Постанова

від 04.09.2022 по справі 336/4132/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН 336/4132/22

пр. 3/336/2461/2022

ПОСТАНОВА

іменем України

05 вересня 2022 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Головного управління ДПС у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Садал 2020» (код ЄДРПОУ 43726150, місцезнаходження юридичної особи: м. Запоріжжя, вул. Кругова, 148) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-1 КУпАП,

встановила:

До Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 307 від 26 липня 2022 року складений в м. Вінниця вул.. Хмельницьке шосе, 7, головним державним інспектором ГУ ДПС у Вінницькій області Станіславською Ольгою Михайлівною, за результатами невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Садал 2020» (код ЄДРПОУ 43726150, місцезнаходження юридичної особи: м. Запоріжжя, вул. Кругова, 148), щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке зазначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість задекларованого у попередніх звітних періодах, посадова особа директор ТОВ «Садал 2020» ОСОБА_1 вчинила правопорушення: ведення податкового обліку з порушеннями, що призвели до завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на 7569,00 грн. за січень 2022 року, завищення від`ємного значення (рядок 21 декларації) з ПДВ на 22142,00 грн. за січень 2022 року. Порушено п. 198.1 п. 198.2 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4 ст. 200, п. 16.1.5, п. 16.1.12 ст. 16, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, ст. 79, п. 83.1 ст. 83, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями.

В графі дата часта місце вчинення правопорушення зазначено акт № 4273/02-32-07-01/43726150 від 26 липня 2022 року.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

До протоколупро адміністративнеправопорушення №307від 26липня 2022року доданокопію актудокументальної позаплановоїневиїзної перевіркищодо дотриманняподаткового законодавствапри декларуваннівід`ємного значенняз податкуна доданувартість,у томучислі заявленогодо відшкодуваннябюджету №4273/02-32-07-01/43726150від 26липня 2022року,копія актупро неявкупосадових осіб№ 623/02-32-07-03/43726150від 26.07.2022р., копія акту про неявку посадових осіб № 622/02-32-07-03/43726150 від 26.07.2022 р.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про розгляд справи про адміністративне правопорушення повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки за адресою зазначеною в протоколі. Причини неявки суду не повідомила, клопотань про перенесення судового засідання не подала.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Враховуючи вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов`язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

На підставі цих вимог закону, а також ст. 251, 252 КУпАП суд у постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення та дати їм належну оцінку в їх сукупності.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Диспозиція ч. 1 ст. 163-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері оподаткування.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в порушенні керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі його відсутність на підприємстві, установі, організації, а також в неподанні або несвоєчасному поданні аудиторських висновків.

Згідно Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» аудиторський звіт - документ, підготовлений суб`єктом аудиторської діяльності за результатами аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього Закону; аудиторські послуги - це аудит, огляд фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності виконання завдань з іншого надання впевненості та інші професійні послуги, то надаються відповідно до міжнародних стандартів аудиту.

Суб`єкт адміністративного правопорушення спеціальний (керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій, зокрема головні бухгалтери).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу,так й у формі необережності.

З диспозиції зазначеної частини статті КУпАП випливає, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за вчинення порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків, тобто ряду окремих незаконних діянь, які передбачені законодавством України.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають бути у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Відповідно до ст. 256 КупАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Зі змісту ст. 279КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення підлягає судовому розгляду в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Тому дані обставини, з урахуванням положень ст. 256 КУпАП щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, мають бути викладені в протоколі конкретно, у спосіб, який унеможливлює їх неоднозначне тлумачення, та відповідати диспозиції закону про адміністративну відповідальність за вказане правопорушення.

В порушення зазначених вимог, в протоколі не зазначено дата, час і місце вчинення правопорушення, в даній графі міститься посилання на акт № 4273/02-32-07-01/43726150 від 26 липня 2022 року, про те це не є належним зазначенням дати, часу і місця вчинення правопорушення.

Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суддя не вправі у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, в скоєнні яких особа не обвинувачується в протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення містить лише посилання на акт перевірки, при цьому в акті у розділі «4 Висновок» зазначено про завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2(20.2.1.) декларації) за січень 2022 року на 15138,00 грн. та заниження суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) за січень 2022 року на 7569,00 грн., також в п. 2 вказаного розділу зазначено, що в результаті чого завищено показник рядка 21 декларації «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» за січень 2022 року на суму 22142,0 грн. В п. 3 розділу 4 акту перевірки зазначено, що платником податку ТОВ «Садал 20220» не забезпечило надання в повному обсязі до перевірки документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

В протоколі та акті перевірки міститься посилання (на рядок 21 декларації), проте такої декларації не додано, крім того в акті зазначено, що наведена в акті податкова інформація, наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в межах організації і проведення цієї перевірки, в тому числі представлена платником податків, проте такої інформації не додано до протоколу, що в свою чергу позбавляє можливості суд перевірити зазначені обставини.

Отже, будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх документальних доказів, які б підтверджували викладені в Акті, а відтак і в складеному за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП протоколі про адміністративне правопорушення, обставини, посадовою особою, уповноваженою на складення адмінматеріалів, суду надано не було.

Зазначене свідчить про неконкретність викладеної суті правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення № 307 від 26 липня 2022 року неможливо зробити висновок про об`єктивну сторону правопорушення.

Будь-які інші докази, окрім акта перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення, складених інспектором ДПС, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають бути у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки у справі «Надточій проти України від 15.05.2008» суд зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08 вересня 2020 року по справі N П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Крім того, положеннями 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини ("Малофеєв протии Росії" та "Карелін проти Росії"), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі N 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення за ст. 163-1 ч. 1 Кодексу України про адміністративне правопорушення № 307 від 26 липня 2022 року, є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою справи про адміністративне правопорушення (ст. 254 і 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП та рішення ЄСПЛ, які згідно ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" обов`язкові і для працівників Державної податкової служби, уповноваженими особами на складання протоколу не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час розгляду справи встановлено, що вищезазначений протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а саме не містить дату, час і місце вчинення правопорушення, не розкрита суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Таким чином,оцінюючи вказанийдоказ відповідност.252КУпАП,суддя приходитьдо переконання,що протоколпро адміністративнеправопорушення №307від 26липня 2022року за ст. 163-1 ч. 1 Кодексу України про адміністративне правопорушення складений без дотримання вимог процесуального закону, що тягне за собою визнання його, як доказу, недопустимим.

Крім того, статтею 14 КУпАП вказано, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

До протоколу не додано доказів того, що ОСОБА_1 є директором ТОВ «Садал 2020».

Оскільки Акт є єдиним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність викладених у ньому обставин, тому суд позбавлений можливості встановити вину або невинність ОСОБА_1 у вказаному правопорушенні.

Слід зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Принципове значення для провадження у справах про адміністративні правопорушення мають положення статті 62 Конституції України, відповідно до яких, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи із системного аналізу КУпАП та змісту ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП слідує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Вищевикладене свідчить про те, що посадовою особою Держаної Податкової служби не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, в справі відсутні об`єктивні і належні докази, які б підтверджували наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, в діях ОСОБА_1 , у зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 1, 7, 9, 10, 11, 163-1 ч. 1, 245, 247, 251, 252, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

постановила:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя: