Постанова

від 30.08.2022 по справі 532/1269/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 532/1269/20

провадження № 61-1055св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року у складі судді Омельченко І. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позов мотивувала тим, що з 08 квітня 1978 року до 14 грудня 2017 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу ними було придбано певну кількість рухомого та нерухомого майна, що є спільною власністю подружжя та підлягає поділу, а саме: транспортний засіб марки «Honda Accord» 2006 року випуску, вартістю 270 000,00 грн, житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 335 200,00 грн, земельну ділянку, площею 0,2500 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0070) за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 128 000,00 грн, земельну ділянку, площею

0,08 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0071) за адресою:

АДРЕСА_1 , вартістю 29 000,00 грн. Таким чином, загальна сума спільного майна становила 762 200,00 грн.

В уточнених вимогах ОСОБА_1 зазначала, що до спільного сумісного майна подружжя також слід віднести транспортний засіб марки «Hyndai IX35», земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1211900000:01:003:0042), розташовану за адресою:

АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,2263 га (кадастровий номер 1211900000:01:003:0043) за адресою:

АДРЕСА_2 , та житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою:

АДРЕСА_2 .

Крім набутого майна, за час шлюбу подружжя набуло й борги, а саме:

борг у розмірі 40 000,00 дол. США, які надані позивачу під розписку для погашення кредиту на два автомобілі та проведення реконструкції спільного будинку. Станом на дату звернення з цим позовом до суду сума боргу становила 37 000,00 дол. США, оскільки 3 000,00 дол. США було погашено подружжям за час шлюбу.

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог,

ОСОБА_1 просила суд: визнати спільною сумісною власністю подружжя таке майно: транспортний засіб марки «Honda Accord» 2006 року випуску та транспортний засіб марки «Hyndai IX35»; житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 137,6 кв. м,

за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0070) за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,08 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0071) за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою:

АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці площею 0,10 га (кадастровий номер 1211900000:01:003:0042); земельну ділянку площею 0,2263 га (кадастровий номер 1211900000:01:003:0043) за адресою: АДРЕСА_2 ; боргове зобов`язання, яке сплачене нею після розірвання шлюбу у розмірі, 37 000 дол. США (1 043 422,00 грн).

Зазначене майно ОСОБА_1 просила поділити з урахуванням сплаченого нею боргу таким чином:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на: транспортний засіб марки «Hyndai IX35»; житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 137,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку площею

0,2500 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0070) за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,08 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0071) за адресою: АДРЕСА_1 та припинити право власності ОСОБА_2 на це майно.

- визнати за ОСОБА_2 право власності на: транспортний засіб марки «Honda Accord» 2006 року випуску; житловий будинок з надвірними будівлями

і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , який розміщений на земельній ділянці, площею 0,10 га (кадастровий номер 1211900000:01:003:0042); земельну ділянку площею 0,2263 га (кадастровий номер 1211900000:01:003:0043) за адресою: АДРЕСА_2 ;

борг у сумі 521 700,00 грн.

Просила припинити право власності ОСОБА_1 на зазначене майно та стягнути із відповідача різницю між розділеним майном у розмірі

273 975,99 грн і судові витрати.

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про розподіл майна.

Зустрічний позов мотивував тим, що між ним та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, який 14 грудня 2017 року розірвано. За час подружнього життя було придбане таке майно: транспортний засіб марки «Honda Accord» 2006 року випуску, вартістю 184 379,93 грн, транспортний засіб марки «Hyndai IX35», вартістю 434 310,00 грн, житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,2500 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0070) за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,08 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0071) за адресою:

АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим ОСОБА_2 просив визнати зазначене майно спільною сумісною власністю подружжя та розподілити його таким чином:

Визнати за ним та за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частин:

- житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого

на АДРЕСА_1 , придбаного згідно з договором купівлі-продажу від 21 липня

2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Русняк Л. І.;

- земельної ділянки площею 0,2500 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0070) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,08 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0071) за адресою: АДРЕСА_1 .

Розподілити рухоме майно подружжя:

- визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 транспортний засіб марки «Honda Accord», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , та припинити право власності ОСОБА_1 на це майно;

- визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 транспортний засіб «Hyndai IX35», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , та припинити право власності ОСОБА_2 на це майно.

Також просив стягнути із ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі

249 930,07 грн як різницю у вартості між транспортними засобами та судові витрати.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 грудня

2020 року первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

- житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 296 803,00 грн;

- земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0070), розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 , вартістю

64 875,00 грн.

- земельну ділянку площею 0,08 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0071), розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 , вартістю

20 760,00 грн.

- житловий будинок загальною площею 27,2 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою:

АДРЕСА_2 , вартістю 44 800,00 грн.

- транспортний засіб «Hyndai IX35», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 , вартістю 393 349,35 грн.

- транспортний засіб марки «Honda Accord» 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , видане 22 грудня 2006 року, вартістю 157 963,34 грн.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на таке майно:

- 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,2500 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0070), розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частини земельної ділянки площею 0,08 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0071), розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частини житлового будинку загальною площею 27,2 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою:

АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб «Hyndai IX35».

За ОСОБА_2 визнано право власності на транспортний засіб марки «Honda Accord» 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на транспортний засіб марки «Honda Accord» 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на транспортний засіб «Hyndai IX35», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості транспортних засобів у сумі 117 693,00 грн.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати

у розмірі 90,73 грн.

Повернуто ОСОБА_2 зайво сплачену суму судового збору у розмірі

5 617,25 грн згідно з квитанцією від 05 жовтня 2020 року.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 липня 2020 року.

Рішення суду мотивовано тим, що спірне майно придбане сторонами під час перебування у шлюбі, а тому, відповідно до статті 60 СК України та статті 368 ЦК України є об`єктами спільної сумісної власності сторін як колишнього подружжя, а отже, підлягає поділу у рівних частках кожному. Щодо рухомого майна (транспортних засобів), то суд визначив залишити їх у власності реальних користувачів, а саме: автомобіль «Honda Accord» 2006 року випуску залишити за ОСОБА_2 , а автомобіль «Hyndai IX35» -

за ОСОБА_1 , з дотриманням принципу рівності часток стягнути

з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості транспортних засобів у сумі 117 693,00 грн.

Суди також встановили, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 0,2263 га (кадастровий номер 1211900000:01:003:0043) та площею 0,10 га (кадастровий номер 1211900000:01:003:0042), які є його особистою власністю та поділу не підлягають, оскільки були отримані шляхом безоплатної приватизації в період до 08 лютого 2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо розподілу боргових зобов`язань колишнього подружжя в сумі 37 000 дол. США, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того,

що позивач за первісним позовом не довела, що ці кошти були витрачені

в інтересах сім`ї, а саме для погашення кредиту на придбання транспортних засобів «Honda Accord» і «Hyndai IX35» та реконструкції спільного житлового будинку, а також не довела факт обізнаності ОСОБА_2 про наявність відповідної боргової розписки, надання ним згоди на укладення договору позики.

Суд виходив з того, що твердження позивача спростовуються наявною в матеріалах справи борговою розспискою про отримання коштів в борг, яка датована 25 квітня 2013 року, натомість кредитний договір на придбання транспортного засобу «Honda Accord» 2006 року випуску був припинений шляхом його повної сплати ще 13 липня 2012 року, що підтверджується довідкою банку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2022 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги первісного позову та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.

25 квітня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 686/9580/16, від 25 лютого 2019 року

у справі № 199/2099/17, від 12 травня 2021 року у справі № 752/4508/17; постановах Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі

№ 62925цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14.

Обраний судом спосіб поділу майна не є справедливим, пропорційним відносно інтересів осіб, які брали участь у справі, та не відповідає принципу справедливого та рівного виділення часток кожному із подружжя.

Суд мав поділити спільне майно в натурі, без виплати будь-якої компенсації один одному. Кількість спірних речей дає можливість це зробити.

Стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниці вартості транспортних засобів у сумі 117 693,00 грн покладає на неї надмірний тягар. Крім того, вона не вносила на депозит суду кошти за виділення цієї частки і не має можливості її виплатити. Суд не надав оцінки наданим доказам неможливості внесення ОСОБА_1 компенсації, присудженої позивачу.

Крім цього, суди безпідставно не врахували борги подружжя при поділі спільного майна, оскільки не дослідили обставини справи у цій частині.

Суди не визнали за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності подружжя на земельні ділянки площею 0,10 га (кадастровий номер 1211900000:01:003:0042) та площею 0,2265 га (кадастровий номер 1211900000:01:003:0043), оскільки вони набуті ОСОБА_2 внаслідок безоплатної приватизації, однак не звернули увагу на те, що земельна ділянка та будівля, яка на ній розташована, нерозривно пов`язані між собою і згідно

з правовими позиціями Верховною Суду у разі визнання права власності

на будівлю визнається і право власності на земельну ділянку, на якій вона розташована.

Визнаючи право власності на 1/2 частини житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_2 , суд помилково не визнав за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, на яких розташований такий будинок, пропорційно її частки у цьому майні.

Доводи інших учасників справи

У поданому до Верховного Суду відзиві ОСОБА_2 заперечує проти доводів касаційної скарги та просить залишити ухвалені у справі судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 08 квітня 1978 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 14 грудня 2017 року у справі № 199/1273/17.

21 грудня 2018 року ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 .

За час шлюбу сторони придбали таке нерухоме та рухоме майно, а саме:

1) житловий будинок з господарськими будівлями, площею 137,6 кв. м

за адресою: АДРЕСА_1 , придбаний на підставі договору купівлі-продажу

від 21 липня 2007 року та зареєстрований за ОСОБА_2 (т. 1 а.с.28). Згідно з висновком експерта вартість цього будинку становить 296 803,00 грн;

2) земельну ділянку площею 0,08 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0071) за адресою: АДРЕСА_1 , яка набута на підставі договору купівлі-продажу від 21 липня 2007 року та зареєстрована за ОСОБА_2 . Згідно з висновком експерта вартість цієї земельної ділянки становить

20 760,00 грн;

3) земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий номер 5321883204:04:001:0070) за адресою: АДРЕСА_1 , яка набута на підставі договору купівлі-продажу від 21 липня 2007 року та зареєстрована за ОСОБА_2 (т.1 а.с 12-13). Згідно з висновком експерта вартість цієї земельної ділянки становить 64 875,00 грн;

4) житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою:

АДРЕСА_2 , який набуто на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 2007 року та зареєстрований за ОСОБА_2 . Згідно з висновком експерта вартість цього будинку становить 44 800,00 грн.

5) транспортний засіб «Honda Accord» 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, видане 22 грудня 2006 року, який зареєстрований 22 грудня 2006 року за

ОСОБА_5 , вартість якого, згідно з висновком експерта, становить 157 963,34 грн.

6) транспортний засіб «Hyndai IX35», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_5 , який зареєстрований 13 липня 2012 року

за ОСОБА_5 , вартість якого згідно з висновком експерта, становить 393 349,35 грн.

Визначена вартість майна сторонами не оспорюється.

Постійним користувачем автомобіля «Honda Accord» 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 .

Транспортним засобом «Hyndai IX35», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_5 , користується ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 0,2263 га (кадастровий номер 1211900000:01:003:0043) та площею 0,10 га (кадастровий номер 1211900000:01:003:0042), згідно з рішенням Новомосковської міської ради,

що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки від 11 серпня 2009 року (т.2 а.с. 41-42).

Зазначені земельні ділянки набуті ОСОБА_2 шляхом безоплатної приватизації в період до 08 лютого 2011 року, тому є особистою власністю ОСОБА_3 та не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Між сторонами існує спір щодо поділу спільного майна подружжя.

У первісному позові ОСОБА_1 ставила питання про розподіл майна в натурі, а ОСОБА_2 у зустрічному позові просив поділити нерухоме майно у спосіб визнання за кожним із співвласників по 1/2 частини майна,

а рухоме майно виділити кожному із власників відповідно до установленого порядку користування з виплатою грошової компенсації за перевищення частки у цьому майні.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого

у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог

і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом

у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК Українита статтею 372 ЦК України.

Головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно,

що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу.

Оскільки майно подружжя складається, як правило, з різних за призначенням та вартістю речей, розподіл здійснюється таким чином щоб в остаточному підсумку кожен одержав у натурі таку кількість речей, вартість яких була б тотожна величині частки дружини та чоловіка. У випадку, коли такої натуральної точності досягти неможливо, виходом із ситуації є доплата одному з подружжя грошової компенсації.

Отже, законодавство передбачає певні способи поділу судом майна подружжя.

Відповідно до статті 71 СК України суд може ухвалити рішення щодо поділу майна в натурі. Такий спосіб застосовується до подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (стаття 183

ЦК України).

Суд може застосувати і такий спосіб поділу майна, як розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості і частки кожного із подружжя

у спільному майні. Розподіл речей є самостійним способом поділу подружнього майна та має місце при наявності кількох більш-менш рівнозначних за вартістю речей, які за своєю природою не можуть бути поділені в натурі. Так, суд може розподілити між подружжям будь-які об`єкти права спільної власності, передавши кожному з подружжя певну їх кількість.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом.

У разі коли неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції визначив кожному з подружжя ідеальні частки у нерухомому майні, а транспортні засоби (рухоме майно) залишив за сторонами відповідно до установленого порядку користування з виплатою компенсації перевищення вартості частки у цьому майні.

Перелік нерухомого майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, не дозволяв поділити його в натурі відповідно до розміру частки кожного у цьому майні. Сторони не дійшли згоди щодо поділу нерухомого майна в натурі та не заявляли вимог про виділ частки із майна (стаття 364

ЦК України) або припинення права на частку у спільному майні (стаття 365

ЦК України).

При цьому вартість нерухомого майна, зокрема житлових будинків,

не є співмірною та не дозволяє виділити це майно як окремі об`єкти кожному із подружжя з наближенням до ідеальних часток.

Так, вартість будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно з висновком експерта становить 296 803,00 грн, значно перевищує вартість житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою:

АДРЕСА_2 , яка за висновком експерта становить 44 800,00 грн.

Під час розгляду справи сторони не доводили факт неможливості спільного використання вказаного майна і такий факт судами не встановлено.

За установлених у цій справі обставин, обраний судом спосіб поділу спільного майна подружжя (двох житлових будинків та двох земельних ділянок) шляхом визначення ідеальних часток сторін у спільному майні та залишення його у спільній часткові власності подружжя відповідає інтересам обох сторін. Такий спосіб також відповідає змісту зустрічних позовних вимог, заявлених ОСОБА_2 .

При цьому кожен із співвласників не позбавлений можливості, за умов відсутності згоди щодо порядку користування спільним майном, звернутися до суду з відповідним позовом, а також ставити питання про виділ частки із майна в натурі (стаття 364 ЦК України) або припинення права на частку

у спільному майні на підставі статті 365 ЦК України.

При поділі рухомого майна (транспортних засобів «Honda Accord» та «Hyndai IX35»), які є об`єктами спільної сумісної власності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано врахував досягнуту між сторонами домовленість та фактичний порядок користування цим майном, за яким постійним користувачем автомобіля «Honda Accord» є ОСОБА_2 , постійним користувачем автомобіля «Hyndai IX35» є ОСОБА_1 , у зв`язку

з чим дійшов обґрунтованого висновку про залишення цих автомобілів

у власності кожної із сторін відповідно до установленого порядку користування з виплатою компенсації перевищення вартості частки у цьому майні на користь ОСОБА_2 .

При цьому стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації різниці вартості транспортних засобів, присуджених кожній із сторін, не може розцінюватись як надмірний тягар для ОСОБА_1 та порушення балансу інтересів сторін, оскільки у її власності залишається рухоме майно (автомобіль), який за вартістю перевищує вартість транспортного засобу, виділеного ОСОБА_2 . Такий поділ рухомого майна відповідає принципу рівності часток у спільній сумісній власності подружжя.

Судом першої інстанції обґрунтовано визнано за кожною зі сторін право власності на відповідний об`єкт рухомого майна, яким ця особа користується, з виплатою компенсації перевищення вартості такого майна.

Визначений судом поділ спільного рухомого майна з виплатою відповідної компенсації відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та зводяться до незгоди із варіантом поділу спільного сумісного майна в натурі, обраного судом з урахуванням установлених у цій справі конкретних обставин.

Заявник посилається на можливості поділу спільного майна подружжя

в натурі, проте належними і допустимими доказами цих обставин під час розгляду справи не довела і суди таких обставин не встановили.

Суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя земельних ділянок площею 0,2263 га (кадастровий номер 1211900000:01:003:0043) та площею 0,10 га (кадастровий номер 1211900000:01:003:0042), оскільки встановили, що зазначені земельні ділянки набуті ОСОБА_2 шляхом безоплатної приватизації, в період до 08 лютого 2011 року, тобто є його особистою приватною власністю.

Відхиляючи доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для поділу між сторонами боргів, зокрема 37 000,00 дол. США, отриманих у борг за розпискою від 25 квітня 2013 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність використання цих коштів в інтересах сім`ї, зокрема на придбання автомобіля «Hyndai IX35» та реконструкцію спільного будинку. Також не доведено те, що відповідач ОСОБА_2 знав про існування такого боргу. В матеріалах справи його письмова згода на отримання даного боргу відсутня.

Боргова розсписка про отримання ОСОБА_1 коштів у борг на зазначену суму, датована 25 квітня 2013 року, натомість кредитний договір на придбання транспортного зособу «Honda Accord» 2006 року випуску був припинений шляхом його повної сплати ще 13 липня 2012 року,

що підтверджується довідкою банку (а.с. 9).

У справі, яка переглядається, суд обрав обґрунтований спосіб поділу майна між подружжям, оскільки встановив можливість реального поділу рухомого майна (транспортних засобів) між сторонами та залишив нерухоме майно

у спільній частковій власності сторін, визначивши їх ідеальні частки у цьому майні, оскільки не встановив можливість його реального поділу в натурі відповідно до їх ідеальних часток.

Жоден із подружжя з урахуванням проведеного судом поділу майна (двох будинків, земельних ділянок та двох автомобілів) не позбавлений нерухомого майна, а майно зберегло цільове призначення.

Колегія суддів не бере до уваги посилання у касаційній скарзі на те,

що визнаючи право власності на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , суд помилково не визнав за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, на яких розташований цей будинок, пропорційно її частки у цьому майні, оскільки такі аргументи не спростовують правильність обраного судом способу поділу нерухомого майна подружжя. Доводи заявника про єдину долю земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості матимуть значення при вирішенні спору співвласника нерухомого майна щодо виділення його частки в натурі. Проте не впливають на перелік майна,

яке є об`єктом спільної власності подружжя та поділено судом в ідеальних частках. Нерухоме майно (зазначений житловий будинок) залишилось

у спільній часткові власності сторін.

Враховуючи наведене, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними та обґрунтованими, оскільки суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин,

а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27 липня

2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк