Рішення

від 04.09.2022 по справі 240/11272/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року м. Житомир справа № 240/11272/22

категорія 112040201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" про стягнення санкцій,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із позовом, в якому просить стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені, у розмірі 112848,33 грн. (сто дванадцять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 33 коп.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано, що є порушенням статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у зв`язку з чим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця для осіб з інвалідністю, а також накладено пеню за простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою суду від 22.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію вказаної ухвали відповідачем отримано 06.07.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відправлення.

Станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав. Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся", код ЄДРПОУ 03745485, зареєстроване як юридична особа 01.03.2000.

Згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю форми № 10- П 31, затвердженого наказом Мінсоцполітики України №591 від 27 серпня 2020 року середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих у СТОВ "Полісся" за 2021 рік склала 35 осіб.

Зі змісту претензії від 03.05.2022 №09/22, СТОВ "Полісся" із числа середньооблікової кількості штатних працівників, що склала 35 осіб повинен був працевлаштувати 1 (одну) особу з інвалідністю - штатного працівника облікового складу за рік, тоді як фактично не працевлаштував особу з інвалідністю, тобто встановлений Законом норматив не виконав у кількості 1 (одного) рфочого місця для особи з Інвалідністю.

Відповідач не сплатив адміністративно-господарських санкцій до 15 квітня 2022 року, а тому, починаючи із 16 квітня 2022 року по 16 червня 2022 року нарахована пеня у розмірі 5331,62 грн. за 62 дні прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій.

Позивач вважає, що СТОВ "Полісся" не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, як це передбачено статтею 19 Закону № 875-XII, що стало підставою звернення позивача до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон України №875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.

У відповідності до ст. 20 Закону України №875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною 1 ст. 18 Закону України №875 передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, статтею 18 Закону України №875 не встановлено правил, за якими підприємство було б зобов`язане самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, ч. 3 ст. 18 Закону України №875 чітко визначені обов`язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-VI передбачено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

При цьому, у зв`язку з прийняттям даного Закону відмінено норму щодо обов`язкової щомісячної подачі звітів про наявність вільних робочих місць.

У відповідності до п. 5 Розділу І Порядку «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (у редакції від 07.02.2017), форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно з п. 1.1. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42, форма № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Отже, вказане свідчить про наявність у роботодавця обов`язку виділяти та створювати робочі місця для осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, а також повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування. Звіт форми №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, де датою відкриття є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладено новий трудовий договір з найманим працівником.

Доказом, який свідчить про створення відповідачем робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіти форми №3-ПН.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2021 році становила 35 осіб, про що й відповідач самостійно повідомив Фонд.

Відтак, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2021 році становила 35 осіб, то у останнього виник обов`язок створити 1 робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю. Однак такий обов`язок ТОВ "Мегаліскомплекс" не виконало.

Враховуючи, що СТОВ "Полісся" не виконало вимоги Закону №875-ХІІ щодо працевлаштування однієї особи з інвалідністю, тому суд дійшов висновку, що нараховані адміністративно-господарській санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 107515,71 грн та пеня в сумі 5332,62 грн підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, їх задоволення.

Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Домбровського, 38, м.Житомир,10003. ЄДРПОУ: 37976485) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" (вул. Шевченка, 27, с. Очеретянка, Пулинський район, Житомирська область, 12013. ЄДРПОУ: 03745485) про стягнення санкцій та пені, - задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" на користь держави в особі Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарської санкції та пені в загальному розмірі 112848 (сто дванадцять тисяч вісімсот сорок вісім гривень ) гривень 33 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

05 вересня 2022 р.