Рішення

від 06.09.2022 по справі 905/2408/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.09.2022 Справа №905/2408/21

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, код 40075815, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро, код 40081237,

до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Запоріжжя, код 00191158,

про стягнення 67 035,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення штрафу в сумі 67 035,00 грн та витрат зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем найменування та адреси одержувача вантажу за залізничною накладною № 50054139 (залізничний вагон № 68147529).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/2408/21 за позовом Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення штрафу в сумі 67 035,00грн. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті справи.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи. Позивачем та відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 04.01.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

20.01.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що ним у залізничній накладній була вказана адреса: "03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, б. 7,А. оф.3-08". У момент заповнення накладної адреса вантажоодержувача відповідала зазначеному вантажоодержувачу. Також зазначає, що для перевезення вантажу в залізничній накладній вказується адреса стосовно залізничного сполучення, тобто фактичне розташування вантажоодержувача не має ніякого відношення до поштової адреси підприємства, як юридичної особи, адже воно може бути зареєстроване будь-де і мати іншу від місця розміщення адресу. В даному випадку для перевезення вантажу важливою є станція призначення, а саме вона і була вказана в перевізному документі без помилок. Отже, позивач не поніс ніякі збитки. Крім того, стверджує, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність вказаних відомостей. Однак, позивач прийняв спірний вагон без зауважень до оформлення накладної, не скориставшись своїм правом перевірити достовірність відомостей, які були вказані у накладній № 50054139. Додатково відповідач зазначає, що м. Маріуполь (місце знаходження та реєстрації відповідача) є населеним пунктом, в якому проводилась антитерористична операція. Вказана обставина значно ускладнила ведення господарської діяльності підприємства відповідача. Зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності на території АТО та операції об`єднаних сил (знаходження в безпосередній близькості від лінії зіткнення), дебіторська заборгованість підприємств-контрагентів перед ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на кінець І кварталу 2019 року склала 38 480 060 тис. грн, що негативним чином впливає на можливість достатньої мірою забезпечити виробничий процес, викликає падіння обсягів виробництва та показників прибутку. Вказані виняткові обставини, як стверджує відповідач, дуже суттєво вплинули на фінансовий стан підприємства. Так, вказує, що у І кварталі 2019 року ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" отримало збитки у розмірі 1 667 378 тис. грн, на підтвердження чого надає копію звіту про фінансові результати ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" за І квартал 2019 року.

Того ж дня до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, в якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до 1 провізної плати. В обґрунтування клопотання посилається на ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та вказує на відсутність доказів негативних наслідків від неправильного зазначення адреси вантажоодержувача у перевізному документі та на те, що зазначене правопорушення не могло створювати небезпеку на залізничному транспорті.

11.02.2022 до суду надійшли заперечення відповідача, в яких останній просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а у випадку якщо суд прийде до висновку, що заявлений штраф підлягає стягненню, зменшити суму штрафу до однієї провізної плати. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що ним у графі 10 накладної була вказана станція призначення - станція Кайдацька Придніпровської залізниці. Саме на цю станцію прибув вантаж і на цій станції був складений акт загальної форми №939 від 20.08.2021 про відсутність вказаного у накладній вантажоодержувача, а тому, на думку відповідача, позивач не поніс ніяких збитків. Також зазначає, що позивач прийняв спірний вагон без зауважень до оформлення накладної, не скориставшись своїм правом перевірити достовірність відомостей, які були вказані у накладній №50054139. Крім того, вказує, що суд має право задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 1 провізної плати, оскільки допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин та не могло створювати небезпеку на залізничному транспорті.

У вказаних запереченнях відповідач також зазначає, що 02.02.2022 ним отримано відповідь позивача на відзив, на підтвердження чого надає копію першої сторінки цього документу. Враховуючи дистанційний режим роботи та вихідні дні, просить визнати причини пропуску строку подачі заперечень поважними та поновити строк на їх подачу.

Суд звертає увагу, що на адресу суду відповідь на відзив від позивача не надходила, у зв`язку з чим суд вважає за можливе прийняти заперечення відповідача як додаткові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та дотримано обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з цим, суд зазначає, що 24.02.2022 була розпочата військова агресія Російської Федерації проти України та почались обстріли м. Харкова.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан. На даний час Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/22 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Також продовжуються обстріли міста Харкова та Харківської області.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Господарський суд Донецької області продовжує свою роботу.

Враховуючи викладені обставини, справу не було вирішено судом своєчасно у встановлений ст. 248 ГПК України строк.

Суд враховує, що учасники справи належним чином та достеменно обізнані про знаходження на вирішенні суду даного спору.

01.08.2022 до суду через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи №905/2408/21 до закінчення строку, на який було введено воєнний стан та до деокупації м. Маріуполя. В обґрунтування заявленого клопотання зазначає про введення на території України воєнного стану та внесення міста Маріуполь до територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації. Зазначає, що документи, необхідні для підтвердження позиції відповідача, знаходяться за місцезнаходженням підприємства, доступ до якого на даний час неможливий, оскільки м. Маріуполь перебуває в тимчасовій окупації. Також на даний час втрачений доступ до інформації, яка зберігалась в електронному вигляді. Суттєва кількість працівників підприємства не мали та досі не мають доступу до офісних приміщень та будь-яких засобів комунікації, зв`язок з ними втрачений. А тому у відповідача відсутня можливість скористатись своїм правом щодо надання доказів у справі. Вважає, що процесуальна невизначеність стану учасників справи може призвести до ухвалення рішення з порушенням процесуальних норм, а тому керуючись принципами збереження життя та здоров`я людини як вищих соціальних цінностей, забезпеченням доступу сторін та учасників до правосуддя, рівності сторін у процесі, запровадження воєнного стану, зважаючи на те, що відповідач позбавлений права надати свої доводи та заперечення, вважає, що наявні підстави для відкладення розгляду справи № 905/2408/21 до закінчення строку, на який було введено воєнний стан та до деокупації м. Маріуполя.

03.08.2022 на електронну адресу суду надійшла заява позивача, в якій останній просить суд розглянути справу за наявними матеріалами та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також в заяві вказує, що підтримує в повному обсязі заявлені позовні вимоги, свої заперечення щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу викладено у відповіді на відзив від 31.01.2022 року.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд зазначає, що відповідач ще до введення на території України воєнного стану та до початку військової агресій Російської Федерації проти України скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та доказів у справі. 30-денний строк на вчинення процесуальних дій у даній справі сплив 27.01.2022. Про бажання надати додаткові докази відповідачем в заявах по суті справи не зазначалось, а тому суд вважає, що у відповідача був наявний та достатній строк для подання доказів в обґрунтування своєї позиції, а посилання відповідача на відсутність у нього можливості скористатись своїм правом щодо надання своїх доводів, заперечень та доказів у справі є необґрунтованим.

Крім того, суд зазначає, що за змістом ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Згідно з ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідач реалізував своє процесуальне право на захист, подавши до суду відзив на позов, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та заперечення, з метою недопущення надмірного затягування судового процесу, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану та деокупації м. Маріуполя, у зв`язку з чим клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазичає, що як з заяви позивача від 02.08.2022, так і з заперечень відповідача, які надійшли до суду 11.02.2022, вбачається, що позивачем був отриманий відзив на позов та клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та 31.01.2022 надано відповідь на відзив з запереченнями щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Вказана відповідь отримана відповідачем та останнім надані свої заперечення, однак до суду відповідь позивача на відзив на позов не надходила.

Враховуючи викладене, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

16.08.2021 Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (відповідач) відправило із залізничною накладною №50054139 зі станції Сартана Донецької залізниці на станцію призначення - Кайдацька Придніпровської залізниці вагон № 68147529 з вантажем "Сталь листовая, не поименованная в алфавите. 10*2647*12000".

20.08.2021 по прибуттю вагону № 68147529 на станцію призначення - Кайдацька Придніпровської залізниці, було виявлено, що у накладній № 50054139 невірно зазначено вантажоодержувача та його адресу, фактично у накладній зазначено вантажоодержувача ООО "ЗСП" з місцезнаходженням: 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, б.7, А, оф. 3-08. Однак, одержувач з такою адресою на станції відсутній. Вагон було затримано до з`ясування вантажоодержувача, про що було складено акт загальної форми № 939 від 20.08.2021.

Станцією відправлення Сартана Донецької залізниці на підставі листа відправника ПрАТ "МК "Азовсталь" №04.03.01.03/146 від 31.08.2021 надана телеграма № 718 від 31.08.2021 на станцію Кайдацька, в якій зазначено вірним вважати отримувача ЧАО "Завод металлоконструкций Укрстальднепр" з юридичною адресою : 49019, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 54, ІПН 014128504028.

Залізницею були внесені відповідні зміни до перевізного документу та 31.08.2021 вантаж видано належному одержувачу, що засвідчено в графі 53 перевізного документу та доданою довіреністю на представника одержувача від 22.12.2020 за № 1.

Станцією Кайдацькою Придніпровської залізниці на підтвердження невірно зазначених назви, коду та адреси вантажоодержувача складено акт загальної форми № 1012 від 31.08.2021, з розрахунком штрафу згідно статі 118, 122 Статуту залізниць України розмір якого складає 67 035,00 грн.

Вказані обставини щодо неправильного зазначення відповідачем даних щодо найменування, коду та адреси одержувача вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача з даним позовом до суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Спірні правовідносини є господарськими та виникли при здійсненні залізницею перевезення.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 2, 5 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР від 04.07.1996 законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до статей 23, 24 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У додатку 3 до цих Правил надані пояснення щодо заповнення накладної, та визначено, що графа 4 накладної заповнюється у порядку, передбаченому для графи "Відправник". У графі 1 "Відправник" вказуються наступні відомості: відомості щодо відправника: найменування (прізвище, ім`я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти. Країна вказується у разі відправки вантажу з-за кордону (імпорт).

Пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, визначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Отже, саме на відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник. Як вбачається з накладної №50054139, правильність відомостей в ній підтверджено підписом прийомоздавальником - ОСОБА_1 , який скріплений "ЕЦП" 13.08.2021.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У постанові Верховного Суду України у справі №917/964/17 від 22.03.2018 зазначено, що при розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту в якій встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

У пункті 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855 встановлено, що акт загальної форми складається у випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Як вбачається з матеріалів справи, при прибутті вагону на станцію Кайдацька Придніпровської залізниці було встановлено факт неправильного зазначення найменування та адреси одержувача, а саме було виявлено, що відправником замість правильного вантажоодержувача: ПАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» з юридичною адресою 49019, Дніпропетровська область, м. Дніпро,вул. Ударників, буд.54, було зазначено: ООО "ЗСП" з місцезнадходженням: 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, б.7, А, оф. 3-08, код ЄДРПОУ 01412851 у зв`язку з чим вагон було затримано, про що складено акт загальної форми № 939 від 20.08.21.

У відзиві на позов відповідач фактично визнає, що ним невірно було зазначено отримувача вантажу та його адресу. Листом № 04.03.01.03/146 від 30.08.2021 на адресу начальника станції Сартана РФ «Донецька залізниця» відповідач просив внести зміни до відправлення 50054139, а саме щодо одержувача вантажу та його адреси.

Посилання відповідача на те, що на момент заповнення накладної адреса вантажоодержувача : 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, б.7, А, оф. 3-08, відповідала зазначеному ним вантажоодержувачу, а також на те, що фактичне розташування вантажоодержувача не має ніякого відношення до поштової адреси підприємства як юридичної особи суд не приймає, оскільки відповідачем не надано доказів того, що зазначена ним адреса відповідала адресі або фактичному місцезнаходженню дійсного вантажоодержувача.

Телеграмою від 31.08.2021 зі станції відправлення на станцію призначення надано відомості щодо вірної назви та адреси одержувача вантажу за накладною № 50054139.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР від 04.07.1996 обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Порядок і терміни складання актів, пред`явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Позивачем здійснено розрахунок суми штрафу наступним чином: 13 407,00 грн. х 5 = 67 035,00 грн., де 13 407,00 грн. - провізна плата по накладній №50054139 (графа 31 накладної); 5 - кількість провізних плат.

Перевіривши наданий розрахунок, суд встановив, що розмір штрафу є правомірним.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено доведеність факту порушення відповідачем вимог статті 122 Статуту залізниць України та нарахування у зв`язку з цим 67 035,00 грн. за невірне зазначення у накладній адреси вантажоодержувача.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, викладені в актах загальної форми, не повинні відповідно до законодавства повторно підтверджуватись будь-якими іншими актами, а тому зазначені в акті підстави його складання повинні оцінюватись судами без повторного доказування таких обставин.

Щодо доводів відповідача, наведених у відзиві в якості заперечень слід зазначити таке.

Порядок використання Автоматизованої системи з оформлення та обробки перевізних документів на перевезення вантажів залізничним транспортом України вантажовідправниками через мережу Інтернет (далі АС Клієнт УЗ) визначається Керівництвом користувача, яке знаходиться у вільному доступі на офіційному веб-сайті Укрзалізниці.

Зокрема, у п. 1.1. Керівництва користувача зазначено, що користувачі системи АС Клієнт УЗ - клієнти залізничного транспорту: вантажовідправники, вантажоодержувачі, та компанії, що виконують роботу з перевізними документами і потребують інструментарій для автоматизації документообігу.

Враховуючи вищевказане, вантажовідправник Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" є користувачем системи АС Клієнт.

Пунктом 5.1.2 Керівництва користувача встановлено, що в графі Одержувач вказується 4-х значний залізничний код, найменування та адреса одержувача. При введені коду дані підставляються з довідника, що створюється користувачем власноруч шляхом заповнення даних полів і додавання її в довідник.

Отже, дані стосовно найменування та адреси одержувача вносяться користувачем (відповідачем) власноруч шляхом заповнення даних полів і додавання їх в довідник.

Довідник графи вантажовідправник ведеться адміністратором, тобто залізницею, а графи одержувач - вантажовідправниками.

Крім того, залізнична накладна, яка є договором перевезення, містить у собі на першій сторінці (в самому низу) застереження (умову) такого змісту: Вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладній, відповідно до статей 24, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 .

Таким чином, як відсутність виникнення ризику відправлення вантажу на іншу адресу, аніж потрібна відправнику, так і відсутність неможливості здійснення залізничного перевезення в силу помилок в адресі не мають жодного значення для вирішення спору, оскільки штраф в порядку ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Верховним Судом у постанові № 914/2339/17 від 05.02.2019 зазначено, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача). Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.

На підставі вищевикладеного, критерії обґрунтованості будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача) визначаються спеціальним нормативним актом - Статутом залізниць України.

З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними доказами.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 1 провізної плати, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 551 ЦК України передбачено, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Здійснивши аналіз наведених норм, суд зазначає, що ані ЦК України, ані ГК України, які є законами України, не встановлена неможливість зменшення неустойки, розмір якої передбачений актами цивільного законодавства, зокрема Постановами Кабінету Міністрів України.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.

Встановлення розміру штрафу за невірно зазначену адресу вантажоодержувача Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством.

Статутом не врегульоване питання зменшення розміру штрафу на відміну від законів - Цивільного та Господарського кодексів України, які мають вищу юридичну силу порівняно із Статутом залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України.

Відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без врахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків (в тому числі і можливих), та їх співмірності з розміром штрафних санкцій, може призвести до ситуації коли за різні по характеру та наслідкам правопорушення судом може бути стягнений один і той самий розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.

Суд також відзначає, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При реалізації права на зменшення розміру неустойки судом враховуються певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість такого випадку. При цьому, саме на відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні належні та допустимі докази на підтвердження цього.

Суд також зауважує на тому, що позивач є також господарюючим суб`єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Підприємництвом, за положеннями ст.42 Господарського кодексу України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Так, відповідач послався на те, що м. Маріуполь було населеним пунктом, в якому проводилась антитерористична операція. Вказана обставина значно ускладнила ведення господарської діяльності підприємства відповідача, викликало падіння обсягів виробництва та показників прибутку. На підтвердження збитковості підприємства відповідач послався на звіт про фінансові результати ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" за І квартал 2019 року.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодного документу на підтвердження його фінансового стану на дату подачі відзиву, в тому числі не надано і звіту про фінансові результати за І квартал 2019 року. Одночасно суд зазначає, що показники звіту за 1 квартал 2019 року ніяким чином не можуть свідчити про фінансовий стан підприємства за 2021 рік, в якому було допущено порушення.

Суд вважає, що обставини, наведені відповідачем у відзиві на позов та додаткових поясненнях, не є виключними, за наявності яких заявлена позивачем сума штрафу підлягає зменшенню. Відповідачем допущене порушення, яке потягло за собою необхідність внесення виправлень у поданий ним документ та до затримки видачі вантажу вантажоодержувачу.

Суд приймає до уваги, що на дату постановлення даного рішення, відповідачем не наведено інших обставин, за наявності яких штраф міг бути зменшений судом.

Суд також звертає увагу на те, що в поданій заяві про відкладення вирішення справи до закінчення воєнного стану відповідачем зазначена адреса його місцезнаходження : 69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 89, кабінет 12, також відповідні відомості містяться в базах даних програми "Ліга:Закон", що свідчить про зміну відповідачем свого місця реєстрації.

Враховуючи викладене, суд не знайшов виключних підстав для зменшення штрафу.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, суд повідомляє, що у зв`язку із закінченням знаків поштової оплати (поштових марок) та проведенням відповідних процедур закупівлі, з 22 лютого 2022 року неможливе здійснення відправки вихідної кореспонденції.

Враховуючи викладене, з метою вручення сторонам рішення по справі, суд вважає можливим використати альтернативні способи вручення процесуальних документів учасникам справи, а саме шляхом направлення даного рішення на електронні адреси позивача (uz@uz.gov.ua та р.а-secretагу@dр.uz.gov.ua) та відповідача (pao@azovstal.com.ua та ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 89, кабінет 12, код 00191158) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ вул. Єжи Гендройця, б.5, код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.108, код 40081237) штраф у розмірі 67 035,00 грн. та витрати на сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.09.2022.

Суддя Т. О. Лобода