Рішення

від 05.09.2022 по справі 160/7254/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року Справа № 160/7254/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/7254/22 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ ДНІПРО СОЛАР» про накладення арешту на кошти та інші цінності,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ ДНІПРО СОЛАР» про накладення арешту на кошти та інші цінності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в порядку положень ст.262 КАС України.

Ухвалою суду від 25.05.2022 року витребувано у відповідача належним чином засвідчені докази по справі, а саме:

- відомості щодо сплати податкового боргу, що послугував підставою для звернення податного органу із цим позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності та інші наявні докази щодо суті спору.

Наведена ухвала суду була направлена судом на адресу відповідача, однак станом на 22.07.2022р. відповідачем суду відзив не надано.

22.07.2022 року судом на розгляд ставилася питання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 22.07.2022 року вирішено перейти зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 22.08.2022 року.

22.08.2022 року відкладено розгляд справи та наступне підготовче засідання призначено на 06.09.2022 року.

06.09.2022 року закрито підготовче провадження; призначено справу до розгляду по суті на 06.09.2022 року.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

06.09.2022 року фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 243 КАС встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на теперішній час відповідач має податковий борг за узгодженими грошовими зобов`язаннями у загальній сумі 27179401,93 гривень.

Вказують, що вказана заборгованість виникла внаслідок несплати самостійно нарахованих грошового зобов`язання по декларації з плати за землю від 27.01.2020 року за №9006764311 та від 16.07.2021 року за № 9196146074.

З урахуванням вимог ст. 56, 57 Податкового кодексу України, у зв`язку з несплатою ТОВ «МГ ДНІПРО СОЛАР» у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

У відповідності до вимог п.59.1 ст.59 ПК України контролюючим органом були вжиті заходи по сплаті відповідачем податкового боргу шляхом надіслання на адресу відповідача податкової вимоги форми «Ю» № 43674-52/68 від 13.03.2020 р., яку було направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу ТОВ «МГ ДНІПРО СОЛАР» та 23.04.2020 року повернуто на адресу контролюючого органу, у зв`язку закінченням встановленого строку зберігання.

Позивач вказує, що вказана вимога залишилася без відповідного реагування.

Також, з урахуванням того, що відповідач розпоряджається майном, яке перебуває у його користуванні та на праві власності, контролюючий орган звернувся до товариства з листом від 06.04.2020 року та з проханням надати згоду на виділення майна у податкову заставу.

Однак, станом на теперішній час відповідь не отримано.

Згідно відповіді Територіального сервісного центру МВС № 1249 від 31.07.2020 року №31/4/1249-88 за підприємством ТОВ «МГ ДНІПРО» транспортних засобів не зареєстровано.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухомих майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №271787277 від 25.08.2021 року, підтверджується факт відсутності у відповідача іншого рухомого чи нерухомого майна, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

У зв`язку з наведеним позивач вважає, що, за таких обставин, контролюючий орган не має можливості використовувати майно відповідача як джерело погашення податкового боргу, тому, на думку позивача, є всі підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача у відповідності до вимог п.94.1, п.94.4, п.94.6 ст.94, п.95.1, п.95.2, п.95.3 та п.95.4 ст.95, п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Ухвалою суду від 25.05.2022 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ухвалою суду від 25.05.2022 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/7254/22.

Відповідачем отримано вказану вище ухвалу суду, що також підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 22.07.2022 року вирішено перейти зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 22.08.2022 року.

22.08.2022 року відкладено розгляд справи та наступне підготовче засідання призначено на 06.09.2022 року.

Станом на 06.09.2022 року відзив відповідачем суду надано так і не було.

Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МГ ДНІПРО СОЛАР» зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку як платник податків та зборів у Головному управління ДПС у Дніпропетровській області.

Згідно матеріалів справи, станом на теперішній час відповідач має податковий борг за узгодженими грошовими зобов`язаннями у загальній сумі 27179401,93 гривень.

Встановлено, що ця заборгованість виникла внаслідок несплати самостійно нарахованих грошового зобов`язання по декларації з плати за землю від 27.01.2020 року за №9006764311 та від 16.07.2021 року за № 9196146074.

Наявність у відповідача вищенаведеного податкового боргу підтверджується і витягом з ІКП, наявного у справі.

З метою вжиття заходів щодо погашення відповідачем вищезгаданого податкового боргу, контролюючим органом на адресу відповідача була скерована податкова вимога форми «Ю» № 43674-52/68 від 13.03.2020 р., яку було направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу ТОВ «МГ ДНІПРО СОЛАР» та 23.04.2020 року повернуто на адресу контролюючого органу, у зв`язку закінченням встановленого строку зберігання.

Надалі, зі змісту копії листа контролюючого органу №2932/04-36-52-60-22 від 06.04.2020, встановлено, що останній звернувся до відповідача із запитом на виділення майна у податкову заставу. Станом на теперішній час відповідь не отримано.

Згідно відповіді Територіального сервісного центру МВС № 1249 від 31.07.2020 року №31/4/1249-88 за підприємством ТОВ «МГ ДНІПРО» транспортних засобів не зареєстровано.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухомих майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №271787277 від 25.08.2021 року, підтверджується факт відсутності у відповідача іншого рухомого чи нерухомого майна, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

З урахуванням наведених обставин та, вважаючи, що через не надання згоди на реєстрацію обтяження майна, контролюючий орган не має можливості використовувати майно відповідача як джерело погашення податкового боргу, тому звернувся з цим позовом, у якому просить накласти арешт на кошти та всі цінності відповідача на підставі та виходячи з вимог п.94.1, п.94.4, п.94.6 ст.94, п.95.1, п.95.2, п.95.3 та п.95.4 ст.95, п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

У відповідності до вимог п.88.1 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

За приписами п.89.5 ст.89 ПК України визначено, що у разі якщо на момент складання акту опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Підставами для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків є універсальними та визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна із обставин, визначених у п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

За приписами п.94.5 ст.94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт майна може бути повним або умовним.

А у відповідності до вимог п.94.6 ст.94 ПК України встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України.

Тобто, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту коштів, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При цьому, незважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час, має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). У зв`язку з цим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносин.

Частиною 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно з випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Аналіз цих норм податкового законодавства свідчить про те, що податковим законодавством України встановлено одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника, так і підстави для реалізації цього повноваження, а саме: 1) відсутність майна за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Отже, правовими підставами (умовами) є саме наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, вищенаведеними правовими нормами податкового законодавства визначені вичерпні підстави для звернення податкового органу до суду із заявою про накладення (застосування) адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Реалізація цього права можливе лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

З огляду на аналіз наведених норм податкового законодавства, слід дійти висновку, що підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, є сукупність таких обставин, як наявність податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого податкового боргу.

Відповідна правова позиція суду також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у його постанові від 28.07.2021 року у справі №825/2351/18, яка є обов`язковою для застосування адміністративним судом у подібних правовідносинах виходячи з вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, як свідчить зміст позову та додані до нього копії документів, позивач як на підставу для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, посилається на те, що податковому органу на звернення контролюючого органу не надано згоду на реєстрацію обтяження податкової застави, що підтверджується відповідними копіями листів, наявних у справі.

Разом з тим, наведені підстави - не надання згоди власником майна на реєстрацію обтяження майна, не визначено підставами для накладення арешту коштів та інших цінностей платника податку згідно змісту проаналізованих приписів ст.94 та п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Також слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.190 ЦК України, встановлено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Річчю є предмет матеріального світу щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ч.1 ст.179 ЦК України). Речі у свою чергу поділяються на рухомі та нерухомі (стаття 181 ЦК України).

Проте, у цьому випадку у ході судового розгляду справи позивачем не було доведено належними та допустимими доказами відсутність у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, зокрема, не з`ясовано (не надано доказів) питання наявності чи відсутності іншого майна у відповідача, відмінного від земельних ділянок, нерухомого майна та транспортних засобів (різного роду устаткування, обладнання тощо), тому, суд приходить до висновку, що наведені вище підстави та докази, обрані контролюючим органом для звернення до суду з цим позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача (не надання згоди на реєстрацію обтяження майна) не можуть слугувати безумовним підтвердженням відсутності у відповідача майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, слід врахувати також те, що згідно положень ст.96 ПК України встановлений порядок погашення податкового боргу.

Так, у відповідності до вимог п.96.1 ст.96 ПК України передбачено, що у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, тощо до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про, а саме:

- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Проте, позивачем, як контролюючим органом всіх належних доказів, які б свідчили про відповідні звернення до органу місцевого самоврядування, тощо то із відповідним поданням з метою прийняття рішення у відповідності до вимог п.96.1 ст.96 ПК України, суду не надано.

Також, позивачем не було надано суду доказів прийняття контролюючим органом рішення про застосування арешту майна відповідача та доказів, які б свідчили про перевірку його обґрунтованості протягом 96 годин судом у відповідності до вимог п.94.10 ст.94 ПК України.

З урахуванням наведеного вище, слід дійти висновку, що матеріалами справи не було підтверджено відсутність майна у відповідача, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, а позивачем таких доказів суду не надано, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення цього адміністративного позову про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - відповідача саме на підставі ст.94, п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Згідно положень ч.1 ст.77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов`язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Проте, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено відсутність/недостатність у відповідача майна, не доведено і того, яке саме майно не може бути джерелом погашення боргу, таких доказів суду не надано.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що доказами того, що майно, наявне у господарському віданні відповідача не може бути джерелом погашення податкового боргу через те, що не було надано згоди на реєстрацію обтяження такого майна, з огляду на їх безпідставність, оскільки такі обставини не можуть бути обрані належними доказами саме для звернення з позовом до суду про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача виходячи з аналізу вичерпних підстав, визначених статтею 94 та п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, а також з урахуванням того, що податковий орган не звертався з відповідним поданням до органу самоврядування з метою погашення податкового боргу товариства, як того вимагає п.96.1 ст.96 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що ненадання згоди на реєстрацію обтяження майна не є належним доказом відсутності/недостатності майна у відповідача або доказом того, що таке майно не можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

За таких обставин, наявність у відповідача лише податкового боргу, проте відсутність доказів у позивача, які свідчать про відсутність/недостатність майна, балансова вартість майна є меншою суми податкового боргу, відсутність доказів того, що майно відповідача не може бути джерелом погашення податкового боргу, не може бути визнані судом достатніми підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача згідно до вимог п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Відтак, з урахуванням того, що позивачем не доведено наявності підстав для звернення до адміністративного суду з цим позовом та не надано доказів на підтвердження наявності підстав для накладення арешту саме на кошти та інші цінності, не дотримання податковим органом вимог процедури, встановленої вищенаведеними нормами податкового законодавства, зокрема, і процедури погашення податкового боргу, встановленої положеннями п.96.1 ст.96 ПК України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення цього адміністративного позову, а тому у задоволенні позову позивачеві слід відмовити.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що податковим органом не було доведено правомірності та обґрунтованості накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ ДНІПРО СОЛАР» про накладення арешту на кошти та інші цінності.

З приводу розподілу судових витрат (судовий збір та витрати на правничу допомогу) суд зазначає, що на підставіст. 139 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу у справі не розподіляються.

Керуючись статтями 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ ДНІПРО СОЛАР» про накладення арешту на кошти та інші цінності відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МГ ДНІПРО СОЛАР» (49094, м.Дніпро, вул. Мандриківська, 47, оф.303, код ЄДРПОУ 40640081).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 06.09.2022 року.

Суддя В.В. Ільков