Постанова

від 04.09.2022 по справі 925/1084/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2022 р. Справа№ 925/1084/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Гаврилюка О.М.

без повідомлення учасників апеляційного провадження,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент - Профіт"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 (повний текст рішення складено 20.01.2022)

у справі № 925/1084/21 (суддя - Довгань К.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент - Профіт"

про стягнення 15 107,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент - Профіт" (далі - відповідач) про стягнення 15 107,78 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що у лютому 2020 року відповідно до підпункту 2 пункту 2 постанови НКРЕКП від 17.12.2019 № 2884 "Про накладення штрафу на ПрАТ "Черкаське хімволокно" за порушення ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання" здійснив перерахунок вартості теплової енергії, поставленої відповідачу у листопаді - грудні 2018 року та нарахував відповідачу різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 29.12.2015 №3225 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 404. У зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 15107,78 грн заборгованості за поставлену теплову енергію згідно з договором про постачання теплової енергії №1269 від 23.08.2017, з яких: 13264,27 грн основного боргу, 675,24 грн пені, 872,36 грн інфляційних втрат та 295,91 грн 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкасбкої області від 18.01.2022 у справі № 925/1084/21 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент - Профіт" на користь Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" - 13 264,27 грн боргу, 675,24 грн пені, 872,36 грн інфляційних, 295,91 грн 3% річних та 2 270 грн сплаченого судового збору.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач фактично спожив теплову енергію за тарифом, що є нижчим від економічно обґрунтованого тарифу встановленого на оскаржуваний період, тому обов`язок по сплаті різниці лежить на відповідачеві.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рент - Профіт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 у справі № 925/1084/21 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що власником приміщень за якими позивачем було поставлено теплову енергію та здійснено перерахунок за спірний період був не відповідач, а Товариство з обмеженою відповідальність «Рент-Профіт Плюс».

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 18.07.2022, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що за спірний період (листопад- грудень 2018 та грудень 2019) жодна із сторін не подавала відповідної заяви про припинення договору. Лише у січні 2020 апелянт подав заяву від 27.12.2019 про припинення договору № 1269 від 23.08.2017 з 01.01.2020. Відповідно, 01.01.2020 року з ТОВ «Рент-Профіг Плюс» було заключено договір № 1297 на постачання теплової енергії до приміщень згідно з додатків 1 та 5 до договору. Тобто, договір №1269 від 23.08.2017 з апелянтом припинено у відповідності до його вимог з 01.01.2020, що виходить за межі спірного періоду (листопад-грудень 2018 та грудень 2019).

Позивач звертає увагу, що доказів відключення приміщення від мереж централізованого опалення у матеріалах справи відсутні. Претензій, заяв та заперечень за спірний період від апелянта не надходило. Теплова енергія постачалась вчасно, якісно та в повному обсязі. Згідно з додатком 3 до договору №1269 приміщення підключені до мереж централізованого опалення житлового будинку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент - Профіт" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 у справі №925/1084/21 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент - Профіт" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 у справі №925/1084/21. Ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23.08.2017 між Публічним акціонерним товариством "Черкаське хімволокно" (теплопостачальна організація), в особі директора відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" ПАТ "Черкаське хімволокно", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рент - Профіт" (споживач) укладений договір про постачання теплової енергії №1269 (далі - "договір").

Рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" від 20.04.2018 змінено тип та найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" на Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно".

Згідно з п. 1.1 договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати споживачеві теплову енергію, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачених договором.

Тарифи на теплову енергію, встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами нього договору і може змінюватись протягом дії цього договору (п.1.3 договору).

Споживач має право отримувати своєчасно та належної якості теплову енергію згідно із чинним законодавством України, договором в обсягах згідно з додатком 1 цього договору (пункт 4.1.2 договору).

Споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати отриману на межі продажу теплову енергію за тарифами, в обсягах та у строки, встановлені цим договором (пункт 4.2.1 договору).

Теплопостачальна організація має право здійснювати контроль за виконанням споживачем умов цього договору (пункт 5.1.1 договору) і вимагати своєчасної та у повному обсязі оплати вартості відпущеної на межі продажу теплової енергії, згідно з умовами цього договору (пункт 5.1.2).

Облік визначення кількості спожитої теплової енергії виконується: приладним способом, розрахунковим способом (пункт 6.1 договору).

За умовами п. 8.2 договору оплата за теплову енергію здійснюється за рахунком-фактурою.

