Рішення

від 05.09.2022 по справі 910/3380/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2022Справа № 910/3380/22Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін) господарську справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Дудкіна Павла Романовича

до Інституту фізики Національної Академії Наук України

про встановлення факту та стягнення 74 401,25 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Дудкін Павло Романович (Черненок Павло Романович) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту Фізики Національної Академії Наук України про визнання відсутності права отримувати плату за договором та стягнення 74 401, 25 грн. безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат та штрафних санкцій за договором № К-11/17 від 01.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

06.07.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на відсутність підстав для одностороннього розірвання договору. Також зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту про визнання відсутності права відповідача отримувати плату, фактично містить вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення, тому спір не підлягає розгляду господарським судом.

Позивач правом на подачу відповіді на відзив не скористався.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2018 між Інститутом фізики Національної академії наук України (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Черненок Павлом Романовичем (нове прізвище Дудкін) (Орендар) був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

За умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт кімнат, що знаходяться за адресою: 03028, м. Київ, проспект Науки, 46, частина нежитлових приміщень корпусу №3а (буд. літ. М) кімнати №6 та №7 загальною площею 73,6 кв.м., що перебуває на балансі Інституту, а орендар зобов`язався дотримуватися вимог установлених правил користування приміщенням та вносити плату за обслуговування приміщення у порядку та строки встановлені договором.

Позивачем заявлено вимогу про визнання відсутності права у відповідача отримувати плату за спірним договором.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи зміст вказаних норм, суд зазначає, що вимога про визнання відсутності права отримувати плату за договором не є способом захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), який передбачений положеннями Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.

Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).

У даному випадку, по суті вимога про визнання відсутності права отримувати плату за договором є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Встановлення судом такого факту може мати місце лише при розгляді іншого господарського спору.

Самостійна позовна вимога про визнання відсутності права отримувати плату за договором не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та наведенні норми, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання відсутності права отримувати плату за договором саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права.

Щодо вимоги позивача про стягнення безпідставно набутих коштів та нарахованих на них інфляційних втрат та штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що у зв`язку з не сплатою ним з квітня 2019 року передбачених договором платежів, то договір відповідно до п. 5.6 договору є припиненим з 01.07.2019.

Згідно умов п. 5.6 договору чинність цього договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку на який його було укладено;

- загибелі орендованого майна;

- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, а також у випадку порушення однією із сторін зобов`язань за цим договором у тому числі несплати платежів, передбачених цим до говором протягом трьох місяців, створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників орендодавця у випаду аварії та інше, навмисного або необережного погіршення стану орендованого майна або іншого майна орендодавця з вини орендаря;

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Всупереч вимог ст. 74 ГПК України позивачем не надано доказів припинення спірного договору.

Посилання позивача на те, що ним з квітня 2019 року не вчинялися дії з оплати передбачених договором платежів не тягне за собою факту припинення договору. Вказані дії можуть розцінюватися як істотні порушення умов договору та правові наслідки яких регулюються ст. 651 ЦК України.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі 910/34796/21, учасниками якої були ті ж самі сторони, було встановлено наявність боргу позивача перед відповідачем по земельному податку (за грудень 2019 року, березень, липень, вересень та листопад 2020 року) та по комунальним платежам (з лютого 2019 року по грудень 2020 року) за спірним договором. Тому посилання позивача на припинення договору необґрунтовані.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно одержаних коштів на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а також нараховані на цю суму інфляційні збитки та штрафні санкції відсутні.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині за недоведеністю та необґрунтованістю підстав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236-240, 250-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак