Рішення

від 04.09.2022 по справі 588/1968/21

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/1968/21

Провадження № 2/588/100/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2022 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючого судді ОгієнкаО.О., за участю: секретаря судових засідань Лободи Т.С., представника позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Тростянецької міської ради Сумської області про визнання у порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 у грудні 2020 року звернулася до суду з указаним позовом, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 і після його смерті вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та була заведена спадкова справа №503/2007.

Держаним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори Воропай В.В. 08.04.2021 було видано їй свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,0891га, кадастровий номер 5925080400:00:003:0044.

Однак на земельну ділянку площею 1,55 га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_4 , на підставі рішення сесії Білківської сільської ради народних депутатів Тростянецького району Сумської області від 07.07.1994, для ведення особистого підсобного господарства, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкодавець користувався земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею, а право власності на цю земельну ділянку за життя відповідно до закону не оформив.

На даний час, вказана земельна ділянка, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_4 площею 1.55 га, розташована на території Білківської сільської ради, перебуває у комунальній власності Тростянецької об`єднаної територіальної громади Сумської області.

Позивачка та її мати (дружина померлого) ОСОБА_5 , після смерті ОСОБА_4 продовжили користуватися зазначеною земельною ділянкою.

Також позивачка вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, тому вона є єдиною спадкоємицею за законом після смерті батька. За життя ОСОБА_4 на законних підставах набув право постійного користування земельною ділянкою, а тому до неї перейшло таке ж право постійного користування у повному обсязі, яке набув спадкодавець.

Посилаючись на зазначені обставини позивачка просить суд визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою, з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, площею 1,55 га, що розташована на території Білківської сільської ради Тростянецького району Сумської області, на даний час Тростянецька об`єднана територіальна громада Сумської області, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яке було посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії СМ № 000007, виданим 09.06.1995 ОСОБА_4 Білківською сільською радою народних депутатів на підставі рішення сесії Білківської сільської ради народних депутатів Тростянецького району Сумської області від 07.07.1994.

Ухвалою суду від 06.12.2021 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

24.12.2021 представникомвідповідача бувподаний відзивна позов,у якомуостанній просиввідмовити узадоволенні позовуз тихпідстав,щопомерлому ОСОБА_4 належало право користування земельною ділянкою, а не сама земельна ділянка. Право користування земельною ділянкою у ОСОБА_4 виникло на підставі державного акта, а не на підставі договору про право користування земельною ділянкою із власником землі. Жодною нормою чинного законодавства України не передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою передається у порядку спадкування. Вважає, що право постійного користування земельною ділянкою припинилось зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Також представник відповідача послався на судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду у спорах з приводу права постійного користування земельною ділянкою зокрема пункти 30, 31, 45, 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц.

03.02.2022 представник позивачки надала відповідь на відзив у якій виклала аналогічні обставини, які зазначені у позовній заяві та просила відхилити наведені відповідачем у відзиві на позов заперечення та задовольнити заявлений позов.

Ухвалою суду від 04.02.2022 за клопотанням представника позивачки було витребувано з Тростянецької районної державної нотаріальної контори інформаційну довідку із спадкового реєстру про заведену спадкову справу після смерті ОСОБА_4 та оголошено перерву в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 27.06.2022 у справі було закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні представник позивачки заявлений позов підтримала у повному обсязі із підстав указаних у ньому та відповіді на відзив, просила задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов, просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце спадкові правовідносини, позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Новоселівка Тростянецького району Сумської області (а.с. 10, 14-16).

З державного акту на право постійного користування землею серії СМ №000007 вбачається, що ОСОБА_4 на підставі рішення сесії Білківської сільської Ради народних депутатів Тростянецького району Сумської області від 07.07.1994 було надано у постійне користування земельну ділянку, для ведення особистого підсобного господарства, площею 1,55 га, яка розташована на території Білківської сільської ради.

Як вбачається з повідомлення та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №68478482 від 10.02.2022 наданих державним нотаріусом Тростянецької державної нотаріальної контори Північно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Суми) Воропай В.В., після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена спадкова справа за № 503/2007, де є заяви про прийняття спадщини від імені ОСОБА_3 та про відмову від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 . 08.04.2021 видано свідоцтво про право на спадщину за земельні ділянки надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Білківської сільської ради на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 49-50).

Із свідоцтва про право на спадщину за законом та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,позивачка успадкувала земельну ділянку, площею 1,0891га, кадастровий номер 5925080400:00:003:0044, надану для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білківської сільської ради Тростянецького району Сумської області (а.с. 12-13).

Отже позивачка є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину за законом. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, оскільки спадкодавець користувався земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею, а право власності на цю земельну ділянку за життя відповідно до закону не оформив.

На час набуття ОСОБА_4 , права постійного користування спірною земельною ділянкою був чинний Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року(далі -ЗК України 1990 року), яким було закріплено право колективної і приватної власності громадян на землю, зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6).

Положеннями ст. 7 ЗК України 1990 року передбачалося, що громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля також надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п`яти років).

Стаття 22 ЗК України 1990 року (чинна на час видачі ОСОБА_4 , державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Отже, ЗК України 1990 року передбачав право фізичних осіб набувати земельні ділянки у постійне користування (як окремий правовий титул) для ведення особистого підсобного господарства.

ОСОБА_4 , за життя відповідно до статті 7, 22 ЗК України 1990 року набув право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 1,55 га, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства на підставі рішення Білківської сільської Ради народних депутатів від 07.07.1994 року, яке виникло у нього після одержання Державного акта на право постійного користування землею серії СМ №000007 від 09 червня 1995 року.

Разом з тим, після набрання чинності з 01.01.2002 Земельним кодексом України від 25.10.2001 фізичні особи були виключені із суб`єктів, які можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування.

Так, згідно зістаттею 92 Земельного кодексу України 2001 рокуправо постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Перелік суб`єктів, які набувають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, який визначено частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України 2001 року постійно розширюється і зазнає змін, не містить фізичних осіб щодо прав постійного користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Пунктом 6розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України 2001 року у редакції, яка діяла з 01.01.2002 до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

ПротеКонституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005визнав таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним) положення пункту 6розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України 2001 року щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, користувачі земельних ділянок, право яких посвідчене державним актом на право постійного користування землею, не можуть бути позбавлені права користування і не зобов`язані переоформити його на право власності чи укласти договір оренди земельної ділянки.

На правовідносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції та статтею 41Конституції України. Ці норми не лише гарантують право постійного користування землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції та як речове право, захищенестаттею 41 Конституції України), а й обмежують у можливості припинити відповідне право.

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у постійне користування були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка дозволяла б припинити право громадянина України постійного користування земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до частини другоїстатті 407 ЦК Українита частини другоїстатті 102 Земельного кодексу Україниправо користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може передаватися у порядку спадкування.

При цьому згідно із частиною другоюстатті 395 ЦК Українизаконом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ізстаттею 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки,що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права;2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608 ЦК України(стаття 1219 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут) (стаття 1225 ЦK України).

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено устатті 1219 ЦК Україниспадкоємець стає учасником правовідношення з постійного користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 рокуу справі № 368/54/17, яка конкретизована постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц.

Так, відповідно до пункту 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, в якому викладено висновки щодо застосування норм права, статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а такожстаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 рокуне передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта)земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Отже, належне ОСОБА_4 право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,55 га, розташованою на території Білківської сільської ради (на даний час територія Тростянецької об`єднаної територіальної громади Сумської області), наданою для ведення особистого підсобного господарства, на підставі рішення рішення Білківської сільської Ради народних депутатів від 07.07.1994 року, як майнове право, увійшло до складу спадщини після його смерті та може успадковуватися на загальних підставах.

Відповідно доположень ст.1223ЦК Україниправо наспадкування маютьособи,визначені узаповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Враховуючи установлені судом обставини, а також вимоги вищевикладеного чинного законодавства позивачка, як спадкоємиця за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 , має право на спадкування права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,55 га, розташованою на території Білківської сільської ради (на даний час територія Тростянецької об`єднаної територіальної громади Сумської області), для ведення особистого підсобного господарства, яке належало ОСОБА_4 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії СМ №000007 від 09.06.1995 року.

Доводи представника відповідача про те, що право користування земельною ділянкою у ОСОБА_4 виникло на підставі державного акта, а не на підставі договору про право користування земельною ділянкою із власником землі та відповідне посилання на судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду у спорах з приводу права постійного користування земельною ділянкою не спростовують правильність висновків суду про те, що право постійного користування земельною ділянкою входить до складу спадщини та може успадковуватися на загальних підставах, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 по справі № 179/1043/16-ц, відступила від попередніх висновків Верховного Суду України та Верховного Суду, для забезпечення єдності судової практики щодо спадкування права постійного користування земельною ділянкою. Зокрема у п. 50.4. вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено відступити шляхом конкретизації від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №368/54/17, у частині відступу від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц і від 23 листопада 2016 року у справі №657/731/14-ц про те, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

Отже,позов єобґрунтованим тапідлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до Тростянецької міської ради Сумської області про визнання у порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування земельною ділянкою із цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства площею 1,55 га, що розташована на території Тростянецької об`єднаної територіальної громади Сумської області, та належало спадкодавцеві на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії СМ № 000007 від 09.06.1995 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №5.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Тростянецька міська рада Сумської області, адреса місцезнаходження: вул.Миру, 6, м.Тростянець, Сумська область, 42600, ЄДРПОУ 24006361.

Повне рішення суду складено 07.09.2022.

Суддя О. О. Огієнко