Рішення

від 05.09.2022 по справі 360/1449/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 вересня 2022 року Справа № 360/1449/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янське» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янське» до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № 222963 від 11 лютого 2022 року, винесену начальником відділу державного нагляду (контролю) у Луганській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування відносно Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янське» адміністративно-господарського штрафу на суму 17000,00 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 11.02.2022 відносно Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янське» начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Луганській області Державної служби України з безпеки на транспорті було винесено постанову № 222963 про застосування адміністративно-господарського штрафу на суму 17000,00 грн. на підставі акту проведення перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт № 330099 від 10.02.2022, згідно якого було встановлено порушення вимог ст.ст. 48, 49 Закону Україну «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 (при перевезенні вантажу на транспортному засобі повною масою понад 3,5 тонн, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографу, роздруківки з тахографу або тахокарти за 10.02.2022).

Позивач вказує, що в постанові про накладання адміністративно-господарського штрафу, відповідач не зазначає, яким саме нормативним актом передбачено наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Крім того, позивач зазначив, що він є суб`єктом господарювання у сфері сільськогосподарської діяльності і перевезення вантажу здійснювалось з метою забезпечення власної господарської діяльності.

Отже, позивач вважає вищевказану постанову відповідача протиправною.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав відзив на позовну заяву, в обгрунтування якого зазначено таке.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567).

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Абзацом 2 частини 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством для здійснення зазначених перевезень.

Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями вказаного закону на момент проведення рейдової перевірки, підтверджується актом від 10.02.2022 № 330099.

Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У наявній товарно-транспортній накладній № 35 від 10.02.2022 визначено автомобільний перевізник СТОВ «Кам`янське», тобто, позивач по даній товарно-транспортній накладній є перевізником, що здійснював за власний кошт перевезення вантажу.

Крім того, позивач не підтвердив твердження водія транспортного засобу, що він веде індивідуальну контрольну книжку водія і не спростував, що транспортний засіб не обладнаний тахографом. Відповідні документи до матеріалів справи не додані.

Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Враховуючи наведені доводи, як вказує відповідач, позивачем не було вжито заходів для недопущення господарського правопорушення.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано у відповідача докази яких, на думку суду, не вистачає для з`ясування всіх обставин у справі. Ухвалу суду 10.05.2022 надіслано за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема, до Електронного кабінету Державної служби України з безпеки на транспорті. Документ в електронному вигляді доставлено до Електронного кабінету 10.05.2022.

Ухвалою суду від 01.07.2022 повторно витребувано у відповідача документи, що зазначені в ухвалі суду від 10.05.2022. Ухвалу суду 01.07.2022 надіслано за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Електронного кабінету Державної служби України з безпеки на транспорті. Документ в електронному вигляді доставлено до Електронного кабінету 01.07.2022.

Ухвалою суду від 28.07.2022 витребувано у відповідача документи, що зазначені в ухвалах суду від 10.05.2022 та від 01.07.2022. Ухвалу суду 28.07.2022 надіслано за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Електронного кабінету Державної служби України з безпеки на транспорті. Документ в електронному вигляді доставлено до Електронного кабінету 28.07.2022.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Кам`янське», ідентифікаційний код 30450482, зареєстроване як юридична особа 10.12.1999, місцезнаходження: Луганська область, Старобільський район, село Кам`янка.

Основним видом економічної діяльності товариства є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, додаткові види економічної діяльності: 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур, 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

Згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.02.2022 № 330099, 10.02.2022 о 12 год. 30 хв. на шосе Будівельників у місті Сєвєродонецьк було проведено перевірку транспортного засобу марки Камаз 5410, який належить СТОВ «Кам`янське». Під час перевірки встановлено порушення статтей 48, 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», пунту 6.1 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, а саме: при перевезенні вантажу повною масою понад 3,5 тонн, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографу, роздруківки з тахографу або тахокарти за 10.02.2022 на транспортному засобі, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

11.02.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Луганській області Державної служби з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 222963 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янське», згідно якої накладено штраф у сумі 17000 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Згідно частини 12 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно пункту 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, Порядок № 1567) рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Частинами 14, 17 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Щодо дотримання відповідачем порядку здійснення державного нагляду на автомобільному транспорті, суд зазначає таке.

Ухвалою суду від 10.05.2022 витребувано у відповідача: графік проведення рейдових перевірок та направлення на перевірку від 04.02.2022 № 014121, акт від 10.02.2022 № 330099 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, разом з усіма доданими до нього матеріалами; інформацію про повідомлення уповноваженої особи позивача про час і місце розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Ухвалами суду від 01.07.2022 та від 28.07.2022 вказані документи витребувано у відповідача повторно.

Проте, відповідачем витребуваних судом документів не надано.

При цьому, щодо витребування документів у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, веденням бойових дій на території Луганської області та її окупації, Укртрансбезпека позбавлена можливості надати до суду копії документів, засвідчених згідно вимог чинного законодавства, які були взяті до уваги при прийнятті постанови Відділом державного нагляду (контролю) у Луганській області. Також Укртрансбезпека позбавлена можливості надати докази, які витребувані судом.

Відповідач зазначив, що доступ до необхідних документів відсутній, оскільки місцезнаходження та діяльність Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Луганській області на час введення воєнного стану та бойових дій не змінились.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду даної справи за наявними матеріалами, суд враховує, що частина документів, що витребовувались, а саме акт від 10.02.2022 № 330099 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, наявний в матеріалах справи. Судом вказаний акт досліджено та встановлено з нього відповідні обставини справи.

Крім того, спірним у справі є правомірність накладення штрафу на позивача з підстав відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографу, роздруківки з тахографу або тахокарти, оскільки згідно з позицією позивача перевезення вантажу здійснювалось з метою забезпечення власної господарської діяльності, а тому він не зобов`язаний мати вказані документи.

Тобто, позивачем не оспорюється дотримання відповідачем вимог Порядку № 1567, не встановлено таких порушень і судом при розгляді даної адміністративної справи. Як вже зазначалось вище, спірним питанням є саме порушення позивачем положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність в абзаці третьому частини першої статті 60 цього Закону, а тому суд розглядає дану справу в межах спірних правовідносин.

Разом з тим, згідно пунктів 25, 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

При цьому, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17, зроблено правовий висновок щодо того, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу».

Згідно приписів частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд враховує вищевказаний правовий висновок Верховного Суду при розгляді даної справи.

Відповідно до приписів статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці 27.06.1979 у м. Женева ухвалила Конвенцію № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті. Ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів. Ця Конвенція застосовується також, якщо в ній не передбачено іншого, до власників транспортних засобів, зайнятих професійно автомобільними перевезеннями, та до членів їхніх сімей, які не отримують заробітної плати, коли вони працюють водіями.

Відповідно до частини третьої статті 10 цієї Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами, установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті» від 25.01.2012 № 51 визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, Положення № 340), пунктами 1.1, 1.2 якого визначено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно пункту 1.4 вказаного Положення, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем; сільськогосподарськими підприємствами або підпиємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 1.5 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до пункту 6.3 вказаного Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно пункту 7.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, Інструкція № 385 ), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Зазначена Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (пункт 1.4 розділу І Інструкції № 385).

Умови використання тахографів передбачені розділом III Інструкції № 385.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з пунктами 3.5, 3.6 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Системний аналіз цих норм свідчить, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (або картки водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом) (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв).

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:

- установлення або заміни тахографа;

- ремонту тахографа;

- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;

- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

З врахуванням вищевикладеного, положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом (або копію графіка змінності водіїв), передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, або копії графіка змінності водіїв, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Суд зазначає, що позивач у позовній заяві фактично не заперечує перевезення ним вантажу на вантажному автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн за відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографу, роздруківки з тахографу або тахокарти. Разом з тим, позивач вказує, що перевезення вантажу здійснювалось з метою забезпечення власної господарської діяльності, а тому, на його думку, на нього не поширюються норми Інструкції № 385, якими встановлено обов`язок перевізників мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Крім того, позивач вказує, що Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, не передбачено наявність у водія транспортного засобу таких документів як протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а також те, що на нього не поширюються вимоги вказаного Положення з підстави, що визначена абзацом 5 пункту 1.4. цього Положення.

Суд вважає вищевказані посилання позивача помилковими, з огляду на таке.

Як вже зазначалось судом вище, пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів встановлено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

При цьому, Інструкцією № 385 визначено порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах, зокрема, порядок здійснення повірки тахографів та виконання їх перевірки та адаптації, за результатами яких оформлюється протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, який в свою чергу є підтвердженням, зокрема, його придатності/не придатності до експлуатації. Інших нормативно-правових актів, які б визначали порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) не прийнято.

Таким чином, обов`язок суб`єкта господарювання щодо обладнання вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонн, який використовується для перевезення вантажу, діючим та повіреним тахографом, що визначений Положенням № 340, кореспондується з обов`язком мати відповідні документи, що підтверджують дійсність тахографа та здійснення його повірки, порядок видачі та здійснення яких, визначено Інструкцією № 385.

Отже, посилання позивача, що на нього не поширюються вимоги вищевказаних нормативно-правових актів щодо наявності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, з підстав здійснення ним перевезення вантажу з метою забезпечення власної господарської діяльності, є необгрунтованими.

Крім того, як вже зазначалось судом вище Положенням № 340 визначено, що у разі, якщо водій керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, він повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно пояснень водія про причини порушень, що викладені в акті проведення перевірки від 10.02.2022 № 330099, він веде облік робочого часу і відпочинку індивідуальною контрольною книжкою водія.

При цьому, до матеріалів справи індивідуальну контрольну книжку водія позивачем не надано, докази пред`явлення посадовим особам відповідача під час проведення перевірки відповідної контрольної книжки також відсутні, а тому вказані посилання водія суд не бере до уваги.

Доводи позивача, що на нього не поширюються норми Положення № 340 з підстави, що визначена абзацом 5 пункту 1.4. цього Положення, суд вважає очевидно необгрунтованими, оскільки позивач виконував перевезення вантажу вантажним автомобілем, а не технікою для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, що визначена вказаною нормою.

До переліку інших осіб та обставин, на які не поширюються вимоги Положення № 340, що визначені пунктом 1.4 вказаного Положення, позивач не відноситься.

Отже, позивачем не доведено порушень відповідачем вимог чинного законодавства при проведенні рейдової перевірки та при винесенні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

З огляду на вищенаведене, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову, у зв`язку з чим відмовляє у його задоволенні в повному обсязі.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 94, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янське» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Качанок