Рішення

від 17.08.2022 по справі 640/20004/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2022 року м. Київ № 640/20004/21

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медовий спас» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Медовий спас» (код ЄДРПОУ 42395289, адреса місцезнаходження: 03070, м. Київ, вул. Ігорівська, б.5, кв. 8) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.03.2021 року №00185560901.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки товариство вчасно подавало звіти про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв, а зазначення в звітах інших одиниць виміру продукції не вказує на недостовірність такої інформації і не призводить до заниження податкових зобов`язань.

Ухвалою суду від 20 липня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивач, як суб`єкт господарювання - виробник алкогольних напоїв, який отримав ліцензії на виробництво алкогольних напоїв та на право оптової торгівлі алкогольними напоями, зобов`язаний подавати звіти за формами № 2-PC та № 1-ОА, відповідно до вимог частини третьої статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів". Оскільки, в ході проведення перевірки було виявлено подання позивачем звітів з недостовірними даними, а також несвоєчасне їх подання, контролюючим органом було застосовано до позивача штрафні санкції.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 28.01.2021 р. по 05.02.2021 р. Головним управлінням ДПС у Києві, відповідно до направлень № 1268/26-15-09-01 від 28.01.2021 р. та № 1269/26-15- 09-01, на підставі ст. ст. 20, 80 Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю, Законів України від 06.07.1995 р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), від 01.07.2000 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (зі змінами та доповненнями), від 19.12.1995 р. ««Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями) була проведена фактична перевірка господарської одиниці офісного приміщення, що розташована за адресою м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 5, кв. 8 суб`єкта господарської діяльності ТОВ «Медовий спас», за наслідками якої був складений Акт фактичної перевірки від 08.02.2021 р. № 10192/ж5/26-15-09- 01/42395289.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було встановлено порушення вимог ст. 15, 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями).

Позивачем, в порядку п. 86.7. ст. 86 ПКУ, були подані заперечення від 18.02.2021 р. на висновки Акту перевірки.

Листом «Про розгляд заперечень» за № 3019/1/26-15-09-01-15 від 02.03.2021 р. ГУ ДПС у м. Києві було залишило висновки Акту без змін, а заперечення ТОВ «Медовий спас»- без задоволення.

На підставі вказаного акта відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 10.03.2021 р. № 00185600901 (порушення ст. 15 Закону), яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 292687,10 грн.;

- від 10.03.2021 р. № 00185560901 (порушення ст. 16 Закону), яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 221000,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем була подана скарга, за наслідками розгляду якої рішенням про результати розгляду скарги від 15.06.2021 №13387/6/99-0006050206 податкове повідомлення-рішення №00185600901 від 10.03.2021 року було скасовано, а подану скаргу - частково задоволено.

Незгода позивача із винесеним податковим повідомленням-рішення №00185560901 від 10.03.2021 року зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегулювано Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України).

Підпунктами 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлений обов`язок платника податків: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно до вимог підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами положень пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності визначених підстав.

Відповідно до пункту 191.1 статті 191 контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, зокрема: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (підпункт 191.1.1); здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (підпункт 191.1.4); здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (підпункт 191.1.14.); здійснюють інші функції, визначені законом (підпункт 191.1.48).

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок врегульовано правовими нормами статті 81 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктами 80.2.3, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Як зазначає позивач, відповідачем в акті перевірки не було зазначено підпункт ст. 80 ПКУ України, на підставі якого була проведена перевірка.

Суд з цього приводу зазначає, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнано правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Відповідно до підпунктів 16.1.2 та 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи (п.47.1.1. ч.47 ПКУ).

Пунктом 49.3. статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Положеннями частини третьої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР) суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою (z0340-16 ), встановленою цим органом.

Згідно із статті 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі: неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень (ч.2 ст.17 закону №481/95-ВР)

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України (ч.5 ст.17 закону №481/95-ВР).

Відповідно до висновків акту перевірки від 08.02.2021 року відповідачем встановлено, що ТОВ «Медовий спас» не було подано звіт за формою 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» за жовтень 2019 року.

Позивач, спростовуючи вказані висновки контролюючого органу зазначив, що звіт не подавався в зв`язку із тим, що товариство не здійснювало виробництво та реалізацію алкогольної продукції у вказаний період, тобто були відсутні об`єкти для складання звіту.

Суд зазначає, що вказаний звіт повинен подаватись суб`єктом господарювання незалежно від факту виробництва продукції.

Форми звітів та порядок їх заповнення затвердженні наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року №49 (далі Порядок №49).

Відповідно до п. 1-3 порядку заповнення форми звіту №2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв (далі - Звіт) подають суб`єкти господарювання незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі.

Звіт в електронній формі подається засобами електронного зв`язку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, як передбачено для податкової звітності.

Так, згідно порядку заповнення звіту 2-РС, він подається суб`єктами господарювання незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі. У графі 4 розділу І вказується кількість алкогольних напоїв в місцях зберігання на початок звітного місяця, а у графі 13 цього розділу вказується кількість алкогольних напоїв у місцях зберігання на кінець звітного місяця.

У разі відсутності даних про виготовлення чи реалізацію продукції, у звіті проставляється прочерк.

В зв`язку із наведеним, суд зауважує, що неподання позивачем звіту 2-РС за жовтень 2019 року є порушенням вимог ст. 16 Закону №481/95-ВР, а відтак висновки відповідача в цій частині є законними і обґрунтованими.

Крім зазначеного, під час проведення фактичної перевірки відповідачем встановлено, що звіт 2-РС за листопад 2019 року був поданий з порушенням встановленого строку, а саме 10.12.2019 року, при цьому граничний термін подачі-09.12.2019.

Позивач, не погоджуючись із висновками відповідача, зазначив, що товариство подало звіт у строк, встановлений законом, а саме 10.12.2019 року.

Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, не погоджується із такими доводами позивача, з огляду на наступне.

Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до ДПС щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Вказане передбачено ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є першим за ним робочий день.

Отже, граничним терміном подання звітності про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів є 9 число наступного місяця.

У разі, якщо закінчення строку подання звітності припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Зазначене роз`яснення розміщено на Інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» (категорія 113.04).

Таким чином, позивач повинен був подати звіт про 2-РС за листопад 2019 року 09.12.2019 року включно.

Однак, як встановлено судом під час розгляду справи, цей строк позивачем було порушено.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем норм Закону від 19.12.1995 року № 481/95-ВР є обґрунтованими.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що окрім вказаних порушень, позивачем були подані звіти 2-РС з грудня 2019 року по жовтень 2020 року з недостовірними відомостями, а саме кількість та обсяг виготовленої продукції зазначено в літрах, замість декалітрів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач не спростовує вказаний факт, але зазначає, що зазначення іншої одиниці виміру не вплинуло на податкові зобов`язання позивача, не призвело до їх завищення чи заниження, а відтак не є суттєвими.

Суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року №49 у графі 3 вказуються одиниці виміру , відповідно до яких складається звіт 2-РС. Інформація подається за кодами та видами алкогольних напоїв усього за звітний період (починаючи з 29 коду), згідно із додатком до наказу №49. Одиницею виміру при складанні звіту є декалітри.

Згідно п. 2 розділу ІІ Порядку № 49: «дані щодо коду продукції згідно з УКТ ЗЕД 2208 (крім виноробної продукції) вносяться до таблиці в декалітрах, у перерахунку на безводний спирт (дал б.с.) та у фізичній вазі (дал)», 1 дал = 10 літрів. Для переводу фізичної ваги у об`єм безводного спирту існують спеціальні таблиці, в яких враховуються температура повітря (норма +20 град. С), питома густина спирту тощо.

Таким чином, судом встановлено порушення позивачем вимог наказу Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року №49 в частині зазначення інших одиниць виміру продукції.

Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем було порушено ст. 16 Закону № 481/95-ВР, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та винесеним відповідно до чинного законодавства, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Медовий спас» (код ЄДРПОУ 42395289, адреса місцезнаходження: 03070, м. Київ, вул. Ігорівська, б.5, кв. 8) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Н.Г. Вєкуа