Рішення

від 04.09.2022 по справі 922/820/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2022 р. м. ХарківСправа № 922/820/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи № 922/820/22

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ЄДРПОУ 19480600, тел. +38(044)206-51-00, E-mail: kanc@uie.kiev.ua),

до відповідача Відділу культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (62002, Харківська область, Богодухівський район, смт Краснокутськ, провул. Театральний, б. 12, ЄДРПОУ 43946799, тел. +38(057)563-10-93, E-mail: kult_krkut@ukr.net);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954),

про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, пені, індексу інфляції та 15% річних на загальну суму 52496,65 грн,

ВСТАНОВИВ:

ДПЗД "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Відділу культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (вх. № 820/22 від 18.05.2022), в якій просить стягнути 52496,65грн., з яких: 37408,99грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію; 5897,56грн - пеня; 3745,76грн - інфляційні втрати; 5444,34грн - 15% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань як споживача за договором про постачання електричної енергії, укладеним з ДПЗД "Укрінтеренерго" (постачальником "останньої надії") на умовах Публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та Комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, відповідно до пункту 11 яких функції адміністратора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу (передачі) - Акціонерне товариство "Харківобленерго", яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1446. Відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», яка кореспондується з умовами Додатку № 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» «Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» (далі по тексту - Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018), Договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів. Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), які надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі - АТ "Харківобленерго" у вигляді Звітів за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період. На виконання умов зазначеного Договору постачальник листом № 44/09 - 0002684/пон від 01.

Також позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.05.2022 у справі № 922/820/22 у зв`язку з ненаданням належних доказів на підтвердження надсилання копій позовної заяви на адреси Відділу культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області та АТ "Харківобленерго", позовну заяву ДПЗД "Укрінтеренерго" залишено без руху на підставі п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 174 ГПК України, та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.06.2022 у справі № 922/820/22 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив з дня його отримання. Також зазначеної ухвалою залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго" та встановлено строк для подання 3-ю особою пояснень щодо заявленого позивачем позовних вимог.

16.08.2022 за вх. № 8365 до Господарського суду Харківської області від відповідача - Відділу культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, визнає в повному обсязі заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 37408,99грн та вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 3745,76грн, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову в цій частині. Також відповідач у відзиві просить зменшити на 50% розмір нарахованих позивачем пені (до 2948,78грн) і відсотків (до 2722,77грн) та додає до відзиву заяву про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та відсотків), яку обґрунтовує з посиланням на те, що позивач з моменту приєднання до умов публічного договору не надіслав відповідачеві жодного розрахунково-платіжного документу, на підставі якого за умовами договору мають проводитись розрахунки за спожиту електроенергію, що унеможливило виконання відповідачем умов Договору в частині проведення оплати вартості спожитої електричної енергії, оскільки Відділ культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області є бюджетною установою та фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, розпорядником яких є Державне казначейство України, а тому проведення розрахунку за надані послуги, закуплені товари без оформлених належним чином та переданих до органів Державного казначейства України розрахунково-платіжних документів є неможливим.

Позивач - ДПЗД "Укрінтеренерго" та 3-я особа - АТ "Харківобленерго" ухвалу суду від 06.06.2022 у справі № 922/820/22 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримали 21.06.2022 та 27.06.2022 відповідно, що підтверджується зворотними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 6102271101910 та 6102271097777, втім відповідь на відзив та пояснення щодо заявлених позивачем вимог у встановлений судом строк та станом на день прийняття судом цього рішення суду не надали.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

На підставі зазначеного, зважаючи на те, що позивач та третя особа були обізнані про розгляд даної справи, позиція позивача по суті позовних вимог досить повно викладена у позовній заяві, та враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з огляду на закінчення строку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, визначеного ст. 248 ГПК України, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду справи упродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу без відповіді позивача на відзив на позовну заяву та пояснень 3-ї особи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, всебічно та повно перевіривши матеріали справи на надані сторонами докази, суд встановив таке.

Згідно з ч. 1 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі:

1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником;

5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Визначення постачальника "останньої надії" здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті (ч. 6 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з чч. 8, 9, 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

Як свідчать матеріали справи, ДПЗД "Укрінтеренерго" (позивач) є постачальником "останньої надії", який діє на підставі Ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344, і Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р та у відповідності до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», а також Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі по тексту - Правила).

Пунктом 11.1.5 глави 11.1 розділу XI Правил визначено, що під час постачання споживачам електричної енергії, виробленої на об`єктах розподіленої генерації, облік спожитої електричної енергії здійснюється постачальником послуг комерційного обліку відповідно до Кодексу комерційного обліку.

Постачальником послуг комерційного обліку під час постачання позивачем електричної енергії споживачам є оператор системи розподілу (передачі) - Акціонерне товариство "Харківобленерго", яке діє на підставі Ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1446.

За даними АТ «Харківобленерго» (постачальника послуг комерційного обліку), Відділ культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (відповідача) віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії».

27.12.2018 на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», позивачем - ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua, було розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Додаток № 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» «Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Додаток до комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 «Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Додаток до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 «Зміни № 1 від 31.01.2019 до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Додаток 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» «Комерційна пропозиція № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Постачальник - ДПЗД «Укрінтеренерго» Повідомленням про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 01.01.2021 за вих. № 44/09 - 0002684/пон повідомив споживачу - Відділу культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про початок постачання електричної енергії з 01.01.2021, а також про умови постачання.

Між ДПЗД "Укрінтеренерго" (Постачальником) та Відділом культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (Споживачем) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі по тексту - Договір) на умовах Публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та Комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Згідно з п. 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 5.8 Договору встановлено. що розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць.

За умовами пп. 2 п. 6.2 Договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до п. 4.1 Додатку 1 до Договору «Комерційна пропозиція № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» (далі по тексту - Комерційна пропозиція № 3 від 07.06.2019), Споживачем сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

Відповідно п. 4.2 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Відповідно п. 4.4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від Оператора системи розподілу (передачі). У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

Факт споживання електричної енергії відповідачем підтверджується наданими позивачем до позовної заяви даними комерційного обліку (обсяги) - Звітами за фактичне споживання електричної енергії споживачем за січень-лютий 2021 року, складеними оператором системи розподілу(передачі) АТ "Харківобленерго" відповідно до п. 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118.

На виконання умов Договору позивачем на підставі наданих АТ «Харківобленерго» Звітів про фактичне споживання електричної енергії за січень-лютий 2021 року були складені та направлені відповідачу Акти купівлі-продажу електроенергії за січень та лютий 2021 року, а саме:

- Акт № 005794 від 31 січня 2021 року за січень 2021 року, згідно з яким споживачу поставлено електричну енергію 2 класу напруги в обсязі 5884 кВт*год на загальну суму 24145,61 грн (з ПДВ);

- Акт № 009536 від 28 лютого 2021 року за лютий 2021 року, згідно з яким споживачу поставлено електричну енергію 2 класу напруги в обсязі 3485 кВт*год на загальну суму 13263,38 грн (з ПДВ).

Вказані акти отримані відповідачем 09.03.2021 та 30.03.2021 відповідно, що підтверджується відповідними зворотними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Також позивач виставив відповідачу рахунки на оплату за електричну енергію за січень та лютий 2021 року, а саме:

- рахунок № 000043946799/19/0О01/11610 від 17.02.2021 за січень 2021 року на загальну суму 24145,61 грн разом з ПДВ, в т.ч. послуга з розподілу електричної енергії на суму 4827,17 грн;

- рахунок № 000043946799/19/О02/15099 від 15.03.2021 за лютий 2021 року на загальну суму 13263,38 грн разом з ПДВ, в т.ч. послуга з розподілу електричної енергії на суму 2859,06 грн.

Таким чином відповідач у період з січня по лютий 2021 року спожив електричну енергію на загальну суму 37408,99 грн (з урахуванням ПДВ), втім не сплатив позивачу за спожиту електричну енергію у строки, визначені Договором з урахуванням Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 до зазначеного Договору.

01.02.2022 між позивачем та відповідачем був укладений договір про реструктуризацію заборгованості.

Пунктом 1.1 зазначеного договору реструктуризації заборгованості сторони підтвердили, що у споживача перед постачальником станом на 01.02.2022 існує заборгованість за договором постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в сумі 50539,53 грн, в тому числі 37408,99 грн заборгованості за спожиту електроенергію в січні та лютому 2021 року.

Пунктами 1.2, 1.3 договору реструктуризації заборгованості сторони дійшли згоди реструктуризувати 50539,53 грн заборгованості на умовах, викладених у п. 1.3 цього договору, відповідно до яких споживач має провести погашення вказаної заборгованості згідно з визначеним у п. 1.3 цього договору графіком, зокрема заборгованість за спожиту електроенергію в січні та лютому 2021 року в сумі 37408,99 грн погасити до 11.02.2022.

Договір про реструктуризацію заборгованості від 01.02.2022 підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями чч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідач - Відділ культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області свідомо підписав договір про реструктуризацію заборгованості від 01.02.2022, чим визнав наявність у нього заборгованості за спожиту електроенергію в січні та лютому 2021 року в сумі 37408,99 грн та погодив істотні умови погашення вказаної заборгованості, зокрема строк погашення заборгованості в сумі 37408,99 грн до 11.02.2022, тобто взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати умови договору, втім станом на дату подання позову зазначена заборгованість відповідачем погашена не була.

Станом на день прийняття судом даного рішення доказів погашення заборгованості в сумі 37408,99 грн відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо внесення оплати за спожиту електроенергію в січні та лютому 2021 року в сумі 37408,99 грн, позов в цій частині визнав повністю, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 37408,99 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання за загальний період прострочення з 26.02.2021 по 23.02.2022 позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 5897,56 грн, 15% річних у розмірі 5444,34 грн та інфляційні втрати в розмірі 3745,76 грн.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Разом з тим, ч.1 ст. 259 ЦК України передбачено право сторін за взаємною згодою збільшувати позовну давність (строк), встановлену законом.

При цьому, порядок обчислення позовної давності в силу вимог ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно з п. 5.11 Договору, у разі порушення Споживачем строків плати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, який зазначається у комерційній пропозиції.

Відповідно до п. 6.1 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 14.1 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 сторони домовились про встановлення збільшеного строку позовної давності тривалістю у 5 (п`ять) років щодо вимог про стягнення основної заборгованості та щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені).

Враховуючи, що позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду Харківської області у травні 2022 року, тобто в межах позовної давності, визначеної сторонами п. 14.1 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

На підставі викладеного, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені та здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що розрахунок пені є вірним, тому вимоги про стягнення пені в загальному розмірі 5897,56 грн, нараховані за загальний період прострочення з 26.02.2021 по 23.02.2022 на заборгованість в сумі 37408,99 грн, є цілком обґрунтованими та наявні підстави для їх задоволення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 15% річних у загальному розмірі 5444,34 грн та інфляційні втрати в загальному розмірі 3745,76 грн, нараховані за загальний період прострочення з 26.02.2021 по 23.02.2022 на заборгованість в сумі 37408,99 грн.

За змістом ч. 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 625 ЦК України врегульовані правовідносини за наслідками невиконання грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Відповідно до п. 7.4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

З урахуванням зазначеного, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок річних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок виконаний вірно, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 15% річних у загальному розмірі 5444,34 грн, нарахованих за загальний період прострочення з 26.02.2021 по 23.02.2022 на заборгованість в сумі 37408,99 грн.

Розглянувши подану відповідачем одночасно з відзивом на позов заяву про зменшення пені та відсотків на 50%, а саме: пені до 2948,78 грн та відсотків до 2722,77 грн, суд зазначає таке.

Як вбачається зі змісту ст. 625 ЦК України, зазначена норма має диспозитивний характер, оскільки надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів.

Як вже зазначалося, згідно з умовами п. 7.4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, яка є додатком до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», Споживач, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити, зокрема п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Отже, в Договорі цілком правомірно встановлено розмір процентів в порядку ст. 625 ЦК України у розмірі 15 відсотків від суми невиконаного зобов`язання за весь час прострочення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 у спорі щодо подібних правовідносин дійшла, зокрема, такого висновку.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом укладеного сторонами договору, положень ст. 611 та ч. 3 ст. 692, ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної заборгованості є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, у вищенаведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила концептуальний висновок про можливість застосування до процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, положень ст. 233 ГК України про зменшення розміру штрафних санкцій.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17.

В обґрунтування заяви про зменшення пені та відсотків на 50% відповідач - Відділ культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області посилається на наявність виняткових обставин, які, як він вважає, можуть бути підставою для зменшення пені та відсотків, зокрема на те, що позивачем з моменту приєднання до умов публічного договору не надіслано відповідачеві жодного розрахунку на оплату за спожиту електроенергію, що унеможливило виконання відповідачем умов Договору в частині проведення оплати вартості спожитої електричної енергії, оскільки Відділ культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області є бюджетною установою та фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, розпорядником яких є Державне казначейство України, а тому проведення розрахунку за надані послуги, закуплені товари без оформлених належним чином та переданих до органів Державного казначейства України розрахунково-платіжних документів є неможливим.

Втім, у вказаній заяві відповідачем не доведено винятковість обставини невиконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, а також не доведено неспівмірність нарахованих позивачем пені та процентів річних з наслідками порушення, не надано жодного доказу щодо свого майнового стану, який би потребував зменшення стягуваної суми процентів.

Судом відхиляються як безпідставні посилання відповідача на ненадання позивачем рахунків на оплату спожитої електричної енергії, оскільки за умовами Договору не отримання рахунку на оплату не може бути підставою для невиконання Споживачем взятих на себе зобов`язань з оплати вартості спожитої електроенергії. Так, відповідно до абз. 2 п. 4.1 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, у разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать про значний термін прострочення відповідачем сплати основної заборгованості за Договором, а саме: понад півтора року з моменту закінчення строку для сплати вартості електричної енергії, визначного Договором, та, навіть, більше півроку після закінчення строку для сплати заборгованості, визначеного договором про реструктуризацію заборгованості від 01.02.2022. Зазначене прострочення триває і на момент розгляду даної справи.

Крім того, встановлені сторонами у договорі розміри пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу) та річних (15% від простроченої суми невиконаного зобов`язання) не є занадто великим та не свідчать про значне їх перевищення перед розміром майнових втрат, яких зазнав позивач у зв`язку з несплатою відповідачем основної заборгованості за Договором.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем не доведено винятковість обставин невиконання ним зобов`язання, а також не доведено, що загальний розмір нарахованих позивачем пені і 15% річних (5897,56 грн + 5444,34 грн) є неспівмірним з наслідками порушення, не відповідає засадам розумності і справедливості та перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, тому відмовляє у задоволенні заяви відповідача про зменшення пені і 15% річних.

Стосовно вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в загальному розмірі 3745,76 грн суд зазначає таке.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За змістом рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.

Кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного з урахуванням пп. а) та б) проміжку часу (перемноження яких між собою утворюють сукупний коефіцієнт - другий множник), визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов`язання тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 265 від 27.07.2007, однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідний коефіцієнт індексу за частину такого місяця.

Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові № 910/9938/17 від 10.10.2018.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 3745,76 грн на загальну заборгованість в сумі 37408,99 грн за загальний період прострочення з 26.02.2021 по 23.02.2022, а саме:

- інфляційні втрати в сумі 2576,07 грн, нараховані на заборгованість по рахунку від 17.02.2021 за січень 2021 року на суму 24145,61 грн за період прострочення з 26.02.2021 по 23.02.2022;

- інфляційні втрати в сумі 1169,69 грн, нараховані на заборгованість по рахунку від 15.03.2021 за лютий 2021 року на суму 13263,38 грн за період прострочення з 23.03.2021 по 23.02.2022.

Тобто позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не враховано вимогу щодо застосування індексу інфляції саме за повний місяць, у зв`язку з чим суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, частково задовольняє позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 3097,65 грн, з яких: 2155,25 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.03.2021 по 31.01.2022 на заборгованість по рахунку від 17.02.2021 за січень 2021 року на суму 24145,61 грн та 942,40 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.04.2021 по 31.01.2022 на заборгованість по рахунку від 15.03.2021 за лютий 2021 року на суму 13263,38 грн. Вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 648,11 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначеного, враховуючи, що суд частково відмовив у задоволені позовних вимог, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242 ГПК України, Господарський суд Харківської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу культури та туризму Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (62002, Харківська область, Богодухівський район, смт Краснокутськ, провул. Театральний, б. 12, ЄДРПОУ 43946799) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ЄДРПОУ 19480600) 51848,54 грн, з яких: 37408,99 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію; 5897,56 грн - пеня; 3097,65 грн - інфляційні втрати; 5444,34 грн - 15% річних; а також 2450,37 грн судових витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 648,11 грн інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2022.

Суддя Н.А. Новікова