Рішення

від 04.09.2022 по справі 905/2190/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.2022р. Справа №905/2190/21

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста Дніпро», м.Дніпро,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області,

про стягнення 128175,59грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Віста Дніпро" м.Дніпро звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області, про стягнення 105 901,16грн заборгованості, 8 437,60грн пені, 2 772,18грн інфляційних, 1 173,75грн 3% річних (всього 118 284, 69грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки №15/296 від 08.04.2020.

Ухвалою господарського суду від 24.11.2021 позовну заяву залишено без руху.

21.12.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли уточнення та доповнення до позовної заяви, уточнений розрахунок позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; прийнято до розгляду остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 116 567,77грн, до складу яких входять: 105 901,16грн заборгованості, 6 904,75грн пені, 2 343,07грн інфляційних, 1 418,79грн 3% річних.

02.02.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №17/71-187 від 31.01.2022, в якому товариство не погодилося з обраним позивачем періодом нарахування пені, відтак просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частинівимог щодопені.

Також 02.02.2022 від Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» надійшла заява №17/72-188 від 31.01.2022 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

07.02.2022 через канцелярію суду від позивача надійшли:

- додаткові уточнення та пояснення на виконання ухвали від 13.01.2022;

- клопотання про поновлення строку на приєднання документів, розрахунків та пояснень до матеріалів справи;

- заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якоїтовариство просить суд стягнути з відповідача 105 901,16грн заборгованості, 7 639,20грн пені, 10 969,01грн інфляційних, 3 666,22грн 3% річних (всього 128 175,59грн).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.08.2022 суд: прийняв до розгляду подані ТОВ «Віста Дніпро» документи, які зареєстровані канцелярію суду 07.02.2022; вирішив розгляд справи здійснювати з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог б/н від 04.02.2022; відмовив у задоволенні заяви №17/72-188 від 31.01.2022 ПАТ «Енергомашспецсталь» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження

Відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Станом на час винесення рішення клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надходило.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами без проведення судового засідання.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Згідно наказу Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, продовжений строк дії воєнного стану в Україні, востаннє з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказом №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою» з 18.04.2022 запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у відділеному режимі, встановлено дистанційний режим роботи.

13.06.2022 зборами суддів Господарського суду Донецької області з метою оптимізації знаходження працівників та відвідувачів у приміщенні суду, зберігаючи віддалений режим роботи, в залежності від об`єктивних обставин, пов`язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові вирішено: при процесуальній необхідності проводити судові засідання в приміщенні суду в режимі відеоконференції, продовжити обмеження доступу відвідувачів до приміщення суду, запропонувавши дистанційне спілкування шляхом електронного та поштового листування, телефонування, участі в судових засіданнях в режимі відеоконференцій, подання документів в електронному вигляді із застосуванням підсистеми Електронний суд.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 27 Конституції України обов`язком держави є захист життя людини.

На теперішній час в Україні діє воєнний стан, який запроваджено Указом Президента України строком до 23.11.2022.

Враховуючи вищенаведені обставини, у зв`язку з існуванням реальної загрози життю, здоров`ю та безпеці суддів, працівників суду в умовах воєнної агресії проти України, розгляд справи не міг бути завершений у встановлені процесуальним законодавством строки.

Незважаючи на те, що на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану, а також встановлений особливий режим роботи господарського суду Донецької області, розташованого у м. Харкові, з огляду на необхідність розгляду позову впродовж розумних строків в контексті встановлених п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій, з огляду на приписи п. 10 ч. 3 ст. 2 та ч. 2 ст. 114 ГПК України, якими встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства Господарський суд Донецької області вважає за можливе розглянути справу по суті з винесенням рішення.

З огляду на зазначені обставини, а також враховуючи перебування судді у відпустці у період з 09.03.2022 по 08.08.2022 включно, рішення винесено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

08.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вісто Дніпро " (постачальник) та Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" (покупець) уклали договір постачання №15/296 (далі - договір) згідно з п.1.1. якого постачальник в порядку та на визначених цим договором умовах передає у власність покупцеві, а покупець приймає і оплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначені сторонами в специфікаціях, є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1. договору ціна продукції вказується в специфікаціях, які є його невід`ємними частинами договору.

За змістом п.2.2. договору загальна сума договору є величиною змінною і складається з суми всіх специфікацій, оформлених до цього договору, але не може перевищувати 350000,00 грн без ПДВ, 70000,00грн ПДВ, а всього 420000,00грн з урахуванням ПДВ.

Якість, комплектація, упаковка та маркування товару (продукції) повинні відповідати нормам, визначеним документом про якість, діючими стандартами (ТУ, ГОСТ, ДСТУ, технічною документацією), а також спеціальним технічним вимогам, якщо такі встановлені угодою сторін, які відображені в специфікаціях (п.3.1. договору).

Відповідно до п.5.1. договору строки та умови постачання товару вказуються в специфікаціях.

За умовами п.5.2. договору датою постачання товару вважається дата його передачі покупцеві постачальником у встановленому в специфікаціях місці.

Згідно з п.6.1. договору постачальник зобов`язався надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: а) рахунок; б) документ про якість; в) накладну (в накладній обов`язкове посилання на одержувача продукції); г) товарно-транспортну документацію.

Відповідно до п.6.3. договору датою переходу права власності є дата, проставлена представником покупця в товарно-транспортній накладній (видатковій накладній), документом, що підтверджує такий перехід, є накладна (видаткова накладна).

У п.9.3. договору сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, зазначеного в специфікації,від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і документа про якість, якщо інше не передбачено специфікацією.

При несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення (п.10.5. договору).

За умовами п.10.8. договору сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняють сторони від виконання зобов`язань в натурі.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 08.04.2022 (п.13.1. договору).

Відповідно доп.13.2. договору закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У виконання п.1.1. договору сторони уклали Специфікацію №1 від 08.04.2020 до договору, у якій погодили найменування продукції, що підлягала поставці, її кількість, ціну, умови оплати, поставки та відвантаження.

Так, за Специфікацією №1 вартість поставки складає 185 541,08грн з ПДВ, умови оплати 100% оплата по факту отримання протягом 30 календарних днів, строк поставки продукції протягом 5 робочих днів з дня отримання заявки від покупця на електрону адресу постачальника вказану п.5.1.1. договору; умови відвантаження згідно Інкотермс-2010-відвантаження продукції здійснюється на умовах СРТ склад перевізника Нової Пошти в місті покупця.

До договору постачання №15/296 від 08.04.2020 сторонами були підписані Додаткові угоди №1 від 16.06.2020 та №2 від 08.04.2020, які є невід`ємними його частинами, у яких дійшли згоди внести зміни до Специфікації №1 від 08.04.2020 в частині кількості продукції та відповідно загальної суми специфікації.

Матеріалами справи підтверджується, що у виконання своїх зобов`язань за договором №15/296 від 08.04.2020 позивач поставив відповідачу узгоджену сторонами у Специфікації №1 продукцію загальною вартістю 199 002,97грн:за видатковою накладною №130 від 17.04.2020 на суму 83101,81грн з ПДВ таза видатковою накладною №418 від 24.11.2020 на суму 115 901,16грн., а відповідач отримав спірну продукцію, про що свідчать підпис у видаткових накладних особи, уповноваженої покупцем.

До позовної заяви додано рахунки на оплату №139 від 17.04.2020 на суму 83101,81грн з ПДВ та №445 від 24.11.2020 на суму 115901,16грн з ПДВ, які містять посилання на спірний договір.

За твердженнями позивача, враховуючи наданий у виконання ухвали суду від 13.01.2022 розрахунок заборгованості, який надійшов через канцелярію суду 07.02.2022, відповідач:

-здійснив часткову оплату поставленого за видатковою накладною №130 від 17.04.2020 товару на загальну суму 78101,81грн. наступним чином: 30.04.2020 платіжним дорученням №870 на суму 25000,00грн, 01.06.2020 платіжним дорученням №976 на суму 20000,00грн., 05.06.2020 платіжним дорученням №9198 на суму 10000,00грн., 10.06.2020 платіжним дорученням №9419 на суму 13101,81грн та 28.07.2020 платіжним дорученням №10473 на суму 10000,00грн.Відтак,залишок заборгованості за вказаною накладною складає 5000грн.

- здійснив часткову оплату поставленого за видатковою накладною №418 від 24.11.2020товару на загальну суму 15000грн. наступними платіжними дорученнями: №130946 від 17.05.2021 на суму 10000,00грн, №131241 від 26.05.2021 на суму 2000,00грн., №131422 від 02.06.2021 на суму 3000,00грн.Таким чином, за вказаною видатковою накладною відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати товару на суму 100901,16грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за двома видатковими накладними становить 105901,16грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" 19.05.2021 з досудовою вимогою, однак відповіді не отримав, борг залишився не оплаченим.

Посилаючись на обставини неналежного виконання Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» своїх грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором зі своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віста Дніпро», з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04.02.2022, звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 105901,16грн., пені у розмірі 7639,20грн., інфляційних втрат у розмірі 10969,01грн.та 3% річних 3666,22грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.73 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договір №15/296 від 08.09.2020 є підставою для виникнення у його сторін прав і обов`язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору №15/489 від 07.10.2019 у позивача виник обов`язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його вартість.

Як вже встановлено судом, позивач у виконання умов вказаного договору та Специфікації №1 до нього за видатковими накладними №130 від 17.04.2020 та №418 від 24.11.2020 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 199002,97грн.

Підписання представником покупця за довіреністю видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Оскільки суду не надано доказів щодо неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Віста Дніпро» прийнятих на себе зобов`язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов`язання поставити товар позивач виконав.Факт отримання товару відповідачем не заперечується, тобто спір з цього приводу між сторонами відсутній.

У відповідності до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до частини першої ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

У п.9.3. договору сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, зазначеного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і документа про якість, якщо інше не передбачено специфікацією.

Як вже встановлено судом, сторони у Специфікації №1 від 08.04.2020 погодили наступні умови оплати спірного товару - 100% оплата по факту отримання протягом 30 календарних днів.

За умовами п.5.2. договору датою постачання товару вважається дата його передачі покупцеві постачальником у встановленому в специфікаціях місці.

Відтак, з урахуванням положень статті 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення боржника (відповідача) щодо виконання зобов`язання з оплати перед кредитором (позивачем), починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п`ятої статті 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові 20.11.2020 року по справі № 910/13071/19.

З огляду на встановлені судом обставини та умови Специфікації №1 від 08.04.2020 щодо строків оплати, оскільки товар за видатковою накладною №130 від 17.04.2020 був поставлений і відповідно отриманий 17.04.2020(відомостей щодо іншої дати отримання товару первинний документ не містить), зважаючи на те, що 17.05.2020 є вихідним днем, то днем закінчення строку виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати товару є перший робочий день - 18.05.2020 (понеділок), відповідно з 19.05.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання за видатковою накладною №130.

Оскільки товар за видатковою накладною №418 від 24.11.2020був поставлений і відповідно отриманий 24.11.2020 (відомостей щодо іншої дати отримання товару первинний документ не містить), то граничним строком виконання відповідачем зобов`язання щодо його оплати є 24.12.2020, відповідно з 25.12.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання за вказаною накладною.

Згідно ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 7 ст. 193 ГК, ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення умов договору щодо своєчасної оплати поставленого товару та виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором лише частково, відсутність належних та допустимих доказів погашення боргу урозмірі 105 901,16грн., позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 105 901,16грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги про стягнення 7639,20грн пені, 3666,22грн. 3% річних та 10969,01грн інфляційних втрат, суд зазначає про наступне.

Остаточний розрахунок вимог в цій частині викладений позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог б/н від 04.02.2022, який і розглядається судом.

Для з`ясуванні підставності нарахування кредитором пені, нарахувань у порядку частини другої статті 625 ЦК України, судом вже визначено конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання.

В силу вимог ст.ст.525, 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином та у встановлений строк. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання), що тягне за собою настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст.549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.5. договору сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.

Відповідно до деталізованої частинирозрахунку, позивач здійснює нарахування пенілише за накладною №418 від 24.11.2020наступним чином:

- відповідно до розділу Iрозрахунку на суму боргу 115901,16грн з 26.12.2020 по 17.05.2021 у розмірі 5846,30грн;

- відповідно до розділу II розрахунку на суму боргу 105901,16грн з 17.05.2021 по 26.05.2021 у розмірі 423,60грн.;

- відповідно до розділу III розрахунку на суму боргу 103901,16грн з 26.05.2021 по 02.06.2021 у розмірі 332,48грн;

- відповідно до розділу IVрозрахункуна суму боргу 100901,16грн з 02.06.2021 по 25.06.2021 у розмірі 968,50грн;

Таким чином, за арифметичним підрахунком суду, загальна сума пені складає 7570,88грн. (5846,30грн + 423,60грн + 332,48грн + 968,50грн), в той час як заявлена до стягнення як остаточна сума пені у розмірі 7639,20грн.

Суд відзначає, що відповідно до підрахунку у розділі V позивач здійснює нарахування за період з 25.06.2021 по 03.02.2022 на суму боргу 105 901,16грн., яка складається з суми боргу у розмірі 5000грн за накладною №130 від 17.04.2020 та суми боргу у розмірі 100901,16грн за накладною №418 від 24.11.2020, лише інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК Українинарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи з того, що у договорі №15/296 від 08.04.2020 сторонами не встановлено більш тривалого ніж визначений ч.6 ст.232 ГК Українистроку, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у даному випадку нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, у відповідності до ст. 253 ЦК України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано та законодавцем встановлений присікальний строк нарахування не більше 6 місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Враховуючи викладене, а також висновки суду щодо граничних строків оплати, позивач має право на нарахування пені на заборгованість за накладною №130 від 17.04.2020з 19.05.2020 по 19.11.2020, на заборгованість за накладною №418 від 24.11.2020з 25.12.2020 по 25.06.2021.

Суд також зазначає, кінець відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов`язання, оскільки з урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою - тобто день погашення визначає термін припинення відповідного зобов`язання у розумінні ч.2 ст.251 Цивільного кодексу України Відповідно до п.1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Тобто день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Водночас, позивачем при здійсненні розрахунку пені невраховані вказані вище положення. Так, дослідивши розрахунок, суд встановив, що позивачем неправомірно здійснюється нарахування пені на суму 115901,16грн. по 17.05.2021 включно, у той час як 17.05.2021 було здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 10000,00грн; позивач неправомірно здійснив нарахування пені на суму 105901,16грн по 26.05.2021 включно, у той час як 26.05.2021 була здійснена оплата на суму 2000,00грн.; неправомірно здійснено нарахування пені на суму 103901,16грн. по 02.06.2021включно, у той час як 02.06.2021здійснена оплата на суму 3000,00грн.

Суд, враховуючи викладені вище висновки, здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" власний розрахунок пені в межах обраних позивачем періодів, дійшов висновку, що задоволенню підлягає пеня у загальному розмірі 7479,55грн, нарахована наступним чином:

-на суму боргу 115901,16грн з 26.12.2020 по 16.05.2021 у розмірі 5838,89 (подвійна облікова ставка НБУ);

- на суму боргу 105901,16грн з 17.05.2021 по 25.05.2021 у розмірі 381,24грн. (0,04%);

- на суму боргу 103901,16грн з 26.05.2021 по 01.06.2021 у розмірі 290,92 грн (0,04%);

- на суму боргу 100901,16грн з 02.06.2021 по 25.06.2021 у розмірі 968,50грн (0,04%),

У зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення пені у розмірі 159,65грн.

Щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних у розмірі 3666,22грн, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Відповідно до деталізованого розрахунку, позивач здійснює нарахування 3% річних в розмірі 3666,22 грн. за наступним чином:

-на суму боргу у розмірі 115901,16грн(за накладною №418 від 24.11.2020) з 26.12.2020 по 17.05.2021 у розмірі 1362,08грн;

- на суму боргу 105901,16грн (за накладною №418 від 24.11.2020) з 17.05.2021 по 26.05.2021 у розмірі 87,04грн.;

- на суму боргу 103901,16грн (за накладною №418 від 24.11.2020) з 26.05.2021 по 02.06.2021 у розмірі 68,32грн;

- на суму боргу 100901,16грн (за накладною №418 від 24.11.2020) з 02.06.2021 по 25.06.2021 у розмірі 199,04грн;

- на суму боргу 105901,16грн. (складається з суми боргу 5000грн за накладною №130 від 17.04.2020 та суми боргу 100901,16грн за накладною №418 від 24.11.2020) з 25.06.2021 по 03.02.2022 у розмірі 1949,74грн.

Аналогічно з розрахунком пені, позивачем неправомірно здійснюється нарахування 3% річних на суму боргу без урахування здійсненої суми оплати в день такого нарахування.

Крім того, позивачем здійснюється подвійне нарахування на суму боргу 100901,16грн за 25.06.2021, оскільки ця сума входить і до загальної суми боргу за обома спірними накладними у розмірі 105901,16грн. під час підрахункуз 25.06.2021 по 03.02.2022.

Суд, враховуючи викладені вище висновки, здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" власний розрахунок 3% річних в межах обраних позивачем періодів, дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 3631,15грн., нараховані наступним чином:

-на суму боргу 115901,16грн з 26.12.2020 по 16.05.2021 у розмірі 1352,55грн;

- на суму боргу 105901,16грн з 17.05.2021 по 25.05.2021 у розмірі 78,34грн.;

- на суму боргу 103901,16грн з 26.05.2021 по 01.06.2021 у розмірі 59,78грн;

- на суму боргу 100901,16грн з 02.06.2021 по 24.06.2021 у розмірі 190,74грн;

- на суму боргу 105901,16грн. з 25.06.2021 по 03.02.2022 у розмірі 1949,74грн.

Розглянувши також заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у розмірі 10969,01грн, суд зазначає наступне.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена вказаною вище нормою, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 по справі №910/13071/19 дійшов висновків, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Оскільки на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць, Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Позивачем нараховані інфляційні втрати наступним чином:

-на заборгованість у розмірі 115901,16грн. за період з 26.12.2020 по17.05.2021 в сумі 7119,62 грн.;

- на заборгованість у розмірі 100901,16грн. за період з 02.06.2021 по 26.06.2021в сумі 201,80грн.;

-на заборгованість у розмірі 105901,16грн. за період з 25.06.2021 по 03.02.2022 в сумі 3644,59грн.

Враховуючи викладені вище висновки, суд здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" власний розрахунок інфляційних втрат(в межах обраних позивачем періодів): на заборгованість у розмірі 115901,16грн. із застосуванням індексів інфляції з січня 2021 по травень 2021 включно; на заборгованість у розмірі 100901,16грн. із застосуванням індексів інфляції за червень 2021; на заборгованість у розмірі 105901,16грн. із застосуванням індексів інфляції з липня 2021 по січень 2022,встановив, що заявлені до стягнення позивачем інфляційні у розмірі 10969,01грн є такими, що не перевищують розмір, який може бути заявлений, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста Дніпро» м. Дніпро, Дніпропетровська область до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області, про стягнення 105901,16грн основного боргу, 10969,01грн інфляційних втрат, 3666,22грн 3% річних, 7639,20грн пені - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м.Краматорськ, ПАТ «Енергомашспецсталь»; код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста Дніпро» (49089, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Академіка Янгеля, 28, офіс 12; код ЄДРПОУ 39449669) суму основного боргу у розмірі 105901,16грн, пеню у розмірі 7479,55грн, інфляційні втрати у розмірі 10969,01грн, 3% річних у розмірі 3631,15грн; судовий збір у розмірі 2266,55грн.

В частині стягнення пені у розмірі 159,65грн та 3% річних у розмірі 35,07грн - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2022.

Суддя Ю.В. Макарова