Рішення

від 04.09.2022 по справі 120/4976/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 вересня 2022 р. Справа № 120/4976/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства "Вінницький муніципальний центр інновацій" про стягнення адміністративно - господарський санкцій

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - ВОВФСЗОІ, Фонд, позивач) з позовом до Комунального підприємства "Вінницький муніципальний центр інновацій" (далі - КП "Вінницький муніципальний центр інновацій", відповідач) про стягнення адміністративно-господарської санкції в розмірі 153 780 грн. та пені 8980,46грн.

Позов мотивовано тим, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи. У зв`язку з чим зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі встановленому чинним законодавством.

Ухвалою від 05.07.2022 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду без виклику сторін в порядку спрощеного провадження.

18.07.2022 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що створив 1 робоче місце для інвалідів та подавав звітність для пошуку осіб з інвалідністю з метою працевлаштування, відтак, застосування санкції є безпідставним.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд встановив наступне.

10.02.22 р. відповідач подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 10 осіб середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників становить 3075,6 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 153 779 тис. грн.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон № 875-XII ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому слід зазначити, що відповідно до пункту 1 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за № 117/13384 (Інструкція) форму звітності № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю" (далі - звіт) заповнюють державною мовою підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці).

Дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (рядок 02), та кількості осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, застосовується правило заокруглення до цілого: якщо після коми число від 1 до 4, заокруглення відбувається в бік зменшення, від 5 до 9 - в бік збільшення (п. 9 Інструкції).

Виходячи з наведеного, кількість інвалідів, які повинні були працювати, але не працевлаштовані на підприємстві, відповідно до самостійно поданого звіту, становить 1 особа. Оскільки відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи, до останнього застосовано адміністративно господарську санкцію та пеню, які відповідачем не сплачені, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, оцінюючи надані докази, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

При цьому, для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Із положень статті 18 Закону № 875-XII випливає, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовами про виконання роботи вдома, забезпечення шляхом їх одночасного звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які вибирають найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці за індивідуальними програмами реабілітації та забезпечувати інші соціально- економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і повідомляти Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, служба зайнятості зайнятості пошуку підходящої роботи за рекомендацією МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. (ч.3. ст.18-1 Закону N 875-XII).

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативно, передбаченим статтею 19Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких менша за розміром середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установах, організаціях, у тому числі на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань з особами. інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за шкірне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайнятої особи з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які працюють від 8 до 15 осіб, застосовуються розмір адміністративно-господарських санкцій на робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю та не зайняте. особою з інвалідністю, повторний у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установах, організаціях, у тому числі на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичній особі, яка користується найманою працею. Положення цієї частини не розширюється на підприємства, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

В свою чергу, згідно частини другої статті 20 Закону N 875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікових ставок Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її рядок.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першої цієї статті, окремо в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в яким відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першої статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із застосуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. (ч. 4 статті 20 Закону N 875-XII ).

Зі змісту наведених вище норм законодавства видно, що на суб`єктів господарювання покладено обов`язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів та за невиконання такого обов`язку нести відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31 січня 2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) затверджено форму звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання.

Відповідно до пунктів 2, 5, 6 розділу І вказаного Порядку форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнююча.

Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнююча звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку за наявності у роботодавців коментарів до вакансії заповнюється розділ ІІ, у якому відображаються порядковий номер відповідного запису в розділі І, а також характеристики вакансій (умови праці, розмір заробітної плати та вимоги до претендентів).

У пункті 1 зазначається порядковий номер відповідного запису з розділу І та вказується кількість вакансій.

У пункті 2 наводиться загальна кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України Про зайнятість населення), яких роботодавець може працевлаштувати. За бажанням роботодавця може проводитись деталізація категорій претендентів на вакансію з урахуванням категорій громадян, перелік яких наведений у статті 14 Закону України Про зайнятість населення, а також внутрішньо переміщених осіб.

Таким чином, звіт за формою 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Як встановлено судом, Вінницьким міським центром зайнятості Вінницького обласного центру зайнятості у листі від 17 травня 2022 року зазначено про те, що відповідачем подані звіти форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та зазначена одна вакансія на посаду фахівець інновацій. При цьому, впродовж 2021 року були відсутні безробітні особи, які б відповідали вимогам цієї вакансії.

Відтак, відповідач у 2021 році виконував обов`язки, покладені на нього частиною третьою статті 18 Закону №875-XII, зокрема, ним виділено та створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, надано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації її працевлаштування, і подано звіти до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.

При цьому, періодичність подання звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлена, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі у встановленому порядку подання інформації про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17 та в інших рішеннях Верховного Суду та постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі №600/3139/21-а, від 22.04.2022 р. у справі №600/3137/21-а

Отже, відповідачем подавалися звіти форми №3-ПН до центру зайнятості, що свідчить про дотримання ним вимог Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", що затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316.

Згідно із ч.10 ст19 Закону керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Тобто, роботодавець не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за умови створення ним робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно із нормативом та інформування про це відповідні установи, незалежно від того, чи відбулось таке працевлаштування.

Таким чином, посилання позивача на вимоги статей 18 та 19 Закону щодо обов`язку відповідача працевлаштовувати осіб з інвалідністю не може трактуватися як обов`язок відповідача самостійно розшукувати осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.

При цьому, відповідачем виконано вимоги, передбачені чинним законодавством України, щодо створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та повідомлення про це компетентний державний орган, а тому відповідач не повинен сплачувати вказані санкції та пеню.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, відносно відповідача відсутні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та наданих відповідачем, суд доходить висновку про відмову у задоволені позову.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в позові відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб із інвалідністю (вул. Пирогова, 135-А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ -13308892).

Відповідач:Комунальне підприємство "Вінницький муніципальний центр інновацій" (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 41330330).

Повний текст рішення сформовано: 05.09.2022 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна