Рішення

від 05.09.2022 по справі 303/3715/22

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/3715/22

2/303/519/22

РІШЕННЯ (Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Костюк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИСА-СТАР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 22971,99 грн. Позов мотивовано тим, що 01.09.2019 року ТзОВ «ТИСА-СТАР» та ОСОБА_1 уклали договір оренди № В3-1-3/19, згідно з яким відповідачу передано в тимчасове платне користування (оренду) двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до договору оренди квартиру було надано на термін з 01.09.2019 року до 31.08.2020 року та в подальшому, за згодою відповідача, термін оренди було продовжено до 31.08.2022 року. За умовами договору за користування квартирою відповідач зобов`язаний сплачувати щомісяця оренду в розмірі 3000,00 грн., а з жовтня 2019 року - 3300,00 грн. Згідно з додатковою угодою від 01.12.2020 року орендар зобов`язувався відшкодовувати орендодавцю витрати на утримання будинку та прибудинкових територій у розмірі 1/4 витрат орендодавця. Однак, в порушення в своїх зобов`язань відповідач припинив своєчасно сплачувати орендну плату та плату за спожиті комунальні послуги. 17.01.2022 року відповідач повернув з тимчасового платного користування (оренди) квартиру на підставі акту приймання-передачі (повернення) квартири. У вказаному акті було зафіксовано пошкодження орендарем приміщення та майна, яке мало місце внаслідок його експлуатації, та яке не є наслідком природного зносу та за яке відповідач повинен відшкодувати позивачеві. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по договору фактичного повернення приміщення (17.01.2022 року) складала 13433,76 грн. З метою досудового врегулювання спору між позивачем та відповідачем 18.01.2022 року було укладено договір про порядок погашення заборгованості по орендній платі та комунальним послугам, що виникла згідно з договору оренди, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості по договору оренди на термін з 17.01.2022 року по 28.02.2022 року включно. Отже, відповідач узгодив суму заборгованості по договору та підтвердив свої зобов`язання в частині її погашення. Однак, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, згідно з узгоджених строків розстрочки, 18.03.2022 року для уникнення нарахування штрафних санкцій, позивачем було сплачено за відповідача заборгованість за газопостачання в сумі 5564,42 грн. та за розподіл газу в сумі 1437,31 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 22971,99 грн., що складається із заборгованості по договору оренди в сумі 6432,03 грн. та заборгованості за комунальні послуги в сумі 7001,73 грн. та пені в розмірі 9538,23 грн.

Ухвалою суду від 16.06.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання з розгляду цієї справи не з`явився повторно, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв`язку із неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, то зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 01.09.2019 року між ТзОВ «ТИСА-СТАР» та ОСОБА_1 укладено договір оренди № В3-1-3/19, згідно з яким останньому передано в тимчасове платне користування (оренду) двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з актом приймання-передачі квартири від 01.09.2019 року ТзОВ «ТИСА-СТАР» передало ОСОБА_1 в строкове платне користування зазначену вище квартиру.

Відповідно до п. 2.2. договору оренди від 01.09.2019 року, ОСОБА_1 зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати сплату орендної плати, своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги на підставі рахунків відповідних організацій, у разі несвоєчасного здійснення платежів по оплаті орендної плати та/або за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановленому законодавством України та договору порядку.

В подальшому сторони неодноразово вносили зміни до договору оренди від 01.09.2019 року шляхом укладення додаткових угод та в кінцевій редакції погодили термін оренди до 31.08.2022 року.

Також судом встановлено, що 17.01.2022 року ОСОБА_1 повернув ТзОВ «ТИСА-СТАР» з тимчасового платного користування (оренди) квартиру, що підтверджується актом приймання-передачі (повернення) квартири від 17.01.2022 року. При цьому в акті зафіксовано пошкодження орендарем приміщення та майна, яке мало місце внаслідок його експлуатації та яке не є наслідком природного зносу та за яке відповідач повинен відшкодувати позивачеві.

У зв`язку з цим, між сторонами по справі 18.01.2022 року був укладений договір про порядок погашення заборгованості по орендній платі та комунальним послугам, що виникли згідно з Договору оренди № В3-1-3/19 від 01.09.2019 року.

Відповідно до умов зазначеного вище договору сторони узгодили заборгованість за договором оренди № В3-1-3/19 від 01.09.2019 року в розмірі 13433,76 грн., а також узгодили порядок її сплати в термін до 28.02.2022 року включно.

Зобов`язання за договором від 18.01.2022 року про порядок погашення заборгованості по орендній платі та комунальним послугам, що виникли згідно з Договору оренди № В3-1-3/19 від 01.09.2019 року на час розгляду цієї справи судом відповідачем ОСОБА_1 не виконано.

Таким чином судом встановлено, що цей спір виник між сторонами саме у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору від 18.01.2022 року про порядок погашення заборгованості по орендній платі та комунальним послугам, що виникли згідно з Договору оренди № В3-1-3/19 від 01.09.2019 року.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Так, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вже було згадано, відповідно до умов договору від 18.01.2022 року сторони узгодили кінцевий термін сплати заборгованості до 28.02.2022 року включно.

Відповідно до п. 4 договору від 18.01.2022 року будь-яке порушення боржником умов договору дає беззаперечне право кредитору звернутися до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

При цьому слід зазначити про те, що за змістом ст.ст. 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб`єкта - кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.

Підсумовуючи наведене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи те, що відповідач доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за договором від 18.01.2022року не представив, не спростував нарахований позивачем розмір заборгованості, суд приходить до висновку, що позов ТзОВ «ТИСА-СТАР» в цій частині слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором від 18.01.2022року врозмірі 13433,76грн.,що складається із заборгованості за договором оренди № В3-1-3/19 від 01.09.2019 року в розмірі 6432,03 грн. та заборгованості за комунальні послуги в розмірі 7001,73 грн.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача 9538,00 грн. пені. Так, правовим наслідком порушення зобов`язання ст. 611 ЦК України встановлює сплату неустойки, яка у розумінні ст. 549 цього кодексу може бути штрафом чи пенею. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Обґрунтовуючи заявлений розмір пені позивач вказує на порушення відповідачем зобов`язання відповідно до умов договору оренди № В3-1-3/19 від 01.09.2019 року.

Так, дійсно п. 4.3. договору оренди № В3-1-3/19 від 01.09.2019 року, на який вказує позивач, передбачено наслідки несвоєчасної оплати орендної плати у вигляді пені.

Разом з тим, судом встановлено те, що цей позов заявлений з підстав невиконання відповідачем умов договору від 18.01.2022 року, а не Договору оренди № В3-1-3/19 від 01.09.2019 року.

У зв`язку з цим суд зазначає наступне. В ч. 1 ст. 651 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже було зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК Україн).

Таким чином, для застосування ст. 611 ЦК України, необхідно обов`язково встановити факт порушення зобов`язання.

В той же час встановлено, що сторони змінили зобов`язання, уклавши договір від 18.01.2022 року про порядок погашення заборгованості по орендній платі та комунальним послугам, що виникли згідно з Договору оренди № В3-1-3/19 від 01.09.2019 року, зазначивши розмір заборгованості та строки її погашення, а саме до 28.02.2022 року включно.

З огляду на це, у суду відсутні підстави для застосування наслідків прострочення виконання зобов`язання, передбачені договором оренди № В3-1-3/19 від 01.09.2019 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в п. 4 договору від 18.01.2022 року сторони окремо передбачили наслідки прострочення виконання умов цього договору у вигляді пені. В той же час таких вимог позивачем не заявлялося, а силу принципу диспозитивності, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З наведених вище обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені в межах заявлених вимог, у зв`язку з чим в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТзОВ «ТИСА-СТАР» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам.

Розмір заявлених вимог 22971,99 грн. (100 % - 2481,00 грн. - розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з цим позовом), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 13433,76 грн. (59 % - 1463,80 грн. - розмір судового збору, пропорційний до задоволеної частини вимог).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1463,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 280, 289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 6, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 612, 629, 651, 653 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«ТИСА-СТАР» заборгованість в розмірі 13433,76 гривень,що складається із заборгованості за договором оренди № В3-1-3/19 від 01.09.2019 року в розмірі 6432,03 гривень та заборгованості за комунальні послуги в розмірі 7001,73 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ТИСА-СТАР» 1463,80 гривень судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИСА-СТАР» (89600, пл. Кирила і Мефодія, 10-12, м. Мукачево, Закарпатська область, ЄДРПОУ 37591244)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Суддя А.М.Заболотний