Рішення

від 06.09.2022 по справі 905/2455/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.2022 Справа №905/2455/21

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.,

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, код 40075815, в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман Донецької області, код 40150216,

до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", м. Вугледар Донецької області, код 34032208,

про стягнення 44 195,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення 44 195,00 грн штрафу. Судові витрати просить віднести на рахунок відповідача. Також позивач просить суд розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем у накладній №48661797 маси вантажу у вагоні №56002926, про що було складено комерційний акт №496100/129 від 01.06.2021.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/2455/21 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення 44 195,00 грн. Суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторонам встановлено строки подачі заяв по суті справи.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи. Позивачем та відповідачем отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В установлений строк відповідачем направлений відзив на позовну заяву. В поданому відзиві на позов відповідач заперечує проти позову, зокрема, посилаючись на те, що до позовної заяви позивач надає комерційний акт №496100/106 від 01.06.2021, в якому фіксуються показники по вказаному вагону менше на 2320,00 кг., ніж зазначено у перевізних документах. Однак, на адресу підприємства вказаний комерційний акт позивачем не надсилався. Позивачем до позову не наданий документ, який підтверджує результати зважування у порядку п.3.4. вказаної Інструкції "Про порядок застосування засобів вагоновимірювальної техніки на залізничному транспорті" зареєстрованої міністерством юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028, у зв`язку з чим є недоведеним. Також, відповідач звертає увагу на те, що зважування та завантаження вугілля у вагони на підприємстві відповідача здійснювалося на 200 тонних вагонних вагах справних і минулих державну перевірку; в комерційному акті зазначено, що переваження на ст. Роти здійснювалося на 150 тонних вагах, без урахування похибки, та вивантаження вугілля з вагонів, а різниця в масі виведена в результаті простих арифметичних дій. Разом з цим на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», вантаж у вагоні розміщують по всій площі кузова симетрично до повздовжньої і поперечної площин симетрії вагона. Поверхня вантажу у вагоні закруглена до бокових бортів, овалоподібна. «Шапка» розташована на відстані не менше ніж на 100 мм нижче верхнього рівня стін вагона. Відповідно до 4.4 ст.129 Статуту залізниці, у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона. Позивач не зважував тару (вагони) без вантажу, у той час, як їх вага не завжди відповідає маркуванню на вагонах. В акті загальної форми №182 від 01.06.21р. не зазначено яким способом було встановлено недовантаження вугілля у спірних вагонах. Позивачем, окрім комерційного акту, не надано жодних доказів, на підтвердження неправильного зазначення відправником маси вантажу. Також звертає увагу, що маса вантажу у вагонах, не перевищувала вантажопідйомність кожного з вагонів, а отже вчинене відповідачем правопорушення не могло створювати небезпеку під час перевезення. Вважає, що позивач не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення, а стягнення штрафу за лише сам факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній не може вважатись розумним та справедливим. Таким чином, позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню. Крім того, відповідачем у відзиві зазначено, що позовну заяву подано після перебігу строку позовної давності, у зв`язку з чим ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" заявлено вимогу про застосування судом строку позовної давності за даним позовом та відмовити у позові в повному обсязі.

Інших заяв по суті спору від учасників справи не надходило.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з цим, суд зазначає, що 24.02.2022 була розпочата військова агресія Російської Федерації проти України та почались обстріли м. Харкова.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан. На даний час Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/22 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Також продовжуються обстріли міста Харкова та Харківської області.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Господарський суд Донецької області продовжує свою роботу.

Враховуючи викладені обставини, справу не було вирішено судом своєчасно у встановлений ст. 248 ГПК України строк.

Суд враховує, що учасники справи належним чином та достеменно обізнані про знаходження на вирішенні суду даного спору.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.08.2022 запропоновано сторонам в строк до 25.08.2022 надати обґрунтування своєї позиції по справі на теперішній час.

У зв`язку із неможливістю здійснення відправки вихідної кореспонденції з 22 лютого 2022 року через закінчення знаків поштової оплати (поштових марок) та проведенням відповідних процедур закупівлі, копію вказаної ухвали було направлено на електронні поштові адреси позивача та відповідача. Крім того, з метою належного повідомлення відповідача про рух справи, судом 12.08.2022 опубліковано відповідне оголошення на сайті господарського суду Донецької області.

30.08.2022 на електронну поштову адресу суду надійшли пояснення позивача по справі, в яких повідомляється, що позивачем були надані усі наявні докази по справі. Також в поясненнях позивач просить суд розглядати справу за відсутності представника за наявними матеріалами в справі з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Від учасників справи інших заяв по суті спору, клопотань, пояснень не надходило.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

26.05.2021 вантажовідправником, Державним підприємством "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" за залізничною накладною № 48661797 зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Роти Донецької залізниці було відправлено, зокрема, вагон № 56002926 з вантажем вугілля кам`яне не поіменоване в алфавіті, вантажоодержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Миронівська теплоелектроцентраль".

У накладній вантажовідправником зазначено, що вантаж розміщено і закріплено згідно з п.2, 3 гл.14 Додатка 3 до СМГС, навалом.

При оформлені залізничної накладної № 48661797 у вагоні № 56002926 відповідачем вказано масу вантажу 62000 кг.

Як свідчить розділ 26 залізничної накладної маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150т), заводський № 37536.

Правильність внесених відомостей до вищезазначених накладних підтверджена відміткою представника відправника.

На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить відмітка працівника станції відправлення. Відповідні відмітки про наявність зауважень відсутні.

Відповідно до матеріалів справи, при прибутті вагона № 56002926 з вантажем на станцію призначення Роти Донецької залізниці на підставі ст. 52 Статуту залізниць України згідно листа № 11-72/375 від 28.05.2021 року за участі працівників залізниці та вантажоодержувача на тензометричних вагах ТОВ "Миронівська ТЕЦ" ВЕТ 150 ВСД зав. № 497. огляд-повірка 29.03.2021, було здійснено комісійне переважування вагону № 56002926, за наслідками чого було виявлено, що маса у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній № 48661797, про що складено акт комісійного переважування вагонів від 01.06.2021, акт загальної форми № 182 від 01.06.2021 та комерційний акт № 496100/129

Як зазначає позивач невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній № 48661797, засвідчено комерційним актом № 496100/106, складеним 01.06.2021 на станції Роти Донецької залізниці.

В комерційному акті № 496100/106 зазначено, що на підставі акту загальної форми № 182 від 01.06.2021 (форма ГУ-23) станції Роти Донецької залізниці проведено контрольне комісійне зважування вагонів на тензометричних вагах Миронівської ТЕЦ зав. № 497 ВЄТ 150 ВСД повірених 29.03.2021. При комісійному обстеженні виявлено, що вагони технічно справні, вантаж вугілля кам`яне, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону, вантаж промаркований подовжньою смугою жовтого кольору 200 мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично виявилося при зважуванні : вагон № 56002926 по документам - тара 22400 кг, нетто 6200 кг, а по вагам - тара 22400 кг, брутто 84080 кг, нетто 59680 кг, що менш документа на 2320 кг.

Після проведення контрольного зважування вагон № 56002926 було відправлено на станцію Роти Донецької залізниці за досильною накладною № 48718167.

Вказані обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем даних маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 909 ЦК України та частини першої статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з частиною другою статті 908 ЦК України та частини п`ятої статті 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Частиною третьою статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до статі 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Згідно із статтею 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (стаття 23 Статуту залізниць України).

Відповідно до пункту 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138), відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред`явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 "Найменування вантажу" вноситься відмітка "навалом", "насипом" або "наливом".

У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графа "маса вантажу, визначена відправником" заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником); у графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається: відправником або залізницею; у графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Правильність внесених до пункту 55 залізничної накладної № 48661797 відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, щодо маси вантажу у вагоні № 56002926, своїм електронним цифровим підписом підтвердив представник відправника помічник начальника дільниці Ващенко Людмила Ігорівна.

Згідно із статтею 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу, покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Згідно із статтею 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Частиною 1 статті 26 Закону України Про залізничний транспорт передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

З наведеними вище приписами кореспондуються положення статті 129 Статуту залізниць України, якими визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

За змістом вищенаведених положень залізничні перевезення оформляються накладною як обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред`явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п`ятикратної провізної плати за все перевезення.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, у розумінні частини 1статті 77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.

Як встановлено судом, при прибутті на станцію Роти Донецької залізниці було здійснено перевірку маси вантажу у вагоні № 56002926 на тензометричних вагах Миронівської ТЕЦ зав. № 497 ВЄТ 150 ВСД, повірених 29.03.2021, під час якої було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначеному вагоні з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній № 48661797. У зв`язку з цим складено комерційний акт № 496100/106 від 01.06.2021, в якому зазначено, що на підставі акту загальної форми (ГУ-23) № 182 від 01.06.2021 проведено контрольне зважування вагона № 56002926. При зважуванні та огляді були присутні заст.нач. ТТЦ Миронівська ТЕЦ Двадцатова Ю.В. та а/ком. Чабанова В.І.

Відповідно до пункту 10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, пунктом 10 Правил складання актів на виконання статті 129 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.08.2019 у справі №905/2360/18.

Частинами 1, 3 статті 64 та частиною 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.

Дану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.

Комерційний акт № 496100/106 складено та підписано начальником станції Роти Морозом А.Б, агентом комерційним Чабановим В.І. та агентом комерційним Рачковою О.М.

Суд зазначає, що начальник станції має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в пункту 10 Правил складання актів.

Відповідно до розпорядження №10 від 19.01.2021 начальника станції Роти Донецької залізниці з метою контролю за правильністю складання комерційних актів (забезпечення їх підписання відповідними особами) відповідно до п.10 р.28 Правил перевезення вантажів (ст. 129 Статуту залізниць України) у зв`язку з відсутністю в штатному розкладі станцій посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старшого прийомоздавальника) зобов`язано:

1. За правильність оформлення та підписання комерційних актів призначити відповідальною агента комерційного Ранкову О.М.

2. Призначити відповідальних осіб, підпис яких має бути обов`язковий в комерційних актах, які складаються станціями філії, відповідно до п.10 р.28 Правил складання актів, а саме:

2.1 Перший підпис начальника станції;

2.2 Другий підпис працівник станції, уповноважений на підписання комерційного акту замість начальника вантажного району комерційний агент Ранкова О.М.;

2.3 Третій підпис працівник станції, який особисто здійснював перевірку.

3. У разі відсутності обов`язкових підписантів комерційних актів (лікарняний, відпустка, тощо) вказаних в п.2.1, 2.2 обов`язки покладаються в п.2.1 на в.о. начальника станції, в н.2.2. на агента комерційного ОСОБА_1 , Чабанова В.І.

Також комерційний акт підписано представником одержувача вантажу, який брав участь у перевірці, а саме заступником начальника ТТЦ Миронівської ТЕЦ Двадцатовим Ю.В.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що комерційний акт підписано уповноваженими працівниками залізниці в порядку пункту 10 Правил складання актів та вважаються такими, що складені з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Зважування маси вантажу у вагоні № 56002926 на станції призначення Роти Донецької залізниці здійснювалось на 150т тензометричних вагах ТОВ «Миронівська ТЕЦ» заводський № 497, повірених 16.12.2020, огляд-перевірка 29.03.2021.

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 №442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за №1716/22028, та інших нормативно-правових актів.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (далі - сторонні організації), підлягають обліку залізницями.

Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення або ДСТУ 3215-95 Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).

Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог пункту 2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року №411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997 року за №50/1854 (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (далі - технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами пункту 1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов`язані з визначенням маси вантажу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) № 497 Миронівська ТЕЦ дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 22.01.2007; міжповірочний інтервал ЗВВТ два рази в рік; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ один раз в 3 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, державна повірка здійснювалась 29.03.2021, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку.

Відповідачем не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що станом на дату складання комерційного акту № 496100/106 від 01.06.2021 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.

До позовної заяви також було додано витяг з книги контрольного зважування, що свідчить про належне фіксування позивачем усіх результатів зважування та надання на їх підтвердження до суду належних доказів.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем не надано документів, які підтверджують результати зважування у порядку п.3.4 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, яка затверджена наказом № 442 від 31.07.2012 Міністерства інфраструктури України (далі - Інструкція).

Згідно з п.3.4 розділу ІІІ Інструкції "Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті" результати зважування на електронних ЗВВТ повинні видаватися у друкованому вигляді, для чого конструкція вагопроцесора має передбачати можливість підключення до нього друкувального пристрою.

Пунктом 3.5 вказаної Інструкції передбачено, що у ЗВВТ для статичного зважування, прийнятих в експлуатацію до набрання чинності цією Інструкцією, допускається відсутність друкувального пристрою.

Інструкція "Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті" затверджена наказом №442 від 31.07.2012, при цьому з технічного паспорту вагонних ваг, на яких станцією призначення здійснено переважування вбачається, що зазначений засіб вимірювальної техніки прийнято в експлуатацію 22.01.2007, тобто до набрання чинності Інструкцією, у зв`язку з чим використання означених ваг допускається без друкувального пристрою.

Суд також не бере до уваги доводи відповідача щодо не надсилання позивачем комерційного акту на його адресу, оскільки не доведено обов`язок позивача здійснювати таке відправлення.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті, або що спростовують викладені обставини.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 8 Правил складання актів, комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.

Одержувачу станція повинна видати складений комерційний акт у триденний термін. Видача актів одержувачам провадиться під розписку на третьому примірнику акта, який зберігається на станції. Вимоги про видачу актів від імені одержувача може пред`являти особа, яка має довіреність одержувача, оформлену згідно із законодавством. Вимоги про видачу актів можуть пред`являтися протягом шести місяців від дня видачі вантажу (п.14 Правил складання актів).

З наведених положень вбачається, що комерційний акт вручається одержувачу у триденний термін на його вимогу, яка може пред`являтись протягом шести місяців від дня видачі вантажу, при цьому законодавчо визначеного обов`язку видати чи направити комерційний акт саме відправнику ані зазначені правила ані норми чинного законодавства не містять, у зв`язку з чим посилання відповідача є безпідставними.

Посилання відповідача на те, що переважування вантажу здійснювалось на 150т вагах без урахування похибок та вивантаження вугілля з вагонів, а різниця в масі вантажу виведена в результаті простих арифметичних дій; у той час, як відповідачем зважування спірного вантажу здійснювалось на 200 т вагонних вагах, які є справними та пройшли державну повірку, судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до ст.13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.

Відповідно до п.22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Отже вказана умова щодо видачі вантажів не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу саме таким способом, яким остання визначалась на станції відправлення.

Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року №644, що за своїм змістом кореспондується зі статтею 37 Статуту залізниць України.

Згідно з п.п.5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України, до розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом - виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Зважування на вагонних вагах є одним із передбачених Правилами способів визначення маси вантажу. При цьому, саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу, що зазначено в п. 3.18 №04-5/601 від 29.09.2008 Президії Вищого господарського суду України "Про внесення змін та доповнень до роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Разом з тим, залізниця, користуючись правом, передбаченим статтею 24 Статуту, під час перевірки на станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.

Як вбачається з графи 26 накладної за спірним перевезенням вантажовідправник-відповідач визначав масу вантажу у вагоні способом зважування на вагах, тобто таким же самим способом, як і залізниця на станції призначення.

Крім того у п.4 Правил складання актів у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем. Згідно з п.6 Правил складання актів у разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

Позицію відповідача щодо неправомірності здійснення зважування без зважування тари (вагони) без вантажу, вага якої не завжди відповідає маркуванню на вагонах, суд не приймає, оскільки вказані вище норми та правила не встановлюють вимог щодо обов`язковості здійснення працівниками залізниці зважування тари вагона без вантажу при складанні комерційного акта.

Таким чином комерційний акт № 496100/106 за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у спірній накладній, фактичній масі вантажу.

Згідно із статтею 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У накладній № 48661797 зазначено, що провізна плата за вагон зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці до станції Роти Донецької залізниці у вагоні №56002926 становить 8 839,00 грн. Отже, штраф (п`ятикратний розмір провізної плати) становить 44 195,00 грн (8 839,00 х 5).

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає статтям 118, 122 Статуту залізниць України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця", про стягнення з Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" штрафу в сумі 44 195,00 грн за неправильне зазначення маси відправлено вантажу є обґрунтованими.

Відповідачем у відзиві на позов зроблено заяву про застосування строку позовної давності в даній справі.

Розглянувши заяву відповідача, суд зазначає, що відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. В цій статті до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Частиною третьою статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 137 Статуту передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Тобто наведені норми Господарського кодексу України і Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажовідправника про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси відправленого вантажу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Подією, яка стала підставою для подання позову, є неправильне зазначення маси відправлено вантажу відповідачем, про що складено комерційний акт № 496100/106 від 01.06.2021, в якому зафіксовано факт невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Таким чином, саме з дати складання цього комерційного акту повинен обраховуватися строк позовної давності, а отже шестимісячний строк для пред`явлення позовних вимог залізницею спливає 01.12.2021.

Даний позов датований 20.12.2021, був направлений на адресу відповідача 21.12.2021, зареєстрований у суді 22.12.2021, тобто, з пропуском законодавчо встановленого строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжено. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 19.08.2022 строк дії карантину встановлено до 31.12.2022.

На даний час карантинні обмеження також тривають. Однак, такі карантинні обмеження не призупинили роботу судів на території України та роботу самого позивача.

Суд звертає увагу на те, що в пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено продовження саме строків, які визначені, зокрема, статтею, 258 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частина 1 статті 258 ЦК України не містить строків позовної давності, а містить лише посилання на один із видів позовної давності, а саме спеціальну, яка може бути скороченою або більш тривалою порівняно із загальною позовною давністю.

Самі ж строки, які продовжуються відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачені в ч. 2 статті 258 ЦК України, однак, вказана норма не містить строку позовної давності щодо вимог, які є предметом спору в даній справі.

Пунктом 7 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений перелік є вичерпним та не включає статтю 315 ГК України, а як вже зазначено судом в даному випадку саме Господарський кодекс України та Статут залізниць України є спеціальними законами, які повинні застосовуватися до правовідносин сторін та які не містять норм щодо продовження строку позовної давності на період дії карантину.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, оскільки позивач звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом строку на звернення до суду з даним позовом.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 2 270,0 грн покладаються на позивача.

Також, суд повідомляє, що у зв`язку із закінченням знаків поштової оплати (поштових марок) та проведенням відповідних процедур закупівлі, з 22 лютого 2022 року неможливе здійснення відправки вихідної кореспонденції.

Враховуючи викладене, з метою вручення сторонам рішення по справі, суд вважає можливим використати альтернативні способи вручення процесуальних документів учасникам справи, а саме шляхом направлення даного рішення на електронні адреси позивача та відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.09.2022.

Суддя Т. О. Лобода