Відповідно до п. 8.3 договору розрахунок реалізованої теплової енергії споживачу за звітний період здійснюється теплопостачальною організацією за фактом відпуску теплової енергії на межу продажу теплової енергії сторін, відповідно до тарифів тієї групи, до якої належить об`єкт(и) та/чи приміщення споживача (населення, бюджет, інші).

Оплата за спожиту енергію здійснюється у грошовій формі (у гривні) або, за згодою сторін, в інший, не заборонений законодавством України спосіб (пункт 8.10 договору).

Грошові кошти за теплову енергію перераховуються замовником на банківський рахунок учасника, вказаний в цьому договорі (пункт 8.11 договору).

Пунктом 8.16 договору визначено, що несвоєчасне отримання споживачем рахунку-фактури не звільняє споживача від відповідальності за несплату за теплову енергію.

Договір діє до 31.12.2017 включно, набирає чинності з дня його підписання сторонами, вважається щорічно пролонгованим з дня спливу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом місяця до закінчення строку дії договору від жодної зі сторін не надійшло до іншої сторони заяви про його припинення (п. 12.1.1 договору).

Згідно із п. 12.1.2 договору в частині постачання теплової енергії договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін щодо його припинення; за рішенням суду; ліквідації обох або однієї із сторін у випадку відсутності правонаступника; зміни власника об`єкту теплоспоживання (лише після укладення договору з новим власником); порушення провадження у справі про банкрутство.

У пункті 12.1.3 договору в частині проведення розрахунків по зобов`язаннях, що виникли за цим договором, договір діє до повного здійснення розрахунків.

Звертаючись з позовною заявою, позивач вказав, що здійснив перерахунок вартості теплової енергії, поставленої відповідачу у листопаді - грудні 2018 року та нарахував відповідачу різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 29.12.2015 №3225 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 404. У зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 15107,78 грн заборгованості за поставлену теплову енергію згідно з договором про постачання теплової енергії №1269 від 23.08.2017, з яких: 13264,27 грн основного боргу, 675,24 грн пені, 872,36 грн інфляційних втрат та 295,91 грн 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у даній справі, мають ознаки договору поставки, на які поширюються приписи статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (частина 5 статті 275 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 1 статті 632 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 189 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частинами 1 та 2 статті 191 Господарського кодексу України передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Тариф (ціна) на теплову енергію, яку позивач постачав за Договором відповідачу, є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (частина 3 статті 189, стаття 191 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (частина 3 статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення").

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 частини 2 статті 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг та формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

Одним з основних завдань Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг (п. 6 частини 3 статті 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Згідно із затвердженим Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014 Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НКРЕКП є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП, зокрема, встановлює тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП. Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій. Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Згідно з абзацем 7 статті 16 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень НКРЕКП належить, серед іншого, встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становите на ринку, є регульованими (частина 2 статті 20 Закону України "Про теплопостачання").

Позивач є суб`єктом природних монополій з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, інформація про що занесена до Зведеного переліку суб`єктів природних монополій, розміщеного на офіційному сайті Антимонопольного комітету України в мережі Інтернет за адресою: https://amcu.gov.ua/zvedenij-perelik-subyektiv-prirodnih-monopolij.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про природні монополії" суб`єкти природних монополій зобов`язані, зокрема, дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій.

Частиною 9 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики га комунальних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень (пункт 5 частини 4 статті 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

Згідно з п. 7 ч. 4 ст. 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" НКРЕКП вправі за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб`єктів господарювання, що провадять діяльність \ сферах енергетики та комунальних послуг.

За приписами ч. 15 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Тарифи на теплову енергію не можуть бути іншими, ніж ті, які були встановлені на відповідний період уповноваженим органом у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Суд першої інстанції встановив, що за період з листопада по грудень 2018 року включно позивачем відпущено відповідачу теплову енергію згідно з рахунків-фактур № 3915 та №4921 за договором по тарифам, встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 6,56 Гкал на загальну суму 8252,53 грн.

Позивачем у спірному періоді було застосовано тариф 1048,34 грн без ПДВ, який встановлено за 1 Гкал на підставі постанови НКРЕКП №404 від 14.06.2018.

Зазначеною постановою, яка оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора - НКРЕКП 20.06.2018 та офіційно опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" (15.08.2018 №152), у пункті 13 постановлено у постанові НКРЕКП від 29.12.2015 № 3225 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПАТ "Черкаське хімволокно": абзаци другий та третій підпунктів 1 та 3 пункту 1 викласти в такій редакції:

- тариф на теплову енергію - 1 047,75 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,07 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 285,68 грн/Гкал) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 973,03 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,07 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 210,96 грн/Гкал);

- тариф на теплову енергію - 1 048,34 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,63 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 285,71 грн/Гкал) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 973,62 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,63 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 210,99 грн/Гкал).

Тобто, постановою НКРЕКП № 404 від 14.06.2018 установлений тариф на теплову енергію для відповідача у розмірі 1 048,34 грн за 1 Гкал без ПДВ. Ця постанова була опублікована газеті "Урядовий кур`єр" за 15.08.2018 № 152 і відповідно до вимог частини 7 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 16.08.2018.

Разом з тим, 27.02.2018 НКРЕКП прийняла постанову №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП". Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для «бюджетних установ», «інші споживачі», «релегійні організації» у розмірі 1 590,88 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Постанова НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" за 27.10.2018 № 202 і відповідно до вимог частини 7 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 28.10.2018.

У рішенні від 03.10.1997 №4-зп Конституційний Суд України надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. У цьому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Із цього рішення Конституційного Суду України випливає, що з прийняттям нового акта, якщо ним не передбачено інше, автоматично скасовується діючий у часі раніше прийнятий однопредметний акт.

У даному випадку вбачається, що на час прийняття НКРЕКП постанови від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" раніше прийнята НКРЕКП постанова від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" ще не діяла, оскільки не набрала чинності, тому автоматично вона не була скасована.

Навпаки, після набрання чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", а саме з 28.10.2018, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" була автоматично скасована.

Отже, з 28.10.2018 сторони за договором мали застосовувати в обов`язковому порядку регульований тариф на теплову енергію, встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", в розмірі 1 590,88 грн за 1 Гкал без ПДВ.

На веб-сторінці за адресою://www.nerc.gov.ua/data/filearch/ Catalog8/2019%20/02.12.2019/Akt-Cherkaske_himvolokno_02.12.2019-429.pdf оприлюднено складений НКРЕКП АКТ за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері теплопостачання та ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії (сфера державного нагляду (контролю) від 02 грудня 2019 року №429 стосовно ПрАТ "Черкаське хімволокно".

Акт складено за результатами перевірки ліцензованої діяльності за період діяльності з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, комісія з перевірки зареєстрована у журналі перевірок ліцензіата 19.11.2019, запис №124.

Актом засвідчується, що ПрАТ "Черкаське хімволокно" є теплогенеруючою, теплотранспортуючою, теплопостачальною організацією та виконавцем комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води і застосовувало у 2017-2018 роках при реалізації кінцевим споживачам теплової енергії чи наданні послуг тарифи на теплову енергію/послугу, встановлені в розрізі категорій споживачів. Перевіркою встановлено, що в жовтні-грудні 2018 року (в період з 28.10.2018 по 31.12.2018) Товариство застосовувало тарифи на теплову енергію: для споживачів категорії бюджетні установи тариф у розмірі 1047,75 грн/Гкал, встановлений постановою НКРЕКП від 29.12.2015 №3225 (зі змінами, внесеними постановою КРЕКП від 14.06.2018 № 404) всупереч тарифу в розмірі 1217,17 грн/Гкал, який був встановлений ліцензіату постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 для споживачів категорії інші споживачі тариф у розмірі 1048,75 грн/Гкал, встановлений постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3225 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 4.06.2018 № 404), всупереч тарифу в розмірі 1590,88 грн/Гкал, який був встановлений ліцензіату постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239.

На офіційному веб-сайті НКРЕКП оприлюднено 23.12.2019 постанову від 17.12.2019 № 2884 "Про накладення штрафу на ПрАТ "Черкаське хімволокно" за порушення ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання". Постанову складено за результатами відкритого слухання Актів планової перевірки від 02 грудня 2019 року №427, №428 та №429, накладено на ПрАТ "Черкаське хімволокно" штрафи і зроблено припис у термін до 01 квітня 2020 року здійснити перерахунок за категоріями споживачів бюджетні організації, інші споживачі, релігійні організації недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.

Відтак, у лютому 2020 позивач донарахував відповідачу за надану послугу з теплопостачання у листопаді-грудні 2018 року додатково ще 4 270,87 грн за рахунком-фактурою від 29.02.2020 № 1325, виходячи із тарифу 1590,88 грн за 1 Гкал, яку (плату) відповідач мав оплатити.

Також, у рахунок-фактуру від 29.02.2020 № 1325 позивач включив борг у розмірі 8993,40 грн за надану у грудні 2019 теплову енергію - 6,46 Гкал згідно з рахунком-фактурою № 4737, який не було оплачено відповідачем.

Таким чином, з урахуванням перерахунку за листопад-грудень 2018 та боргу за грудень 2019 заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 264,27 грн.

За умовами пункту 1.1. Договору позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач - оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим Договором.

Інших обставин, які б звільняли відповідача від оплати фактично спожитої теплової енергії за встановленим тарифом, сторони договору не погоджували.

Як зазначалось вище, тарифи на теплову енергію встановлюються НКРЕКП та не є предметом узгодження між сторонами договору і можуть змінюватись протягом дії цього договору (як у бік збільшення, так і в бік зменшення).

З огляду на те, що відповідач фактично спожив теплову енергію за тарифом (1 048,34 грн/Гкал (без ПДВ)), що є нижчим від економічно обґрунтованого тарифу, встановленого на період листопад - грудень 2018 року та не оплатив поставлену теплову енергію за грудень 2019, обов`язок зі сплати різниці та неоплачений борг лежить на відповідачеві.

Щодо посилань відповідача на те, що Національна комісія РЕКП не є стороною договору та вимоги позивача не ґрунтуються на приписах закону, суд першої інстанції вірно визнав помилковим, оскільки згідно з п. 7 ч. 4 ст. 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" НКРЕКП вправі за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб`єктів господарювання, що провадять діяльність \ сферах енергетики га комунальних послуг.

Відповідно до 14 України "Про теплопостачання" державний нагляд (контроль) у сфері теплопостачання здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, під час здійснення державного енергетичного нагляду (контролю) має право, зокрема, вимагати від суб`єктів відносин у сфері теплопостачання усунення виявлених порушень вимог законодавства; видавати суб`єктам відносин у сфері теплопостачання обов`язкові для виконання розпорядження щодо усунення порушень вимог нормативно-правових актів.

В апеляційній скарзі скаржник вказав, що власником приміщень за якими позивачем поставлено теплову енергію та здійснено перерахунок за спірний період був не відповідач, а Товариство з обмеженою відповідальність «Рент-Профіт Плюс», оскільки 23.01.2018 право власності на нежитлові приміщення магазинів №№5,8, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка 352 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальність «Рент-Профіт Плюс» відповідно до рішення загальних зборів та акту приймання-передачі майна від 18.01.2018. Проте, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що відповідач у суді першої інстанції не вказував, що Товариство з обмеженою відповідальність «Рент-Профіт Плюс» є власником спірних приміщень. Також, відповідач не подав до суду доказів відключення приміщення від мереж централізованого опалення. Згідно з додатком 3 до договору №1269 приміщення підключені до мереж централізованого опалення житлового будинку. Отже, теплова енергія постачалась до спірних приміщень.

Крім того, відповідач оплачував виставлені рахунки позивача до припинення договору №1297, а саме до 31.12.2019 та не заявляв претензій чи заперечень щодо кількості, якості та вартості отриманої теплової енергії.

При цьому, у пункті 12.1.1 договору сторони вказали, що договір діє до 31.12.2017 включно, набирає чинності з дня його підписання сторонами, вважається щорічно пролонгованим з дня спливу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом місяця до закінчення строку дії договору від жодної зі сторін не надійшло до іншої сторони заяви про його припинення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що всупереч умов пункту 12.1.1 договору №1297 відповідач не звертався до позивача із заявою про припинення договору №1297 у 2018 році.

Більш того, відповідно до пункту 12.1.3 договору в частині проведення розрахунків по зобов`язаннях, що виникли за цим договором, договір діє до повного здійснення розрахунків.

Беручи до уваги вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості 13 264,27 грн, що включає перерахунок за листопад-грудень 2018 та борг за грудень 2019.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунки пені (за період з 25.01.2020 по 24.07.2020), інфляційні нарахування і 3% річних, дійшов висновку, що пеня у розмірі 675,24 грн, інфляційні втрати у розмірі 872,36 грн та 3% річних у розмірі 295,91 грн є арифметично правильними.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент - Профіт" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 у справі № 925/1084/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 у справі № 925/1084/21 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент - Профіт" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 у справі № 925/1084/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 у справі № 925/1084/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №925/1084/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Гаврилюк