Рішення

від 04.09.2022 по справі 420/27553/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27553/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Дробченко К.С.,

представника позивача:Філіппової Е.Г.,

представника відповідача:Наумової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Експотренд» (місцезнаходження: 67581, Одеська область, Лиманський район, село Кошари, вул. 10-Степова, буд. 187; код ЄДРПОУ 41326371) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 4406916) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 29390/15-32-07-02, № 29389/15-32-07-02 від 02.12.2021 року,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Експотренд» (місцезнаходження: 67581, Одеська область, Лиманський район, село Кошари, вул. 10-Степова, буд. 187; код ЄДРПОУ 41326371) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 4406916) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 29390/15-32-07-02, № 29389/15-32-07-02 від 02.12.2021 року.

Ухвалою від 31.12.2021 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження.

20.01.2022 року до матеріалів справи приєднано відзив на позов.

01.02.2022 року (вх. №ЕП/3324/22) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 01.02.2022 року розгляд справи відкладено.

Ухвалою від 01.02.2022 року призначено підготовче судове засідання.

01.02.2022 року (вх. №ЕП/3323/22) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

30.03.2022 року (вх. №12494/22) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про зупинення провадження у справі.

20.04.2022 року (вх. №14549/22) представником позивача до канцелярії суду подані додаткові пояснення.

Ухвалою від 03.08.2022 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами фактичної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що останній діяв у межах наданих їм повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Експотренд» Одеському окружному адміністративному суду.

Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8, п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодів, з 28.10.2021 року тривалістю 5 робочих днів.

За наслідками перевірки складено акт № 24779/15-32-0702/41326371 від 12.11.2021р., відповідно до висновків якого встановлено порушення:

Пункту 44.1 ст. 44, п. 198.5, ст. 198, ст. 200.1, п. 200.2, п. 200.4, п. 200.10 ст. 200, п. 2 ст. 3, п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (із змінами і доповненнями), з урахуванням наказу №21, в результаті чого:

завищено суми від`ємного значення з податку на додану вартість рядка 19 Декларацій «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 рядок 9 декларації) (позитивне значення)» на суму 562224,00 грн. у серпні 2021 року;

заниження суми позитивного значення з податку на додану вартість у рядку 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до Державного бюджету» на загальну суму 8547854,00 грн., в тому числі:

за квітень 2018 року в сумі 195335 грн.;

за травень 2018 року в сумі 64549 грн.;

за липень 2018 року в сумі 196103 грн.;

за серпень 2018 року в сумі 139052 грн.;

за вересень 2018 року в сумі 321347 грн.;

за жовтень 2018 року в сумі 419456 грн.;

за листопад 2018 року в сумі 97576 грн.;

за грудень 2018 року в сумі 352145 грн.;

за березень 2019 року в сумі 66562 грн.;

за квітень 2019 року в сумі 254446 грн.;

за травень 2019 року в сумі 236671 грн.;

за червень 2019 року в сумі 830629 грн.;

за липень 2019 року в сумі 35824 грн.;

за серпень 2019 року в сумі 656164 грн.;

за грудень 2019 року в сумі 404179 грн.;

За результатами перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 29390/15-32-07-02, № 29389/15-32-07-02 від 02.12.2021 року.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПК України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (статті 135 ПК України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)

Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік та фінансову звітність ґрунтується, зокрема на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарської операції та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі (абзац другий); превалювання сутності над формою - операції обліковується відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац сьомий);

Відповідно до пункту 3розділу III Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №1 фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою).

Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 року (далі - П(С)БО 15 «Дохід») передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 15 «Дохід» доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка ) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); Б) інші операційні доходи; фінансові доходи; Г) інші доходи.

Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти таких висновків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Вказані правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (справи №826/15653, №805/2316/16-а), від 19 вересня 2018 року (справа №2а-2104/12/1370) та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно зареєстрованих податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, ТОВ «Експортренд» здійснено придбання дизельного пального у ПП «МІРО» на загальну суму ПДВ 9102851 грн. у кількості 2705500 л.

В ході перевірки було вручено запит від 28.10.2021 року представнику за довіреністю ТОВ «Експортренд» Івановій Юлії Юріївні щодо інвентаризації основних засобів.

Так, станом на 01.11.2021 року, згідно інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на ТОВ «Експортренд»: дизпаливо Еnergy 10090,0 л.; дизельне паливо 40000,0 л.

Також, до перевірки надана оборотно-сальдова відомість по рахунку бухгалтерського обліку 203, які підтверджують дані бухгалтерського обліку про запаси, товари на ТОВ Експортренд», станом на 31.08.2021 року дизельне паливо о грн.

Згідно зареєстрованих податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних ТОВ «Експортренд» за період з 01.11.2017 року по 31.08.2021 року відсутні податкові накладні, які підтверджують реалізацію даного дизельного палива.

Враховуючи зазначене, в ході перевірки, з метою перевірки правильності формування р.21 декларації з ПДВ за серпень 2021 року надано запит від 03.11.2021 року про надання оригіналів документів підтверджуючі придбання дизельного палива у підприємства ПП «Міро» та його реалізацію або використання у господарській діяльності, предстанику за довіреністю від 01.04.2021 року ОСОБА_1 .

Однак, представником ТОВ «Експортренд» відмовлено в отриманні та підписанні вищевказаного запиту, про що складено акт від 03.11.2021 року №3351/15-32-07-02.

На вказаний запит, від 03.11.2021 року №3351/15-32-07-02 позивачем не було надано наступні документи:

договір, видаткові накладні, платіжні доручення по взаємовідносинам з ПП «Міро» щодо придбання дизельного пального;

товарно-транспорті накладні на перевезення продукції, у зв`язку з чим неможливо дослідити місце навантаження та розвантаження товару, транспортний засіб та умови перевезення товару, довіреності, заявки на перевезення, рахунки-фактури;

документи, які підтверджують оплату за придбання товару (послуги), платіжні доручення, касові чеки та інше) за період з 01.11.2017 року по 31.08.2021 року;

специфікації до договорів поставки, акти приймання передачі на зберігання товару;

інформацію та підтверджуючі документи на списання дизельного палива (подорожні листи, акти списання, ТТН) за період з 01.11.2017 року по 31.08.2021 року;

регістри бухгалтерського обліку по рахунках, 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 311 «Розрахунковий рахунок», 90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», 37 «Розрахунки з іншими дебіторами» за період з 01.11.2017 року по 31.08.2021 року.

При цьому, під час проведення інвентаризації не виявлено дизельного палива отримане від ПП «Міро».

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не с об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПКУ) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX ПКУ, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 ПКУ та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 ПКУ);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом189.9. статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригувань до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах /послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподаткованих операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю, платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податакову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, відповідно до пункту 120-1.2. статті 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надаються отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової, накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником.

Оскільки реалізовані ТМЦ, сума ПДВ при придбання яких було включено до складу податкового кредиту, не прийняли участь в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, то такий платник податку на підставі пункту 198.5 статті 198 ПКУ зобов`язаний визначити податкові зобов`язання з ПДВ, виходячи із бази оподаткування, визначеної пунктом 189.1 статті 189 ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, в порушення пункту 44.1 ст. 44, пункту 120-1.2. статті 120-1, пункту 198.5 статті 198, пункту .201.10 статті 201 ПК України позивачем не складено податкову накладну та не зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення чим занижені податкові зобов`язання на загальну суму 9102851 грн. в тому числі:

за березень 2018 року в сумі 126667 грн.;

за квітень 2018 рок в сумі 170341 грн.;

за травень 2018 року в сумі 163488 грн.;

за липень 2018 року в сумі 121260 грн.;

за серпень 2018 року в сумі 159904 грн.;

за вересень 2018 року в сумі 232056 грн.;

за жовтень 2018 року в сумі 373230 грн.;

за листопад 2018 року в сумі 308496 грн.;

за грудень 2018 року в сумі 313920 грн.;

за січень 2019 року в сумі 207034 грн.;

за лютий 2019 року в сумі 370880 грн.;

за березень 2019 року в сумі 211304 грн.;

за квітень 2019 року в сумі 409147 грн.;

за травень 2019 року в сумі 188840 грн.;

за червень 2019 року в сумі 389064 грн.;

за липень 2019 року в сумі 32994 грн.;

за серпень 2019 року в сумі 165274 грн.;

за вересень 2019 року в сумі 299846 грн.;

за жовтень 2019 року в сумі 314864 грн.;

за листопад 2019 року в сумі 276640 грн.;

за грудень 2019 року в сумі 389296 грн.;

за січень 2020 року в сумі 305948 грн.;

за лютий 2020 року в сумі 362710 грн.;

за березень 2020 року в сумі 344424 грн.;

за квітень 2020 року в сумі 589020 грн.;

за травень 2020 року в сумі 1340400 грн.;

за червень 2021 року в сумі 145692 грн.;

за липень 2021 року в сумі 668000 грн.;

за серпень 2021 року в сумі 122112 грн.;

в результаті чого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 562224 грн. за серпень 2021 року та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 8547854 грн., в тому числі:

за квітень 2018 року в сумі 195335 грн.;

за травень 2018 року в сумі 64549 грн.;

за липень 2018 року в сумі 196103 грн.;

за серпень 2018 року в сумі 139052 грн.;

за вересень 2018 року в сумі 321347 грн.;

за жовтень 2018 року в сумі 419456 грн.;

за листопад 2018 року в сумі 97576 грн.;

за грудень 2018 року в сумі 352145 грн.;

за березень 2019 року в сумі 66562 грн.;

за квітень 2019 року в сумі 254446 грн.;

за травень 2019 року в сумі 236671 грн.;

за червень 2019 року в сумі 830629 грн.;

за липень 2019 року в сумі 35824 грн.;

за серпень 2019 року в сумі 656164 грн.;

за грудень 2019 року в сумі 404179 грн.;

за січень 2020 року в сумі 288141 грн.;

за лютий 2020 року в сумі 538832 грн.;

за березень 2020 року в сумі 335809 грн.;

за квітень 2020 року в сумі 154932 грн.;

за травень 2020 року в сумі 1150709 грн.;

за червень 2020 року в сумі 85994 грн.;

за липень 2020 року в сумі 286839 грн.;

за червень 2021 року в сумі 187299 грн.;

за липень 2021 року в сумі 902415 грн.;

за серпень 2021 року в сумі 346839 грн.

Суд критично ставиться до тверджень позивача, що ним було надано для огляду перевіряючим усі витребувані документи. Відтак, під час розгляду справи по суті позивач в обґрунтування своєї позиції вказав, що під час перевірки, на підтвердження надання перевіряючим усіх первинних документів, здійснювалось відеофіксація, однак потім представник позивача пояснив, що відповідні відеодокази не збереглися. Серед іншого суд акцентує увагу, що акт перевірки ГУ ДПС в Одеській області було підписано представником ТОВ «Експортенд» без будь-яких зауважень та заперечень, що відповідно нівелює твердження позивача про надання первинних документів під час перевірки.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що документи, надані позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій беззаперечно не свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість в даному випадку надані позивачем первинні документи не є достатніми та вичерпними для такого висновку, оскільки предметом спору в цій справі є підтвердження обставин реальності відображення у податковому обліку господарських операцій, які фактично не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом, що свідчить про відсутність реальних правових наслідків за такими господарськими операціями.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Зважаючи на викладене, суд вважає, що доводи позивача, викладені в позові та відповіді на відзив, спростовуються встановленими в ході розгляду обставинами та нормами законодавства.

Відтак, з наведених вище мотивів та підстав суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Одеській області № 29390/15-32-07-02, № 29389/15-32-07-02 від 02.12.2021 року, відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про визнання їх протиправними та скасування.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Експотренд» (місцезнаходження: 67581, Одеська область, Лиманський район, село Кошари, вул. 10-Степова, буд. 187; код ЄДРПОУ 41326371) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 4406916) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 29390/15-32-07-02, № 29389/15-32-07-02 від 02.12.2021 року - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2022 р.

СуддяО.М. Тарасишина

.