Рішення

від 06.09.2022 по справі 368/583/22

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/583/22

2/368/384/22

Рішення

Іменем України

"07" вересня 2022 р. Кагарлицький районний суд

Київської області в складі:

головуючого судді Кириченка В.І.

при секретарі Марчук Н.М.

з участю представника позивача - адвоката Матюшенкова Д.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у спільній сумісній власності подружжя ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просила визнати за нею, право власності на Ѕ частини житлового будинку загальною площею 88,5 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за нею, право власності на Ѕ частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим №3222286001:01:070:0003.

Мотивувала позов тим, що 26 липня 1991 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Відповідач), було укладено шлюб, який було зареєстровано відділі записів актів громадянського стану Кагарлицької районної ради народних депутатів Київської області, про що складено відповідний актовий запис № 55.

Від шлюбу із Відповідачем, сторони мають дітей:

- доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За час спільного життя подружжя, сторонами було побудовано житловий будинок загальною площею 88,5 кв. м., за адресою АДРЕСА_1 (далі - Житловий будинок), що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 29.11.1999 року, в якому титульним власником зазначений Відповідач.

Разом із цим вказаний будинок було побудовано за сприянням Позивача та її батьків.

Враховуючи те, що між Позивачем та Відповідачем домовленості щодо поділу майна не має, Відповідач заперечує, що спірний Житловий будинок є спільною з Позивачем власністю а також те, що між сторонами шлюбний договір не укладався, вважаю, що я, Позивач, є рівною з Відповідачем у правах на вказаний вище Житловий будинок, а тому частини Сторін у праві власності також є рівними і складають 1/2 частини на кожного.

Відповідно до ст. 22 Кодексу законів про шлюб, який діяв на час набуття права власності, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Аналогічна норма передбачена і ст. 60 СК України де вказано, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу (пункт і статті 57 СК України).

Відповідно до положень ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками, при цьому, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у спільній сумісній власності є рівними.

Положеннями ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, при цьому ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, враховуючи, що спірний Житловий будинок було набуто Позивачем а Відповідачем у шлюбі, тому цей Житловий будинок є спільним майном подружжя і належить їм на праві спільної СУМІСНОЇ власності.

Як було зазначено вище, 29.11.1999 року Сторони набули право власності на Житловий будинок.

Для будівництва та обслуговування даного Житлового будинку, Переселенською сільською радою було виділено земельну ділянку, АДРЕСА_1 , загальною площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим №3222286001:01:070:0003 (далі - Земельна ділянка), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 08 січня 2004 року серії КВ №052183, де власником земельної ділянки зазначений Відповідач.

Разом з тим, Позивач, будучи власником частини житлового будинку, має право на визнання за ним права власності на пропорційну частину земельної ділянки, що знаходиться під цим будинком.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 от. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилім будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Частиною і ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

З наведених норм вбачається, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права власності на земельну ділянку в разі набуття, права власності на об`єкт нерухомості, який на ньому розташований, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі

Відповідно до п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула y власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 809/48/18, набуття речового права на земельну ділянку особою, яка набула права власності на розміщене на ній нерухоме майно, відбувається шляхом переходу від попереднього власника (користувача) земельної ділянки.

Таким чином, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі або споруди. Стаття 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю, що на ній розташована.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача адвокат Матюшенков Д.В. позовні вимоги уточнив та просив визначити частку співвласника у праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_1 Ѕ частина вказаного будинку.

Визначити частку співвласника у праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером №3222286001:01:070:0003, а саме ОСОБА_1 Ѕ частина вказаної земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовчомусудовому засіданніпозов визнавповністю.Відзив неподав. Визнання позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що 26 липня 1991 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Відповідач), було укладено шлюб, який було зареєстровано відділі записів актів громадянського стану Кагарлицької районної ради народних депутатів Київської області, про що складено відповідний актовий запис № 55.

За час спільного життя подружжя, сторонами було побудовано житловий будинок загальною площею 88,5 кв. м., за адресою АДРЕСА_1 (далі - Житловий будинок), що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 29.11.1999 року, в якому титульним власником зазначений Відповідач. Відповідно до ст. 22 Кодексу законів про шлюб та сім`ю України , який діяв на час набуття права власності, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно дост.28Кодексу законівпро шлюбта сім`юУкраїни ,в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Для будівництва та обслуговування даного Житлового будинку, Переселенською сільською радою було виділено земельну ділянку, АДРЕСА_1 , загальною площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим №3222286001:01:070:0003 (далі - Земельна ділянка), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 08 січня 2004 року серії КВ №052183, де власником земельної ділянки зазначений Відповідач.

Разом з тим, Позивач, будучи власником частини житлового будинку, має право на визнання за ним права власності на пропорційну частину земельної ділянки, що знаходиться під цим будинком.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

З наведених норм вбачається, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права власності на земельну ділянку в разі набуття, права власності на об`єкт нерухомості, який на ньому розташований, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі

Відповідно до п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула y власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 809/48/18, набуття речового права на земельну ділянку особою, яка набула права власності на розміщене на ній нерухоме майно, відбувається шляхом переходу від попереднього власника (користувача) земельної ділянки.

Таким чином, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі або споруди. Стаття 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю, що на ній розташована.

Визначити частку співвласника у праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: коридору площею 8.0 кв.м., ванна площею 4.0 кв. м., котельня площею 1.9 кв. м., житлової кімнати площею 15.4 кв. м., житлової кімнати площею 9.0 кв. м., житлової кімнати площею 8.9 кв. м., житлової кімнати площею 10.6 кв. м., житлової кімнати площею 18.7 кв.м., кухні площею 12.0 кв.м., крильцо та господарські споруди: погріб, криниця, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) Ѕ частина вказаного будинку.

Визначити частку співвласника у праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером №3222286001:01:070:0003, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) Ѕ частина вказаної земельної ділянки.

Керуючись 1 ст. 377 ЦК України , ст.ст.22,28 Кодексу законів про шлюб та сім`ю України, ст.ст. 88,120 ЗК України, ст.ст.203,206 ч.4 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов задоволити.

Визначити частку співвласника у праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: коридору площею 8.0 кв.м., ванна площею 4.0 кв. м., котельня площею 1.9 кв. м., житлової кімнати площею 15.4 кв. м., житлової кімнати площею 9.0 кв. м., житлової кімнати площею 8.9 кв. м., житлової кімнати площею 10.6 кв. м., житлової кімнати площею 18.7 кв.м., кухні площею 12.0 кв.м., крильцо та господарські споруди: погріб, криниця, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) Ѕ частина вказаного будинку.

Визначити частку співвласника у праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером №3222286001:01:070:0003, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) Ѕ частина вказаної земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рнокпп: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 07.09.2022 року.

Суддя В.І. Кириченко