Постанова

від 04.09.2022 по справі 915/1202/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 рокум. ОдесаСправа № 915/1202/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г.

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022, постановлену суддею Мавродієвою М.В., м. Миколаїв, повний текст складено 17.01.2022, про передачу за територіальною підсудністю

справи №915/1202/21

за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Південного офісу Держаудитслужби від імені якого виступає Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області;

2. Березанської селищної ради;

3. Відділу освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Екотехноінвест

про стягнення 718972,04 грн.

ВСТАНОВИВ

У серпні 2021 Керівник Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1)Південного офісу Держаудитслужби від імені якого виступає Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, 2) Березанської селищної ради, 3) Відділу освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради, звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ", в якій просив суд стягнути з відповідача на розрахункові рахунки Відділу освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради надміру сплачені бюджетні кошти в сумі 718972,04 грн застосувавши наслідки нікчемності наступних правочинів:

- Додаткової угоди №1 від 09.02.2021 до Договору на постачання природного газу №631 від 04.12.2020, укладеному між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ";

- Додаткової угоди №2 від 09.02.2021 до Договору на постачання природного газу №631 від 04.12.2020, укладеному між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ";

- Додаткової угоди №3 від 11.02.2021 до Договору на постачання природного газу №631 від 04.12.2020, укладеному між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ";

- Додаткової угоди №4 від 12.02.2021 до Договору на постачання природного газу №631 від 04.12.2020, укладеному між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ";

- Додаткової угоди №5 від 15.02.2021 до Договору на постачання природного газу №631 від 04.12.2020, укладеному між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ";

- Додаткової угоди №6 від 16.02.2021 до Договору на постачання природного газу №631 від 04.12.2020, укладеному між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ";

- Додаткової угоди №7 від 07.04.2021 до Договору на постачання природного газу №631 від 04.12.2020, укладеному між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ".

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 справу №915/1202/21 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В мотивах оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд зазначив, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" є: 04080, м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, буд.18/14, оф.311.

Пославшись на приписи ст. 29 ГПК України суд першої інстанції зазначив, що укладеним між сторонами Договором №631 купівлі-продажу природнього газу від 04.12.2020 не визначено, що місцем його виконання є смт.Березанка, чи інший населений пункт Миколаївської області.

Також, пославшись на умовами укладеного між сторонами договору та ч.4 ст.1 Кодексу газотранспортної системи місцевий господарський суд зазначив, що посилання прокуратури на п.3.2. Договору №631, за яким приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці передачі, оформлюється актом приймання-передачі газу в порядку, встановленому пунктом 3.3 Договору, судом відхиляється, оскільки даними актами лише оформлено факт переходу права власності на газ у віртуальній точці, тому місце складання самого акту не має юридичного значення. Крім того, за змістом п.3.2 Договору, підписаний сторонами акт приймання-передачі газу підтверджує виконання продавцем своїх зобов`язань в частині передачі природного газу у відповідному місяці в обсязі, зазначеному в акті приймання-передачі газу.

Судом першої інстанції також зазначено, що предметом у даному спорі є вимога про стягнення надлишково сплачених грошових коштів; умовами Договору не врегульовано питання щодо місця виконання грошового зобов`язання; спір про стягнення коштів безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання угоди в частині передання газу, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір про надання можливості відбору газу за вказаною в договорі адресою; зобов`язання з повернення коштів не є таким, яке належить, через їх особливість, виконувати в певному місці.

За таких обставин, на переконання місцевого господарського суду, підстави вважати, що спір про стягнення з відповідача надлишково сплачених грошових коштів безпосередньо пов`язаний з місцем споживання природного газу закладами освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради Миколаївської області, відсутні.

Відтак, враховуючи, що зобов`язання зі сплати грошових коштів у даному спорі не є такими, що можуть виконуватись лише в певному місці, а також враховуючи, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" є: 04080, м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, буд.18/14, оф.311, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №915/1202/21 за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Не погодившись з постановленою ухвалою суду, заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури подав на неї апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі №915/1202/21 та направити справу до Господарського суду Миколаївської області для продовження її розгляду.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала постановлена за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 714, 532 ЦК України та Кодексу газотранспортної системи України і порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 29, 236 ГПК України у зв`язку з чим підлягає скасування відповідно до п.п. 1,4 ст. 280 ГПК України.

Так, апелянт зазначає, що предметом спору у даній справі є повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 718972,04 грн, у зв`язку з укладенням відділом освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» додаткових угод до договору постачання природного газу.

За твердженням апелянта, згідно витягу із офіційного порталу оприлюднення інформації про публічні закупівлі України, місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг, згідно з оголошенням, доданою документацією та п. 3.5 договору купівлі-продажу природного газу від 04.12.2020 № 631 (укладеного в смт. Березанка Миколаївської області) є Миколаївська область. Указаний договір укладений та набув чинності в смт. Березанка Миколаївської області. Додаткові угоди №№ 1-7 до зазначеного договору також укладені та набули чинності в смт. Березанка Миколаївської області.

Скаржник також відзначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Відділу освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради та вищевказаних закладів є територія Березанської громади Миколаївської області.

Також, як стверджує апелянт, акти приймання-передачі газу за зазначеним договором фактично складалися та підписувалися за місцем знаходження Відділу освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради, тобто в смт. Березанка Миколаївської області. Фінансування сплати коштів за постачання природного газу здійснювалося з розрахункових рахунків Відділу освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради.

На переконання апелянта, враховуючи те, що місцем виконання договору купівлі-продажу природного газу від 04.12.2020 є Миколаївська область, оскільки природний газ поставлявся для закладів освіти, культури, молоді та спорту Відділу освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради Миколаївської області, даний спір відповідно до положень частини 5 статті 29 ГПК України належить до підсудності Господарського суду Миколаївської області.

Апелянт також наголошує на тому, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що право власності на газ переходить від продавця до покупця у віртуальній торговій точці (віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу) у значенні Кодексу. Проте, на думку апелянта, зазначений висновок щодо переходу права власності на газ не відповідає чинним положенням Кодексу газотранспортної системи.

Так, скаржник зазначає, що відповідно до умов договору постачання природного газу здійснюється за допомогою газотранспортної системи до замовника, яким є відділу освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради, у місця визначені договором, тобто до об`єктів, розташованих на території області.

Наведене, на переконання апелянта, підтверджує правильність визначення прокурором підсудності даного спору господарському суду Миколаївської області, що безпідставно не взято до уваги господарським судом при постановлені оскаржуваного рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду колегією суддів у складі головуючого судді Будішевської Л.О., суддів Таран С.В., Поліщук Л.В., апеляційну скаргу залишено без руху, визначено апелянту протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022.

Розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку та тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи, для розгляду справи №915/1202/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Таран С.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №915/1202/21 за апеляційною скаргою Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022, визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Також, названою ухвалою зобов`язано Господарський суд міста Києва терміново надіслати матеріли справи №915/1202/21 до Південно-західного апеляційного господарського суді.

Судом апеляційної інстанції отримано матеріли справи №915/1202/21 від Господарського суду міста Києва.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

У зв`язку із перебуванням судді члена-колегії Таран С.В. у відпустці з 01.08.2022 по 02.09.2022, дана постанова складена та підписана 05.09.2022.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Керівник Миколаївської окружної прокуратури звертаючись до суду першої інстанції в інтересах держави в особі: 1) Південного офісу Держаудитслужби від імені якого виступає Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, 2) Березанської селищної ради, 3) Відділу освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради, просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" на розрахункові рахунки Відділу освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради надміру сплачені бюджетні кошти в сумі 718972,04 грн застосувавши наслідки нікчемності правочинів.

Позовна заява подана до Господарського суду Миколаївської області з посиланням на положення ч.ч.1, 5 ст.27 ГПК України за місцезнаходженням відповідача (Березанської селищної ради) та місцем укладення й виконання правочину (смт.Березанка Миколаївського району Миколаївської області).

Від відповідача до Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, в якому він, посилаючись на ч.1 ст.27 ГПК України та ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зазначає, що враховуючи місцезнаходження відповідача (04080, м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, буд.18/14, офіс 311) дана справа належать до розгляду за територіальною юрисдикцією Господарського суду міста Києва, а отже відповідно до п.1) ч.1 ст.31 ГПК України вказані матеріали позовної заяви підлягають направленню за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Від Керівника Миколаївської окружної прокуратури на адресу суду першої інстанції надійшли заперечення на клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, в яких не погоджується з твердженням відповідача та посилаючись на ч.1 ст.27, ч.1 ст.29 ГПК України зазначає, що право вибору між судами, яким відповідно до ч.1 ст.29 ГПК підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності. Зазначений спір не відноситься до категорії справ, у яких законодавством визначено виключна підсудність. Натомість, посилаючись на ч.5 ст.29 ГПК України прокуратура вказує, спір, що є предметом судового розгляду, виник внаслідок порушення Відділом освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради, а також ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових угод до договору закупівлі - закупівлі 04.12.2020 між відділом (замовником) та ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" Договору №631 на постачання природного газу. При цьому, у зазначеному правочині вказано місце його укладення - смт.Березанка Миколаївської району Миколаївської області. Пунктом 3.5. Договору визначено, що товар за ним постачається до 34 закладів освіти та культури Березанської селищної об`єднаної територіальної громади Миколаївської області. Кошти надмірно сплачені за газ Відділом освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради, питання про стягнення яких поставлено прокурором у позові, є коштами місцевого бюджету Березанської селищної об`єднаної територіальної громади Миколаївської області. Таким чином, місцем укладення та місцем виконання договору є населений пункт у межах Миколаївської області, через що прокурором правомірно (скориставшись правом, наданим ч.5 ст.29 ГПК України) визначено територіальну підсудність цієї справи за Господарським судом Миколаївської області. Враховуючи викладене вище, прокуратура вважає, що наведені у клопотанні відповідача доводи, є необґрунтованими, а підстави для задоволення його клопотання відсутні.

В свою чергу від відповідача до місцевого господарського суду надійшли письмові пояснення в яких він зазначає, що договором купівлі-продажу природнього газу №631 від 04.12.2020 не визначено місця його виконання. Відповідач посилаючись на ст.532 ЦК України зазначає, що значення "місце поставки товару" не є тотожним значенню "місце виконання". Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до п.п.3.1., 3.2. Договору та ст.29 ГПК України предметом позову у даному спорі є вимога про стягнення грошових коштів (повернення отриманого на підставі нікчемної угоди). При цьому, умовами Договору №631 не врегульовано питання щодо місця виконання грошового зобов`язання. Спір про стягнення коштів безпосередньо не пов`язана з місцем виконання угоди в частині передавання газу, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір про надання можливості відбору газу за вказаною в договорі адресою. Зобов`язання з повернення коштів не є таким, яке належить, через їх особливість, виконувати тільки в певному місці.

Також відповідач посилаючись на ст.714, ч.2 ст.664 ЦК України, п.16) ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції на дату виникнення взаємовідносин позивача та відповідача) вказує, що оскільки сторонами в договорі не визначалося місце виконання, і в договорі обов`язку доставити газ саме відповідачем не ставилось то в силу приписів ст.664 ЦК України обов`язок відповідача виконати своє зобов`язання по постачанню газу скінчився переданням газу оператору Газорозподільної мережі/газотранспортної системи, місце передання якого не визначено Договором №631. Відповідач посилаючись на ст.32 Закону України "Про ринок природного газу", Кодекс газотранспортної системи та висновок ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №903/432/18 від 03.06.2019 зазначає, що Договір №631 не має прямої вказівки на місце виконання, а спір по справі №915/1202/21, що розглядається Господарським судом Миколаївської області полягає в стягненні грошових коштів.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції розглянувши клопотання з урахуванням письмових пояснень відповідача та заперечення прокуратури, дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи до іншого суду за територіальною юрисдикцією (підсудністю) .

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання Відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходженням юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У ч. 1 ст. 29 ГПК України встановлено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить Позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 29 ГПК України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Вказані вимоги є вичерпними, жодних інших вимог для визначення підсудності за вибором позивача, у тому числі щодо заявлення позовних вимог, безпосередньо пов`язаних з місцем виконання цього договору, господарське процесуальне законодавство не встановлює.

Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачені статтею 532 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

З даної норми права випливає, що якщо у договорі визначено місце його виконання або виконання договору можливе тільки в певному місці, то в разі виникнення будь-якого спору позивач вправі пред`явити позов за місцем виконання договору. При цьому до уваги береться не місце виконання зобов`язання, а місце виконання договору.

Колегія суддів зазначає, що сторони згідно умов договору на постачання природного газу №631 від 04.12.2020 не визначили окремо місце виконання договору, зокрема, у Миколаївській області, а визначені договором послуги, що надаються відповідачем, не мають ознаки таких, які через їх особливості можна виконувати тільки в певному місці.

Так, у відповідності до п.1.1 Договору №631, за цим договором продавець зобов`язується передати у власність покупця природний газ.

Згідно з абз.1, 2 п.3.1. Договору №631, продавець передає покупцю газ у загальному потоці у віртуальній торговій точці (віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу), у значенні Кодексу.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця у віртуальній торговій точці (віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу), у значені Кодексу. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Відповідно до ч.4 ст.1 Кодексу газотранспортної системи, під віртуальною торговою точкою розуміється точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, у якій замовники послуг транспортування можуть здійснювати передачу природного газу, поданого до газотранспортної системи, на щоденній основі згідно з вимогами цього Кодексу.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що прокурором не доведено тієї обставини, що визначені договором послуги, мають ознаки таких, які через їх особливості можна виконувати тільки на території Миколаївської області, а тому посилання прокурора на ч. 5 ст. 29 ГПК України, як на підставу визначення підсудності за вибором позивача, є помилковим

Частиною 1 ст. 27 ГПК України встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.10) ч.2 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОТЕХНОІНВЕСТ є: 04080, м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, буд.18/14, оф.311.

З огляду на викладене, місцевий господарським суд дійшов обґрунтованого висновку, що подана позовна заява підлягає розгляду відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України за місцезнаходженням відповідача, який знаходиться у м. Києві, передавши справу за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта з приводу того, що акти приймання-передачі газу за договором фактично складались та підписувались за місцезнаходження Відділу освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради, з огляду на таке.

Так, у п.3.2. Договору №631 визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці передачі, оформлюється актом приймання-передачі газу в порядку, встановленому пунктом 3.3 Договору.

Відтак, актами лише оформлюється факт переходу права власності на газ у віртуальній точці, тому місце складання самого акту не має юридичного значення.

Крім того, за змістом п.3.2 Договору, підписаний сторонами акт приймання-передачі газу підтверджує виконання продавцем своїх зобов`язань в частині передачі природного газу у відповідному місяці в обсязі, зазначеному в акті приймання-передачі газу.

Судова колегія також зазначає, що предметом у даному спорі є вимога про стягнення надлишково сплачених грошових коштів; умовами Договору №631 не врегульовано питання щодо місця виконання грошового зобов`язання; спір про стягнення коштів безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання угоди в частині передання газу, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір про надання можливості відбору газу за вказаною в договорі адресою; зобов`язання з повернення коштів не є таким, яке належить, через їх особливість, виконувати в певному місці.

За таких обставин, підстави вважати, що спір про стягнення з відповідача надлишково сплачених грошових коштів безпосередньо пов`язаний з місцем споживання природного газу закладами освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради Миколаївської області, відсутні.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі №915/1202/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання повного судового рішення є 05.09.2022.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяТаран С.В.

СуддяФілінюк І.Г.