Рішення

від 28.08.2022 по справі 908/363/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/24/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2022 Справа № 908/363/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕРУМ (02002 м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 21, ідентифікаційний код юридичної особи 35912744)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ФАВОРБУД (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26-А, офіс 5, ідентифікаційний код юридичної особи 42449632)

про стягнення 22 129 грн. 53 коп.

представники сторін

від позивача: Аронович Ф.М., ордер серії АА № 1222719 від 21.07.2022

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

08.02.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕРУМ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ФАВОРБУД 19 164 грн. 00 коп. недоплати, 1 818 грн. 49 коп. пені, 795 грн. 22 коп. інфляційних витрат, 351 грн. 82 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2022, справу № 908/363/22 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/363/22, присвоєно справі номер провадження 27/24/22.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 11.03.2022.

Ухвалою суду від 11.03.2022 відкладено судове засідання та вказано, що про подальшу дату розгляду справи, Господарський суд Запорізької області буде повідомляти сторін додатково.

24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Ухвалою суду від 07.07.2022 судове засідання призначено на 27.07.2022.

Ухвалою суду від 27.07.2022, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 29.08.2022.

У судовому засіданні 29.08.2022 року справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу Акорд.

Представник позивача приймав участь в режимі відеоконференцзв`язку.

Представник позивача в судовому засіданні 29.08.2022 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи без представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не подав, письмового відзиву не надіслав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Ухвала про відкриття провадження у справі була отримана представником відповідача 22.02.2022, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Інші ухвали по даній справі, що надсилались на адресу відповідача повернулись до суду з позначкою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/120/22.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕРУМ (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФАВОРБУД (Замовник) укладено Договір на виконання дослідницьких робіт № ДГ-040121-575 від 04.01.2021 (Договір).

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по виконанню дослідницьких робіт на об`єктах згідно технічного завдання (роботи).

Відповідно п.п. 2.1-2.2 Договору, Виконавець виконує роботи на підставі письмової / усної заявки від Замовника. Заявка повинна містити наступну інформацію: об`єкт будівництва, види, обсяги та строки виконання робіт.

Пунктом 2.4 Договору, Виконавець, в узгоджений згідно із заявкою термін, зобов`язується виконати роботи згідно з Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору, Виконавець за результатами випробувань має скласти протокол випробувань, акти здачі-прийому виконаних робіт.

Відповідно до п.п. 4.1-4.3 Договору, вартість робіт розраховується на підставі Протоколу погодження одиничних розцінок (Додаток № 1 до Договору). Загальна вартість робіт по Договору становить суму підписаних Сторонами Актів. Розрахунок за виконані Роботи здійснюється Замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання ними Акту.

Відповідно до Актів здачі-приймання робіт (надання послуг), загальна вартість робіт за Договором склала 33 843 грн. 00 грн.

Позивач посилався на те, що відповідачем оплату в повному обсязі за отримані не здійснено, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивачем 17.01.20222 відповідачу надсилалась претензія № 17/01-6535-1 від 17.01.2022 з вимогою оплати заборгованості.

Відповіді на вказану претензію та доказів оплати заборгованості з боку відповідача матеріали справи не містять.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надавав відповідачу послуги з виконання робіт, що підтверджується підписаними з боку відповідача без заперечень та зауважень актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 33843 грн. 00 коп., а саме: № А-11919 від 02.03.2021, № А-12020 від 15.03.2021, № А-12128 від 27.03.2021, № А-12249 від 12.04.2021, № А-12250 від 12.04.2021, № А-12336 від 23.04.2021, № А-12416 від 11.05.2021, № А-12520 від 24.05.2021, № А-12521 від 24.05.2021, № А-12566 від 31.05.2021, № А-12567 від 31.05.2021, № А-12708 від 25.06.2021, № А-12709 від 25.06.2021, № А-12822 від 12.07.2021, № А-12823 від 12.07.2021, № А-12983 від 03.08.2021, № А-12984 від 03.08.2021, № А-13101 від 20.08.2021, № А-13102 від 20.08.2021, № А-13260 від 15.09.2021, № А-13261 від 15.09.2021, № А-13324 від 24.09.2021, № А-13516 від 22.10.2021.

Однак, відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України, за отримані послуги сплатив лише частково в розмірі 14679 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1363 від 28.04.2021, № 1369 від 29.04.2021, № 1553 від 18.06.2021.

Таким чином, несплачена відповідачем сума боргу за отримані послуги з виконання робіт складає 19164 грн. 00 коп.

Доказів виконання свого обов`язку щодо оплати відповідачем отриманих послуг в повному обсязі матеріали справи не містять. Крім того, представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 19164 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

На підставі п. 5.4 Договору позивачем заявлено суму пені за загальний період з 11.03.2021 по 25.01.2022 (по кожному акту окремо) в розмірі 1818 грн. 49 коп.

Відповідно до п. 5.2 Договору встановлено, що в разі безпідставної відмови від оплати виконаних робіт по Договору після підписання Замовником Акту, замовник на письмову вимогу виконавця сплачує пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що заявлена до стягнення сума пені є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1818 грн. 49 коп. за загальний період з 11.03.2021 по 25.01.2022 (по кожному акту окремо).

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Позивачем заявлені вимоги за загальний період з 11.03.2021 по 25.01.2022 (по кожному акту окремо) про стягнення 351 грн. 82 коп. 3 % річних та 795 грн. 22 коп. втрат від інфляції.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін).

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та встановлено, що розрахунки 3% та втрат від інфляції грошових коштів виконані вірно, отже стягненню з відповідача за загальний період з 11.03.2021 по 25.01.2022 (по кожному акту окремо) підлягає 351 грн. 82 коп. 3 % річних та 795 грн. 22 коп. втрат від інфляції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРУМ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРУМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРБУД» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФАВОРБУД (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26-А, офіс 5, ідентифікаційний код юридичної особи 42449632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕРУМ (02002 м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 21, ідентифікаційний код юридичної особи 35912744) 19164 (дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. боргу, 795 (сімсот дев`яносто п`ять) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 351 (триста п`ятдесят одну) грн. 82 коп. 3 % річних, 1818 (одну тисячу вісімсот вісімнадцять) грн. 49 коп. пені, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 05.09.2022.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.