Рішення
від 05.09.2022 по справі 905/2397/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649


Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.2022 Справа №905/2397/21

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.,

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, код 40075815, в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман Донецької області, код 40150216

до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь Донецької області, код 00191129

про стягнення 43 223,57 грн,,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення додаткових зборів і плати в сумі 43 223,57 грн (з яких 4 411,50 грн (без ПДВ) плата за користування вагонами, 26 384,40 грн (без ПДВ) збір за зберігання вантажу, та 5 223,74 грн (без ПДВ) тариф за охорону вантажу при затримці вантажу на станціях з причин не залежних від залізниці, ПДВ в сумі 7 203,93 грн), а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн. Також позивач просить суд розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2397/21 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення додаткових зборів і плати в сумі 43 223,57 грн. Суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторонам встановлено строки подачі заяв по суті справи.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи. Позивачем та відповідачем отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В установлений строк відповідачем направлений відзив на позовну заяву (вх. суду 1388/22 від 24.01.2022), до якого додані докази його направлення позивачу. В поданому відзиві на позов відповідач заперечує проти позову, зокрема, посилаючись на те, що затримка в звільненні колій сталася внаслідок подачі вагонів у кількості, яка перевищувала переробну спроможність вантажних фронтів; порушення саме залізницею умов Договору № 1/28 від 28.02.2017 в частині дотримання технології обслуговування під`їзної колії відповідача; очікування проведення спільного з залізницею технічного огляду вагонів при проведенні прийомо-здавальних операцій по прибуттю потягу. Крім того, відповідач посилається на пропуск залізницею строку позовної давності на подачу даного позову.

Інших заяв по суті спору від учасників справи не надходило.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з цим, суд зазначає, що 24.02.2022 була розпочата військова агресія Російської Федерації проти України та почались обстріли м. Харкова.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан. На даний час Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/22 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Також продовжуються обстріли міста Харкова та Харківської області.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Господарський суд Донецької області продовжує свою роботу.

Враховуючи викладені обставини, справу не було вирішено судом своєчасно у встановлений ст. 248 ГПК України строк.

Суд враховує, що учасники справи належним чином та достеменно обізнані про знаходження на вирішенні суду даного спору.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.07.2022 запропоновано сторонам в строк до 25.07.2022 надати обґрунтування своєї позиції по справі на теперішній час.

Копію вказаної ухвали було направлено на електронні поштові адреси учасників справи.

28.07.2022 до суду через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 905/2397/21 до закінчення строку, на який було введено воєнний стан та до деокупації м. Маріуполя. В обґрунтування заявленого клопотання зазначає про введення на території України воєнного стану та внесення міста Маріуполь до територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації. Зазначає, що документи, необхідні для підтвердження позиції відповідача, знаходяться за місцезнаходженням підприємства, доступ до якого на даний час неможливий, оскільки м. Маріуполь перебуває в тимчасовій окупації. Також на даний час втрачений доступ до інформації, яка зберігалась в електронному вигляді. Суттєва кількість працівників підприємства не мали та досі не мають доступу до офісних приміщень та будь-яких засобів комунікації, зв`язок з ними втрачений. А тому у відповідача відсутня можливість скористатись своїм правом щодо надання доказів у справі. Вважає, що процесуальна невизначеність стану учасників справи може призвести до ухвалення рішення з порушенням процесуальних норм, а тому керуючись принципами збереження життя та здоров`я людини як вищих соціальних цінностей, забезпеченням доступу сторін та учасників до правосуддя, рівності сторін у процесі, запровадження воєнного стану, зважаючи на те, що відповідач позбавлений права надати свої доводи та заперечення, вважає, що наявні підстави для відкладення розгляду справи №905/2397/21 до закінчення строку, на який було введено воєнний стан та до деокупації м. Маріуполя.

18.08.2022 від позивача електронною поштою надійшли заперечення проти відкладення вирішення даного спору. В своїх запереченнях позивач посилається, зокрема, на загальновідомі факти здійснення ним евакуаційних рейсів, здійснення перевезень для потреб Збройних Сил України, обстріли об`єктів інфраструктури залізниці. Позивач вказує на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, які б були передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України, а також зазначає про те, що відповідач взагалі не посилається на конкретні докази та не вказує які саме докази він має намір надати.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд зазначає, що відповідач ще до введення на території України воєнного стану та до початку військової агресії Російської Федерації проти України скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та доказів у справі. 30-денний строк на вчинення процесуальних дій у даній справі сплив 03.02.2022. Про бажання надати додаткові докази відповідачем в заявах по суті справи не зазначалось, а тому посилання відповідача на відсутність у нього можливості скористатись своїм правом щодо надання своїх доводів, заперечень та доказів у справі є необґрунтованим.

Крім того, суд зазначає, що за змістом ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Згідно з ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідач реалізував своє процесуальне право на захист, подавши до суду відзив на позов, з метою недопущення надмірного затягування судового процесу, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану та деокупації м. Маріуполя, у зв`язку з чим клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" (залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (власник колії) укладено договір №1/28 про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" при станції Маріуполь-Сортувальний та станції Асланове регіональної філії "Донецька залізниця" (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) (з додатковими угодами до нього від 22.05.2018, 17.07.2018, від 19.11.2019).

Строк дії договору до 31.12.2020 включно (п.19 договору в редакції додаткової угоди від 19.11.2019).

Відповідно до п.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, станцією Сартана-ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний залізниці:

- стрілкою №4 залізниці до колії насуву на непарну гірку власника колії;

- стрілкою №18 залізниці до колії розпуску на парну гірку залізниці;

- стрілкою №103 залізниці до колії №30 станції Маріуполь-Сортувальний залізниці;

- стрілкою №2 до парної горловини парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний залізниці.

Під`їзна колія обслуговується локомотивами власника колії.

У п.2 договору передбачено, що розгорнута довжина під`їзної колії складає 441775 метрів.

Пунктом 3 договору №1/28 визначено, що рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь-Сортувальний Залізниці та Рудна Власника колії.

Вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці. Придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т. ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна, встановлюється робітниками залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф. ВУ-15 (п.5 договору 1 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 до договору № 1/28 від 28.02.2017).

У відповідності до п.6 договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) кількість вагонів в кожній передачі, яка здається власнику колії встановлюється:

- в маршрутах з доменним коксом, окатишами залізорудними, порожніми хоперами під навантаження в кількості, що прибули;

- в поїздах з різними вантажами по станції Маріуполь Сортувальний не більше 228 осей (57 вагонів).

- в поїздах на станцію Асланове, які подаються на станцію Рудна - не більше 220 осей (55 вагонів).

Вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, по станції Рудна власника колії - впродовж 4-х годин, після закінчення передавальних операцій.

Пунктами 7 та 8 договору передбачено інтервали повернення вагонів та порядок здійснення.

Відповідно до п.10 договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) на під`їзній колії встановлюється загальний (єдиний) термін знаходження вагонів 36,0 годин.

Згідно з п.14 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:

- за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 (пп. «б»);

- інші збори і плати згідно Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1 (пп. «в»).

Збори і плати вносяться залізниці згідно з чинним законодавством.

Згідно з п.15 договору №1/28 від 28.02.2017 (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) при переданні на під`їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої Системи УЗ.

У п.п.16.3, 16.4 договору передбачено, що зарахування вагонів в користування власнику колії і виключення їх із користування провадиться по пам`яткам про подачу/забирання вагонів (контейнерів) з підписами представників залізниці і власника колії.

Термін виконання передавальних операції з урахуванням визначення придатності вагонів для виконання подвійних операцій встановлюється 1,5 хвилини на вагон та обліковується з моменту вручення власнику колії паперових перевізних документів або надання електронних документів на прибулі вагони поїзду.

30.06.2020 Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (замовник) направило Акціонерному товариству "Українська залізниця" (перевізник) заяву №00191129/2020-0001 від 30.06.2020 про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Того ж дня Акціонерне товариство "Українська залізниця" надало Приватному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" повідомлення №40-00191129/2020-0001 від 30.06.2020 про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, яким засвідчило прийняття від відповідача заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, повідомило про присвоєння відповідачу кодів відправника/одержувача 3134 та платника 8119897 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером.

Згідно з цим повідомленням код платника 3134 використовується для ідентифікації договірних відносин між замовником та перевізником як номер Договору.

17.08.2020 о 20:05 год. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача прибув потяг № 3305, у складі якого знаходилось 58 вагони (2 вагони прибули раніше основних)

Факт подачі спірних вагонів потягу №3305 на станцію Маріуполь-Сортувальний 17.08.2020 о 20:05 год. відповідачем не оспорюється і підтверджується натурним листом потягу (ф.ДУ-1) та пам`яткою про подавання вагонів №2419.

Пам`яткою про подавання вагонів №2419 підтверджується подача на станцію Маріуполь Сортувальний Донецької залізниці 56 вагонів потягу №3305 на під`їзну колію з зазначенням її коду та найменування: 3134 ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», ЄДРПОУ 00191129. Згідно пам`ятки №2419 місце подавання 56 вагонів потягу №3305 (04)4 17.08.2020 20:05 год., час передачі вагонів при подаванні 17.08.2020 о 22:34 год. Пам`ятку підписано представниками позивача та відповідача без зауважень.

Обставини, зафіксовані у пам`ятці, відповідачем не заперечуються.

02.08.2020 позивачем у присутності представників вантажоодержувача складено акт про затримку вагонів № 1-84 (ф. ГУ-23а), у якому зазначено наступне: 17.08.2020 прибув поїзд №3305 о 20:05год. на 4-у колію парка прибуття. Віднесення на відповідальність вантажоодержувача згідно договору 1/28 53 вагонів на 22:34год. 17.08.2020 г. У кількості 56 вагонів були прибрані з 4-ої колії парка прибуття ст. Маріуполь-Сортувальний 19.08.2020 о 11:00 год. Залізницею зазначено, що вагони простоювали з вини вантажоодержувача.

Вказаний акт представником вантажоодержувача підписано із зауваженням такого змісту: "Вини одержувача в зазначених обставинах немає".

21.08.2020 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці складено акт загальної форми № 6-370 (форма ГУ-23), обставини, що викликали його складання наступні: згідно АЗФ №1-68 від 19.08.2020 на 2 колію станції Маріуполь-Сортувальний Донецької області з вини вантажоотримувача ПРАТ ММК ім. Ілліча простоював поїзд №3305 в кількості 58 вагонів (2 вагона прибули раніше основної). 56 вагонів віднесені на відповідальність одержувача на 22 год. 34 хв. 17.08.2020 прибулих на адресу ПРАТ "ММК ім. Ілліча". Вагони з 2 колії ст. Маріуполь-Сортувальний забралися вантажовласником колії о 11год. 00хв. 19.08.2020. У вказаному акті зазначено, що за затримку вагонів на коліях станції нараховані наступні платежі: плата за користування 5 вагонів власності філії ЦТЛ нарахується по закінченню відповідальності одержувача, за 51 власний вагон термін 32:26 год. 4 411,50 грн.; збір за зберігання вантажу 2151т, 1 доба 26 009,90 грн. Збір за зберігання власного/орендованого рухомого складу на своїх осях 21 вагон, 1 доба 374,50 грн. Загальна сума за зберігання 26 384,40 грн. Плата за охорону вантажу при затримці не з вини залізниці 2 вагонів36 годин 5 223,74 грн. Загальна сума по поїзду 36 019,64 грн (без ПДВ).

Дійсність даного акту відповідачем не заперечується.

Суд зазначає, що вказані документи містять різні дані щодо колії розташування спірних вагонів, що не впливає на викладення інших фактів та суть порушення.

За час простою залізницею Приватному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (код платника 8213334) нарахована плата за користування 51 власним вагоном та внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №21089149р у розмірі 4 411,50грн (без ПДВ).

Також залізницею нарахований збір за зберігання вантажів у вагонах (загальна вага 2151т., 1 добу) в сумі 26 009,90 грн, збір за зберігання вантажів власного або орендованого рухомого складу на своїх осях (21 од., 1 доба) в сумі 374,50 грн та плату за охорону вантажу у разі його затримки (2 вагони, 36 годин) у сумі 5 223,74 грн, разом 31 608,14 грн, що внесені до накопичувальної картки (ф. ФДУ-92) зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) № 21080890 від 21.08.2020.

Відповідач нараховані суми не визнав, про що зазначив у відомості плати за користування вагонами №21089149р та накопичувальній картці №21080890 від 21.08.2020 із зауваженням, що суми 4 411,50грн та 31 608,14грн відхиляються, будуть розглянуті у претензійному порядку. Причини відхилення не зазначено.

Несплата відповідачем вищевказаних сум стала підставою для звернення позивача до суду.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, частинами 1 та 2 ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що перевезення , пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні, за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб`єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.

Статтею 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Отже, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №165/3458 15.03.1999, п.п.3, 4, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам`ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам`ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України №864/5085 від 24.11.2000).

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Відповідно до п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №567/6855 08.07.2002, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у тому числі у разі затримки вагонів на станції призначення з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства.

Отже, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження або інші операції - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства).

Таким чином, необхідно перевіряти дотримання залізницею порядку оформлення затримки вагонів, які мають статус вантажу на станціях призначення та на підходах до неї, а саме: наявність і правильність складання пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 та актів про затримку вагонів форми ГУ 23-а, наявність актів загальної форми ГУ-23 про час закінчення затримки.

Відповідно до п.1.1 Інструкції зі складання натурного листа потягу, затвердженої на тридцять четвертому засіданні Ради по залізничному транспорту 12.02.2003, натурний лист вантажного потягу форми ДУ-1 основний технологічний документ, що використовується для організації процесу обробки вагонопотоків на станціях залізниць. Він є першоджерелом для обліку наявності вагонів на залізничних станціях, переходу поїздів, вагонів і контейнерів з однієї залізниці або дирекції залізничних перевезень на інші, створення вагонної моделі, а також заповнення відповідних розділів маршруту машиніста про масу, склад і умовну довжину потягу. Натурний лист потягу призначений також для передачі інформації про прибуття та відправлення поїздів, про підхід поїздів і вантажів з метою оперативного планування поїзної і вантажної роботи на станціях і ділянках, для розшуку вагонів.

Відповідно до ст. 42 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.

Статтею 71 вказаного Статуту унормовано, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Подача і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Статтею 46 Статуту залізниць України встановлено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, передбачено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст.46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 866/5087 24.11.2000, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до ст. 62 Статуту залізниць України, положення якої кореспондується з п.1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №864/5085 24.11.2000 (надалі - Правила), порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не встановлено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг (п.2.1 Правил).

Для зарахування платежів та обліку виручки залізниць від перевезень вантажів в установах банку, які обслуговують розрахункові підрозділи, відкриваються поточні рахунки зі спеціальним режимом використання (далі - розподільчі рахунки) (п.2.2 Правил).

Розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору), згідно з яким залізниця відкриває рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника(п.2.3 Правил)

Після присвоєння коду розрахунковий підрозділ видає платнику довідку (додаток 2), у якій вказуються найменування платника і номер присвоєного коду. У всіх перевідних документах, накопичувальних картках, відомостях плати за користування вагонами та контейнерами, відомостях плати за подання, забирання та маневрову роботу проставляється код платника (п.2.4 Правил).

Відповідно до абз.3 п.2.6 Правил усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України та пов`язані з ним послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту України №317 від 26.03.2009 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 340/16356 15.04.2009 встановлює ставки плати за користування вантажними вагонами, розміри зборів за зберігання вантажів та власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях та тарифи плати за охорону вантажів. Збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Як вже встановлено судом, за час простою залізницею Приватному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (код платника 8213334) нараховані плата за користування вагонами у розмірі 4 411,50 грн (без ПДВ) (плата за користування 5 вагонами власності філія ЦТЛ "АТ "Укрзалізниці" нарахується по закінченню відповідальності одержувача та плата за користування 51 власним вагоном), збір за зберігання вантажів у 56 вагонах в сумі 26 384,40 грн (без ПДВ) (збір за зберігання вантажу загальною вагою 2151т., 1 доба 26 009,90 грн та збір за зберігання власного/орендованого рухомого складу на своїх осях (21 вагон, 1 доба) 374,50 грн), а також нараховано тариф на охорону вантажу при затримці вантажу на станціях з причин не залежних від залізниці (2 вагони) в сумі 5 223,74 грн.

Матеріали справи містять пам`ятку №2419 про подавання вагонів, акт загальної форми №6-370 від 21.08.2020 (ф. ГУ-23) та акт про затримку вагонів №1-84 від 19.08.2020 (ф. ГУ-23а).

Заперечень щодо правильності їх складання відповідачем не висловлено.

Доказів, що спростовують дійсність перелічених документів суду не представлено, з матеріалів справи не слідує.

Як вбачається з представлених документів, спірні вагони, щодо яких нараховано заявлені до стягнення платежі, рахуються зі складу вагонів, що відображені у пам`ятці про подавання вагонів №2419 (56 вагони).

Доказів неповідомлення відповідача про прибуття вантажу або повідомлення пізніше ніж час, зазначений у вказаній пам`ятці матеріали справи не містять.

Як встановлено, передача 56 вагонів потягу №3305, зі складу яких позивач нараховує плату за користування 51 власним вагоном, на відповідальність відповідача відбулась 17.08.2020 о 22:34 год. без зауважень щодо технічного стану вагонів.

Отже, вагони у вказаній кількості зараховані в користування відповідача відповідно до умов укладеного між сторонами договору №1/28 від 28.02.2017 та Правил.

З даного підтверджується факт використання вагонів відповідачем.

За визначенням п.12 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, та п.п.14, 16 договору №1/28 від 28.02.2017 часом за який нараховується залізницею плата за користування вагонами є час затримки вагонів з вини вантажовласника (відповідача) та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні останнього.

Згідно з п.6 договору № 1/28 від 28.02.2017 (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.

Тобто відповідач повинен був забрати спірні вагони з колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій, а саме 56 вагонів не пізніше 18.08.2020 о 02:34 год.

Беручи до уваги дані, зафіксовані в акті загальної форми № 6-370 від 21.08.2020 та акті про затримку вагонів № 1-84 від 19.08.2020, увесь состав потягу у загальній кількості 56 вагонів прибраний з колії парку прибуття станції Маріуполь-Сортувальний об 11:00 год. 19.08.2020.

Отже, загальний час простою 56 вагонів склав 32 год. 26 хв.

Таким чином, обставини вказують, що відповідачем не виконано п.6 договору №1/28 від 28.02.2017 в частині своєчасного звільнення колій станції призначення Маріуполь-Сортувальний у кількості 56 вагонів потягу №3305, наслідком чого є виникнення факту затримки.

Відповідач даний факт затримки вагонів не заперечує. При цьому, наполягає на відсутності вини, вказуючи, що несвоєчасне звільнення колій станції призначення сталося з причин, що залежать від позивача, а саме внаслідок подачі вагонів у кількості, яка перевищувала переробну спроможність вантажних фронтів. В цій частині звертає увагу на ст.121 Статуту залізниць України та редакцію підпункту «б» п.16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Слід зазначити, згідно ст.121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Приписами п.16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №13 від 25.02.1999 (з наступними змінами і доповненнями, внесеними згідно з наказом Міністерства транспорту та зв`язку №540 від 12.09.2005) встановлені випадки, коли вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема, у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником (підпункт «б»).

Відповідно до повідомлення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 07.03.2006, враховуючи підстави, визначені у повідомленні, та виходячи зі змісту повноважень Комітету, регламентованих ч.5 ст.28 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», дія окремих пунктів змін, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №540 від 12.09.2005 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України», а саме, зокрема до підпункту «б» п.16 Правил користування вагонами, затверджених наказом Мінтрансу України №113 від 25.02.1999, зупиняється з 28 лютого 2006 року.

Редакція підпункту "б" п.16 Правил користування вагонами до приведених змін визначала, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання залізницею вагонів і контейнерів у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника й одержувача. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.

Аналізуючи ст. 121 Статуту залізниць України та підпункт "б" п. 16 зазначених Правил, підставою за якої вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами є перевищення узгодженої сторонами правовідносин максимальної переробної спроможності навантажувальних і розвантажувальних пунктів, яке винило внаслідок дій залізниці.

Задля застосування цих положень між сторонами первинно повинно бути узгоджено обмеження максимальної переробної спроможності, по-друге встановлено таке перевищення діями залізниці.

У п.6 договору № 1/28 від 28.02.2017 (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) між сторонами узгоджено кількість вагонів в кожній передачі, яка здається власнику колії, зокрема в поїздах з різними вантажами по станції Маріуполь Сортувальний не більше 228 осей (57 вагонів).

Проте, укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника й одержувача, тобто таке не узгоджено.

Наявні у справі документи не можна розцінювати, як визначення максимальної переробної спроможності навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача за договором між залізницею і вантажовласником, оскільки надані суду документи не є такими по своїй суті.

За висновками суду, відповідачем не доведено, що залізницею вагони подавались саме на фронти навантаження з перевищенням їх максимальної переробної спроможності.

З пам`ятки № 2419 про подавання вагонів слідує передача вантажоодержувачу вагонів у загальній кількості 56 одиниць. Заперечень відповідача щодо кількості вагонів, які здані, вона не містить, як і будь-яких зауважень щодо наявності перешкод для своєчасного звільнення колій у зв`язку з передачею вагонів в означеній кількості.

Отже, 56 вагонів прийняті вантажоодержувачем у кількості та в межах, визначених між сторонами в Договорі № 1/28 від 28.02.2017.

Відповідачем не доведено неспроможність забрати спірні вагони з колії станції Маріуполь-Сортувальний впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій з причин, що залежали від залізниці.

З огляду на таке, твердження відповідача у цій частині судом відхиляються, як необґрунтовані.

Відтак, підстав для застосування ст. 121 Статуту залізниць України та підпункту "б" п. 16 Правил користування вагонами, затверджених наказом Мінтрансу України №113 від 25.02.1999, судом не встановлено.

Суд також відхиляє доводи відповідача, що несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло через необхідність додаткового часу для оформлення належної документації, в тому числі і проведення митного оформлення по вагонам СМГС.

Так, у відзиві на позов відповідач зазначає, що під час проведення приймально-здавальних операцій, у даному поїзді було виявлено 15 технічно несправних вагонів (3 вагони власності ЦТЛ), про що свідчать відповідні записи в настільному журналі ф. ВУ-15, зроблені робітниками комбінату. В той же час, жодного акту загальної форми ГУ-23 ( які повинні бути складені при передаванні на під`їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника) Залізниця не оформила, що є прямим порушенням умов п. 15 Договору № 1/28 від 28.02.17р. В підтвердження правових вимог до технічного стану спірних вагонів, повідомляє, що три вагони (№ 6154705, 61928081, 55313902 ) був відправлений з під`їзної колії комбінату як неробочий парк - "порожній в ремонт".

Проте, будь-яких доказів в підтвердження викладених обставин відповідачем до суду не надано. Таким чином, відповідачем не доведено, що несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло через очікування проведення спільного з залізницею технічного огляду вагонів при проведенні прийомо-здавальних операцій по прибуттю потягу.

Стосовно заперечень відповідача щодо відсутності права залізниці нараховувати плату за користування власними вагонам протягом доби, з посиланням на ст.46 Статуту залізниць України суд зазначає наступне.

Положення Статуту залізниць України та Правила користування вагонами і контейнерами (ст.119 Статуту залізниць України, п.п.3, 4, 6, 8-10, 12 Правил) пов`язують визначення періоду нарахування плати за користування вагонами з моментом їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Отже, врахування часу безоплатного зберігання вантажу, визначеного ст.46 Статуту залізниць України, не застосовується при визначенні правомірності періоду нарахування плати за користування вагонами.

Поряд з цим, п.15 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що за час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків

З чого можна дійти висновку, що підстави нарахування плати за користування вагонами, які належать підприємствам чи орендовані ними, у розглядуваному випадку, знаходяться в залежності від наявності факту перебування вагонів на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення і їх затримці з причин, що залежать від вантажовласника.

Як визнається сторонами, спірні вагони належать відповідачу, судом встановлено їх знаходження на станції призначення Маріуполь-Сортувальний, факти передачі вантажовласникові та затримки вагонів на вказаних коліях з причин, що залежали від вантажовласника, підтверджені відповідними доказами

Щодо збору за зберігання вантажу.

Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв`язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.

Пунктами 4, 5 зазначених Правил передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені п.46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Згідно п.8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.

Відповідно до ст.46 Статуту залізниць України одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За визначенням ст.6 вказаного Статуту Правила перевезення вантажів є нормативним актом, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов`язки сторін у процесі перевезення вантажів.

Отже, Статутом залізниць України, визначено загальний порядок обчислення терміну безкоштовного зберігання, поряд з чим положення Правил, як спеціальні по відношенню до норм Статуту залізниць України, не суперечать йому, конкретизують його зміст.

Таким чином, п.8 Правил зберігання вантажів визначає випадки, за наявності яких засовується певне обчислення терміну безоплатного зберігання, а саме:

якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;

при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;

при затримці - з моменту затримки.

За результатами аналізу даного положення Правил, слідує, що обчислення терміну з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження може мати місце у загальному порядку, за відсутності встановлення сторонами строків, зі спливом яких настає факт затримки.

При наявності факту затримки, обчислення терміну безоплатного зберігання рахується з моменту затримки, як то конкретизовано п.8 Правил зберігання вантажів.

Відтак, у розглядуваному випадку підлягає застосуванню обчислення терміну безкоштовного зберігання саме з моменту затримки.

Як слідує з матеріалів справи, 56 вагонів, які були передані 17.08.2020 о 22:34 год., відповідач повинен був забрати у відповідності до п.6 договору у строк до 02:34 год. 18.08.2020.

Таким чином, терміном безоплатного зберігання 56 вагонів є період часу з 02:34 год. 18.08.2020 по 02:34 год. 19.08.2020.

Відповідачем вагони у загальній кількості 56 забрані об 11:00 год. 19.08.2020.

Звідси відстежується, що 56 вагонів зі складу потягу № 3305 забрані відповідачем по закінченню терміну безкоштовного зберігання, тобто, є наявними підстави для нарахування та сплати збору за зберігання вантажу відносно 56 вагонів з вантажем.

Загальний час за який має бути нарахований збір за зберігання вантажу становить 08 год. 26 хв.

Перевіривши визначені позивачем вихідні дані, судом встановлено, що залізницею в акті загальної форми №6-370 від 21.08.2020 правильно визначений загальний час простою, із врахуванням п.6 договору, за яким вагони, що здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.

За час знаходження вагонів на коліях станції відповідачу нараховано збір за зберігання вантажу у 56 вагонах у розмірі 26 384,40грн. без ПДВ (31 661,28грн. разом з ПДВ) (збір за зберігання вантажу вагою 2152 т за 1 добу в розмірі 26 009,90 грн без ПДВ та збір за зберігання власного/орендованого рухомого складу на своїх осях 21 вагон за 1 добу у розмірі 374,50грн без ПДВ), які внесені до накопичувальної картки №21080890 від 21.08.2020 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 "Збір за зберігання вантажів на місцях загального користування" розділу ІІІ "Збори за роботи та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів" Збірника тарифів, після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тон; за зберігання рухомого складу на своїх осях - 5,9грн за добу.

У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Відповідно до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України №205 від 22.03.2019), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за №341/16357 від 15.04.2009, до плати за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів, та збору за зберігання вантажів, що вказані в розділі ІІІ Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 3,023.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку збору за зберігання вантажу у 56 вагонах, з урахуванням інформації, яка міститься у натурному листі потягу №3305, та встановлено, що нарахування такого здійснено з дотриманням чинного законодавства.

Плата за зберігання 56 завантажених вагонів 2151 тонна (загальна вага нетто завантажених вагонів (2290 т вага нетто поїзда 139 т вага вантажу при бувшого раніше основної)) х 4,00 гривень (розмір збору за зберігання однієї тони вантажів) х 3,023 (коеф.) х 1 (кількість днів платного зберігання з 02:34год. 19.08.2020 по 11:00год. 19.08.2020 з урахуванням того, що у всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної).

Плата за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях 21 вагону на коліях станції - 5,9 (розмір збору за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях) х 3,023 (коеф.) х 1 (з урахуванням того, що у всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної).

З огляду на таке, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині в повному розмірі, а саме в сумі 26 009,90грн. без ПДВ (31 211,88грн. разом з ПДВ) збору за зберігання вантажу вагою 2152 т за 1 добу та в сумі 374,50грн без ПДВ (449,40 грн разом з ПДВ) збору за зберігання власного/орендованого рухомого складу на своїх осях 21 вагон за 1 добу.

Нарахування плати за користування вагонами здійснено на підставі пам`ятки про подавання вагонів №2419 та з урахуванням 4-х годин, необхідних для вивезення прийнятого відповідачем вантажу з передавальної колії власним локомотивом.

З посиланням на Правила користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №165/3458 від 15.03.1999 та Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №340/16356 15.04.2009 за час простою залізницею відповідачу нарахована плата за користування вагонами та внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №21089149р у розмірі 4 411,50грн без ПДВ (5 293,80грн. з ПДВ).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за користування вагонами суд виходить з тих обставин, що плата за користування вагонами нараховується згідно п.15 Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 розділ 5 Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць, пункт 1.5 (таблиця №1) з урахуванням діючого коефіцієнта телеграфної вказівки №00019/ЦМ підпісан. №Ц-4/6-60/14-19 від 29.03.2019р.

Згідно Тарифного керівництва №1 розділ 5 (таблиця № 1) при нарахуванні плати за користування вагонами за час затримки протягом 32 год. 26 хв. на коліях залізниці 51 власних вагонів враховується загальна сума ставки за 32 години - 57,2 гривень.

Розрахунок плати за 51 власний вагон складає:

1) 32 години = 57,2 грн. (ставка ТК №1) - 50% = 28,6 грн. х 3,023 (коеф.) = 86,46 грн.;

2) 86,46 грн. х 51 власний вагон = 4 409,46грн. + 20% ПДВ (881,89 грн.) = 5 291,35 грн.

З наведеного розрахунку вбачається, що позивачем здійснені арифметичні помилки при обчисленні плати за користування вагонами, така плата складає 5 291,35 грн з ПДВ, а не 5 293,80 грн, як вирахував позивач.

Щодо вимог про стягнення збору за охорону вантажу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт", охорона вантажів і об`єктів залізничного транспорту здійснюються відомчою воєнізованою охороною АТ "Укрзалізниця".

Пунктом 31.5 Тарифного керівництва №1 передбачено, якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата згідно з табл. 4.

За змістом вказаної таблиці, тариф для 2 вагонів становить 24 грн/ваг-год.

Вантаж, адресований ПрАТ "ММК ім. Ілліча", що знаходився у вагонах №61763363 та №67611137 перебував під охороною відомчої воєнізованої охорони АТ "Укрзалізниця" (а.с.14).

Час затримки зазначається в акті загальної форми ГУ-23 з моменту її виникнення до закінчення. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Перевіривши розрахунок збору за охорону вантажу, враховуючи, що час затримки забирання вагонів, в яких знаходився вантаж, що мав охоронятись позивачем, склав 29 год., суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі заявленому позивачем, на суму 2350,68 грн.

Дослідивши акт загальної форми ГУ-23 №6-370 суд встановив, що термін затримки стрілка склав з 22:34 год. 17.08.2020 по 11:00 год. 19.08.2020 36 годин 26 хвилин, що враховується як повна година 36 години.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок збору за охорону вантажу у розмірі 5 223,74 грн без ПДВ (6 268,49 грн. з ПДВ) із розрахунку 24 (тариф) х 2 (кількість вагонів) х 36 (кількість годин затримки) х 3,023 (діючий коефіцієнт), та встановлено, що вказаний розрахунок здійснено арифметично правильно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідачем у відзиві на позов зроблено заяву про застосування строку позовної давності в даній справі.

Розглянувши заяву відповідача, суд зазначає, що відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. В цій статті до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Частиною третьою статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 137 Статуту передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Тобто наведені норми Господарського кодексу України і Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажоодержувача про стягнення зборів за користування, зберігання вагонів та охорону вантажу в зв`язку із затримкою починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Подією, яка стала підставою для подання позову, є несвоєчасне вивезення вагонів відповідачем, про що складено акт затримки вагонів № 1-84 від 19.08.2020, до якого внесені дані про дату закінчення затримки вагонів та подальше їх прибирання з колії парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.

Таким чином, саме з дати складання цього акту повинен обраховуватися строк позовної давності, а отже шестимісячний строк для пред`явлення позовних вимог залізницею спливає 19.02.2021.

Позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду Донецької області 14.12.2021 (згідно даних, які містяться на конверті, в якому було направлено позовну заяву з доданими до нього документами до суду), тобто, з пропуском законодавчо встановленого строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжено. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 19.08.2022 строк дії карантину встановлено до 31.12.2022.

На даний час карантинні обмеження також тривають. Однак, такі карантинні обмеження не призупинили роботу судів на території України та роботу самого позивача.

Суд звертає увагу на те, що в пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено продовження саме строків, які визначені, зокрема, статтею, 258 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частина 1 статті 258 ЦК України не містить строків позовної давності, а містить лише посилання на один із видів позовної давності, а саме спеціальну, яка може бути скороченою або більш тривалою порівняно із загальною позовною давністю.

Самі ж строки, які продовжуються відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачені в ч. 2 статті 258 ЦК України, однак, вказана норма не містить строку позовної давності щодо вимог, які є предметом спору в даній справі.

Пунктом 7 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений перелік є вичерпним та не включає статтю 315 ГК України, а як вже зазначено судом в даному випадку саме Господарський кодекс України та Статут залізниць України є спеціальними законами, які повинні застосовуватися до правовідносин сторін та які не містять норм щодо продовження строку позовної давності на період дії карантину.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, оскільки позивач звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення плати за користування вагонами в сумі 5 291,35 грн з ПДВ, збору за зберігання вантажу в сумі 31 661,28 грн з ПДВ та збору за охорону вантажу в сумі 6 268,49 грн у зв`язку зі спливом строку на звернення до суду з даним позовом.

В частині стягнення плати за користування вагонами в сумі 2,45 грн суд відмовляє як необґрунтовано заявлену.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 2 270,0 грн покладаються на позивача.

Також, суд повідомляє, що у зв`язку із закінченням знаків поштової оплати (поштових марок) та проведенням відповідних процедур закупівлі, з 22 лютого 2022 року неможливе здійснення відправки вихідної кореспонденції.

Враховуючи викладене, з метою вручення сторонам рішення по справі, суд вважає можливим використати альтернативні способи вручення процесуальних документів учасникам справи, а саме шляхом направлення даного рішення на електронні адреси позивача та відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.09.2022.

Суддя Т. О. Лобода

Дата ухвалення рішення05.09.2022
Оприлюднено07.09.2022

Судовий реєстр по справі —905/2397/21

Рішення від 05.09.2022

Господарське

Господарський суд Донецької області

Лобода Тетяна Олександрівна

Ухвала від 06.07.2022

Господарське

Господарський суд Донецької області

Лобода Тетяна Олександрівна

Ухвала від 04.01.2022

Господарське

Господарський суд Донецької області

Лобода Тетяна Олександрівна

Ухвала від 21.12.2021

Господарське

Господарський суд Донецької області

Лобода Тетяна Олександрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні