Рішення

від 29.08.2022 по справі 444/1806/19

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/1806/19

Провадження № 2/444/33/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Садова І.З.

з участю:

представника позивача Прийма І.

представник відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Жовківської міської ради, ОСОБА_2 ,третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району звернулася із позовом до Жовківської міської ради, ОСОБА_4 , в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Жовківської міської ради Львівської області № 236 від 30.11.2009 р. «Про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 800 м.кв. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам закону та порушує права та охоронювані законом інтереси Яворівської КЕЧ району.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що Яворівська квартирно-експлуатаційна частина діє на Підставі Положення №149 від 07.06. 2019 року, відповідно до якого її завданням є організація збереження та матеріальний облік фондів і територій військових містечок, квартирного майна та земельних ділянок. Земельна ділянка житлового містечка № НОМЕР_1 по вул. Воїнів УПА 6-8 перебуває на обліку Яворівської КЕЧ та відноситься до земель оборони. Однак рішенням Жовківської міської ради Львівської області від 30.11.2009 р. року №236 надано ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 800 м. кв. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Вважає, що Жовківська міська рада не мала підстав для прийняття такого рішення, оскільки дані землі мають спеціальний статус земель оборони. Вказує, що у комунальну власність м. Жовкви ним було передано військове майно- житловий фонд та об`єкти соціально-культурної сфери, земельна ділянка не передавалася.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою суду від 06.09.2021 р. в якості правонаступника відповідача ОСОБА_4 залучено єдиного спадкоємця - його доньку ОСОБА_2 .

Ухвалою суду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_3 .

Представник відповідача Жовківської міської ради подав до суду відзив на позов, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити, так як земельна ділянка надана ОСОБА_4 у власність у повній відповідності до вимог закону. Крім цього, зазначив, що разом з об`єктами нерухомості в комунальну власність міста Жовкви позивачем передана і земля, на якій ці об`єкти знаходяться, оскільки перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості.

Представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду відзив, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю за безпідставністю. Зазначає, що земельна ділянка житлового містечка № НОМЕР_1 Яворівської КЕЧ не сформована, її межі не визначені, кадастрового номеру не присвоєно, тому доводи позивача про те, що ділянка ОСОБА_4 входить до земельної ділянки площею 0.81 га є безпідставними. Вважає, що Рішення Виконкому Нестерівської районної ради №2/115 від 28.01.1952 року не є підтвердженням факту набуття права на вказану земельну ділянку за позивачем, жодних доказів віднесення вказаної земельної ділянки до земель оборони позивачем не надано, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки оскаржуваним рішенням орган місцевого самоврядування не розпорядився земельною ділянкою, на підставі цього рішення права власності у ОСОБА_4 не виникло. Вважає, що оскаржуване рішення є законним, оскільки на земельній ділянці ще з 1989 року знаходився житловий будинок, який був приватизований ОСОБА_4 у 2000 році, а тому такий набув право на приватизацію земельної ділянки, на якій такий будинок розташований.

Представник позивача подала на адресу суду додаткові письмові пояснення, в якому зазначила, що земельна ділянка не могла бути передана до земель приватної чи комунальної власності в силу її приналежності за цільовим призначенням до земель оборони, так як Держава - є безумовним власником земель оборони за Законом. Факт належності спірних земель до відомства Міністерства оборони України підтверджується Рішенням Виконкому Нестерівської районної ради №2/115 від 28.01.1952 року та проведеною інвентаризацією у 1993 році.

В судовому засідання представник Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району позовні вимоги підтримала повністю, просила задоволити. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Огородник І.І. позов заперечила, просила у задоволенні такого відмовити.

Жовківська міська рада Львівської області явку повноважного представника не забезпечила. З врахуванням того, що Жовківська міська рада Львівської області належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, суд вважав за можливе розглянути справу у відсутності представника Жовківської міської ради.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, подала заяву, якою справу просить розглядати за її відсутності, а у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд встановив дійсні обставини справи та приходить до наступних висновків.

Позивач - Яворівська квартирно-експлуатаційна частина (району) відповідно до Положення про Яворівську квартирно-експлуатаційну частину (району), затвердженого Наказом начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 07.06. 2019 року №149, є державною установою, яка створена Міністерством оборони України. Завданнями Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) відповідно до підпунктів 19, 24 пункту 3, зокрема, організація збереження та матеріальний облік фондів і територій військових містечок, квартирного майна та земельних ділянок, переданих військовим частинам на утримання та експлуатацію, проведення їх інвентаризації; здійснення в установленому порядку заходів з відчуження та оренди військового майна, передачі його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність.

Директивою Міністра оборони України № Д-43 від 14.10. 2004 року Командувачу військ Західного оперативного командування запропоновано організувати безоплатне вилучення з балансу Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) військового майна згідно з Переліком військового майна, яке безоплатно передається до комунальної власності територіальної громади міста Жовкви та його безоплатну передачу до комунальної власності територіальної громади міста Жовкви.

Згідно з Актом приймання передачі військового майна вд 24.07. 2006 року до складу об`єктів передачі належить 41 будівля, земельна ділянка площею 12.43 га.

Як вбачається із свідоцтва про право власності від 01.02.2000 р., виданого Жовківським бюро по приватизації державного житлового фонду на підставі рішення міськвиконкому №29 від 20.01.2000 р. та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Галань О.Я. 09.12.2004 р. за № 1-4119 ОСОБА_4 був власником житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що рішенням Жовківської міської ради Львівської області № 236 від 30.11.2009 р. «Про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 800 м.кв. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » гр. ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 800 м. кв. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з наступним затвердженням зазначеної документації та наданням земельної ділянки у власність.

Право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0.0800 га по АДРЕСА_1 посвідчувалося Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданого Жовківською міською радою Львівської області 07.03.2012 р. Серії ЯК №935040, зареєстрованого в книгу реєстрації державних актів за № 462271011006427, кадастровий номер землі 4622710100:01:006:0039.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Вказана земельна ділянка успадкована його донькою ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.04.2015 р., виданим ОСОБА_5 , державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за № 522. Як вбачається із наявних в матеріалах справи Договору купівлі-продажу земельної ділянки та Договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідчених 23.02.2016 р. приватним нотаріусом Кобзар Л.В., зареєстрованих в реєстрі за №111 та № 110, відповідно, ОСОБА_2 відчужила належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для його обслуговування площею 0.08 га, к.н. 4622710100:01:006:0039, ОСОБА_3

Яворівська КЕЧ району оскаржила Рішення Жовківської міської ради Львівської області № 236 від 30.11.2009 р. «Про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 800 м.кв. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ».

Суд вважає доводи позивача про відповідність вказаного рішення вимогам закону та порушення ним прав та охоронюваних законом інтересів Яворівської КЕЧ району необгрунтованими з огляду на наступне.

На підтвердження наявності права, на захист якого пред`явлений позов, Яворівська КЕЧ району посилається на рішення Виконкому Нестерівської районної ради народних депутатів трудящих від 28.01.1952 р. № 2/115 «Про закріплення за Військовим міністерством Союзу РСР земельних ділянок і будівель на них, зайнятих військовими частинами Нестерівського Гарнізону як особистий фонд військового міністерства націоналізований чи переданий в довгострокову безоплатну оренду». Як вбачається із вказаного рішення, таким за Військовим міністерством закріплено земельні ділянки, на яких знаходяться будівлі, передані на баланс Військового міністерства і зайняті військовими частинами Нестерівського гарнізону. Вказаним рішенням передбачено лише загальну площу закріплюваних земельних ділянок в межах генплану, без вказівок меж та точного місця розташування кожної конкретної земельної ділянки.

У відповідності до ст. 158 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 р., чинного на час винесення вказаного рішення, відвід земель спеціального призначення, до яких цей кодекс відносив землі під військовими спорудами, здійснювався за загальними правилами землеустрою. Згідно ст. 168 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 р., землеустрій мав на меті упорядкування існуючих землеволодінь та створення нових відповідно до прав на землю та вимог господарсько-технічної доцільності. До землевпорядних дій ст. 169 цього Кодексу відносила, окрім іншого, відвід земель, які надавалися у користування державним організаціям, установам, підприємствам тощо. У відповідності до вимог ст. 180 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 р., справи із землеустрою вчиняються у такій послідовності: 1) порушення землевпорядної справи; 2) підготовка землевпорядної справи, складання землевпорядного проекту та пред`явлення його учасникам землеустрою; 3) затвердження проекту землеустрою та виконання його зі встановленням на місці межових знаків; 4) складання і видача сторонам землевпорядних документів. Згідно ст. 187 Земельного кодексу, складання проекту землеустрою полягає в докладному і точному зазначенні місць відводу земель учасниками землеустрою, із дотриманням їх прав та законних інтересів, а також вимог господарсько-технічних правил землеустрою, із відображенням відводу земель на проектному плані землеустрою. За змістом ст. ст. 192 - 194 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 р. , правильно виконаний проект землеустрою остаточно затверджується землевпорядною установою. Після остаточного затвердження проектів землеустрою землевпорядними установами та після державної реєстрації створених землекористувань (земельної реєстрації), учасникам землеустрою видаються належним чином завірені документи, в яких повинні бути означені межі, місцезнаходження, місцевість і склад землекористувань, а також вказані їх назви, найменування землекористувачів, час проведення землеустрою і його підстави, умови землекористування та інші обов`язкові відомості, що містяться в постанові про затвердження проекту землеустрою. Оригінальні землевпорядні плани, акти зберігаються в землевпорядних установах. Інші плани та акти землеустрою, складені не землевпорядними установами або належним чином не затверджені ними, визнаються недійсними і не можуть бути доказами належного землекористування. Відповідно до ст. 195 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 р., державний запис землекористувань (земельна реєстрація) має на меті загальнодержавне управління землями та земельна реєстрація, окрім іншого, містить відомості про кожну земельну ділянку, такі як: місцерозташування, назва земельної ділянки, площа землі загалом та по окремим угіддям, відомості щодо будівель; найменування землекористувачів і підстави надання їм земельних ділянок тощо. При здійсненні реєстрації усі землекористувачі і установи зобов`язані надавати всі необхідні для реєстрації документи та відомості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент прийняття рішення виконавчого комітету Нестерівської районної ради народних депутатів трудящих від 28.01.1952 р. № 2/115, чинне на той час земельне законодавство передбачало порядок проведення обов`язкової процедури оформлення права на землю із видачею правопідтверджуючих документів.

Правовий висновок про те, що Земельним кодексом УРСР, затвердженим постановою ВЦВК від 29.11.1922 р. передбачалась обов`язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам правопідтверджуючих документів на землю висловлений Верховним Судом у Постановах від 15.05.2019 р. у справі № 914/1420/18 та від 04.02.2021 р. у справі № 910/8502/17.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, рішення виконавчого комітету Нестерівської районної ради народних депутатів трудящих від 28.01.1952 р. № 2/115, на яке посилається позивач, не може слугувати підтвердженням наявності Військового міністерства СССР та його правонаступників прав на спірну земельну ділянку, оскільки таке право не було оформлене у встановленому законом порядку. Оскільки Військовим міністерством СССР та його правонаступниками не оформлено право користування спірною земельною ділянкою, яке мало б полягати в остаточному затвердженні проекту землеустрою землевпорядною установою та отриманні після державної реєстрації створених землекористувань (земельної реєстрації) належним чином засвідченого документа на користування спірною земельною ділянкою), то представлені позивачем матеріали технічної інвентаризації земель будинкоуправління №4 Яворівської КЕЧ району 1993 р. не є належним доказом прав позивача на зазначену земельну ділянку.

Таким чином, суд вважає, що оформлення права користування земельною ділянкою 0.81 га житлового містечка № НОМЕР_1 Яворівської КЕЧ району належними та допустимими доказами позивачем не доведено.

