Рішення

від 05.09.2022 по справі 910/4910/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2022Справа № 910/4910/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій

у Кіровоградській області

до Виробничо-комерційної фірми "РВК Плюс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 27 314,42 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Виробничо-комерційної фірми "РВК Плюс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за Договором на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій від 30.12.2016 року № 7 у розмірі 27 314,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов`язань за наведеним Договором в частині оплати виконаних позивачем робіт з аварійно-рятувального обслуговування у період з квітня 2021 року по травень 2022 року, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у вищевказаному розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2022 року відкрито провадження у справі № 910/4910/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Крім того, цією ухвалою відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 27.06.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/4910/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01014, місто Київ, вулиця Мічуріна, будинок 4.

Зазначена ухвала суду вручена представнику відповідача 18.07.2022 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492493437.

Проте відповідачем в установленому законом порядку відзиву на позовну заяву на час розгляду по суті та вирішення даного спору подано не було.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2016 року між Державною аварійно-рятувальною службою - Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (яке у подальшому змінило найменування на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області) та Виробничо-комерційною фірмою "РВК Плюс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю було укладено договір № 7 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій (далі - Договір).

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

Згідно з пунктом 1 Договору його предметом є організація та здійснення позивачем аварійно-рятувального обслуговування об`єкта відповідача з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об`єкті відповідача надзвичайної ситуації.

Відповідно до пункту 1.2 Договору організація та здійснення аварійно-рятувального обслуговування відбувається на об`єкті за адресою, зазначеною у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Судом встановлено, що за умовами означеного додатку організація та здійснення аварійно-рятувального обслуговування відбувається на об`єкті відповідача за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, Високобайрацька сільрада, вулиця Знам`янська, 1.

За змістом пункту 4.1 Договору, з урахуванням Додаткової угоди від 14.02.2019 року № 1/2019 до нього, вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості одної оперативної одиниці складає 8,61 % від загальної вартості постійного та обов`язкового обслуговування об`єкта (22 660,00 грн.), а саме: 1 951,03 грн. на місяць.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що плата за обслуговування об`єкта аварійно-рятувальною службою здійснюється в безготівковому порядку щомісячним перерахуванням коштів на її розрахунковий рахунок у період з 20 по 25 число поточного місяця.

Згідно з пунктом 6.1 Договору останній вступає в силу з 01.01.2017 року і діє до 31.12.2017 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін Договору про припинення його дії або зміну умов цього Договору після закінчення строку його чинності, Договір вважається продовженим на тих самих умовах які були передбачені цим Договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області посилався на те, що позивач належним чином виконував взяті на себе за Договором обов`язки, здійснюючи аварійно-рятувальне обслуговування об`єкта відповідача з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на цьому об`єкті надзвичайної ситуації.

На підтвердження пред`явлених вимог позивач надав суду, зокрема, копії актів про виконання умов Договору та виставлених відповідачу рахунків на оплату відповідних послуг (з доказами їх направлення на зареєстровану адресу Виробничо-комерційної фірми "РВК Плюс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю), а також довідку від 17.06.2022 року № 01-161/06-18 про актуальну суму наявної у відповідача заборгованості за Договором.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором у період з квітня 2021 року по травень 2022 року щодо організації та здійснення аварійно-рятувального обслуговування, зокрема, вартістю 27 314,42 грн., також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання з оплати наданих позивачем протягом вищевказаного періоду послуг за Договором не виконав, заборгувавши таким чином останньому 27 314,42 грн.

Слід також зазначити, що направлені на адресу відповідача претензії позивача від 10.12.2021 року № 18-2021/п та від 26.04.2022 року № 8-2022/п про погашення наявної заборгованості також були залишені Виробничо-комерційною фірмою "РВК Плюс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю без задоволення.

Зважаючи на наведені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 27 314,42 грн. основного боргу.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 27 314,42 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області до Виробничо-комерційної фірми "РВК Плюс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення означеної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми "РВК Плюс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (01014, місто Київ, вулиця Мічуріна, будинок 4; код ЄДРПОУ 30697215) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Шевченка, будинок 3; код ЄДРПОУ 08588791) 27 314 (двадцять сім тисяч триста чотирнадцять) грн. 42 коп. основного боргу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 06.09.2022 року.

Суддя В.С. Ломака