Постанова від 29.08.2022 по справі 521/21233/21

Номер провадження: 33/813/384/22

Номер справи місцевого суду: 521/21233/21

Головуючий у першій інстанції Гранін В. Л.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2022 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,

за участю:

секретаря Хухрова С.В.,

представника Одеської митниці Держмитслужби Євдокимова Д.А.,

розглянувши матеріалиадміністративної справиза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 18 січня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Зазначеною постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , працюючого директором ТОВ «Дорстрой» (ЄДРПОУ 31660851), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України (далі МК України), та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме 429 248 (чотириста двадцять дев`ять тисяч двісті сорок вісім) гривень 36 (тридцять шість) копійок, з конфіскацією цих товарів. Також стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 496,20 грн.

З вищезазначеного протоколу про порушення митних правил вбачається, що 10.09.2014 року між ТОВ «Дорстрой», в особі директора ОСОБА_2 , та філіалом ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» (Грузія), в особі директора ОСОБА_1 , було укладено договір оренди №Д316/Д/В/С/4-19Г щодо поставки до Грузії для тимчасового використання дорожнього котка марки «НАММ 2520D».

В рамках наведеного договору до Іллічівського морського торгівельного порту в зону діяльності Південної митниці Міндоходів було доставлено дорожній коток марки «НАММ 2520D» для послідуючого його завантаження на борт судна «Герої Шипки» та відправлення до порту Поті (Грузія).

23 вересня 2014 року для здійснення вищевказаної операції та згідно листа ТОВ «Дорстрой» про зворотне ввезення на митну територію України від 19.09.2014 року №1941, декларантом ТОВ «Іллічівське підприємство Одеської регіональної ТПП» підготовлена та подана до митного оформлення митна декларація (далі - МД) в режимі «ЕК 32 АА» (тимчасове вивезення), яка прийнята митним органом та зареєстрована за номером №500040403/2014/005906. Разом з митною декларацією декларантом, як підставу для переміщення товару, митному органу було надано передбачені ст. 335 МК України документи серед яких: договір оренди від 10.09.2014 року №Д316/Д/В/С/4-19Г, доповнення від 10.09.2014 року №№1, 2 до договору оренди, лист ТОВ «Дорстрой» від 19.09.2014 року №1941, рахунок-проформа від 15.09.2014 року №1 та інші товаросупровідні документи.

Відповідно до наданих разом з митною декларацією документів, в режимі тимчасового вивезення за межі митної території України переміщувався товар «коток дорожній» марки НАММ 2520D, вібраційний, який був у використанні, 2003 р. випуску, двигун № НОМЕР_2 , шасі (рама) 60205 -1 шт., призначений для будівництва автомобільних доріг. Торгівельна марка НАММ, Країна виробництва DE». Вартість вищевказаного товару за МД №500040403/2014/005906 склала 61288,69 грн. Згідно рахунку-фактури ТОВ «Дорстрой» від 15.09.2014 року №1, вартість товару складає 7820 GEL (грузинські ларі). Орендодавцем та відправником товару є ТОВ «Дорстрой» (код ЄДРПОУ: 31660851), а орендатором та одержувачем є філіал ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» в Грузії (0160, Грузія, м. Тбілісі, пр-т Казбегі, буд. 14-А, кв. 2).

Вищевказаний товар було оформлено в Південній митниці Міндоходів у митному відношенні в режимі «тимчасове вивезення» та після митного оформлення відправлено до Грузії.

Так, у період з 01.09.2017 року по 13.01.2020 року до Одеської митниці з заявами зверталось ТОВ «Дорстрой» (№23/08-17/02 від 23.08.2017, 27/11-2018/1 від 27.11.2018, 10/19-2G від 28.10.2019, 13/07-2020 від 13.01.2020) щодо продовження строку тимчасового вивезення дорожнього котка марки «НАММ 2520D» (згідно МД від 23.09.2014 №500040403/2014/005906). Одеською митницею Держмитслужби строк тимчасового вивезення за межі митної території України дорожнього котка марки «НАММ 2520D» було продовжено до 01.02.2021 року. Від імені ТОВ «Дорстрой» вищевказані заяви для продовження строку тимчасового вивезення дорожнього котка марки «НАММ 2520D» до митниці надавав гр. ОСОБА_1 , який з 30.10.2018 року став директором зазначеного підприємства, тобто ТОВ «Дорстрой».

04 січня 2021 року між ТОВ «Дорстрой» (код ЄДРПОУ 31660851), в особі директора ОСОБА_1 , та філіалом ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» (Грузія), в особі директора ОСОБА_3 , було укладено зовнішньоекономічний контракт №D316/04/01 щодо поставки до Грузії дорожнього котка марки «НАММ 2520D».

Відповідно до вимог ст. 120 МК України, 30.01.2021 року декларантом ПП «Транскарго», який діє на підставі договору від 04.01.2021 року №01/01-2021, підготовлена та подана до Одеської митниці Держмитслужби митна декларація типу «ЕК10АА» (далі МД), яка була прийнята та зареєстрована за номером № UA500500/2021/003747. В якості підстави для митного оформлення до Одеської митниці Держмитслужби були надані: контракт від 04.01.2021 №D316/04/01, додаткова угода від 04.01.2021 б/н до контракту, специфікація від 04.01.2021 №2, рахунок-фактура від 04.01.2021 №2, пакувальний лист від 04.01.2021 №2, бухгалтерська довідка ТОВ «Дорстрой» від 04.01.2021 №04/012-20/2 та інші товаросупровідні документи.

Відповідно до інформації, зазначеної у МД №UA500500/2021/003747 та товаросупровідних документів встановлено, що від ТОВ «Дорстрой» (код ЄДРПОУ 31660851) на адресу ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» (Грузія) експортується товар «коток дорожній» марки НАММ 2520D, вібраційний, який був у використанні, 2003 р. випуску, двигун № НОМЕР_2 , шасі (рама) 60205 - 1 шт., призначений для будівництва автомобільних доріг, вартістю 520 євро (17733,82 грн.). Вищевказаний дорожній коток після повного митного оформлення було випущено у вільний обіг.

З метою з`ясування питання про автентичність поданих митним органам України документів на зазначений дорожній коток через Департамент боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Держмитслужби було направлено запит до митних органів Грузії. Так, 28 липня 2021 року до Одеської митниці листом Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Держмитслужби від 27.07.2021 року №20/20-02-01/7.10/2527 надійшла відповідь митних органів Грузії №21-10/83171 від 30.06.2021 року із наданням документів, які були підставою для переміщення вказаного дорожнього котка з України до Грузії.

В ході опрацювання інформації, яка надана у експортних документах державних органів Грузії (імпортна декларація від 15.10.2014 №11113/С-6939, висновок експерта Служби доходів Міністерства фінансів Грузії від 15.10.2021 №05245/10/14, коносамент від 05.10.2014 №1, вантажний маніфест від 05.10.2014 №2, СМR від 13.10.2014 б/н) було встановлено, що дійсно в жовтні 2014 року ТОВ «Дорстрой» (код ЄДРПОУ 31660851) здійснила відправлення товару «дорожній коток, марки «НАММ 2520D» до Грузії на адресу філіалу ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» (0160, Грузія, м. Тбілісі, пр-т Казбегі, буд. 14-А, кв. 2. Однак, під час перевірки документів які були надані при вивезенні з митної території України та документів, які надавались митному органу в Грузії було встановлено, що фактично «дорожній коток» марки «НАММ 2520D», 2003 р.в., шасі № НОМЕР_3 був ввезений на митну територію Грузії 13.10.2014 року та був оформлений в митному режимі «імпорт» за МД від 15.10.2014 року №11113/С-6939 та після повного митного оформлення випущений у вільний обіг.

Крім того, згідно висновку експерта Служби доходів Міністерства фінансів Грузії від 15.10.2014 року №05245/10/14 вартість вищевказаного дорожнього катку, становить 58000 грузинські ларі (станом на 15.10.2014 по курсу НБУ складає 429248,36 грн.). Вартість дорожнього катку, яка була зазначена у рахунку-фактурі ТОВ «Дорстрой» від 15.09.2014 року №1 та задекларована у МД типу «ЕК32АА» від 23.09.2014 №500040403/2014/005906 склала 61288,69 грн. (7820 грузинських ларі). Вартість дорожнього котку, яка була зазначена у рахунку-фактурі ТОВ «Дорстрой» від 04.1.2021 року №2 та задекларована у МД типу «ЕК10АА» від 30.01.2021 року №UA500500/2021/003747 склала 17733,82 грн. (520 євро).

Також, під час перевірки документів, які надавались при митному оформленні в Україні було встановлено, що у 2014 році гр. ОСОБА_1 займав посаду директора філіалу ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» (Грузія), з яким було укладено договір оренди №Д316/Д/В/С/4-19Г від 10.09.2014 року стосовно тимчасового використання «дорожнього котка» марки «НАММ 2520D» у Грузії. Однак, ОСОБА_1 , в особі директора філіалу ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком», в порушення вищевказаного договору оренди, оформив в митних органах Грузії в режимі «імпорт» «дорожній коток» марки «НАММ 2520D».

З 30.10.2018 року ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ТОВ «Дорстрой» та в подальшому надавав до митного органу України заяви та документи на продовження терміну тимчасового вивезення з митної території України дорожнього котку, який було оформлено за МД типу «ЕК32АА» від 23.09.2014 року №500040403/2014/005906.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що директором ТОВ «Дорстрой» гр. ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товару «дорожній коток» марки 2520D, вартістю 429248,35 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митниці, як підстави для переміщення товару документів, а саме контракту від 04.01.2021 №D316/04/01, додаткової угоди від 04.01.2021 б/н до контракту, специфікації від 04.01.2021 №2, рахунка-фактури від 04.01.2021 №2, пакувального листа від 04.01.2021 №2, бухгалтерської довідки ТОВ «Дорстрой» від 04.01.2021 №04/012-20/2, які містять неправдиві відомості стосовно заявленого митного режиму, вартості та продажу товару, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі відносно нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (а.с.109-117).

Так, до суду апеляційної інстанції у судове засідання, призначене на 30.08.2022 року на 12 год. 50 хв. з`явився представник Одеської митниці Держмитслужби Євдокимов Д.А., просив апеляційну скаргу відхилити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 у судове засідання не прибули, належним чином були сповіщені, однак надали до суду заяву про відкладення розгляду справи, однак у її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Так, судові засідання у суді апеляційної інстанції неодноразово відкладались, а саме 4 рази: 01.03, 22.03, 13.05, 14.06 (а.с. 145, 156, 162, 1273) апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Логвиненко О.С. сповіщались про судові засідання належним чином, однак майже перед кожним засіданням надавали заяву про його відкладення, вмотивовану нестабільною ситуацією в Україні, спричиненою військовими діями Російської Федерації (а.с.140-142, 150-152, 158-159, 169-170, 180,181).

Однак, слід зауважити, що усі заяви про відкладення судових засідань подані завчасно на електронну адресу Одеського апеляційного суду, а отже апелянт мав скористатись правом на проведення судового засідання в режимі відео конференції, як то передбачено ч.1 ст.11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

При розгляді адміністративного провадження, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою безпідставного отримання необхідного їм рішення суду, затягування процесу або для інших недобросовісних цілей використовують належні їм процесуальні права всупереч з їх дійсним призначенням. Дане явище виступає чинником, що дестабілізує правосуддя і створює серйозні перешкоди для ефективного вирішення спорів.

Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.

Таким чином, у суду апеляційної інстанції наявні всі підстави для висновку про те, що зловживаючи своїми процесуальними правами, правопорушник або його представник навмисно затягують строки розгляду адміністративної справи.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосудді, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції більше ніж півроку (а.с. 127), апеляційний суд вирішив дану адміністративну справу слухати за участі представника Одеської митниці та за наявними у справі доказами, у відсутність інших учасників справи.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП,доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Аналогічні положення містяться і в ст. 495 МК України.

Крім того, відповідно до положень ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції вірно виходив із того, що вина ОСОБА_1 підтверджуються наступними доказами: протоколом по справі про порушення митних правил; доповідною запискою інспектора митниці, відповіддю митних органів Грузії, поясненнями правопорушника.

Відповідно до п. 43 ст. 4 МК України посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Статтею 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до положень ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно до ст. 459 МК України, при вчиненні порушень митних правил підприємствами, суб`єктами відповідальності за порушення митних правил є посадові особи цих підприємств.

Так дійсно за змістом п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03.06.2005 року №8 (зі змінами) (далі Постанова): «переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон України, у т.ч. шляхом поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи таких, що містять неправдиві дані».

Згідно з п. 6 цієї Постанови, судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. При цьому, згідно з абз. 2 цього пункту Постанови: «Підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються».

Абзацом 4 цього пункту Постанови встановлено: «Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенція).

Крім того, апеляційний суд також погоджується і з тим, що ч.1 ст. 483 МК України передбачено відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це може бути митна декларація.

Так суб`єктивна сторона правопорушення за статтею 483 МК України передбачає наявність в діях особи вини у скоєному правопорушенні у формі прямого умислу.

Апеляційний суд погоджується з твердженням місцевого суду, про те, що матеріалами справи встановлено, що як підставу вчинення дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України та їх митне оформлення, були надані документи, які містять неправдиві дані стосовно митного режиму «тимчасового вивезення» дорожнього котку, вартості та його продажу.

За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи докази, які наявні в матеріалах справи, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено факт порушення гр. ОСОБА_1 митних правил, передбачених ч. 1ст. 483 МК України, доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.

За змістом ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно домитного Кодексу України, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно дост. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Позиція ОСОБА_1 , яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам законності та обґрунтованості, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Слід також зазначити, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 268, 283, 287, 289, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 18 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 05.09.2022 року.

Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда