Постанова

від 04.09.2022 по справі 640/22998/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/22998/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Беспалова О.О., Файдюка В.В., при секретарі Шепель О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2021 року №967492-2405-1002.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку у Білоцерківській ДПІ ГУ ДПС у Київській області з 11 вересня 2003 року.

30 червня 2017 року припинено підприємницьку діяльність суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

04 вересня 2007 року між Володарською селищною радою (Орендодавець) та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2793 га для обслуговування існуючого універмагу на 49 років.

Згідно пункту 9 згаданого договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 12 921,48 грн. щорічно. Орендну плату вносити щомісячно в розмірі 1076,79 грн. на рахунок Володарської селищної ради не пізніше п`ятнадцятого числа місяця наступного згідно рішення 11 сесії 5 скликання Володарської селищної ради від 25 липня 2007 року №584\11-V.

Представником відповідача зазначено та не заперечувалось позивачем, що до 30 червня 2017 року позивач самостійно обчислював суму плати за землю щороку та подавав до податкового органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності).

З 01 липня 2017 року позивачем не подавались податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), при цьому, як зазначено відповідачем у відзиві, «позивач самостійно сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою (підтверджується даними інтегрованої картки)».

Дана обставина також підтверджується витягом із Інтегрованої картки платника за період з 31 грудня 2015 року по 31 липня 2021 року та самим позивачем.

Дані інтегрованої картки платника податків як станом на 07 квітня 2021 року (дату винесення оскаржуваного ППР), так і станом на 31 липня 2021 року не містять інформації щодо наявності у позивача податкового боргу.

Згідно довідки податкового органу про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи від 13 травня 2021 року №1837/АП/10-36-13-04 станом на 13 травня 2021 року та згідно довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи від 06 серпня 2021 року №27950 станом на 06 серпня 2021 року, - у платника ОСОБА_1 немає податкового боргу.

Більше того, як вбачається з інтегрованої картки платника податків станом на 31 березня 2021 року рахувалась переплата у розмірі 85 779,02 грн., а станом на 31 липня 2021 року - 99 853,64 грн.

Утім, 07 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення №967492-2405-1002, яким позивачу було нараховано податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за податкові періоди: 2017 рік - сума податкового зобов`язання 89801,94 грн.; 2018 рік - 179603,87 грн.; 2019 рік - 179603,87 грн.; 2020 рік - 179603,87 грн.; 2021 рік - 98408,56 грн. Загалом на суму 727 022,11 грн.

Підставою для визначення грошового зобов`язання на суму 727 022,11 грн. стали, як зазначив представник відповідача, дані переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі, що надавались Володарською селищною радою Київської області та лист Державної податкової служби України №10033/7/99-00-04-04-01-07 від 28 квітня 2021 року.

Матеріали справи містять лист Володарської селищної ради Київської області №02-20/42 від 02 лютого 2017 року, отриманий Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 07 лютого 2017 року, яким Володарська селищна рада надавала перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі та які діятимуть у 2017 році. В зазначеному переліку міститься прізвище ОСОБА_1 , в графі площа земельної ділянки, га - 0,2793; в графі «За даними земвідділу нормативно-грошова оцінка за всю орендовану з/д» - 1995598,50; в графі «Розмір орендної плати, визначений договором оренди» - 179603,87; в графі «% річної суми орендованої плати до норматив грошової оцінки землі за розрахунком» - 9.

Листом №02-20/45 від 30 січня 2018 року, отриманим Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 31 січня 2018 року, Володарська селищна рада надавала перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі та які діятимуть у 2018 році. В зазначеному переліку міститься прізвище ОСОБА_1 , в графі площа земельної ділянки, га - 0,2793; в графі «За даними земвідділу нормативно-грошова оцінка за всю орендовану з/д» - 1995598,50; в графі «Розмір орендної плати, визначений договором оренди» - 179603,87; в графі «% річної суми орендованої плати до норматив грошової оцінки землі за розрахунком» - 9.

Листом №02-20/69/1 від 20 лютого 2019 року, отриманим ГУ ДФС у Київській області 13 березня 2019 року, Володарська селищна рада надавала перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі та які діятимуть у 2019 році. В зазначеному переліку міститься прізвище ОСОБА_1 , в графі площа земельної ділянки, га - 0,2793; в графі «За даними земвідділу нормативно-грошова оцінка за всю орендовану з/д» - 1995598,50; в графі «Розмір орендної плати, визначений договором оренди» - 179603,87; в графі «% річної суми орендованої плати до норматив грошової оцінки землі за розрахунком» - 9.

Листом №02-20/117, отриманим ГУ ДПС у Київській області 30 березня 2020 року, Володарська селищна рада надавала перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі та які діятимуть у 2020 році. В зазначеному переліку міститься прізвище ОСОБА_1 , в графі площа земельної ділянки, га - 0,2793; в графі «Нормативно грошова оцінка земельної ділянки» - 1995598,50; в графі «Річна сума орендної плати» - 179603,87.

Листом №386 від 05 квітня 2021 року, отриманим ГУ ДПС у Київській області 05 квітня 2021 року, Володарська селищна рада надавала перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі та які діятимуть у 2021 році. В зазначеному переліку міститься прізвище ОСОБА_1 , в графі площа земельної ділянки, га - 0,2793; в графі «Нормативно грошова оцінка земельної ділянки» - 984085,62; в графі «Дата витягу про нормативно грошову оцінку землі» - 01.01.2021; в графі «Розмір орендної плати (%)» - 10% 98408,56.

В листі №10033/7/99-00-04-04-01-07 від 28 квітня 2021 року Державна податкова служба України, адресованому Головним управлінням ДПС в областях, м. Києві, підрозділам податкового адміністрування фізичних осіб, вказувала зокрема, що Департаментом доведено інформацію до ГУ ДПС у Київській області про відсутність нарахування в 2017-2020 роках по ОСОБА_1 , який уклав договір оренди з Володарською с/радою 26.10.2007 року на 49 років на земельну ділянку площею 0,2793 га для обслуговування існуючого універмагу. ГУ ДПС у Київській області проігноровано надану інформацію, станом на 10.04.2021 року платника не поставлено на облік та не проведено нарахування, ймовірні втрати бюджету становлять 718,4 тис. гривень.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

За змістом пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положеннями пунктів 288.2, 288.3, 288.4, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою за розмір земельного податку:

-для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

-для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 288.7 цієї статті встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Так, згідно статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1).

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (пункт 287.2).

Відповідно до пункту 287.9 цієї статті у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені статтею 286 цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Згідно пункту 287.10 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

В силу пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов`язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов`язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Як зазначено вище, Володарська селищна рада направляла щороку на адресу податкового органу супровідними листами перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі та які діятимуть у 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роках відповідно, з інформацією щодо земельних ділянок таких орендарів.

В той же час, податковий орган лише у 2021 році виніс податкове повідомлення-рішення, яким, зокрема, позивачу нарахував податкове зобов`язання за період 2017-2021 роки.

Позивач зазначив, що нарахування йому податкового зобов`язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням здійснено поза межами строку, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.

Втім, у відповідності до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахуванням фізичним особам плати за землю здійснюється контролюючим органом до 01 липня поточного року. З урахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 цього Кодексу нарахування грошових зобов`язань має вчинятись не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. В той же час, враховуючи вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, з 18 березня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Отже, для врахування періоду, зокрема 2017 року, застосовуються вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, а відтак податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2021 року №967492-2405-1002 винесене відповідачем у межах строків, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

Водночас, як було зазначено вище, відповідно до пункту 286.1 статті 286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року №1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів (Порядок №1386).

Цей Порядок визначає механізм подання відповідно до Податкового кодексу України та Закону України "Про інформацію" суб`єктами інформаційних відносин ДФС та/або її територіальним органам інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.

Суб`єктами інформаційних відносин, на яких поширюється дія цього Порядку, є юридичні особи, фізичні особи - підприємці, самозайняті особи, податкові агенти, органи державної влади під час виконання владних управлінських функцій, у тому числі делегованих повноважень, органи місцевого самоврядування, в яких виникає обов`язок щодо подання зазначеної інформації.

Згідно пункту 4 Порядку Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;

Мін`юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об`єкти незавершеного будівництва.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит ДФС та її територіальних органів надається відповідно до Порядку доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки, нотаріусів, адвокатів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 р. № 722.

Відповідно до Примітки подання інформації про державну реєстрацію прав на земельні ділянки, права власності (постійного користування або оренди) на які зареєстровані до 1 січня 2013 р., забезпечує Держгеокадастр, а з 1 січня 2013 р., - Мін`юст.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру.

Згідно пункту 4 цього Порядку ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінекономіки державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.

Згідно з пунктом 5 Порядку до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Пунктом 5-1 Порядку встановлено, що адміністратори центрів надання адміністративних послуг у порядку, встановленому Законом України "Про адміністративні послуги", та уповноважені посадові особи виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які успішно пройшли стажування відповідно до Порядку проведення стажування у сфері земельних відносин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2016 р. № 205, надають відомості з Державного земельного кадастру згідно з повноваженнями, визначеними Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком, у межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до пункту 6 Порядку до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в мм. Києві та Севастополі) належать, зокрема: 8) надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону; 11) надання та отримання інформації про об`єкти Державного земельного кадастру в порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами;

Відповідно до пункту 9-1 Порядку до повноважень адміністраторів центрів надання адміністративних послуг та уповноважених посадових осіб виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: 3) надання відомостей з Державного земельного кадастру про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону.

В силу пунктів 10, 12, 13 Порядку відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення.

Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Відомості Державного земельного кадастру підлягають відображенню у документах Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 162 Порядку відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру;

2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41;

3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Відомості з Державного земельного кадастру є актуальними на дату та час формування документів, визначених підпунктами 1-4 цього пункту.

Отже, форма та спосіб надання інформації/відомостей органам ДПС щодо земельних ділянок та їх власників/користувачів чітко регламентовані зазначеними вище Порядками №1051 та №1386.

Надання Володарською селищною радою інформації у формі переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі, та які діятимуть у 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роках, зокрема щодо позивача, хоча і із зазначенням площі земельної ділянки, її кадастрового номеру, розміру орендної плати, та нормативної грошової оцінки «за даними земвідділу» тощо, - не може вважатись належними «відомостями», необхідними органу ДПС для нарахування земельного податку, оскільки відсутнє посилання на конкретно визначену форму документа, отриману Володарською селищною радою як відомості із Державного земельного кадастру, що також унеможливлює встановити актуальність таких відомостей на кожний рік (2017 - 2021), що в свою чергу має вплив на розрахунок розміру орендної плати (%).

Крім того, податковий орган, розраховуючи розмір грошового зобов`язання у сумі 727 022,11 грн., брав за основу визначений у листах Володарської селищної ради на відповідний рік «розмір орендної плати, визначений договором оренди». При цьому, жодним чином не враховані платежі, які здійснювались позивачем кожного року як «орендна плата з фізичних осіб», та які відображені в інтегрованій картці платника податку, що не заперечується відповідачем.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що «…за період з 01.07.2017 по 31.12.2020 орендна плата з фізичних осіб не нараховувалась платнику. При цьому позивач самостійно сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою (підтверджується даними інтегрованої картки)».

Більше того, як зазначено у рішенні Державної податкової служби України від 07 липня 2021 року №5451/Н/99-00-06-01-04-09 про результати розгляду скарги «…станом на 08.06.2021 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 за платежем «орендна плата з фізичних осіб» рахується переплата у розмірі 95 162,1 грн.

З огляду на дані інтегрованої картки платника станом на 31 березня 2021 року (на дату, що передує винесенню оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07 квітня 2021 року) також була наявна переплата у розмірі 85 779,02 грн.

Таким чином, дані інтегрованої картки платника податку спростовують наявність у позивача заборгованості за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за період з 2017 по 2021 рік саме у визначеній податковим повідомленням-рішенням від 07 квітня 2021 року №967492-2405-1002 сумі.

В той же час, з`ясування питання відсутності чи наявності у позивача заборгованості щодо орендної плати за вказаний період, має відбуватись у встановлений спосіб та на підставі належних і допустимих доказів та з урахуванням всіх обставин (зокрема щодо здійснених позивачем платежів), що відповідачем не здійснено.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 квітня 2021 року №967492-2405-1002.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

Стосовно стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем було подано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 15 000 грн., а саме аналіз апеляційної скарги - 1000 грн., аналіз рішення суду першої інстанції - 500 грн., аналіз законодавства - 4500 грн., складання відзиву на апеляційну скаргу - 9000 грн.

Проаналізувавши розрахунок та надані докази на підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (правничої) допомоги, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, подання відзиву є правом учасників справи, а відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (стаття 304 КАС України). В ухвалі про відкриття провадження, судом апеляційної інстанції серед іншого зазначено, що участь у судовому засіданні не є обов`язковою.

Водночас, послуги з ознайомлення з апеляційною скаргою а також із рішенням суду першої інстанції не можуть вважатись окремими послугами правового характеру, оскільки сама суть кваліфікованої правової допомоги передбачає наявність у адвоката спеціальних знань, у тому числі й володіння нормативною базою, необхідною для складання відповідних документів, однак саме по собі ознайомлення з апеляційною скаргою та рішенням не може бути складовою витрат понесених під час складання клопотання, відзиву, тощо.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не було змінено чи скасовано рішення суду першої інстанції, а апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції понесених позивачем.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.О.Беспалов

суддя В.В.Файдюк