Постанова

від 04.09.2022 по справі 545/1116/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1116/20 Номер провадження 22-ц/814/788/22Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддівсудової палатиз розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Одринська Т.В., Триголова В.М.

при секретарі Коротун І.В.

учасники справи:

представник позивача ОСОБА_1

переглянув у судовому засіданнів м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішенняПолтавського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2021 року, ухвалене суддею Потетій А.Г., повний текст рішення складено дата не вказана

у справі за позовом Першого заступникакерівника Полтавськоїмісцевої прокуратуриПолтавської областів інтересахДержави доГоловного управлінняДержгеокадастру уПолтавській області, ОСОБА_3 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору:Регіональний офісводних ресурсівв Полтавськійобласті,Ковалівська сільськарада Полтавськогорайону Полтавськоїобласті,про визнаннянезаконним таскасування наказу,припинення праваприватної власності,повернення земельноїділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У травні2020року Перший заступник прокурора Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Регіональний офіс водних ресурсів в Полтавській області, Ковалівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства в Полтавській області від 30.05.2017 №5126-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва», припинення права приватної власності (запис про державну реєстрацію внесено 02.06.2017 за №20807428) за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, зобов`язання ОСОБА_3 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Позовна заява мотивована тим, що за результатами проведення досудового розслідування кримінального провадження №42017171010000088, внесеного 18.05.2017 р. до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, встановлено, що на території Ковалівської сільскої ради Полтавського району за межами населеного пункту у приватну власність передані земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва. Однак, встановлено, що ці земельні ділянки розташовані в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, а тому не можуть передаватися до приватної власності, використовуватися для садівництва, городництва та будівництва. Так, 30.05.2017 Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області прийнято наказ №5126-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва». Згідно інформації (№203732989 від 11.03.2020) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.06.2017 внесено запис №20807428 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна №1269284853101, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 площею 0,10 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту за ОСОБА_3 . В ході досудового розслідування витребувано інформацію з питань законності надання земельних ділянок у приватну власність у Полтавського обласного управління водних ресурсів (№01-2/583 від 13.05.2017; №01-2/1084 від 29.09.2017) та Полтавського регіонального управління водних ресурсів №06-28/323 від 11.04.2017 року. В інформаціях вказується на те, що проекти землеустрою по вказаним земельним ділянкам на розгляд та погодження, як це передбачено розділом 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України до Полтавського обласного управління водних ресурсів чи інших органів водного господарства, не подавалися. Також, Полтавське обласне управління водних ресурсів зазначає, що усі земельні ділянки, розміщені за межами території мікрорайону селища Лісок міста Полтави, знаходяться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, а деякі з цих ділянок можливо повністю або частково розташовані в межах прибережної захисної смуги розчищеної ділянки річки Коломак. У 2003 році відділом комплексного проектування Полтавського обласного виробничого управління водного господарства «Полтававодгосп» розроблено робочий проект «Визначення зон можливого затоплення водами річки Коломак в межах міста Полтава та Полтавського району», яким визначено, що територія в районі селища Лісок міста Полтави, на якій розташовані земельні ділянки можуть бути затоплені або підтоплені повеневими водами річки Коломак 1, 5, 10, 25 і 50 процентної забезпеченості по водності. Тобто, земельні ділянки знаходяться в зоні ризику - територія, на якій господарська діяльність пов`язана з можливою небезпекою затоплення та спричинення ним негативних явищ. 12.09.2017 р. до Ковалівської сільської ради направлено запит щодо надання інформації, у межах якої адміністративно-територіальної одиниці перебувають вказані земельні ділянки, їх цільове призначення, початкові картографічні дані вказаного масиву, чи знаходяться земельні ділянки на території де архівними картами передбачено розміщення лук, чи перебувають вказані земельні ділянки у межах водоохоронних зон, чи знаходяться дані земельні ділянки у заплаві річки ОСОБА_4 . У відповіді Ковалівської сільської ради №868 від 21.09.2017 р. зазначено, що згідно матеріалів «Перерозподіл земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Ковалівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області (радгосп-технікум імені Макаренка)» від 1992 року (картографічних матеріалів) зазначені земельні ділянки відносяться до заболочених сіножатей та знаходяться місцями болота (землі водного фонду). Відповідно до документації, підготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області (далі - РОВР) «Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р. Коломак по матеріалам «Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області», земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 знаходиться між розрахунковими створами АДРЕСА_1 і №8 в правобережній заплаві річки ОСОБА_4 . Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей. За результатами виконаних робіт встановлено, що затоплення вказаної земельної ділянки спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50% забезпеченості (аркуш 01037488-219-158 ТГ1 документації). Рівні води певної забезпеченості визначені РОВР у відповідності до п.4.27 «СНиП 2.01.14-83» від 01.07.1984 в залежності від гідравлічних та морфологічних властивостей русла річки. Наведені факти свідчать, що вказана земельна ділянка топиться в середньому раз в 2-4 роки (50% та 25% забезпеченості відповідно). 14.12.2018 року призначено судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, за результатами проведення яких 04.09.2019 р. складено висновок №29639/18-41/241038-24272/19-41, яким підтверджено розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 в заплаві річки Коломак. Також, експертизами встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 не відповідає за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату державної реєстрації земельної ділянки. За змістом норм матеріального права у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, земельна ділянка у заплаві річки ОСОБА_4 не могла передаватися у власність громадянину, оскільки є землями водного фонду України. Надання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для індивідуального садівництва, яка знаходиться у заплаві річки ОСОБА_4 , суперечить нормам ст. 80 ВК України. У даному випадку, з огляд на характер спірних відносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право власності ОСОБА_3 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог ВК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності. Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянка перебуває у межах заплави річки ОСОБА_4 , а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що становить відповідачів добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обгрунтований сумнів. У постанові Велика Палата Верховного Суду України від 28.11.2018 року у справі №504/2864/13-ц звертає увагу на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 року у справі №469/1203/15-ц). У спірних правовідносинах вимоги ст.ст. 116,118,121 ЗК України при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 порушені саме ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яке реалізувало повноваження розпорядника землі, тому захист інтересів держави у суді, який полягає у скасуванні оспорюваного наказу та повернення земельної ділянки, не узгоджується з інтересами зазначеного органу, тому саме ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є відповідачем за основною вимогою про визнання недійсним наказу №5126-СГ від 30.05.2017 р., у зв`язку з чим не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача. Крім того, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, його посадові особи не вправі самостійно скасувати спірний наказ, оскільки на його підставі за відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано право власності, що суперечитиме вимогам ч. 1 ст. 154 ЗК України. У зв`язку із зазначеним, представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором як самостійним позивачем. Вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, припинення права власності, повернення земельної ділянки мають однаковий спосіб захисту права, передбачений п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України, мають ті самі підстави виникнення, обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, підтверджуються тими самими доказами, тому мають розглядатися разом у нерозривному зв`язку. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. «а» п.2 ч.6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа МЮ України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення держааного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). У зв`язку з цим прокурор з метою поновлення порушених інтересів держави, ефективним способом захисту визначив звернення з позовною вимогою про припинення права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку. Спори що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі ст. 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2021 року позовні вимоги Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Держави задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва» за №5126-СГ від 30.05.2017 року.

Скасовано запис № 20807428 від 02.06.2017 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту та припинено право приватної власності на неї.

Зобов`язано ОСОБА_3 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Стягнуто зГоловного управлінняДержгеокадастру уПолтавській областіна користьПрокуратури Полтавськоїобласті сплаченийсудовий збірза поданняпозову урозмірі 6306,00грн.

Рішення судупершої інстанціїмотивоване тим,що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання вказаної земельної ділянки для ведення садівництва №5126-СГ від 30.05.2017 року суперечить приписам статті 80 Водного кодексу України, є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави. Відповідач ОСОБА_3 не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мав би знати про те, що ділянка має ознаки земель водного фонду, а зобов`язання ОСОБА_3 повернути земельну ділянку у власність держави не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого Протоколу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. У даній справі предметом спору є рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів публічно-правових відносин, які порушують або можуть порушити права, свободи та інтереси інших суб`єктів, що є ознакою публічно-правового спору. Вимоги прокурора про визнання незаконнним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Полтавській області підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому провадження у справі в цій частині необхідно закрити, проте, судом першої інстанції даний факт був проігнорований. Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на листи Полтавського обласного управління водних ресурсів №01-2/583 від 13.05.2017 р. та №01-2/1084 від 29.09.2017 р. та лист Полтавського регіонального управління водних ресурсів №06-28/323 від 11.04.2017 р., зазначивши, що деякі із ділянок можливо повністю або частково розташовані в межах прибережної захисної смуги розчищеної ділянки річки Коломак, проте, інформація, яка міститься у цих листах, є суб`єктивною думкою їх авторів. У рішенні суд послався на висновок експертів, складений за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 04.09.2019 року, яка була проведена в рамках кримінального провадження, яке триває до цього часу, жодної підозри нікому не оголошено та не вручено, а тому неправомірність чи незаконність розпорядження земельними ділянками не доведено, збитки відсутні. Суд чомусь ставить у вину відповідачу та його представнику те, що ними не було заявлено клопотання про проведення судової експертизи у цивільній справі. Судом першої інстанції не досліджено висновок експертів щодо неналежності чи допустимості цього доказу, не надано йому оцінку. На сторінці 33 висновку експертів зазначено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3 , розташована поза межами земель водного фонду України. Також зазначає, що експертиза була проведена на підставі геодезичних даних (технічної документації та карт) 1981-1993 років, які не відповідають дійсності. Поза увагою суду залишився факт, прихований прокуратурою, про те, що у 1993 році на місці розташування земельних ділянок працював земснаряд, яким проводилися роботи з видобутку річкового піску під час будівництва траси Київ-Харків, було намито тисячі кубів піску, у результаті чого було суттєво углиблено річку та змінено саме її русло. При наданні остаточних висновків експерти послалися на викривлені вихідні дані, що були надані прокуратурою, про що зазначено на сторінках 24-25 висновку експертизи, безпосередньо на місце розташування земельних ділянок експерти не виїжджали, з матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою водозахисної смуги річки Коломак взагалі відсутній. Зазначає, що відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон відносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель, проте, на момент надання дозволу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на розроблення документації із землеустрою від 30.11.2016 р. і по сьогоднішній день, відомості, які вказують про обмеження використання спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відсутні, шо залишилося поза увагою суду. Судом першої інстанції не досліджувалося, чи була узгоджена технічна документація із Мінприроди, Держводагенством та територіальними органами Держземагенства, не було враховано, що ці обмеження у використанні земель не були внесені до Державного земельного кадастру. Суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги ст. 88 Водного кодексу України та ст. 60 Земельного кодексу України, які чітко регламентують, що межі прибережних захисних смуг всіх без виключення водних об`єктів мають встановлюватися за окремими проектами землеустрою, що розробляються в порядку, передбаченому законом. Зазначає, що відбулася підміна спеціалістів-розробників документації із землеустрою, на яких Законом покладається здійснення землевпорядних робіт щодо розроблення проектів землеустрою. Висновок експертизи викликає сумніви щодо його об`єктивності, тому є сумніви у його допустимості та законності як доказу у справі. ГУ Держгеокадастру у Полтавській області обгрунтовано стверджує про те, що при видачі наказу йому нічого не було відомо про існування водоохоронної зони і таке його твердження не було спростовано належними та допустимими доказами, інформація про нібито існуючу охоронну зону належним чином не була доведена до відома зацікавлених осіб, оскільки відомості про неї не було внесено до Державного земельного кадастру, як того вимагає чинне законодавство, що не було враховано судом при ухваленні рішення. Вказує, що внаслідок невиконання державою своїх обов`язків по оприлюдненню прийнятих рішень і їх належній реєстрації, при розробці технічної документації на спірну земельну ділянку, яка була у подальшому виділена позивачу, інженер землевпорядник, що її виготовляв, не знав і не міг знати про нібито існування охоронної зони у місці розташування спірної земельної ділянки через не проведення державної реєстрації обмежень у її використанні, а матеріали «визначення зон можливого затоплення…» не є землевпорядною документацією по встановленню меж водоохоронних зон. Згідно даних Екологічного паспорта Полтавської області, затвердженого головою Полтавської ОДА 30.06.2020 року, підготовленого та погодженого Департаментом екології та природних ресурсів Полтавської ОДА, річка Коломак відноситься до малих річок. Прибережна захисна смуга, якої становить 25 метрів, щодо заплавів дослідження не проводилися, документація відсутня. Вказує, що земельна ділянка позивача сформована відповідно до норм Законів України з урахуванням розмірів прибережної захисно смуги річки Коломак, а експерти КНДІСЕ за результатами проведення експертиз дали висновок в частині розташування належної відповідачу земельної ділянки у заплавах річки Коломак, не маючи повноваження на такого роду дослідження, без належних документів та матеріалів. Крім цього, зазначає, що у висновку експертів від 04.09.2019 року на сторінці 33 вказано, що земельна ділянка, яка належить відповідачу, розташована поза межами земель водного фонду України, на сторінці 49 в п.2 цього висновку зазначено, що вона розташована у заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, чим і керувався суд при ухвалення рішення, взагалі не досліджуючи матеріали експертизи. Відповідно до відомостей публічно-кадастрової карти спірна земельна ділянка знаходиться на відстані понад 219 метрів від урізу води, що не суперечить вимогам чинного законодавства, та більш ніж у два рази перевищує передбачену законодавством максимально допустиму ширину прибережної захисної смуги 100 метрів для великих річок, водосховищ на них та озер, а для річки Коломак 25 метрів, що передбачено ст. 88 Водного кодексу України та ст. 60 Земельного кодексу України. Також посилається на те, що прокурором заявлена вимога про витребування земельної ділянки від кінцевого набувача у порядку віндикації, посилаючись на вимоги ст. 388 ЦК України, проте, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням права володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі №331/6927/16-ц п.62), тому така вимога не підлягає задоволенню у зв`язку з обранням прокурором неефективного способу захисту, оскільки не підлягають задоволенню вимоги прокурора про витребування з володіння відповідача як добросовісного набувача, зважаючи на посилання прокурара на ст. 388 ЦК України, земельної ділянки і передання її у власність Держави в особі ГУ Держгеокадастр у Полтавській області, оскільки прокурором заявлено не негаторний, а віндикаційний позов. Зважаючи на те, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку необхідно розглядати як негаторний позов про повернення земельної ділянки, що відповідає правовим висновкам, викладеним у відповідних постановах Великої Палати Верховного Суду.

У відзиві на апеляційну скаргу Полтавська окружна прокуратура Полтавської області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанцї без змін.

У судове засідання апеляційного суду не з"явилися відповідачі. Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області 02.09.2022 року подало заяву про розгляд справи у його відсутність. Відповідач ОСОБА_3 02.09.2022 року подав заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв"язку з перебуванням у зоні бойових дій та неможливістю бути присутнім у судовому засіданні, проте, колегія суддів не вбачає поважних підстав для відкладення справи розглядом, виходячи з того, що дана справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду з лютого 2022 року, 5 разів призначалася до розгляду, у судовому засіданні 28.03.2022 року відповідач ОСОБА_3 був присутнім, судові засідання 25.07.2022 року,17.08.2022 року були відкладені за заявами відповідача ОСОБА_3 , у яких останній посилався на перебування за межамт Полтавської області (зона проведення бойових дій) та не може бути присутнім у судових засіданнях, однак, відповідних доказів про перебування у зоні бойових дій відповідачем суду не надано, відповідач не позбавлений можливості направити до суду свого представника для участі у справі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанціїобставин вбачається, що 30.05.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області прийнято наказ №5126-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва» (т.1 а.с. 11).

Згідно інформації (№203732989 від 11.03.2020 р.) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.06.2017 року внесено запис №20807428 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна №1269284853101, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 площею 0,10 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту за ОСОБА_3 (т.1 а.с. 12).

В ході досудового розслідування витребувано інформацію з питань законності надання земельних ділянок у приватну власність у Полтавського обласного управління водних ресурсів (№01-2/583 від 13.05.2017; №01-2/1084 від 29.09.2017) та Полтавського регіонального управління водних ресурсів №06-28/323 від 11.04.2017 року (т.1 а.с. 14-25).

В інформаціях вказується на те, що проекти землеустрою по вказаним земельним ділянкам на розгляд та погодження, як це передбачено розділом 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України до Полтавського обласного управління водних ресурсів чи інших органів водного господарства, не подавалися.

Також, Полтавське обласне управління водних ресурсів зазначає, що усі земельні ділянки розміщені за межами території мікрорайону селища Лісок міста Полтави, знаходяться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, а деякі з цих ділянок можливо повністю або частково розташовані в межах прибережної захисної смуги розчищеної ділянки річки Коломак.

У 2003 році відділом комплексного проектування Полтавського обласного виробничого управління водного господарства «Полтававодгосп» розроблено робочий проект «Визначення зон можливого затоплення водами річки Коломак в межах міста Полтава та Полтавського району», яким визначено, що територія в районі селища Лісок міста Полтави, на якій розташовані земельні ділянки можуть бути затоплені або підтоплені повеневими водами річки Коломак 1, 5, 10, 25 і 50 процентної забезпеченості по водності. Тобто, земельні ділянки знаходяться в зоні ризику - територія, на якій господарська діяльність пов`язана з можливою небезпекою затоплення та спричинення ним негативних явищ.

12.09.2017 до Ковалівської сільської ради направлено запит щодо надання інформації у межах якої адміністративно-територіальної одиниці перебувають вказані земельні ділянки, їх цільове призначення, початкові картографічні дані вказаного масиву, чи знаходяться земельні ділянки на території де архівними картами передбачено розміщення лук, чи перебувають вказані земельні ділянки у межах водоохоронних зон, чи знаходяться дані земельні ділянки у заплаві річки Коломак (т.1 а.с. 32).

У відповіді Ковалівської сільської ради №868 від 21.09.2017 зазначено, що згідно матеріалів «Перерозподіл земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Ковалівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області (радгосп-технікум імені Макаренка)» від 1992 року (картографічних матеріалів) зазначені земельні ділянки відносяться до заболочених сіножатей та знаходяться місцями болота (землі водного фонду) (т.1 а.с. 33).

Відповідно до документації, підготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області (далі - РОВР) «Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р. Коломак по матеріалам «Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області», земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 знаходиться між розрахунковими створами №7 і №8 в правобережній заплаві річки Коломак. Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей (т.1 а.с.38-39).

За результатами виконаних робіт встановлено, що затоплення вказаної земельної ділянки спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50% забезпеченості (аркуш 01037488-219-158 ТГ1 документації).

Рівні води певної забезпеченості визначені РОВР у відповідності до п.4.27 «СНиП 2.01.14-83» від 01.07.1984 в залежності від гідравлічних та морфологічних властивостей русла річки (т.1 а.с. 41-42).

Наведені факти свідчать, що вказана земельна ділянка топиться в середньому раз в 2-4 роки (50% та 25% забезпеченості відповідно).

14.12.2018 року призначено судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, за результатами проведення яких 04.09.2019року складено висновок №29639/18-41/241038-24272/19-41, яким підтверджено розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 в заплаві річки Коломак (т.1 а.с. 48-74).

Також, експертизами встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 не відповідає за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату державної реєстрації земельної ділянки.

Крім того, з наданих прокурором копій «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року вбачається, що у вказаній документації, в т.ч. в «Книга 2. Графические материалы» міститься план землекористування колгоспу «імені Макаренка» (т.1 а.с. 88-90).

Вивченням вказаного плану встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 знаходиться в водоохоронній зоні річки Коломак.

Документація «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року затверджена рішенням Полтавської районної ради народних депутатів №338 від 31.07.1981 року «Про затвердження технічної документації становлення водоохоронних зон та прибережних смуг малих річок і водойм».

У пункті 3 рішення зазначено, що виконкоми сільських Рад народних депутатів доводять до відому населення і всіх зацікавлених організацій свої рішення про межі водоохоронних зон та прибережних смуг, а також про водоохоронний режим, який діє на території цих зон і смуг.

Частиною 2 статті 59 ЗК України передбачено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Згідно з пунктом 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486, розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Наявність документації «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року, затвердженої рішенням Полтавської районної ради народних депутатів №338 від 31.07.1981 року «Про затвердження технічної документації становлення водоохоронних зон та прибережних смуг малих річок і водойм», підтверджує розташування спірної земельної ділянки в межах водоохоронної зони.

Доказами розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 в заплавних землях, підтверджується висновком експертів Київського науково дослідного інституту судових експертиз за № 29639/18-41/241038 -24272/19-41 від 04.09.2019 року, відповідно до якого земельна ділянка, яка є предметом спору у даній справі, розташована в заплаві річки Коломак та документами «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року, затвердженої рішенням Полтавської районної ради народних депутатів №338 від 31.07.1981 року «Про затвердження технічної документації становлення водоохоронних зон та прибережних смуг малих річок і водойм». Надання вказаної земельної ділянки для ведення садівництва та особистого селянського господарства, суперечить приписам статті 80 Водного кодексу України.

Висновок експерта за № 29639/18-41/241038 -24272/19-41 від 04.09.2019 року відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства та Закону України «Про судову експертизу».

Крім того, відповідно до листа Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за №868 від 21 вересня 2017 року, згідно матеріалів «Перерозподіл земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Ковалівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області (радгосп технікум ім. Макаренка) від 1992 року (картографічних матеріалів) земельні ділянки, до яких входить земельна ділянка, виділена ОСОБА_3 , відноситься до заболочених сіножатей та знаходяться місцями болота (землі водного фонду) (т.1 а.с. 33).

Згідно листа Полтавського обласного управління водних ресурсів від 29.09.2017 року № 01-2/1084, проекти землеустрою, щодо відведення чи надання у користування юридичним чи фізичним особам земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064, на розгляд та погодження, як це передбачено розділом 3 статті 186-1 Земельного кодексу України, до Полтавського облводресурсів чи інших органів водного господарства, не подавалися. Усі 26 земельних ділянки, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064, розміщені в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак (т.1 а.с. 22-25).

Суд першої інстанції виходив з того, що посилання представника відповідача на правомірність дій ГУ Держгеокадастру у Полтавській області при вирішенні питання про виділ гр. ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, оскільки був відсутній проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги, що в свою чергу виключає можливість обізнаності щодо розташування спірної земельної ділянки в заплавних зонах, то ці посилання спростовуються наданими прокурором доказами, а саме документами «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року, затвердженої рішенням Полтавської районної ради народних депутатів №338 від 31.07.1981 року «Про затвердження технічної документації становлення водоохоронних зон та прибережних смуг малих річок і водойм». Крім того, фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги законодавчо визначені нормами Земельного та Водного кодексів України, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу у розмірі й межах, встановлених законодавством.

Апеляційний суд у складі колегії суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства в Полтавській області від 30.05.2017 року №5126-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва», припинення права приватної власності (запис про державну реєстрацію внесено 02.06.2017 року за №20807428) за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, зобов`язання ОСОБА_3 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Згідно п.7ч.1ст.80Водного кодексуУкраїни з метою охорони водності малих річок забороняється: надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва;

Згідно ч.1,2,3,5-7 ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч.1,2 ст. 87 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

Згідно ч. 1 ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Згідно ст.61 Земельногокодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Відповідно до частин перших статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У справі, що переглядається, перший заступник прокурора Полтавської області посилався на те, що спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_3 , розташована у межах заплави та водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України та відповідно до статті 84ЗК України і статті 80ВК України не може передаватись у приватну власність.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року в справі № 707/2357/17 (провадження № 61-5391св21) з посиланням на пункти 51, 52, 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) зроблено висновок, що «заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 с18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України). Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексуУкраїни треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші). Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції інстанції встановив, що земельна ділянка, яка відведена у приватну власність ОСОБА_3 на підставі оспорюваного рішення, входить до складу водоохоронної зони, оскільки розташована у заплаві річки Коломак.

За таких обставин, належним способом захисту прав є вимога про зобов`язання відповідачів повернути земельну ділянку у власність територіальної громади.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 20.07.2022 року у справі №545/1692/19, яка є аналогічною з даною справою.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що у даній справі предметом спору є рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів публічно-правових відносин, які порушують або можуть порушити права, свободи та інтереси інших суб`єктів, що є ознакою публічно-правового спору, тому вимоги прокурора про визнання незаконнним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Полтавській області підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, а провадження у справі в цій частині необхідно закрити, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки у даному випадки відсутня ознака публічно-правового спору, а заявлені вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги про те, що задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на листи Полтавського обласного управління водних ресурсів №01-2/583 від 13.05.2017 р. та №01-2/1084 від 29.09.2017 р. та лист Полтавського регіонального управління водних ресурсів №06-28/323 від 11.04.2017 р., зазначивши, що деякі із ділянок можливо повністю або частково розташовані в межах прибережної захисної смуги розчищеної ділянки річки Коломак, проте, інформація, яка міститься у цих листах, є суб`єктивною думкою їх авторів, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки вказані листи надійшли від вказаних юридичних осіб та є належними та допустимими доказами у справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що у рішенні суд послався на висновок експертів, складений за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 04.09.2019 року, яка була проведена в рамках кримінального провадження, яке триває до цього часу, жодної підозри нікому не оголошено та не вручено, а тому неправомірність чи незаконність розпорядження земельними ділянками не доведено, збитки відсутні, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2022 року у справі № 161/6509/20 (провадження № 61-4138св21) вказано, що «суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про допустимість висновку експертизи як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений». Згідно з частинами першою-третьою статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається із мотивувальної частини рішення, суд першої інстанції оцінив зазначений висновок експертизи у сукупності із іншими доказами. Експерти повідомлені про кримінальну відповідальність відповідно до статті 384КК України за надання завідомо неправдивого висновку.

Доводи апеляційної скарги про те, що поза увагою суду залишився факт, прихований прокуратурою, про те, що у 1993 році на місці розташування земельних ділянок працював земснаряд, яким проводилися роботи з видобутку річкового піску під час будівництва траси Київ-Харків, було намито тисячі кубів піску, у результаті чого було суттєво углиблено річку та змінено саме її русло. При наданні остаточних висновків експерти послалися на викривлені вихідні дані, що були надані прокуратурою, про що зазначено на сторінках 24-25 висновку експертизи, безпосередньо на місце розташування земельних ділянок експерти не виїжджали, з матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою водозахисної смуги річки Коломак взагалі відсутній, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки грунтуються на припущеннях.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу, оскільки були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 1,3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

По справі вбачається, що позивачем сплачено судовий збір при пред`явлені позову у розмірі 6306,00грн.У разі задоволення судом однієї із трьох заявлених позовних вимог, з Головного управлінняДержгеокадастру уПолтавській областіна користьПрокуратури Полтавськоїобласті підлягає стягненнюсудовий збір урозмірі 2102грн. Відповідач ОСОБА_3 звільнений відсплати судовогозбору напідставіп.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як учасник бойових дій.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. 4, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного судуПолтавської областівід 16грудня 2021року в частині: - визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва» за №5126-СГ від 30.05.2017 року; - скасування запису № 20807428 від 02.06.2017 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту та припинено право приватної власності на неї; - стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь Прокуратури Полтавської області сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 6 306,00 грн. - скасувати і ухвалити нове рішення в цій частині вимог.

У задоволенні позову Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Регіональний офіс водних ресурсів в Полтавській області, Ковалівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, відмовити.

Рішення суду першої інстанції в частині зобов`язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь Прокуратури Полтавської області судовий збір за подання позову у розмірі 2102 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 вересня 2022 року.

СУДДІ: А. І. Дорош Т. В. Одринська В. М. Триголов