місяць протягом 7 (семи) банківських днів після підписання акту прийому-передачі наданих послуг, на підставі виставленого виконавцем в електронному вигляді рахунку (п. 4.8 Договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 800 190,00 грн, що підтверджується актами надання послуг № 25586 від 31 грудня 2021 року, № 25510 від 30 листопада 2021 року, № 23136 від 31 жовтня 2021 року, № 21961 від 30 вересня 2021 року, № 21938 від 31 серпня 2021 року. Зазначені акти підписані сторонами та скріплені відтиском їх печаток без зауважень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушенням відповідачем умов Договору №96 від 09.02.2021 в частині здійснення оплати за надані послуги за період серпень - грудень 2021, у зв`язку з позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 829 266,26 грн, з якої основний борг складає 800 190,00 грн, інфляційні втрати - 23 157,12 грн та 3% річних - 5 919,14 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гігаклауд» та Державним підприємством «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки» укладено Договір № 96 від 09.02.2021, відповідно до п. 1.1 якого виконавець надає, а замовник приймає послуги за кодом ДК 021:2015:72250000-2 «Послуги, пов`язані із системами та підтримкою», повний перелік та деталізація яких визначаються у замовленнях, які оформлюються шляхом укладання додатків до цього договору.

Судом було встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 800 190,00 грн, що підтверджується актами надання послуг № 25586 від 31 грудня 2021 року, № 25510 від 30 листопада 2021 року, № 23136 від 31 жовтня 2021 року, № 21961 від 30 вересня 2021 року, № 21938 від 31 серпня 2021 року. Зазначені акти підписані сторонами та скріплені відтиском їх печаток без зауважень.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.8 Договору визначено, що замовник зобов`язується здійснити оплату послуг за звітний місяць протягом 7 (семи) банківських днів після підписання акту прийому-передачі наданих послуг, на підставі виставленого виконавцем в електронному вигляді рахунку.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідач мав здійснити оплату за надані послуги в такі строки: за актом надання послуг № 25586 від 31 грудня 2021 року - не пізніше 13.01.2022, за актом надання послуг № 25510 від 30 листопада 2021 року - не пізніше 09.12.2021, за актом надання послуг № 23136 від 31 жовтня 2021 року - не пізніше 09.11.2021, за актом надання послуг № 21961 від 30 вересня 2021 року - не пізніше 11.10.2021, за актом надання послуг № 21938 від 31 серпня 2021 року - не пізніше 09.09.2021.

Так, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за Договором № 96 від 09.02.2021 на загальну суму 800 190,00 грн, разом з тим, відповідачем не надано доказів повної сплати вартості послуг, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі, а саме, 800 190,00 грн.

Позивачем, також, заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 23 157,12 грн та 3% річних у розмірі 5 919,14 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати вартості наданих послуг, суд зазначає, що визначені позивачем періоди нарахування є обґрунтованими, а розрахунок арифметично правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 23 157,12 грн та 3% річних у розмірі 5 919,14 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки» (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14; ідентифікаційний код: 34963949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гігаклауд» (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 37, літера В; ідентифікаційний код :39792589) основний борг у розмірі 800 190 (вісімсот тисяч сто дев`яносто) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 23 157 (двадцять три тисячі сто п`ятдесят сім) грн 12 коп., 3% річних у розмірі 5 919 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 14 коп. та судовий збір у розмірі 12 438 (дванадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн 99 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева