Рішення

від 28.08.2022 по справі 908/786/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/61/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2022 Справа № 908/786/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Соколівський м`ясокомбінат, 27641, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське, пр. Соколівський, 17 О; поштова адреса: 25031, м. Кропивницький, вул. Попова, 11, к. 1, а/с 96

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Петра Трейд, юридична адреса: 69001, м. Запоріжжя, вул. Шевченка, 31; фактична адреса: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 2/7

про стягнення коштів

без участі представників сторін

установив

01.06.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Соколівський м`ясокомбінат, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Петра Трейд, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 2019/6-р від 29.05.2019 у розмір 288 166,95 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 243 115,16 грн, 3% річних в розмірі 1639,75 грн, пеня у розмірі 10 931,62 грн, інфляційні втрати в розмірі 18 815,88 грн., 25% річних в розмірі 13664,54грн. Крім того, позивачем надано попередній (орієнтовний розрахунок) суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

01.06.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 03.06.2022 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

27.06.2022 на адресу Господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Соколівський м`ясокомбінат, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.06.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно номер провадження 15/61/22.

Позов обґрунтовано з тих підстав, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки № 2019/6-р від 29.05.2019 позивачем було поставлено продукцію та надано послуг на загальну суму 277046,82грн, що відображено у видаткових та товарно - транспортних накладних. Поставлена продукція була прийнята відповідачем, але в порушення розділу 5 договору, кошти за отриману від позивача продукцію та надані послуги сплачені частково, що стало підставою для звернення з позовом до суду

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Ухвала суду від 28.06.2022 про відкриття провадження у справі № 908/786/22 була надіслана на адресу відповідача, але повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/786/22 та надано достатньо часу для надання відзиву на позовну заяву та виклад своєї правової позиції.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 28.07.2022 сплив тридцяти денний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 29.08.2022.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

29 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Соколівський м`ясокомбінат»» (далі - позивач) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Петра Трейд» (далі - відповідач) уклали правочин, а саме; договір поставки товару № 2019/6-р (далі - договір). Договір діє з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей від 29 травня 2022 року.

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник (позивач у справі) зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві (відповідач у справі) ковбасні, м`ясні вироби, субпродукти, м`ясо та іншу продукцію (надалі іменується - товар) в асортименті, у кількості, за цінами і на суму, що зазначаються у специфікаціях (додаток №1), а покупець зобов`язується прийняти цей товар в кількості, асортименті та по цінах, що визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору та сплатити вартість поставленого товару в порядку та в строки визначені цим договором.

Згідно з п. 5.3. договору, покупець зобов`язується здійснити повну оплату за поставлений товар на наступних умовах: 5.3.1. на умовах відтермінування платежу протягом 18 (вісімнадцяти) календарних днів з дня поставки товару постачальником на склад покупця, та/або з дня самовивозу товару покупцем зі складу постачальника.

На виконання умов договору, відповідачу було поставлено продукції та надано послуг на загальну суму 277 046,82 (двісті сімдесят сім тисяч сорок шість гривень 82 копійки) гривень 82 копійок, з ПДВ, що підтверджується наступними видатковими накладеними: №3748 від 07 лютого 2022 року на суму 43 110,38 грн з ПДВ; № 3994 від 09 лютого 2022 року на суму 33 353,69 грн з ПДВ; № 4261 від 11 лютого 2022 року на суму 29 617,14 грн з ПДВ; № 4522 від 14 лютого 2022 року на суму 33 114,8 грн з ПДВ; № 4791 від 16 лютого 2022 року на суму 34 313,11 грн з ПДВ; № 5063 від 18 лютого 2022 року на суму 25897,33 грн з ПДВ; № 5249 від 21 лютого 2022 року на суму 34 076,34 грн з ПДВ; № 5580 від 23 лютого 2022 року на суму 46 601,45 грн з ПДВ.

В пункті п. 5.2. договору сторони узгодили, що товар вважається оплаченим покупцем з моменту зарахування повної оплати за нього на поточний розрахунок постачальника.

15.03.2022 на адресу відповідача був надісланий лист вимога щодо належного виконання відповідачем договірних зобов`язань.

Відповідачем взяті на себе зобов`язання виконав частково, сплативши позивачу кошти за поставлену продукцію в сумі 33 931,66 грн.

Отже, станом на день подачі позовної заяви відповідач заборгував позивачу кошти за поставлений товар в сумі 243 115,16 (двісті сорок три тисячі сто п`ятнадцять гривень 16 копійок) гривень 16 копійок з ПДВ.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Правовідносини між сторонами урегульовані договором поставки.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Поаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки № 2019/6-р від 29.05.2019 доведені позивачем та підтверджені належними доказами.

Відповідно до наданих до матеріалів справи видаткових накладних, оплата продукції мала бути проведена відповідачем в наступні строки:

- № 3748 від 07 лютого 2022 року на суму 43110,38 грн з ПДВ мала бути здійснена 24 лютого 2022 року,

- № 3994 від 09 лютого 2022 року на суму 33353,69 грн з ПДВ мала бути здійснена 26 лютого 2022 року,

- № 4261 від 11 лютого 2022 року на суму 29617,14 грн з ПДВ мала бути здійснена 28 лютого 2022 року,

- №4522 від 14 лютого 2022 року на суму 33114,8 грн з ПДВ мала бути здійснена 01 березня 2022 року,

- № 4791 від 16 лютого 2022 року на суму 34313,11 грн з ПДВ мала бути здійснена 04 березня 2022 року,

- №5063 від 18 лютого 2022 року на суму 25897,33 грн з ПДВ мала бути здійснена 07 березня 2022 року,

- №5249 від 21 лютого 2022 року на суму 34076,34 грн з ПДВ мала бути здійснена 10 березня 2022 року,

- №5580 від 23 лютого 2022 року на суму 46601,45 грн з ПДВ мала бути здійснена 13 березня 2022 року.

Доставка та отримання товару відповідачем, підтверджується належно оформленими сторонами Товарно-транспортними накладними: № Р3748 від 07 лютого 2022 року на суму 43 110,38 грн з ПДВ, № Р3994 від 09 лютого 2022 року на суму 33 353,69 грн з ПДВ, № Р4261 від 11 лютого 2022 року на суму 29 617,14 грн з ПДВ, № Р4522 від 14 лютого 2022 року на суму 33 114,8 грн з ПДВ, № Р4791 від 16 лютого 2022 року на суму 34 313,11 грн з ПДВ, № Р5063 від 18 лютого 2022 року на суму 25 897,33 грн з ПДВ, № Р5249 від 21 лютого 2022 року на суму 34 076,34 грн з ПДВ та № Р5580 від 23 лютого 2022 року на суму 46 601,45 грн з ПДВ.

Таким чином, відповідач в узгоджені сторонами строки, був зобов`язаний перерахувати на користь позивача кошти в сумі 243115,16грн. На момент розгляду спору по суті, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання.

Виходячи з викладеного, пред`явлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 243 115,16 грн підлягає задоволенню.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати отриманої продукції, позивачем в порядку п. 8.2. договору, пред`явлена вимога про стягнення пені в сумі 10 931,62 грн.

Згідно з п. 8.2 договору, за прострочення строків оплати, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення заборгованості, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).

Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 даної статті).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені за період прострочки виконання зобов`язань в сумі 10 931,62 грн. Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що розрахунок позивачем виконано правильно.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 10 931,62 грн позивачем доведені та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних в розмірі 1639,75грн та суму індексу інфляції в розмірі 18 815,88 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий суду розрахунки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд встановив, що розрахунки проведено правильно. Позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 3 % річних в розмірі 1639,75 грн та суми індексу інфляції в розмірі 18 815,88 грн підлягають задоволенню повністю.

Також, відповідно до п. 8.3. договору, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму (за користування чужими грошовими коштами) нараховуються проценти у розмірі 25% вічних від дня коли товар мав бути оплачений згідно п. 5.3 договору та до дня його фактичної оплати.

Керуючись п. 8. 3 договору позивач пред`явлена до стягнення сума 25% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 13 664,54 грн.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Перевіривши наданий суду розрахунок, суд вважає пред`явлену до стягнення суму 25% річних за користування чужими грошовими коштами доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Документальних доказів в спростування вищевикладених обставин, відповідач суду не надав.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-80, 123, 126, 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Петра Трейд (69001, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Шевченка, 31, ідентифікаційний код юридичної особи 42599072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівський м`ясокомбінат» (27641, Україна, Кіровоградська область, Кропивницький район, село Соколівське, проспект Соколівський, 17 «О», ідентифікаційний код юридичної особи 34374788) суму основного боргу в розмірі 243 115,16 грн (двісті сорок три тисячі сто п`ятнадцять гривень 16 копійок), 3% річних в розмірі 1639,75 грн (одна тисяча шістсот тридцять дев`ять гривень 75 копійок), суму пені в розмірі 10 931,62 грн (десять тисяч дев`ятсот тридцять одна гривня 62 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 18 815,88 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 88 копійок), 25% відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 13 664,54 грн (тринадцять тисяч шістсот шістдесят шість тисяч 54 копійки). Видати наказ.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Петра Трейд» (69001, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Шевченка,31, ідентифікаційний код юридичної особи 42599072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівський м`ясокомбінат» (27641, Україна, Кіровоградська область, Кропивницький район, село Соколівське, проспект Соколівський, 17 «О», ідентифікаційний код юридичної особи 34374788) витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 4322,52 грн (чотири тисячі триста двадцять дві гривні 52 копійки). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 вересня 2022 року.

Суддя І. С. Горохов