Суд також відхиляє доводи позивача про належність спірної земельної ділянки до земель оборони, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Нестерівської районної ради народних депутатів трудящих від 28.01.1952 р. № 2/115, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. ст. 2 та 3 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 р. , всі землі в межах УРСР, в чиєму б віданні вони не перебували, складають власність Робочо-селянської держави. Всі землі сільськогосподарського призначення, а також ті, які можуть бути використані для сільськогосподарського призначення, складають єдиний державний земельний фонд, який знаходиться у віданні Народного Комісаріату Землеробства та його місцевих органів. Земельним кодексом УРСР 1922 р. не було передбачено такої категорії земель, як землі оборони. Відтак, рішенням № від 28.01.1952 р. № 2/115 спірну земельну ділянку не було і не могло бути віднесено до категорій земель оборони, як про це стверджує позивач. Така категорія земель за цільовим призначенням як "землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення" була передбачена у ст. 3 Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 № 561-ХІІ, а надалі була передбачена у ст. 2 нової редакції Земельного кодексу України, прийнятої Законом України від 13.03.1992 № 2196-ХІІ. Відповідно ст.2 ЗК України в редакції від 18.12.1990 р., віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої здійснюється органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою та приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення, а стаття 30 вказаного Кодексу визначає, що у разі зміни цільового призначення, надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони могло бути здійснене виключно за рішенням відповідного органу виконавчої влади, або органу місцевого самоврядування на підставі розробленого і погодженого проекту відведення земельної ділянки. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 04.02.2021 р. у справі № 910/8502/17. Разом з тим, рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про віднесення земельної ділянки 0,81 га житлового містечка № НОМЕР_1 Яворівської КЕЧ району до категорії земель оборони позивачем не представлено.

Щодо доводів позивача про знаходження земельної ділянки кадастровий номер 4622710100:01:006:0039, що була відведена ОСОБА_4 , у складі земельної ділянки 0.81 га житлового містечка № НОМЕР_1 Яворівської КЕЧ району, суд такі оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про землеустрій», встановлення меж земельної ділянки та закріплення їх межовими знаками здійснюється під час виготовлення технічної документації із землеустрою. Факт відсутності документації із землеустрою на земельну ділянку житлового містечка № НОМЕР_1 позивачем визнається. Так, позивач зазначає, що неодноразово звертався до Жовківської міської ради щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак, такого дозволу не отримав. Суд також звертає увагу на те, що факт звернення позивача саме до Жовківської міської ради із клопотанням про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою свідчить про визнання ним належності такої земельної ділянки до комунальної власності.

Згідно ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи листа Відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.12.2020 р. № 29-13-0.230-286/105-20 , знаходження земельної ділянки к.н. 4622710100:01:006:0039 у складі земельної ділянки площею 0.81 га житлового містечка № НОМЕР_1 Яворівської КЕЧ району можливо встановити виключного шляхом візуального обстеження та співставлення межових знаків земельних ділянок в натурі (на місцевості) або експертного дослідження затвердженої документації із землеустрою на підставі яких відбувалося формування земельних ділянок.

Згідно наявного в матеріалах справи листа Відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.11.2017 року вих. № 19-13-0.23-673/105-17, адресованому начальнику Яворівської КЕЧ району, земельні ділянки житлових містечок № НОМЕР_1 за адресою: м. Жовква, вул. Воїнів УПА,6-8 та АДРЕСА_2 в державному земельному кадастрі на даний час не зареєстровані і їх межі не встановлені, тому зробити об`єктивний висновок щодо знаходження вказаних земельних ділянок в межах чи за межами містечок неможливо.

Враховуючи те, що земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 Яворівської КЕЧ не сформована, а саме, межі такої не визначено, кадастрового номера не присвоєно, інформація про неї до Державного земельного кадастру не внесена, суд приходить до висновку, що така об`єктом цивільних прав взагалі не являється, а тому право на неї не підлягає захисту в судовому порядку. Крім того, без формування такої земельної ділянки у встановленому законом порядку не можливо встановити входження до неї земельної ділянки кадастровий номер 4622710100:01:006:0039, що була відведена ОСОБА_4 , а тому і факту, порушення у зв`язку із цим прав позивача.

Щодо порушення прав позивача оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування суд звертає увагу на наступне.

Позивачем оскаржується виключно рішення Жовківської міської ради Львівської області № 236 від 30.11.2009 р. «Про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 800 м.кв. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ».

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 сформувала правовий висновок про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Таким чином, оскаржуваним рішенням орган місцевого самоврядування не здійснив розпорядження спірною земельною ділянкою, на підставі оскаржуваного рішення право власності на таку ділянку у ОСОБА_4 не виникло тому, суд приходить до висновку, що прав позивача оскаржуваним рішенням в принципі порушено бути не може.

Оскаржуване рішення Жовківської міської ради Львівської області № 236 від 30.11.2009 р. за своєю природою являється актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а саме затвердження відповідної документації із землеустрою та видачі державного акта про право власності на землю, що, в свою чергу, підтверджує відсутність правових підстав для подальшого скасування цього акта. Таким чином, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права не забезпечує реального захисту права, на захист якого звернувся позивач. Право позивача на спірну земельну ділянку, за його наявності, скасуванням оскаржуваного рішення відновлене бути не може.

Щодо законності оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, суд зазначає наступне.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі військового майна від 24.07.2006 р. до складу об`єктів передачі належить 41 будівля, земельна ділянка площею 12.43 га., зокрема, житлові будинки обліковий номер 1,7,12,13,8,6 житлового містечка № НОМЕР_1 , площа земельної ділянки, 0.081 га. Зазначене також підтверджується наявним в матеріалах справи листом Жовківської міської ради від 28.12.2020 р. вих № 02-13/705.

Особливості використання земель оборони, в тому числі самої процедури зміни цільового призначення земель оборони, визначаються Законом України «Про використання земель оборони» та відомчими нормативними актами, зокрема Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основними правилами користування наданими землями, Керівництвом з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженими наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483.

Проте, на момент передачі військово майна в комунальну власність територіальної громади м. Жовква за Актом приймання-передачі від 24.07.2006 р. положення законодавства, які встановлюють порядок відчуження земельних ділянок у випадку переходу права власності на розташовані на них військові об`єкти нерухомого майна, були відсутні. За таких обставин, суд критично оцінює доводи позивача про те, що рішення Кабінету Міністрів України чи Міністерства оборони щодо передачі земельної ділянки у житловому містечку АДРЕСА_3 не приймалися, оскільки чинне на той час законодавство не передбачало такої процедури.

У відповідності до ст. 77 ЗК України, в редакції, чинній на час передачі військово майна в комунальну власність територіальної громади м. Жовква, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 сформувала правовий висновок про те, що спеціальні положення ЗК України та законодавства, яке регулює правовий режим військового майна у Збройних Силах України, на час передачі військового майна до комунальної власності передбачали належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, що не узгоджується з наведеним у статті 19 ЗК України поділом земель України на категорії за основним цільовим призначенням.

Тому перехід права на земельну ділянку, що має правовий режим земель оборони, до приватного власника придбаного об`єкта нерухомості, розташованого на ній, об`єктивно зумовлює зміну її цільового призначення, зокрема, на землі забудови (житлової або громадської) або землі промисловості, адже змінюється суб`єкт її використання, земельна ділянка в такому випадку використовується для експлуатації придбаного у власність об`єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці, а не є наданою для розміщення і діяльності військової частини.

Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання військового майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв`язку із переходом права на об`єкти нерухомого майна житлового містечка № НОМЕР_1 Яворівської КЕЧ Району до комунальної власності перейшла і земельна ділянка, на якій такі розміщені, а тому, доводи позивача про відсутність його волевиявлення на передачу таких земель не можуть братися до уваги.

Крім того, суд звертає увагу, що на земельній ділянці, яка була відведена ОСОБА_4 , станом на 1989 р. існував житловий будинок, що підтверджується матеріалами технічної інвентаризації на житловий будинок АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок на підставі розпорядження органу приватизації був переданий у спільну часткову власність ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про право власності від 20.02.2000 р. та витягом з реєстру права власності на нерухоме майно 30.11.2004 р.

У відповідності до пункту д) п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України 16.04.2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що при приватизації державного житлового фонду особи, яким передано у власність жилі приміщення в одноквартирних будинках, набувають право власності на земельні ділянки, де розташований будинок, шляхом їх приватизації згідно із положеннями ЗК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_4 , як власника приватизованого житлового будинку, виникло право на приватизацію земельної ділянки в порядку передбаченому Земельним кодексом України. Оскаржуване рішення Жовківської міської ради від 30.11.2009 р. № 236, як вбачається з його змісту, спрямоване на реалізацію процесу приватизації відповідно до положень ст. 118, 121 ЗК України, та відповідає вимогам закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись статтею 23, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовних вимог Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Жовківської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Жовківської міської ради Львівської області від 30.11.2009 року № 236 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 06.09.2022 року.

Суддя: Мікула В. Є.