Рішення

від 04.09.2022 по справі 120/3574/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 вересня 2022 р. Справа № 120/3574/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Липовецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Липовецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку представника позивачів, пунктів 11-15 рішення 29 сесії 8 скликання Липовецької міської ради від 10.02.2022 року № 839 в частині відмови позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2,00 га (рілля) кожна, для ведення особистого селянського господарства, розташованих та території Лукашівської сільської ради Липовецького району.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, з метою його скасування та зобов`язання відповідача вчинити певні дії, позивачі через свого представника звернулися до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 27.04.2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що позивачам було відмолено в наданні дозволу на розробку документацій із землеустрою, у зв`язку з відсутністю генерального плану населеного пункту, який є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Також відповідач зазначив, що позивачі, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, з конкретно визначеними ними земельними ділянками нічим, окрім власного бажання до їх отримання, не пов`язані. Вказав, що позивачі не отримували дозволу на розроблення проекту землеустрою відносно бажаних земельних ділянок, не укладали договорів з розробником проектної документації та не мають нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках. З огляду на викладене, зазначив, що наявне у позивачів право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель комунальної власності не є визначеним щодо конкретних земельних ділянок, оскільки на стадії подання заяви про надання дозволу на розробку документації у особи не виникає жодних майнових прав або законних очікувань щодо неї. З огляду на викладене, відповідач вважає спірне рішення правомірним та зазначає, що підстави для задоволення позову відсутні.

25.05.2022 року на адресу суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, у якій останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, викладені сторонами в їх сукупності, суд встановив наступне.

В червні 2021 року позивачі звернулись до відповідача із клопотаннями про надання їм дозволу, на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га кожна для ведення особистого селянського господарства у власність, розташованих та території Лукашівської сільської ради Липовецького району.

За наслідком розгляду клопотань, рішенням 15 сесії 8 скликання Липовецької міської ради від 18.06.2021 року № 390 та рішенням 17 сесії 8 скликання Липовецької міської ради від 16.07.2021 року № 430 позивачам відмовлено у наданні відповідного дозволу, у зв`язку з тим, що бажані для них земельні ділянки включено до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на земельні торги. Не погодившись із вказаними рішеннями позивачі звернулись до Вінницького окружного адміністративного суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.12.2021 року по справі №120/8804/21-а, визнано протиправним та скасовано рішення 15 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 18.06.2021 за №390 "Про відмову в наданні дозволу та затвердженні документації із землеустрою", в частині відмови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га у власність. Даним рішенням зобов`язано Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від 02.05.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га у власність, та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2021 року по справі №120/8826/21-а, визнано протиправним та скасувано рішення 17 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 16.07.2021 № 430 "Про відмову в наданні дозволу та затвердженні документації із землеустрою", в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га у власність, а також зобов`язано Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 від 22.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га у власність, та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

На виконання вказаних судових рішень, відповідач повторно розглянув клопотання позивачів, однак, пунктами 11-15 рішення 29 сесії 8 скликання Липовецької міської ради від 10.02.2022 року № 839, останнім відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, сільськогосподарського призначення площею 2,00 га кожна для ведення особистого селянського господарства, оскільки відсутній генеральний план населеного пункту.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивачі звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із наведених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Як вже встановлено судом, підставою для відмови у наданні позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою стала невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам генерального плану населеного пункту, який є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Разом з тим, ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві на позовну заяву, відповідачем не наведеного обставин того, в чому саме полягає невідповідність бажаних для позивачів земельних ділянок вимогам генерального плану населеного пункту.

В той же час, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачі не отримували дозволу на розроблення проекту землеустрою відносно бажаних ними земельних ділянок, не укладали договорів з розробником проектної документації та не мають нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці.

Відповідні посилання відповідача суд оцінює критично, адже позивачі лише звернулись до відповідача із клопотаннями про надання дозволу на розробку документацій із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, зазначивши при цьому, бажане місце розташування відповідної ділянки.

При цьому, якщо розташування відповідних земельних ділянок дійсно не відповідає вимогам Генерального плану міста Липовець, тоді відповідач має навести в рішенні, прийнятому за наслідком розгляду клопотань, обставини того, в чому саме така невідповідність полягає.

В даному ж випадку, відмовляючи в наданні позивачам відповідного дозволу, відповідач в оскаржуваному рішенні обмежився лише констатуванням факту невідповідності місця розташування об`єкта вимогам генерального плану населеного пункту.

Також, як уже було зазначеного судом вище, в чому полягає дана невідповідність, відповідачем не зазначено, доказів на підтвердження не надано.

Таким чином, враховуючи усі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що пункти 11-15 рішення 29 сесії 8 скликання Липовецької міської ради №839 від 10.02.2022 року є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

В той же час, визначаючись щодо позовної вимоги позивачів про зобов`язання відповідача розглянути клопотання та за наслідком розгляду прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення документацій із землеустрою, суд зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права позивачів має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 року у справі № 2040/6320/18.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У даному випадку суд приходить до переконання, що позивачами обрано належний спосіб захисту своїх порушених прав, а саме зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, судом враховано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.12.2021 року по справі №120/8804/21-а та рішення від 23.12.2021 року по справі №120/8826/21-а, якими зобов`язано Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання позивачів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га у власність, та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду справ.

Так, на виконання зазначених рішень, відповідачем повторно розглянуто клопотання позивачів про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою на бажані для них земельні ділянки, однак, повторно необґрунтовано відмовив у наданні спірних дозволів.

У зв`язку з вищевикладеним позовні вимоги зобов`язального характеру теж підлягають задоволенню.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачами, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачами при звернені до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 992,40 гривень, на користь кожного з позивачів слід стягнути відповідну суму за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати пункти 11-15 рішення 29 сесії 8 скликання Липовецької міської ради від 10.02.2022 року № 839 в частині відмови ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,00 га (кожна) для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Лукашівської сільської ради Липовецького району.

Зобов`язати Липовецьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Липовецького району, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Зобов`язати Липовецьку міську раду надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Липовецького району, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Зобов`язати Липовецьку міську раду надати ОСОБА_6 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Липовецького району, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Зобов`язати Липовецьку міську раду надати ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Липовецького району, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Зобов`язати Липовецьку міську раду надати ОСОБА_5 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Липовецького району, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_5 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачі: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ); ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ); ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ); ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Липовецька міська рада (ЄДРПОУ: 04325957, вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницька область).

Суддя Чернюк Алла Юріївна