Рішення

від 12.07.2022 по справі 925/90/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року м. Черкаси справа № 925/90/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників позивача адвокатів Татаринова О.С., Починка О.І., відповідача-1 Білоуса В.Ю. за самопредставництвом, відповідача-2 Яроша С.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс плюс» до Головного управління ДПС у Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про стягнення 2473833 грн. 60 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс плюс», звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі також відповідач-1) і Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (далі також відповідач-2), у якому просив суд на підставі ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1166, 1173 ЦК України, п. 21.3 ст. 23 ПК України, стягнути з Державного бюджету України на його користь збитки у розмірі 2473833 грн. 60 коп. та відшкодувати понесені судові витрати.

Позов мотивований тим, що спірні збитки є грошовою втратою позивача у виді штрафу, сплаченого ним Товариству з обмеженою відповідальністю «Комбінат хлібопродуктів «Талне» на виконання укладеного ними господарського договору поставки товару, їх настання спричинене протиправним рішенням відповідача-1 при здійсненні ним своїх повноважень.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.01.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/90/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10.03.2022 року, за клопотаннями представників сторін розгляд справи відкладався у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, а ухвалою суду від 02.06.2022 року підготовче провадження у справі № 925/90/22 було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач-1 в особі свого представника подав суду 15.02.2022 відзив на позовну заяву (за вх. № 2569/22, т. 1 а. с. 100-110), 02.06.2022 клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з її непідвідомчістю господарському суду (за вх. № 5886/22, т. 1 а. с. 133-135), 30.06.2022 додаткові письмові пояснення до відзиву (за вх. № 7150/22, т. 2 а. с. 1-3). У відзиві відповідач-1 заперечував проти позову з мотивів недоведеності позивачем наявності в діях відповідача-1 усіх елементів складу цивільного правопорушення, відповідальністю за вчинення якого могло б бути відшкодування позивачу спірних збитків на підставі ст.ст. 22, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст.ст. 21, 114, 128 ПК України. Свою позицію відповідач-1 обгрунтовував правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18), від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, за змістом яких підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності обумовлені договірними зобов`язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення у будь-якому разі. Його ж (представника відповідача-1) клопотання судом протокольною ухвалою залишено без задоволення з підстав необґрунтованості.

Відповідач-2 в особі свого представника теж подав суду 10.02.2022 відзив на позовну заяву (за вх. № 2317/22, т. 1 а. с. 91-94), в якому заперечував проти позову з мотивів необґрунтованості її вимог та зазначив, що Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки до компетенції Головного управління, як територіального органу Державної казначейської служби України не входить безспірне списання коштів Державного Бюджету України для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Таке безспірне списання здійснюється виключно Державною казначейською службою України. Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області не є учасником спірних правовідносин, а будь-які порушення у його діяльності, що стосуються спірних правовідносин, відсутні. Крім того, Держава Україна не зобов`язана відповідати перед позивачем за його втрати у спірних правовідносинах, свої заперечення відповідач-2 обгрунтовував правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, від 19.08.2018 у справі № 910/23967/16, від 31.03.2021 у справі № 9916/17.

Позивач в особі своїх представників 29.06.2022 подав суду додаткові письмові пояснення за вх. № 7126/22, в яких спростовував доводи представників відповідачів, наведені на обґрунтування заперечень проти позову, наполягав на задоволенні позову повністю, при вирішенні спору просив суд врахувати преюдиційні обставини, встановлені Черкаським окружним адміністративним судом і Шостим апеляційним адміністративним судом при вирішенні справ № 580/4956/20, № 580/145/21, правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 16.11.2021 у справі № 910/11820/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18 (т. 1 а. с. 161-165).

В засіданнях суду представники позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві і додаткових письмових поясненнях до неї, підтримали і просили суд задовольнити повністю, представники відповідачів позов не визнали і просили суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у їх відзивах на позов.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши їх заяви по суті справи, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову повністю з таких підстав.

Із інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що:

05.04.2006 проведена державна реєстрація юридичної особи позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс плюс», присвоєно ідентифікаційний код 34150627, до переліку засновників юридичної особи входять Акціонерне товариство «Агро Інвест Компані» з місцезнаходженням в Чеській Республіці і громадянка України Зінченко Н.В., кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи є Бартош Карел з місцем проживання в Чеській Республіці, які здійснюють непрямий (опосередкований) вплив на юридичну особу позивача;

13.05.2010 проведена державна реєстрація юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями», ідентифікаційний код 36779832, у 2020 засновниками цієї юридичної особи були фізичні особи ОСОБА_1 (громадянин Чеської Республіки) і ОСОБА_2 (громадянин України) та юридичні особи: ТОВ «Круп-Арт (код ЄДРПОУ 36810133) і Акціонерне товариство «Агро Інвест Компані» з місцезнаходженням в Чеській Республіці, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) був ОСОБА_1 з місцем проживання в Чеській Республіці.

23.07.2020 року позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» (надалі ТОВ «ВП «Імпульс Плюс», позивач), як продавцем, укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями», як покупцем, договір поставки № 109 (надалі - договір поставки № 109 від 23.07.2020 р.), за умовами п. 1.1. якого продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити пшеницю м`яку 3-го класу, урожаю 2020 року, власного виробництва (надалі - товар) на умовах, передбачених даним договором. Пунктами 1.2.-1.4. договору поставки № 109 від 23.07.2020 р. сторони домовились, що кількість товару складає 2000 метричних тон, ціна товару за 1 метричну тонну становить 5890,08 грн. з ПДВ, загальна вартість товару становить 11 780 160,00 грн. з ПДВ.

У договорі сторони також погодили такі умови:

п. 2.1. - продавець здійснює поставку Товару в повному об`ємі на умовах EWX «Зерновий склад Продавця» на зерновому складі за місцезнаходженням: 20400, Черкаська обл., м. Тальне, вул. Незалежності, 8;

п. 3.1. - покупець здійснює оплату товару шляхом попередньої оплати у розмірі 80% від усієї суми, яка зазначається у Договорі, решту в розмірі 20% Покупець оплачує після відвантаження усієї партії Товару згідно Договору та отримання документів, передбачених п. п. 2.2., 7.1., 7.4. цього Договору, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства.

У розділі 7 сторони погодили інші умови договору, в тому числі:

п. 7.4. у момент виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, в розумінні ПК України, продавець протягом строку, передбаченого законодавством, з моменту настання такої події, зобов`язаний скласти та зареєструвати таку ПН в ЄРПН незалежно від розміру ПДВ за такою ПН;

п. 7.7. якщо продавець в термін, встановлений ПК України, не зареєстрував податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної у ЄРПН, продавець зобов`язаний сплатити покупцеві штраф у розмірі суми ПДВ, яка сформувалася під час відповідної поставки/отримання попередньої оплати, щодо якої постачальником не виконано чи неналежно виконано зобов`язання щодо оформлення та/або реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування;

п. 7.8. якщо продавець вчасно не зареєстрував податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної у ЄРПН, продавець зобов`язаний сплатити покупцю додаткову неустойку в розмірі 1,0% від ціни (вартості) товару за кожен день прострочення, але не більше ніж за 180 календарних днів;

п. 7.9. якщо продавець порушив строк реєстрації податкової накладної та/або розрахунок коригування до податкової накладної у ЄРПН на 180 календарних днів і більше, продавець зобов`язаний сплатити покупцеві штраф у розмірі 20% від ціни (вартості) відповідного товару.

28.08.2020 р. сторонами Договору поставки № 109 від 23.07.2020 - Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями» укладено додаткову угоду до цього договору про наступне:

« 1. Враховуючи пункти 7.8. та 7.9. Договору поставки № 109 від 23 липня 2020 року сторони домовилися, що сума штрафу за порушення вимог щодо реєстрації податкової накладної становить 2 473 833,60 грн. (два мільйони чотириста сімдесят три тисячі вісімсот тридцять три гривні 60 копійок).

2. Якщо Продавець зареєструє податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних до 28.02.2021 року то дана сума штрафу не застосовується, в іншому випадку Продавець визнає дану суму штрафу боргом та зобов`язується її сплатити протягом 30 днів.

3. За згодою сторін дана сума штрафу може зарахуватися в рахунок оплати за поставлений товар шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно даного договору».

Згідно з актом приймання-передачі № 6 від 23.07.2020, видатковою накладною № 90 від 23.07.2020 ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» передало на зерновий склад ТОВ «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями», а останній отримав 2000 тонн пшениці м`якої 3 класу урожаю 2020 року на загальну суму 11 780 160,00 грн., у тому числі ПДВ 1 963 360,00 грн.

На підтвердження цієї події купівлі-продажу товару представником позивача також додано до позовної заяви в якості письмових доказів договори складського зберігання зерна № 622 від 17.07.2020, перевезення вантажів автомобільним транспортом № 99 від 17.07.2020, укладені позивачем із ТОВ «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями», складську квитанцію на зерно БА № 303965 від 23.07.2020.

У зв`язку з цією подією купівлі-продажу товару 23.07.2020 позивачем виписано податкову накладну № 3 і подано її на реєстрацію в ЄРПН. Податкова накладна позивача № 3 від 23.07.2020 доставлена до центрального рівня ДПС України 14.08.2020, реєстраційний номер документа 9200985228. Із квитанції № 1 автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України вбачається, що документ (податкова накладна № 3 від 23.07.2020) прийнята, але її реєстрація в ЄРПН зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, а саме з тієї підстави, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН в ЄРПН, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу, як платнику податку, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної.

Рішенням регіональної комісії ГУ ДПС у Черкаській з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2060120/34150627 від 22.10.2020 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 23.07.2020 з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання передачі товарів (робіт/послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

01.03.2021 позивач звернувся до ТОВ «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями» з письмовою претензією вих. № 110, в якій вимагав провести остаточний розрахунок за поставку зерна, проведену на підставі договору № 109 від 23.07.2020 і видаткової накладної № 90 від 23.07.2020, та сплатити заборгованість (20% від ціни товару) у розмірі 2 473 833,60 грн.

У письмовій відповіді вих. № 8/1 від 12.03.2021 на претензію ТОВ «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями» повідомив позивача про визнання претензійної заборгованості, але разом з тим заявив зустрічну вимогу про сплату штрафу у розмірі 2 473 833,60 грн. на підставі п. п. 7.4., 7.8., 7.9. договору № 109 від 23.07.2020 і додаткової угоди до нього від 28.08.2020 за порушення позивачем договірного зобов`язання щодо реєстрації ПН в ЄРПН.

22.03.2021 позивач і ТОВ «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями» уклали договір про припинення зобов`язань на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 2 473 833,60 грн., що виникли із договору № 109 від 23.07.2020 і видаткової накладної № 90 від 23.07.2020.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 року, у справі № 580/4956/20 повністю задоволено позов ТОВ «ВП «Імпульс плюс» до Головного управління ДПС у Черкаській області (відповідач-1) і Державної податкової служби України (відповідач-2): визнано протиправними та скасовано рішення від 22.10.2020 № 2060120/34150627 про відмову в реєстрації податкової накладної від 23.07.2020 № 3 та рішення від 22.10.2020 № 2060119/34150627 про відмову в реєстрації податкової накладної від 23.07.2020 № 4 у Єдиному реєстрі податкових накладних, ухвалені Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Черкаській області; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні від 23.07.2020 № 3 датою її подання на реєстрацію, а саме 14.08.2020 та від 23.07.2020 № 4 датою її подання на реєстрацію, а саме 11.08.2020, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс плюс».

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 р. у справі № 580/4956/20 набрало законної сили 15.06.2021 р. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П. від 29.07.2021 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на підставі п. 1 ч. 5 ст. 332 КАС України на рішення місцевого і постанову апеляційного адміністративних судів повернено особі, яка її подала у зв`язку з відсутністю у цього органу процесуальної правоздатності на час звернення, а постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.09.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню через незначну складність справи.

У судових рішеннях у справі № 580/4956/20 адміністративні суди першої і апеляційної інстанцій встановили, що позивач надав відповідачу-1 достатньо доказів щодо виписування ПН відповідно до укладеного договору та первинно-бухгалтерських документів на реалізацію товару, наданих документів достатньо для визначення достовірності ПН і права позивача на взяття податкового кредиту в межах затверджених йому лімітів, тому дійшли висновку про протиправність оспорених рішень та наявність обґрунтованих підстав для їх скасування.

Відповідно до квитанції № 2 автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України, за рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 р. у справі № 580/4956/20 податкову накладну позивача № 3 від 23.07.2020 прийнято до центрального рівня ДПС України 10.09.2021 і зареєстровано в ЄРПН датою подання на реєстрацію - 14.08.2020.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 року у справі № 580/145/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 року, частково задоволено позов ТОВ «ВП «Імпульс плюс» до Головного управління ДПС у Черкаській області, визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Черкаській області від 26 березня 2020 року № 2597 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Імпульс Плюс» (код ЄДРПОУ 34150627) критеріям ризиковості платника податку.

Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідачів-1 і 2 про стягнення з Державного бюджету України на його користь збитків у розмірі 2 473 833 грн. 60 коп., завданих протиправним рішенням відповідача-1, як органу державної влади, при здійсненні ним своїх повноважень. Збитки, як грошовий вираз завданої майнової шкоди, позивачем визначені у розмірі штрафу, сплаченого ним контрагенту - ТОВ «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями» по договору поставки товару № 109 від 23.07.2020 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи позов як на правову підставу своїх вимог позивач послався на норми ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1166, 1173 ЦК України, п. 21.3 ст. 23 ПК України, правові позиції щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 16.11.2021 у справі № 910/11820/20, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.08.2018 у справі № 916/2507/16, від 16.09.2020 у справі № 916/978/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 02.03.2021 у справі № 911/2371/19, а в частині доказування ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері регулювання ст. 22, параграфа 1 глави 82 «Відшкодування шкоди» Цивільного кодексу України, глави 25 Господарського кодексу України.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків (господарських зобов`язань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування, з рішення суду (п. 3 ч. 2, ч. ч. 1, 3, 5 ст. 11 ЦК України, абз. 1, 4 ч. 1 ст. 174 ГК України).

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п. п. 3, 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 ГК України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків є також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За приписами Податкового кодексу України (далі по тексту ПК) шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди (п. 114.2 ст. 114).

Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб. Пунктом 128.1 ст. 128 ПК визначено, що правопорушеннями вважаються протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону.

Тобто, усі протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих осіб та їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди відповідно до закону, вважаються податковими правопорушеннями податківців.

Пункт 21.3 ст. 21 ПК передбачає, що шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідачів збитків, позивач зазначив, що в результаті протиправної поведінки відповідача-1, як органу державної влади, при здійсненні ними своїх повноважень позивач отримав ці збитки.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Спеціальною нормою, яка регулює порядок відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, є ст. 1173 Цивільного кодексу України, яка визначає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ч. 1 ст. 1192, ч. 1 ст. 1193 ЦК України, якщо інше не встановлене законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду чи такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі. Шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Із постанови Великої Палати Верховного суду від 12.03.2019 № 920/715/17|12-199гс18 вбачається, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (п. п. 5.9., 5.10.).

Цю ж правову позицію підтримано у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі N 908/2202/18, від 02.03.2020 у справі N 910/434/19, від 09.04.2020 у справі N 908/690/19, від 02.03.2021 у справі N 911/2371/19.

Факт неправомірності (незаконності) дій органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду).

Такі справи повинні розглядатись у позовному порядку: у цивільному провадженні у разі коли факт неправомірності (незаконності) дій державного виконавця вже встановлено до пред`явлення цивільного позову; у адміністративному провадженні на підставі частини п`ятої статті 21 КАС, якщо вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Частиною 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За встановлених обставин справи суд вважає, що спір про відшкодування позивачу шкоди у відповідності до норми частини 1 статті 1173 ЦК України, яка для спірних правовідносин є спеціальною, з урахуванням наявності рішення адміністративного суду, на преюдиційні обставини якого посилається позивач, відноситься до предметної і суб`єктної юрисдикції господарського суду, тому із цих підстав судом було відмовлено відповідачу-1 у задоволенні його клопотання про закриття провадження у цій справі у зв`язку з непідвідомчістю цього спору господарському суду.

Обґрунтовуючи позов, позивач як на матеріальну підставу своїх вимог поклався на преюдиціальні обставини, встановлені рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року у справі № 580/4956/20 та від 19.07.2021 року у справі № 580/145/21, які набрали законної сили. Цими судовими рішенням встановлено протиправність відповідача у спірних правовідносинах, проте питання наявності і розміру майнової шкоди, завданої цією протиправною бездіяльністю відповідача позивачу, та її стягнення не розглядались.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду про застосування норм статтей 1173, 1174 ЦК України, викладені в постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17|12-199гс18, та преюдиційні обставини про протиправність рішення відповідача-1 від 22.10.2020 № 2060120/34150627 про відмову в реєстрації податкової накладної позивача від 23.07.2020 № 3, встановлені рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року у справі № 580/4956/20, доказуванню позивачем підлягають інші елементи складу спірного цивільного правопорушення: наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

В цій частині доказування суд із доводів представників сторін, викладених в їх заявах по суті справи, пояснень в засіданнях суду і поданих доказів вбачає таке.

З моменту державної реєстрації юридичних осіб позивача і ТОВ «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями» ці юридичні особи мали спільних засновників, керівників і бенефіціарних власників, які здійснюють непрямий (опосередкований) вплив на юридичні особи цих товариств та, у зв`язку з цим, у відповідності до п. 14.1.159 ст. 14 ПК України, являються пов`язаними особами, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності.

26.03.2020 комісією з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН Головного управління ДПС у Черкаській області (відповідача-1) було прийнято рішення № 2597 про відповідність позивача ТОВ «ВП «Імпульс плюс» Критерію ризиковості платника податку на додану вартість, передбаченому пункту 8 Додатку 1 до постанови КМУ від 11.12.2019 № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН» (із змінами і доповненнями). Постанова КМУ від 11.12.2019 № 1165 прийнята на виконання п. 201.16. ст. 216 ПК України, за яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

01.07.2020 позивач звертався до відповідача-1 з листом за вих. № 208 в якому просив врахувати позитивну історію господарської діяльності підприємства та зняти з нього ознаки ризиковості за п. 8 Критерію ризиковості платника податку і виключити із журналу ризикових платників. Обгрунтовуючи це звернення позивач зазначав, що з 26.03.2020, тобто з моменту внесення підприємства до реєстру ризикових платників податку, і до дати цього звернення включно всі податкові накладні, направлені підприємством на реєстрацію в ЄРПН, блокуються ДПС, по ним вимагаються додаткові пояснення з наданням копій документів, що підтверджують кожну господарську операцію. Не отримавши позитивного вирішення цього звернення позивач 15.01.2021 звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі № 580/145/21 рішення відповідача-1 від 26.03.2020 № 2597 визнано протиправним і скасоване, рішення суду набрало законної сили 01.12.2021.

23.07.2020 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями» договір поставки товару (пшениця м`яка 3-го класу, урожаю 2020 року, власного виробництва) № 109, а 28.08.2020 додаткову угоду до цього договору. Кількість товару по умовам договору складає 2000 метричних тон, ціна товару за 1 метричну тонну становить 5890,08 грн. з ПДВ, загальна вартість товару становить 11 780 160,00 грн. з ПДВ. Згідно з п. 3.1. договору, покупець здійснює оплату товару шляхом попередньої оплати у розмірі 80% від усієї суми, яка зазначається у Договорі, решту в розмірі 20% Покупець оплачує після відвантаження усієї партії товару згідно договору та отримання документів, передбачених п. п. 2.2., 7.1., 7.4. цього Договору, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства. Умовами договору поставки № 109 від 23.07.2020 сторони за взаємною домовленістю встановили відповідальність позивача за порушення умов договору у виді штрафу за порушення позивачем строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної у ЄРПН (п. п. 7.4., 7.8., 7.9. договору, п.п. 1-3 додаткової угоди). Суму штрафу сторони договору визначили у розмірі 2 473 833,60 грн. та домовились, що за згодою сторін дана сума штрафу може зарахуватися в рахунок оплати за поставлений товар шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно даного договору.

На виконання договору поставки № 109 від 23.07.2020 позивач, згідно з актом приймання-передачі № 6 від 23.07.2020, видатковою накладною № 90 від 23.07.2020 передав ТОВ «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями», а останній отримав 2000 тонн пшениці м`якої 3 класу урожаю 2020 року на загальну суму 11 780 160,00 грн. (у тому числі ПДВ 1 963 360,00 грн.), 23.07.2020 виписав податкову накладну № 3 і 14.08.2020 подав її на реєстрацію в ЄРПН, реєстраційний номер документа 9200985228, доказів проведення попередньої оплати товару контрагентом суду не надав.

Податкова накладна позивача № 3 від 23.07.2020 була прийнята, але її реєстрація в ЄРПН зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, а саме з тієї підстави, що юридична особа позивача (платник податку, яким подано для реєстрації ПН в ЄРПН) відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної.

Рішенням регіональної комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Черкаській області (відповідача-1) № 2060120/34150627 від 22.10.2020 відмовлено в реєстрації податкової накладної позивача № 3 від 23.07.2020 з підстав ненадання копій первинних документів щодо підтвердження реальності цієї господарської операції.

Після обміну письмовою претензією позивача (вих. № 110 від 01.03.2021) до ТОВ «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями» про сплату заборгованість (20% від ціни товару) у розмірі 2 473 833,60 грн., відповіддю останнього вих. № 8/1 від 12.03.2021 на претензію з зустрічною вимогою про сплату штрафу у розмірі 2 473 833,60 грн. на підставі п. п. 7.4., 7.8., 7.9. договору № 109 від 23.07.2020 і додаткової угоди до нього від 28.08.2020 за порушення позивачем договірного зобов`язання щодо реєстрації ПН в ЄРПН, позивач і ТОВ «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями» 22.03.2021 уклали договір про припинення зобов`язань на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 2 473 833,60 грн., що виникли із договору № 109 від 23.07.2020 і видаткової накладної № 90 від 23.07.2020.

Штраф у розмірі 2 473 833,60 грн., сплачений позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями» у такий спосіб, позивач вважає своїми збитками, вимога про стягнення яких розглядається у цій справі.

З огляду на встановлені обставини справи і наведені норми законодавства суд вважає, що настання події порушення умов п.п. 7.4., 7.8., 7.9. договору № 109 від 23.07.2020 і додаткової угоди до нього від 28.08.2020 зпрогнозоване сторонами договору, які є пов`язаними особами, у власних інтересах, викликане їх узгодженими діями. Зазначене свідчить про відсутність обов`язкового елементу складу спірного цивільного правопорушення, а саме причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача-1 і заподіяною шкодою позивачу, що виключає можливість відповідальності держави в особі відповідачів у виді стягнення з Державного бюджету України завданих позивачу збитків.

У постанові від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків щодо застосування норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України, за змістом яких особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до цих положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом є особа, відповідальна за спричинення збитків, та Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду. Крім того, положення частини першої статті 225 ГК України регулюють склад збитків, що підлягають відшкодуванню особами, які допустили господарське правопорушення, порушили господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності. В силу статті 42 ГК України підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов`язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі (пункти 5.28., 5.37 постанови).

Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України від 02.06.2016 N 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Відповідно до Положення про Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, затвердженого наказом Державної казначейської служби України 21.11.2011 № 106 (у редакції наказу Державної казначейської служби України від 10.05.2018 № 160, Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області є територіальним органом ДКС України і підпорядковане їй. Головним завданням Головного управління Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку Головне управління Казначейства, зокрема: здійснює через систему електронних платежів НБУ розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів; здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів; здійснює платежі за дорученнями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів відповідно до законодавства.

Враховуючи викладені вище роз`яснення Великої Палати Верховного Суду і норми Положення про Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, заперечення відповідача-2 проти позову в частині його неналежності суд відхиляє.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства, правові позиції Верховного Суду, суд надає перевагу запереченням відповідачів, наведеним у відзивах на позов, в частині спростування наявності підстав відшкодування державою завданої позивачу спірної шкоди, а поданий позов з урахуванням його предмета і підстав визнає необґрунтованим, недоказаним і таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Беручи до уваги те, що судом відмовлено у задоволенні позову повністю, а позивач згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, немає підстав для здійснення розподілу судових витрат у порядку, визначеному ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс плюс» до Головного управління ДПС у Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про стягнення 2473833 грн. 60 коп. - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07.09.2022 року.

Суддя В.М. Грачов