Рішення

від 07.08.2022 по справі 758/8714/20

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 758/8714/20

Провадження №2/367/1671/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

08серпня 2022року Ірпінський міський суд Київської областів складі

судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Глушко М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Арпа Ріал Істейт" до ОСОБА_1 про стягнення вартості майна,

в с т а н о в и в :

ДоІрпінського міського суду надійшла позовна заява ТОВ "Арпа РіалІстейт"до ОСОБА_1 про стягненнявартості майна,в якійпозивач зазначає,що навиконання рішенняЗагальних зборівТовариства зобмеженою відповідальністю«Арпа РіалІстейт»,код ЄДРПОУ36469043,які проведено03.07.2018року,звільнено директоравказаного товариствагромадянина ОСОБА_1 у зв`язкуз втратоюдовір`я напідставі п.2ст.41КЗпП України.Проведеною напідставі наказу№ 1-інввід 09.07.2018року,інвентаризацією встановленонестачу товарно-матеріальнихцінностей Товаристваз обмеженоювідповідальністю «АрпаРіал Істейт».Про цескладено зведенийакт інвентаризаціїмайна від22.08.2018року.За результатамипроведеної інвентаризаціївиявлено,що директортовариства громадянин ОСОБА_1 вивіз зтериторії підприємстваі неповернув майно,яке перебуваєна балансітовариства насуму 94628грн.В даномувипадку шкода,заподіяна позивачу,полягає узаподіянні прямихзбитків відсамовільно вивезеноговідповідачем передйого звільненняммайна зофісу позивача.Неправомірні діївідповідача полягалиу вивезенніі привласненнівищевказаного майнана суму94628грн.Внаслідок такихдій відповідачазабезпечення офіснихпрацівників офісноютехнікою,меблями суттєвопогіршилось,що негативновплинуло нанормальну роботуТовариства,його персоналута взаємовідносинз клієнтами,контрагентами,на діловурепутацію Товариства.З метоюповернення майна,громадянину ОСОБА_1 направлялись письмовівимоги проповернення майнаа такожпроводилось уснеузгодження щодоможливості вирішенняпитання. ОСОБА_1 відпроведення переговорівне ухилявся,однак поверненнямайна непроводив,чим фактичновводив воману позивачаобіцянками переговорівта можливістюмирного врегулюванняспору.У вересні2019року,у зв`язкуіз переміщеннямофісу ТОВ«Арпа РіалІстейт» зоднієї фактичноїадреси наіншу,а самез АДРЕСА_1 ,гостро виникланеобхідність уповерненні громадянином ОСОБА_1 меблів таофісної техніки.Однак, ОСОБА_1 повертати мебліі технікукатегорично відмовився.У зв`язкуіз відмовоювідповідача повертатимайно товариства,проведено закупівлюнового обладнанняі меблівзамість втраченихвнаслідок неправомірнихдій ОСОБА_1 ,одночасно,перевезення ізбирання-розбираннямеблів,а такожбагаторазове транспортуванняскладного електронногообладнання,які неповертає ОСОБА_1 ,призведе допсування майнаі неможливостійого використанняза призначенням.Також зачас відсутностівивезеного відповідачеммайна (близькодвох років)погіршився йогостан зносу.Отже,повернення майнав натуріна данийчас єнедоцільним іне зможев повніймірі поновитипорушені майновіправа позивача. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 на користь ТОВ «Арпа Ріал Істейт», код ЄДРПОУ 36469043 у якості відшкодування вартості майна грошові кошти у сумі 94 628 (дев`яносто чотири тисячі шістсот двадцять вісім) гривень та судові витрати по справі в сумі 2102 грн. сплаченого судового збір і 25000грн. витрат на правничу допомогу, яку очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача адвокат Козлов П.Б. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мельничук В.В. в судовому засідання просив відмовити в задоволенні позову, з наступних підстав. Позивачем не надано належних доказів, що його довіритель є належним відповідачем по даній справі, оскільки відсутні дані, що ОСОБА_1 був директором ТОВ «Арпа Ріал Істейт», що його було звільнено, що відбувалась передача спірного майна його довірителю. Подані до суду довідка балансової належності та фактичної недостачі майна та зведений акт інвентаризації майна ТОВ «Арпа Ріал Істейт» складені позивачем не відповідають вимогам чинного законодавства.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається інформація про Товариство з обмеженою відповідальністю «Арпа Ріал Істейт», місце знаходження юридичної особи: 01025, м. Київ, Шевченківський р-н, провулок Рильський, буд. 3, офіс 28, код 36469043

Згідно рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Арпа Ріал Істейт», код ЄДРПОУ 36469043 від 03.07.2018 року вбачається, що вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади директора Товариства з 03 липня 2018 року

Згідно наказу засновника (учасника ) ТОВ «Арпа Ріал ІСТЕЙТ» компанія А.Р.С.Х. Холдінг Лімітед, належним чином зареєстрована за законами Кіпру в особі ОСОБА_2 № 3 від 03 липня 2018 року «Щодо особового складу» звільнено ОСОБА_1 , з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Арпа Ріал Істейт», 03 липня 2018 року у зв`язку з втратою довір`я до нього згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України. Відмітки щодо ознайомлення ОСОБА_1 з даним наказом наказ не містить.

Згідно наказу директора ТОВ «Арпа Ріал ІСТЕЙТ» № 4 від 03 липня 2018 року ОСОБА_3 приступає до виконання обов`язків директора ТОВ «Арпа Ріал Істейт» з 03 липня 2018 року, з посадовим окладом згідно штатного розпису.

09липня 2018року булаутворена комісіяз інвентаризаціїосновних засобів,що вбачаєтьсяз наказу№ 1-інввід 09.07.2018року директора ТОВ «Арпа Ріал Істейт» ОСОБА_3

22 серпня 2018 року затверджені директором ТОВ «Арпа Ріал ІСТЕЙТ» ОСОБА_3 довідка балансової належності та фактичної недостачі майна, складена директором ОСОБА_3 та зведений акт інвентаризації майна ТОВ «Арпа Ріал Істейт», що містить перелік майна та його вартість, та встановлено нестачу необоротних матеріальних активів, що відображені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку: 072 на суму 94628,04грн. Акт містить підписи голови комісії ОСОБА_4 та членів комісії ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Згідно з ч. 2 ст. 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є:

1) пряма дійсна шкода;

2) протиправна поведінка працівника;

3) вина в діях чи бездіяльності працівника;

4) прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

З урахуванням викладеного до категорії прямої дійсної шкоди належать:

а) недостача матеріальних цінностей, виявлена у матеріально відповідальної особи або в іншої особи, якій матеріальні цінності передані у зв`язку з виконанням нею трудових обов`язків. Матеріальна відповідальність за недостачу матеріальних цінностей можлива лише в разі недостачі понад норму природної втрати. Якщо втрата природна, то притягнення працівника до матеріальної відповідальності неможливе. Якщо ж власник доведе, що втрата, хоч і не перевищує межі норм природної, не є природною, а спричинена винними діями працівника, то притягнення до матеріальної відповідальності можливе. Про недостачу мова йде у всіх випадках, коли працівник зобов`язаний відзвітувати про отримані матеріальні цінності, а при звіті (інвентаризації) виявиться їх менша кількість. При цьому термін «недостача» не розкриває причини зменшення кількості матеріальних цінностей;

б) втрата матеріальних цінностей. Під утратою розуміються такі випадки, коли майно було в наявності, а потім воно зникло, його не стало, незалежно від причин, з яких це трапилося;

в) знищення матеріальних цінностей. Частіше знищення як підстава матеріальної відповідальності буває пов`язана із дією стихійних сил, якщо можливість руйнівної дії цих сил зумовлена виною працівника. Вогонь - це стихія. Та він може бути викликаний порушенням працівником правил пожежної безпеки;

г) пошкодження матеріальних цінностей (сума прямої дійсної шкоди при цьому дорівнює сумі, на яку знизилася вартість матеріальних цінностей, або сумі витрат на відновлення відповідних об`єктів);

д) зіпсуття матеріальних цінностей - це втрата матеріальними цінностями їх споживчих якостей;

е) неможливість стягнути вартість матеріальних цінностей, яких не вистачає, з постачальника (перевізника), який передав матеріальні цінності з недостачею. Таке трапляється, коли під час приймання продукції або товарів від постачальника під час приймання вантажу від органів транспорту виявляється недостача;

є) шкода, спричинена незаконним продажем товарів за зниженою ціною. Це може бути викликане помилкою в застосуванні прейскурантів, що були належно затверджені, неправильним калькулюванням ціни тощо, якщо можливість стягнення відповідних сум з контрагента за договором, що придбав товари за зниженою ціною, втрачена;

ж) витрати, спричинені незаконними або необгрунтованими виплатами (переплатами) за цивільно-правовими договорами, на користь державного і місцевого бюджетів, спеціальних фондів соціального страхування, коли можливість стягнення таких виплат (переплат) з організацій, які їх одержали, втрачена;

з) витрати, спричинені зайвими виплатами на користь працівників (основної та додаткової заробітної плати, сум компенсацій, допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, інших виплат), при відсутності можливості стягнення цих сум із працівників, які безпідставно одержали відповідні суми (з огляду на п.1 ч.2 ст.127 КЗпП такі можливості часто є відсутніми). До категорії прямої дійсної шкоди належать і безпідставні натуральні виплати (видачі) на користь працівників;

и) сплачені на користь контрагентів за цивільно-правовими договорами, державного чи місцевого бюджетів, державних органів суми неустойки, фінансових санкцій, пені. Проте у п.4 постанови Пленуму ВС №14 звернуто увагу на недопустимість стягнення з працівника шкоди, заподіяної списанням з рахунків підприємств у дохід держави одержаного ними прибутку. Нестягнена з боржника неустойка не може бути віднесена до прямої дійсної шкоди. Це - неодержаний прибуток.

і) виплати на користь інших суб`єктів у порядку відшкодування шкоди, оскільки організація відповідає за шкоду, заподіяну діями її працівників. Підкреслимо, що притягнення до матеріальної відповідальності в цьому випадку, як і завжди, можливе, коли дії працівника кваліфікуються як невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків;

ї) не стягнена з боржника дебіторська заборгованість, коли можливість її стягнення втрачена у зв`язку із закінченням строку позовної давності чи з інших причин (наприклад, у зв`язку з ліквідацією юридичної особи-боржника);

й) не стягнена з боржника шкода (за винятком тієї частини шкоди, яка належить до категорії неодержаного прибутку), якщо можливість її стягнення втрачена.

Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов`язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій.

Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність.

Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина.

Зі змісту ч. 2 ст.130 КЗпП матеріальна відповідальність працівника настає тільки за наявності його вини в заподіянні підприємству, установі, організації майнової шкоди.

Вина працівника - це його психічне ставлення до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Отже, працівник визнається винним у заподіянні шкоди, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно або з необережності (за винятком випадків, коли шкоду нанесено джерелом підвищеної небезпеки).

Умисел характеризується тим, що працівник усвідомлює протиправність свого діяння (дії чи бездіяльності), а також передбачає негативні наслідки своєї протиправної поведінки та бажає або свідомо допускає їх настання.

Необережність працівника, яка спричинила шкоду, як правило, полягає в недостатній передбачливості при виконанні трудових обов`язків: працівник або не передбачив негативних наслідків своєї дії чи бездіяльності, хоча міг і повинен був передбачити їх; або передбачив, однак легковажно понадіявся їх попередити.

Якщо працівник усвідомлював, що в його діях не виявляється належна турботливість про збереження майна власника, якщо він передбачав можливість настання прямої дійсної шкоди, але легковажно розраховував запобігти цим наслідкам, має місце необережна вина працівника у формі самовпевненості.

Якщо працівник не усвідомлював, що в його діях немає належної турботливості про збереження майна власника, якщо він не передбачав можливості заподіяння майну власника прямої дійсної шкоди, хоча за обставин, що склалися, міг і повинен був це усвідомлювати, у діях працівника є ознака необережної вини у формі недбалості.

Самовпевненість та недбалість також не виділяються в КЗпП, але ці дві форми необережної вини також можуть враховуватися при визначенні розміру прямої дійсної шкоди, що підлягає покриттю працівником відповідно до ч.1 ст.137 КЗпП.

Матеріальна відповідальність за трудовим законодавством настає незалежно від форми вини працівника: умислу чи необережності. Форма вини впливає на вид та межі матеріальної відповідальності.

Зідно ст. 131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна, передбачений ч.1 ст.131 КЗпП.

У разі невиконання власником цього обов`язку та за наявності вини працівника розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, згідно з ч.1 ст.137 КЗпП повинен бути зменшений. Якщо ж власник зазначені свої обов`язки не виконав, а вини працівника в незабезпеченні збереження майна власника немає, працівник взагалі не може нести матеріальну відповідальність.

Згідно ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Як встановлено судом, на час звільнення ОСОБА_1 з займаної посади будь-яких майнових претензій, пов`язаних з втратою ним майна, не заявлялось і такі обставини не були встановлені.

Така втрата майна була виявлена лише 22.08.2018 року під час проведення інвентаризації основних засобів у товаристві.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.80 ЦПК України).

В порушення зазначених вимог позивачем не надано суду і матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність вини в діях або бездіяльності ОСОБА_1 , що призвело до завдання збитків товариству відсутністю офісного майна на суму 94628грн.

Крім того, не надано доказів неправомірності дій відповідача, що полягали у вивезенні і привласненні спірного майна ТОВ «Арпа Ріал Істейт» на суму 94,628грн.

Також, позивачем не надано суду і матеріали справи не містять доказів, що підтверджують що до обов`язків директора ТОВ «Арпа Ріал Істейт» входили обов`язки щодо організації контролю та збереження матеріальних цінностей ТОВ «Арпа Ріал Істейт», а саме спірного майна, згідно акту інвентаризації майна від 22.08.2018 року на суму 94628грн., а також доказів існування та первинних документів на це майно, до того ж інвентаризація була проведена через 19 днів після його звільнення та без його участі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду позивачем не доведено наявність вини в діях відповідача у завданні шкоди підприємству, що виключає його матеріальну відповідальність.

Враховуючи зазначені обставини позов не підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 130, 131, 132 КЗпП України, ст. 15, 22, 321, 386, 1166 ЦК України, ст. 12, 76, 77, 81, 83, 89, 131, 141, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог Товариства зобмеженою відповідальністю"Арпа РіалІстейт"до ОСОБА_1 про стягненнявартості майна відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Суддя: Н.Ф. Карабаза