Постанова

від 29.08.2022 по справі 293/1247/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/1247/20 Головуючий у 1-й інст. Бруховський Є. Б.

Категорія 72 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Франчука В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №293/1247/20 за позовом Органу опіки та піклування Видиборської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, правонаступником якого є Орган опіки та піклування Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 26 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Бруховського Є.Б.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Орган опіки та піклування Видиборської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, правонаступником якої є Черняхівська селищна рада Житомирської області, звернувся до суду з позовом, в якому зазначено, що відповідачі є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Донька ОСОБА_3 на даний час проживає з батьками, а син ОСОБА_4 з народження перебуває у комунальному закладі « Житомирський обласний будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків» Житомирської обласної ради. До цього закладу дитина направлена за заявою матері.

За час проживання на території Видиборської сільської громади відповідачі вели бродяжницький спосіб життя, на даний час не працюють, зловживають алкогольними напоями та ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно неповнолітніх доньки й сина.

Враховуючи вищезазначене, Орган опіки та піклування просив позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також передати неповнолітніх дітей до державного інтернатного закладу.

Окрім того, позивач просив стягувати із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову й до досягнення дітьми повноліття, шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок в Ощадному банку України.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 26 липня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських прав відносно їхніх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Передано малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до державного інтернатного закладу.

Вирішено стягувати із ОСОБА_2 аліменти на користь та утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, на особистий розрахунковий рахунок в Ощадному банку України, починаючи з дня подачі позову та до досягнення дітьми повноліття.

Також стягнуто із ОСОБА_1 аліменти на користь та утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, на особистий розрахунковий рахунок в Ощадному банку України, починаючи з дня подачі позову та до досягнення дітьми повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання.

Стягнуто з відповідачів на користь держави по 840 грн. судового збору, з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, зазначає, що на час прийняття рішення у цій справі вона та її чоловік працювали, отримували заробітну плату та мали можливість забезпечити належне матеріальне утримання дітей. Внаслідок скрутного матеріального становища та тяжкого психологічного стану вона змушена була віддати сина до державного закладу, оскільки на той час не могла утримувати сина та здійснювати догляд за ним.

Стверджує, що під час розгляду справи їй не роз`яснили право на безоплатну правничу допомогу, внаслідок чого вона не могла повною мірою скористатися наданим їй процесуальними правами.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та зазначила, що на даний час вона разом з чоловіком та донькою проживають за адресою : АДРЕСА_1 . У цьому житловому приміщенні створені належні умови для проживання доньки.

Також пояснила, що вони з чоловіком припинили вживати алкогольні напої, ОСОБА_2 працює на будівництві у м. Києві та отримує заробітну плату. Вона веде домашнє господарство, донька навчається в ліцеї. Син перебуває у Житомирському спеціалізованому будинку дитини, однак вона намагається, по можливості, відвідувати хлопчика. Дитина переведена до цього державного закладу за її згодою, оскільки на той час вона не могла його утримувати та здійснювати догляд за сином.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокат Пчелінова М.В., зауважила, що відповідачі припинили вживати алкогольні напої, змінили місце свого проживання, налагодили побут, створивши належні умови проживання для дітей. Донька ОСОБА_3 навчається у ліцеї, де дівчинку позитивно характеризують. Вона життєрадісна, весела дитина, успішно навчається. Вважає, що позбавлення батьківських прав відповідачів стосовно доньки не буде сприяти дотриманню прав та інтересів ОСОБА_3 .

На думку ОСОБА_2 , апеляційна скарга є обгрунтованою, адже вони припинили вживати алкогольні напої, мають кошти для матеріального утримання дітей, оскільки він працює без оформлення трудового договору у м. Києві, виконуючи будівельні роботи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом також встановлено, що син ОСОБА_4 з 17 січня 2017 року перебуває у КНП « Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради.

На час пред`явлення позову відповідачі разом із неповнолітньою донькою проживали за адресою: АДРЕСА_2 .

Акт обстеження умов проживання за даною адресою, складений комісією органу місцевого самоврядування 3 липня 2020 року, містив інформацію про те, що житловий будинок у дуже занедбаному стані, матеріально-побутові умови проживання сім`ї незадовільні: в хаті на час відвідування комісії підлога була брудна, стіни не білені, вікна завішені частково.

Комісією також зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 роботи не мають та не бажають її знайти, схильні до вживання алкогольних напоїв, палять. Періодично у сім`ї виникають сварки. У акті констатовано, що проживати та нормально розвиватися у таких умовах діти не можуть.

Обгрунтовуючи вимоги, позивачем надано характеристику на відповідачів за місцем проживання, у якій зазначено про те, що вони офіційно не працюють, живуть за рахунок випадкових заробітків, умов для проживання дітей не створили, характеризуються з негативної сторони: схильні до вживання алкогольних напоїв, палять. Громадського порядку не порушують, до адміністративної відповідальності не притягувались.

Згідно з висновком Органу опіки та піклування Видиборської сільської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Видиборської сільської ради від 18 лютого 2020 року за №143, Орган опіки та піклування вважає за необхідне позбавити відповідачів батьківських прав стосовно неповнолітніх доньки та сина і передати дітей до державного інтернатного закладу, оскільки не виявлено родичів, які б могли стати опікунами малолітніх.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України « Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені ст. 164 СК України.

Так, частиною 1 даної норми передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголікам або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Аналіз змісту ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як у сукупності, та й кожен окремо, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька ( матері), так і для дитини, й застосовується судом лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року зазначив, що питання сімейних відносин має ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У справі " Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним ( параграф 100).

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилалася на ту обставину, що вони з відповідачем змінили своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, облаштували побут та створили належні матеріально-побутові умови проживання для дітей.

Долучена до матеріалів справи довідка за підписом старости Видиборського старостинського округу від 6 грудня 2021 року містить інформацію про те, що відповідачі разом із дочкою ОСОБА_3 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Характеристики на відповідачів за місцем проживання від 29 листопада 2021 року свідчать, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 іноді зловживають спиртними напоями, громадський порядок не порушують. ОСОБА_2 неофіційно працює за межами району.

В судовому засіданні також досліджувалася характеристика на ОСОБА_3 за місцем навчання дитини, видана Видиборським ліцеєм Черняхівської селищної ради, у якій зазначено, що дівчинка навчається у ліцеї з першого класу, має навчальні досягнення достатнього та високого рівнів. Навчається в повну міру своїх сил, добре запам`ятовує навчальний матеріал. Виявляє конкретне та логічне мислення, на уроках завжди активна та уважна, має добрий загальний розвиток.

До виконання громадських доручень ставиться сумлінно, бере активну участь у громадському житті ліцею та класу. Є учасницею культмасових заходів, спортивних змагань, шкільних проектів та конкурсів.

Дівчинка спокійна, товариська, комунікабельна, весела та розсудлива. Дисципліну в класі не порушує. ОСОБА_3 має багато друзів серед однолітків, почувається впевнено. Ввічлива учениця, завдання вчителів виконує вчасно, ліцей без поважних причин не пропускає.

У характеристиці також зазначено, що батьки приділяють належну увагу вихованню доньки.

Акт обстеження умов проживання від 20 січня 2022 року свідчить про те, що у житловому будинку АДРЕСА_1 , який є місцем проживання відповідачів та їхньої доньки, створені задовільні умови проживання, сім`я забезпечена паливом, продуктами харчування. ОСОБА_3 має окреме спальне місце, одяг та взуття. У будинку наявні меблі, речі домашнього вжитку.

Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 змінила своє ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо ОСОБА_3 й позбавлення її батьківських прав стосовно доньки не сприятиме захисту прав останньої. Дівчинка виключно позитивно характеризується за місцем навчання, весела, товариська, добре навчається, ввічлива та спокійна, що вказує на ту обставину, що сім`я не є небезпечним для неї середовищем. У свою чергу, батьки припинили вживати алкогольні напої та створили належні матеріально-побутові умови проживання.

Отже, врахувавши інтереси малолітньої ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про необхідність збереження її зв`язків з матір`ю, взявши до уваги відсутність доказів того, що проживання дівчинки в сім`ї створюватиме загрозу її життю та здоров`ю.

Застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, в даному випадку є невиправданим та не сприятиме захисту прав дитини, яка буде розлучена зі своєю матір`ю.

Що стосується вирішення питання про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , слід зазначити наступне.

Відповідно до довідки, виданої Комунальним некомерційним підприємством « Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради 19 січня 2022 року №10/03-14, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у даному державному закладі з 17 січня 2017 року на повному державному утриманні та вихованні. За час перебування дитини в закладі батьки відвідували свою дитину: 30 серпня 2017 року, 12 листопада 2019 року, 22 листопад 2019 року, 28 листопада 2019 року, 14 січня 2020 року, 16 лютого 2020 року, 24 січня 2020 року, 14 лютого 2020 року.

Мати відвідувала хлопчика: 27 лютого 2017 року, 2 травня 2017 року, 7 травня 2017 року, 18 травня 2017 року, 4 березня 2017 року, 31 травня 2017 року, 12 липня 2017 року, 16 серпня 2017 року, 16 вересня 2017 року, 1 жовтня 2017 року, 26 лютого 2018 року, 20 травня 2018 року, 18 березня 2019 року, 3 липня 2020 року, 25 березня 2021 року.

Батько відвідував дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З 25 березня 2021 року батьки життям та здоров`ям дитини не цікавились, допомоги на утримання не надавали.

Отже, ОСОБА_1 свідомо тривалий час нехтує своїми батьківськими обов`язками стосовно сина. Матеріали справи не містять доказів на спростування позовних вимог про позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 .

У висновку Органу опіки та піклування Черняхівської селищної ради, затвердженому рішенням виконавчого комітету від 27 січня 2022 року №19, зазначено, що, зі слів старости Видиборського старостинського округу, відповідачі протягом листопада 2021 року - січня 2022 року не вживали алкогольні напої, сім`я стала на шлях виправлення, але ці покращення короткотривалі. Враховуючи вищезазначене, Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а позбавлення їх батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є недоцільним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід відмовити.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ( дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне покласти на позивача обов`язок здійснювати контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Частиною 3 статті 166 СК України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати , батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Положеннями частини 3 статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Згідно з частиною 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частка заробітку ( доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Оскільки у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно доньки відмовлено, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 .

При цьому, у разі наявності підстав, передбачених СК України, ОСОБА_1 не позбавлена можливості самостійно ставити питання про стягнення із ОСОБА_12 аліментів на утримання доньки у судовому порядку.

Що стосується вирішення питання про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , слід зазначити, що способи стягнення аліментів передбачені положеннями статті 181 СК України.

При цьому, у рішенні суд повинен чітко зазначити частку заробітку (доходу) платника аліментів або ж конкретну тверду грошову суму. Незалежно від способу стягнення аліментів їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вирішуючи спір, суд у резолютивній частині рішення зазначив про стягнення з відповідачів аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не зазначивши при цьому конкретний розмір твердої грошової суми, яка підлягає стягненню щомісячно.

Враховуючи вищезазначене, рішення в частині задоволення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні даних позовних вимог.

Рішення в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також в частині розподілу судових витрат необхідно залишити без змін.

Рішення в частині стягнення із ОСОБА_13 та ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення,- про стягнення з відповідачів аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі ј частини від усіх видів заробітку ( доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_4 , в Акціонерному товаристві « Державний ощадний банк України», починаючи з 8 липня 2020 року й до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей не оскаржується, отже не є предметом апеляційного перегляду, відтак резолютивна частина постанови апеляційного суду не містить висновків з даного питання.

Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 26 липня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виконання нею батьківських обов`язків, поклавши контроль за виконанням нею батьківських обов`язків стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Орган опіки та піклування Черняхівської селищної ради.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 26 липня 2021 року в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також в частині розподілу судових витрат,- залишити без змін.

Рішення в частині стягнення із ОСОБА_13 та ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягувати із ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частини від усіх видів заробітку ( доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_4 , в Акціонерному товаристві « Державний ощадний банк України», починаючи з 8 липня 2020 року й до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати із ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частини від усіх видів заробітку ( доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_4 , в Акціонерному товаристві « Державний ощадний банк України», починаючи з 8 липня 2020 року й до досягнення дитиною повноліття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: