Рішення

від 30.08.2022 по справі 911/3713/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3713/21

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаремонтне підприємство "Урарп"

до державного підприємства "Дослідно-конструкторське бюро авіації загального призначення"

про стягнення заборгованості,

за участю представника:

позивача: Комліченка В.С. - адвоката (ордер, серії АР №1073626, від 15.12.2021 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаремонтне підприємство "Урарп" (далі позивач) до державного підприємства "Дослідно-конструкторське бюро авіації загального призначення" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 313 284,08 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору №27/12-19 про надання поворотної фінансової допомоги від 27.12.2019 року, згідно з якими позивач зобов`язувався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов`язувався її прийняти та повернути в повному обсязі.

Відповідач поворотну фінансову допомогу, надану позивачем, не повернув.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 250 000,00 грн. основного боргу, 17 677,60 грн. пені, 12 806,48 грн. трьох процентів річних, 32 800,00 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 28.12.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19 січня 2022 року.

19 січня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи.

У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Підготовче засідання відкладено на 23 лютого 2022 року, про що постановлено ухвалу суду.

23 лютого 2022 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 23.02.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 23 березня 2022 року.

24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 в Україні введено воєнний стан та запроваджено здійснення встановлених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів, у зв`язку з чим, вищевказане підготовче засідання не відбулось.

Ухвалою суду від 21.06.2022 року підготовче засідання призначено на 13 липня 2022 року.

13 липня 2022 року в засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 10 серпня 2022 року.

10 серпня 2022 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

10 серпня 2022 року судове засідання відкладено на 31 серпня 2022 року, про що постановлено ухвалу суду.

31 серпня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява щодо повідомлення відповідача про засідання суду 31.08.2022 року. До заяви долучені докази направлення копії ухвали Господарського суду Київської області від 10.08.2022 року, які долучені до матеріалів справи.

31 серпня 2022 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити. Крім цього, в судовому засіданні, до закінчення судових дебатів, представник позивача заявив клопотання про вирішення судом питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката після прийняття рішення у цій справі, яке підлягало задоволенню судом.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 28.12.2021 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 31 серпня 2022 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

27 грудня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаремонтне підприємство "Урарп" (далі позивач) та державним підприємством "Дослідно-конструкторське бюро авіації загального призначення" (далі відповідач) був укладений договір №27/12-19 про надання поворотної фінансової допомоги (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов`язувався її прийняти та повернути в повному обсязі.

Згідно з п. 2.1 договору, поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) без податку на додану вартість.

Відповідно до п. 2.2 договору, поворотна фінансова допомога надається відповідачу на безвідсотковій основі або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається відповідачу на строк до 1-го кварталу, починаючи з 27 грудня 2019 року до 31 березня 2020 року.

Згідно з п. 2.6 договору, повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Відповідно до п. 2.7 договору, датою повернення платежу вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку відповідача.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ним відповідачу була надана поворотна фінансова допомога у сумі 250 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №2845 від 27.12.2019 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

За твердженнями представника позивача, відповідач поворотну фінансову допомогу в сумі 250 000,00 грн. не повернув.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію №26/05-21/01 від 26.05.2021 року з вимогою повернути поворотну фінансову допомогу в сумі 250 000,00 грн.

Відповідач відповіді на вищевказану претензію не надав, грошові кошти не повернув.

Позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до Господарського суду Київської області, просив стягнути з відповідача 250 000,00 грн. основного боргу, 17 677,60 грн. пені, 12 806,48 грн. трьох процентів річних, 32 800,00 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №27/12-19 про надання поворотної фінансової допомоги від 27.12.2019 року, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов`язувався її прийняти та повернути в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, 27 грудня 2019 року позивачем було перераховано відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 250 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2845, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За твердженнями представника позивача, відповідач поворотну фінансову допомогу позивачу не повернув, відповіді на претензію не надав.

Крім цього, до матеріалів справи долучений підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 26.05.2021 року.

Відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, згідно з яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі на підтвердження певних обставин, зокрема, на підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Відповідач документів, що підтверджували б повернення фінансової допомоги позивачу, суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 250 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 17 677,60 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України. За прострочення терміну оплати по договору відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з умовами договору, відповідач зобов`язаний був повернути позивачу фінансову допомогу в сумі 250 000,00 грн. не пізніше 31 березня 2020 року.

Так, розмір пені враховуючи період заборгованості з:

01.04.2020 року до 23.04.2020 року, суму боргу в розмірі 250 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,0 %, складає 3 142,08 грн.;

24.04.2020 року до 11.06.2020 року, суму боргу в розмірі 250 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0 %, складає 5 355,19 грн.;

12.06.2020 року до 30.09.2020 року, суму боргу в розмірі 250 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0 %, складає 9 098,36 грн.,

а разом 17 595,63 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 12 806,48 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 32 800,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Три проценти річних, враховуючи період заборгованості з 01.04.2020 року до 15.12.2021 року, складає 624 днів, тому три проценти річних від суми 250 000,00 грн. становлять 12 806,48 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з 01.04.2020 року до 15.12.2021 року: у квітні 2020 року 100,8%; травні 100,3%; червні 100,2%; липні 99,4%; серпні 99,8%; вересні 100,5%; жовтні 101,0%; листопаді - 101,3%; грудні 100,9%; у січні 2021 року 101,3%; лютому 101,0%; березні 101,7%; квітні 100,7%; травні 101,3%; червні 100,0%; липні 100,1%; серпні 99,8%; вересні - 101,2%; жовтні 100,9%; листопаді 100,8%, від суми 250 000,00 грн., складає 35 055,49 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 32 800,00 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, Господарського кодексу України, ст. 253, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 526, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст. 629, ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 19, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 165, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаремонтне підприємство "Урарп" до державного підприємства "Дослідно-конструкторське бюро авіації загального призначення" про стягнення заборгованості.

Стягнути з державного підприємства "Дослідно-конструкторське бюро авіації загального призначення" (08130, Київська область, Києво Святошинський район, село Чайки, вулиця Антонова, будинок 24, ідентифікаційний код 14316161) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаремонтне підприємство "Урарп" (03065, місто Київ, вулиця Світлогірська, будинок 5/6, ідентифікаційний код 30181494) 250 000,00 грн. (двісті п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.) основного боргу; 17 595,63 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять грн. 63 коп. ) пені; 12 806,48 грн. (дванадцять тисяч вісімсот шість грн. 48 коп.) трьох процентів річних; 32 800,00 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот грн. 00 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 4 698,04 грн. (чотири тисячі шістсот дев`яносто вісім грн. 04 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 07.09.2022 року.

Суддя С. Грабець