Рішення

від 30.08.2022 по справі 911/217/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 911/217/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНК ЛЕМЕКС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС»

про стягнення 75 424,24 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: Москаль Д.М.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРАНК ЛЕМЕКС» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС» про стягнення 75 424,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, як покупцем, свого зобов`язання за договором поставки № 2021/062 від 25.03.2021 в частині здійснення оплати за поставлений товар. У зв`язку із цим, позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 65 520,00 грн. основного боргу, 5 246,98 грн. нарахованої пені, 1 384,00 грн. 3% річних та 3 273,26 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/217/22 від 24.01.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНК ЛЕМЕКС» залишено без руху.

03.02.2022 до канцелярії суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 24.01.2022.

Ухвалою суду від 09.02.2022 було відкрито провадження у справі № 911/217/22. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

02.05.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про призначення судової експертизи.

Відповідно до поданого клопотання про призначення судової експертизи позивач зазначає, що товар за видатковою накладною № 1319 від 05.04.2021 не отримував. Крім того, відповідач не визнає факт укладання договору поставки № 2021/062 від 25.03.2021 р. та отримання товару за вказаними накладними, заперечує факт підписання договору та видаткової накладної, оскільки у доданих до позовної заяви копіях документів наявні підписи від ТОВ «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС» Кінаш Ю.Р., які останній не належать та нею не виконувалися, а відтиск печатки є відмінним від дійсного відтиску печатки ТОВ «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС». У зв`язку із цим, відповідач просить суд призначити у справі № 911/217/22 судову почеркознавчу та технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні запитання: Чи виконано підпис в договорі поставки № 2021/062 від 25.03.2021 р. та видатковій накладній № 1319 від 05.04.2019 р. громадянкою Кінаш Юлією Романівною або іншою особою? Чи відповідає відтиск печатки ТОВ «Наша компанія плюс», що наявний на договорі № 2021/062 від 25.03.2021 р. та видатковій накладній № 1319 від 05.04.2019 р. дійсному відтиску печатки?

03.05.2022 до канцелярії суду від позивача надійшли документи, що 02.05.2022 надійшли від позивача на електронну адресу суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.05.2022 у справі № 911/217/22 вирішено здійснювати розгляд справи № 911/217/22 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 02.06.2022; зобов`язано позивача надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адреси місцезнаходження сторін. Однак, з метою належного повідомлення останніх, судом здійснено сторонам телефонограму.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 05.05.2022 у справі № 911/217/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

23.05.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

25.05.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, що 23.05.2022 надійшла на електронну адресу суду.

30.05.2022 судом здійснено сторонам телефонограму та роз`яснено сторонам, що у зв`язку із відсутністю фінансування суду вхідну кореспонденцію суду необхідно отримувати особисто в суді або через систему Електронний суд та, за наявності, зазначати електронну адресу для отримання поштової кореспонденції та повідомлено сторін про призначене судове засідання на 02.06.2022.

01.06.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

02.06.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 02.06.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 30.06.2022.

Ухвалою суду від 06.06.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

З метою повідомлення позивача та відповідача про дату та час наступного судового засідання, 06.06.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу-місцезнаходження сторін. Однак, з метою належного повідомлення позивача та відповідача, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу сторін.

30.06.2022 до канцелярії суду від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи, відповідно до якого позивач вважає, що немає жодної доцільності призначати почеркознавчу експертизу з приводу того, чи виконано підпис у договорі поставки № 2021/062 від 25.03.2021 та видатковій накладній № 1319 від 05.04.2021 громадянкою Кінаш Юлією Романівною, оскільки директором та підписантом договору, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був Кінаш Роман Васильович. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що будь-яка печатка відповідача була втрачена або неможливості використання саме того відтиску, що здійснений у договорі поставки № 2021/062 від 25.03.2021 та видатковій накладній № 1319 від 05.04.2021 та не доведено протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати. Таким чином, позивач вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи.

30.06.2022 у судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 30.06.2022 позивач клопотав про долучення до матеріалів справи заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи, надав усні пояснення щодо заперечення та просив клопотання відповідача про призначення експертизи відхилити; у судовому засіданні представником позивача надано до суду для огляду оригінали договору та видаткової накладної на вимоги ухвали суду від 05.05.2022; у судовому засіданні 30.06.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи. Ухвалою суду від 30.06.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання у справі на 21.07.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2022 у справі № 911/217/22 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС» про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи у зв`язку із тим, що дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що раніше подане відповідачем клопотання про призначення експертизи задоволенню не підлягає, оскільки потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні даного спору у суду відсутня. Таким чином, відсутні підстави для призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи. За таких обставин, враховуючи, що в судовому засіданні 30.06.2022 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи, судом вирішено відкласти підготовче судове засідання на 21.07.2022.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, 30.06.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу-місцезнаходження відповідача. Однак, з метою належного повідомлення відповідача, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу останнього.

07.07.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 08.07.2022 у справі № 911/217/22 задоволено клопотання позивача від 07.07.2022 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено судове засідання щодо розгляду справі № 911/217/22, яке призначено на 21.07.2022, провести в режимі відеоконференції.

21.07.2022 у судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача у судове засідання вдруге не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 21.07.2020 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи № 911/217/22 до судового розгляду по суті на 31.08.2022, яку занесено до протоколу судового засідання. При цьому, визначаючи дату наступного судового засідання, судом враховано, що починаючи з 15.08.2022 по 26.08.2022 включно суддя Сокуренко Л.В. буде перебувати у відпустці.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, 25.07.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу-місцезнаходження відповідача. Однак, з метою належного повідомлення відповідача, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу останнього.

Ухвалою суду від 26.07.2022 у справі № 911/217/22 виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 08.07.2022.

01.08.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 08.07.2022 у справі № 911/217/22 задоволено клопотання позивача від 01.08.2022 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено судове засідання щодо розгляду справі № 911/217/22, яке призначено на 31.08.2022, провести в режимі відеоконференції.

31.08.2022 у судове засідання прибув представник позивача, надав усні пояснення по справі; представник відповідача у судове засідання втретє не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

31.08.2022 у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, як покупцем, свого зобов`язання за договором поставки № 2021/062 від 25.03.2021 в частині здійснення оплати за поставлений товар. У зв`язку із цим, позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 65 520,00 грн. основного боргу, 5 246,98 грн. нарахованої пені, 1 384,00 грн. 3% річних та 3 273,26 грн. інфляційних втрат.

Наразі, суд наголошує, що представник відповідача, в судове засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Крім того, відповідач не був позбавлений права приймати участь у судових засіданнях поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції, однак таким правом відповідач не скористався.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 31.08.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАНК ЛЕМЕКС» (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 2021/062 (далі договір), пунктом 1 якого сторони узгодили, що постачальник зобов`язаний поставити у власність покупця запасні частини до сільськогосподарської ґрунтообробної техніки, надалі товар, а покупець прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. п. 2.1 та 2.2 договору, загальна сума договору визначається згідно накладних. Кількість, асортимент та вартість товару вказуються у видаткових накладних які підписуються сторонами та вважаються невід`ємною частиною даного договору.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору передбачено, що товар поставляється в асортименті, за цінами та в кількості, що вказані у видатковій накладній.

Постачальник передає покупцю податкові, товарні накладні у момент передачі товару. Сторони домовились, що видаткова накладна відправлена за допомогою засобів обміну електронними документами та підписана електронним цифровими підписами відповідальних осіб постачальника та покупця має силу оригіналу.

Згідно з п. п. 3.3 та 3.4 договору, підставою для проплати за товар вважається рахунок-фактура або видаткова накладна.

Відвантаження товару проводиться силами постачальника за рахунок покупця, по домовленості: поставка автомобільним транспортом FAC Тернопіль у відповідності норм «Інкотермс 2010».

Відповідно до п. 3.10 договору, датою отримання товару вважається дата вказана у видаткових накладних на даний товар.

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 65 520,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1319 від 05.04.2021 та рахунком на оплату по замовленню № 1468 від 05.04.2021 на загальну суму 65 520,00 грн. Зазначена видаткова накладна підписана сторонами без будь-яких зауважень і заперечень та скріплена печатками підприємств (копії накладної та рахунку наявні в матеріалах справи).

Пунктом 3.9 договору сторони передбачили порядок розрахунків, відповідно до якого рахунки за цим договором проводяться безготівковою формою шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника з відтермінуванням платежу 30 (тридцять) календарних днів.

Станом на день звернення позивача до суду, відповідачем не виконано свої зобов`язання за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар на загальну суму 65 520,00 грн. У зв`язку із цим, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 65 520,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати за наданий товар до суду не надано.

Відповідно до п. 6.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками та діє до 31 грудня 2021 року. За відсутності письмового повідомлення однієї з сторін про розірвання договору за 30 календарних днів до закінчення його дії, договір вважається автоматично продовженим до кінця кожного наступного року на тих же умовах.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 2021/062 від 25.03.2021, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вже вказувалося судом вище та передбачено сторонами в п. п. 2.1 та 2.2 договору, загальна сума договору визначається згідно накладних. Кількість, асортимент та вартість товару вказуються у видаткових накладних які підписуються сторонами та вважаються невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. п. 3.3 та 3.4 договору, підставою для проплати за товар вважається рахунок-фактура або видаткова накладна.

Відвантаження товару проводиться силами постачальника за рахунок покупця, по домовленості: поставка автомобільним транспортом FAC Тернопіль у відповідності норм «Інкотермс 2010».

Відповідно до п. 3.10 договору, датою отримання товару вважається дата вказана у видаткових накладних на даний товар.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання згідно умов договору, поставивши відповідачу товар на загальну суму 65 520,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1319 від 05.04.2021, що долучена до матеріалів справи. Зазначена видаткова накладна з боку відповідача підписані без будь-яких зауважень та заперечень та скріплена печаткою підприємства.

Крім того, позивач виставлено відповідача рахунок на оплату по замовленню № 1468 від 05.04.2021 на загальну суму 65 520,00 грн. (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вже вказувалося судом вище, пунктом 3.9 договору сторони передбачили порядок розрахунків, відповідно до якого рахунки за цим договором проводяться безготівковою формою шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника з відтермінуванням платежу 30 (тридцять) календарних днів.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар є таким, що настав.

Станом на день звернення позивача до суду, відповідачем не виконано свої зобов`язання за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар на загальну суму 65 520,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати за наданий товар до суду не надано.

При цьому, судом досліджені заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідно до яких відповідач стверджує, що товар за видатковою накладною № 1319 від 05.04.2021 не отримував. Крім того, відповідач не визнає факт укладання договору поставки № 2021/062 від 25.03.2021 р. та отримання товару за вказаними накладними, заперечує факт підписання договору та видаткової накладної, оскільки у доданих до позовної заяви копіях документів наявні підписи від ТОВ «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС» Кінаш Ю.Р., які останній не належать та нею не виконувалися, а відтиск печатки є відмінним від дійсного відтиску печатки ТОВ «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС».

Таким чином, на думку відповідача, у наданих до позовної заяви копіях договору, видаткової накладної підпис від імені директора ТОВ «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС» виконано іншою особою, яка не має відношення до відповідача та не є уповноваженою особою для отримання товару, а наявні на копії договору та видатковій накладній відтиски печатки не належать відтиску дійсної печатки відповідача.

Дослідивши заперечення відповідача, суд їх відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 3.2 та 3.8 договору, постачальник передає покупцю податкові накладні, товарні накладні у момент передачі товару.

Постачальник є платником податку на прибуток на загальних умовах та платником ПДВ згідно Податкового кодексу України (п. 3.8 договору).

Відповідно до п. 201.7. Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В свою чергу, п. 201.10. Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

На підтвердження здійснення поставки товару за видатковою накладною № 1319 від 05.04.2021 р. на суму 65 520,00, у т.ч. ПДВ 10 920,00 грн., позивачем долучено до матеріалів справи податкову накладну за № 17 від 05.04.2021 на суму 65 520,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 920,00 грн., видану позивачем на ім`я ТОВ «Наша компанія плюс» за фактом здійснення поставки товару (копія наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що вказана податкова накладна за № 17 від 05.04.2021 на суму 65 520,00 грн. прийнята та зареєстрована 22.04.2021 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9095691397 (копія наявна в матеріалах справи).

Таким чином, на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав відповідачу відповідну податкову накладну, у зв`язку із цим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту в сумі 10 920,00 грн. Доказів відхилення та не включення податку на додану вартість до податкового кредиту за спірною поставкою відповідачем до суду не надано.

Таким чином, податкова накладна за № 17 від 05.04.2021 на суму 65 520,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 920,00 грн., складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАНК ЛЕМЕКС», на ім`я покупця Товариства з обмеженою відповідальністю «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС», разом з видатковою накладною № 1319 від 05.04.2021 р. на суму 65 520,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 920,00 грн. (копії яких долучені позивачем до матеріалів справи) достовірно підтверджують факт поставки товару, що мала місце між позивачем та відповідачем за договором поставки № 2021/062 від 25.03.2021 р.

Таким чином, твердження відповідача щодо неотримання товару за спірною видатковою № 1319 від 05.04.2021 р. на суму 65 520,00 грн. спростовуються вищенаведеним.

Щодо заперечень відповідачем факту підписання договору та видаткової накладної та відповідності відтиску печатки дійсному відтиску печатки ТОВ «Наша компанія плюс», суд зазначає наступне.

Відповідач заперечує факт підписання договору поставки № 2012/062 від 25.03.2021 та видаткової накладної № 1319 від 05.04.2021 уповноваженим представником відповідача, оскільки, за його ствердженням, у доданих до позовної заяви копіях документів наявні підписи від ТОВ «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС» ОСОБА_1 , які останній не належать та нею не виконувалися.

Наразі, суд зазначає, що згідно Преамбули Договору поставки № 2021/062 від 25.03.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «Франк Лемекс» (єдиний представник заводу «Франк Вальц-унд Шмідетехнік» ГмбХ/ФРН/в Україні), що далі іменується «Постачальник», в особі Повірених, ОСОБА_2 та Півньова Назарія Володимировича, які діють на підставі довіреності від 20.06.2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. за №№ 847, 848, та Товариство з обмеженою відповідальністю «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС» (надалі «Покупець»), в особі директора Кінаша Романа Васильовича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, та які надалі іменуються «Сторона», а разом «Сторони» уклали цей Договір поставки (надалі Договір) про наступне.

Від імені покупця Договір поставки № 2021/062 від 25.03.2021 підписаний директором Кінаш Р.В., та скріплений печаткою підприємства.

Крім того, згідно відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 29350786, станом на 25.03.2021 (дата укладання договору поставки № 2021/062 від 25.03.2021) керівником ТОВ «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС» був Кінаш Роман Васильович (копія витягу наявна в матеріалах справи).

Згідно відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 29350797, станом на 05.04.2021 (дата видаткової накладної № 1319 від 05.04.2021) керівником ТОВ «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС» також був Кінаш Роман Васильович (копія витягу наявна в матеріалах справи).

Враховуючи вищенаведене, твердження відповідача щодо не підписання договору поставки № 2012/062 від 25.03.2021 та видаткової накладної № 1319 від 05.04.2021 уповноваженим представником відповідача, оскільки у доданих до позовної заяви копіях документів наявні підписи від ТОВ «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС» Кінаш Юлії Романівни, які останній не належать та нею не виконувалися, судом не приймаються з огляду на необґрунтованість та безпідставність.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній станом на дату підписання договору та видаткової накладної) визначено, що первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Накладна документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як вже було встановлено судом раніше, підписання договору поставки № 2021/062 від 25.03.2021 та видаткової накладної № 1319 від 05.04.2021 з боку представника відповідача Кінаш Р.В. відповідачем не спростовано. Одночасно, відповідач стверджує, що наявні на копії договору та видатковій накладній відтиски печатки не належать відтиску дійсної печатки відповідача.

Суд зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому відповідач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах тощо.

Доказів загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття печатки, що виконана на договорі поставки № 2021/062 від 25.03.2021 та видатковій накладній № 1319 від 05.04.2021, з володіння позивача або використання її іншою особою, відповідачем до суду не надано, як і не надано доказів звернення відповідача до правоохоронних органів щодо втрати, викрадення або підробки печатки.

Одночасно, посилаючись на невідповідність відтисків печатки, наявних на копії договору та видатковій накладній, дійсному відтиску печатки відповідача, останній не надав до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх заперечень. Відповідач не надав до суду жодного доказу, який би підтверджував яким є дійсний відтиск печатки ТОВ «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС» та його невідповідність наявним відтискам у договорі поставки № 2021/062 від 25.03.2021 та видаткової накладної № 1319 від 05.04.2021.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав вважати, що наявні на копії договору поставки № 2021/062 від 25.03.2021 та видатковій накладній № 1319 від 05.04.2021 відтиски печатки не належать відтиску дійсної печатки ТОВ «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС», а відтак, заперечення відповідача у цій частині не приймаються судом з огляду на їх необґрунтованість.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд приходить до висновку, що поставлений товар відповідно до видаткової накладною № 1319 від 05.04.2021 на загальну суму 65 520,00 грн. вважається таким, що був поставлений позивачем, на виконання умов п. п. 1.1 3.1, 3.2 та 3.10 договору, належним чином та прийнятий покупцем, у зв`язку із чим у відповідача виник обов`язок оплатити поставлений товар у відповідно до п. 3.3 та п. 3.9 договору.

Як вже зазначалося судом раніше, відповідно до п. 3.3 договору, підставою для оплати за товар вважається рахунок-фактура або видаткова накладна.

Пунктом 3.9 договору сторони передбачили порядок розрахунків, відповідно до якого рахунки за цим договором проводяться безготівковою формою шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника з відтермінуванням платежу 30 (тридцять) календарних днів.

Станом на день звернення позивача до суду, відповідачем не виконано свої зобов`язання за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар на загальну суму 65 520,00 грн. У зв`язку із цим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 65 520,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати за наданий товар суду не надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 65 520,00 грн.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.2 договору, у разі несвоєчасної оплати за поставлений без порушень умов договору товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов`язань, обчислену від несплаченої в строк суми за кожен банківський день прострочення.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись умовами договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5 246,98 грн.

Наразі, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування пені за кожен календарний день прострочення по оплаті зобов`язання, в той час, як в п. 5.2 договору сторони узгодили, що нарахування пені здійснюється за кожен банківський день прострочення зобов`язання.

Отже, здійснивши власний перерахунок пені, обмеживши його нарахуванням пені за кожен банківський день прострочення, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків погодженого сторонами та дати прострочення, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 3 624,25 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 384,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 273,26 грн.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних витрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також, встановлених судом дат прострочення по сплаті грошового зобов`язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 1 384,00 грн., а інфляційні втрати підлягають задоволенню повністю в сумі 3 273,26 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 427,62 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАША КОМПАНІЯ ПЛЮС» (місцезнаходження: 08514, Київська обл., Фастівський р-н, с. Дідівщина, вул. Житомирська, буд. 1А, оф. 1Б; код ЄДРПОУ 40739680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНК ЛЕМЕКС» (місцезнаходження: 46002, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Грушевського, буд. 23, кв. 425; поштова адреса: 46010, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 30; код ЄДРПОУ 32080071) 65 520,00 грн. основного боргу, 3 273,26 грн. інфляційних нарахувань, 3 624,25 грн. пені, 1 384,00 грн. 3% річних та 2 427,62 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2022.

Суддя Л.В. Сокуренко