Ухвала
від 29.08.2022 по справі 640/12198/22
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

30 серпня 2022 року м. Київ № 640/12198/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного суду Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області (03170, м. Київ, вул. Мельниченка, 1, код ЄДР: 02892161), в якому просить суд:

1) зобов`язати Києво-Святошинський районний суд Київської області внести зміни до наказу №1-К від 06.01.2022, а саме: змінити дату зарахування судді ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області з 06.01.2022 на 19.09.2019;

2) зобов`язати Києво-Святошинський районний суд Київської області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 19 вересня 2019 року.

Підставою для звернення до суду з даним позовом є, на думку позивача, невірна дата зарахування його до штату суду та невиплата йому суддівської винагороди за період з 19 вересня 2019 року.

До суду з вказаною позовною заявою позивач звернувся 03.08.2022.

Ухвалою судді від 10.08.2022 позовну заяву залишено без руху.

Так, залишаючи позовну заяву без руху суддею була звернута увага позивача на те, що у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено вимоги лише зобов`язального характеру та відсутнє визначення - у чому ж власне полягає протиправність дій чи бездіяльності відповідача або ж протиправність рішення, які слід визнати протиправними.

Також було зазначено, що у вимозі щодо виплатити позивачу за період з 19 вересня 2019 року суддівської винагороди позивач не конкретизує, у відповідності до яких саме вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» він просить суд зобов`язати Києво-Святошинський районний суд Київської області виплатити йому за період з 19 вересня 2019 року суддівську винагороду.

Крім того, була звернута увага заявника на те, що в порушення вимог ч. 3 ст. 161 КАС України позивачем не надано суду доказів сплати судового збору.

Також, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху була звернута увага на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, а відтак було зазначено про те, що заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду позовна заява не містить, а також доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску суду не надано.

Крім зазначено, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху було зазначено про те, що у вступній частині позову позивач визначає третю особу по даному спору - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області. Проте, у позові не міститься клопотання/заяви про залучення третьої особи до участі у справі із зазначенням на чиїй стороні третю особу належить залучити до участі у справі.

Відтак, ухвалою від 10.08.2022 позивача зобов`язано протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду:

1) уточнену позовну заяву (відповідно до кількості учасників справи) із приведенням її у відповідність до вимог КАС України, з урахуванням висновків суду викладених у даній ухвалі, зокрема, із зазначенням чітких та зрозумілих позовних вимог, виходячи з положень ч. 1 ст. 5 та ч. 2 ст. 245 КАС України щодо того, що передумовою застосування такого способу захисту прав, як заявлено позивачем (щодо вимог зобов`язального характеру), є визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки заявлений позивачем спосіб захисту може бути реалізований лише за умови попереднього визнання рішень, дій чи бездіяльності відповідача протиправними, а також із зазначенням, у відповідності до яких саме вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» позивач просить суд зобов`язати Києво-Святошинський районний суд Київської області виплатити йому за період з 19 вересня 2019 року суддівську винагороду;

2) оригінал документу про сплату судового збору за звернення до суду у розмірі 1984,80 грн.

3) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування поважності причин його пропуску та доказів поважності причин його пропуску.

4) заяву про залучення третьої особи до участі у справі, а також на чиїй стороні третю особу належить залучити до участі у справі.

Копія вказаної ухвали була надіслана на електрону адресу позивача та отримана ним 16.08.2022.

26.08.2022 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивачем додано уточнений адміністративний позов, в якому уточнено прохальну частину позовної заяви, та в якому просить суд:

1) визнати дії Голови Києво-Святошинського районного суду при прийнятті (видачі) пункту 2 наказу №1-К від 06.01.2022 протиправними;

2) зобов`язати Києво-Святошинський районний суд Київської області внести зміни до наказу №1-К від 06.01.2022, а саме змінити дату зарахування судді ОСОБА_1 до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області з 06.01.2022 на 19.09.2019.

В уточненій позовній заяві заявником не значиться третіх осіб, з огляду шо відсутні підстави для подання разом з позовною заявою клопотання/заяву про залучення третьої особи до участі у справі.

Крім того, позивачем надано суду пенсійне посвідчення серія НОМЕР_2 , з якого вбачається призначення позивачу пенсії по інвалідності 2 групи, з огляду на що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Також, до заяви на усунення недоліків позовної заяви надано заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, в якій заявник просить суд: визнати поважними причини пропуску строку на звернення до адміністративного позову, та прийняти дану позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач зазначив, що як випливає із тексту позовної заяви Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя ухвалено рішення від 25 травня 2018 року № 1536/1 дп/15-18, яким притягнуто суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади судді цього суду.

Вища рада правосуддя рішенням від 10 січня 2019 року № 60/0/15-19 залишила без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

07.02.2019 Вища рада правосуддя за результатами розгляду подання Першої Дисциплінарної палати ВРП прийняла рішення №374/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

На виконання вищезазначеного рішення Вищої ради правосуддя від 07.02.2019 № 374/0/15-19, в.о. голови Києво-Святошинського районного суду Київської області було видано наказ від 18.09.2019 року № 8-К «Про відрахування із штату суду судді ОСОБА_1 ».

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 11-84сап19, рішення Вищої ради правосуддя від 10 січня 2019 року № 60/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 травня 2018 року № 1536/1 дп/15-18 «Про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та залишення без розгляду дисциплінарної скарги і закриття дисциплінарної справи стосовно позивача скасовано.

Згідно з рішенням Верховного Суду 18 листопада 2021 року у справі №9901/99/19 визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 07.02.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України». Як зазначає позивач вказане судове рішення набрало законної сили 24.12.2021.

31.12.2021 позивачем до Києво-Святошинського районного суду Київської області була подана заява (за вх. № 58307), в якій ОСОБА_1 просив вважати таким, що втратив чинність наказ № 8-К від 10.09.2019, зарахувати його до штату Києво- Святошинського районного суду Київської області з 19.09.2019 та вирішити питання про нарахування та виплату суддівської винагороди за час вимушеного прогулу.

Наказом голови Києво-Святошинського районного суду Київської області №1-К від 06.01.2022 було визнано таким, що втратив чинність наказ № 8-К від 18.09.2019, та відповідно до п. 2 даного наказу, зараховано ОСОБА_1 до штату Києво- Святошинського районного суду Київської області з 06.01.2022 з посадовим окладом згідно штатного розпису.

У заяві про поновлення строку позивач зазначив, що у п. 3 спірного наказу було зазначено, що «... Питання щодо встановлення щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_2 не може бути вирішено до ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його звільнення з посади або скасування рішення Дисциплінарної палати...».

Як зазначив позивач, не погоджуючись із змістом даного наказу (п.п. 2; 3) та вважаючи його помилковим 03.02.2022 позивач звернувся до Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області з листом зареєстрованим за вх. № 4612, в якому посилаючись на вищезазначені рішення Великої Палати Верховного Суду та постанови Касаційного адміністративного суду від 18.11.2021, вказуючи на взаємозв`язок цих справ та юридичні факти, які були встановлені у рішеннях цих судів, а також судову практику в аналогічних правовідносинах просив внести зміни до наказу №1-К від 06.01.2022, зокрема до п. 2 яким змінити зарахування позивача до штату суду з 06.01.2022 на дату 19.09.2019, а також внести зміни до п. 3 наказу 1-К шляхом зазначення розміру суддівської винагороди, що складається з посадового окладу та щомісячних доплат за вислугу років, з урахуванням стажу роботи за час вимушеного прогулу.

Між тим, позивач зазначає, що як відомо 24.02.2022 відбулося повномасштабне вторгнення на територію України російської федерації, практично всі установи та організації зокрема на території Київської області де велися активні бойові дії, припинили свою роботу яку раніше провадили звичному режимі. Також додає, що позивач проживає на території Бучанського району (донедавна Києво-Святошинського району Київської області), в якому як відомо практично вся інфраструктура була знищена або пошкоджена.

Крім того, від 24.05.2022 Головою Києво-Святошинського районного суду Київської області було прийнято розпорядження № 5 згідно п. 7 якого з 24.02.2022 встановлено в суді гнучкий режим робочого часу та переведено працівників апарату суду на дистанційну форму роботи. Пунктом 8 рекомендовано працівникам апарату суду та суддям, які не можуть здійснювати свої повноваження, в тому числі дистанційно, подавати заяви про відпустку (в тому числі і за власний рахунок).

Відтак, як зазначає позивач, можливо саме з цих обставин позивачем не було отримано у визначені законом строки відповіді на вказаний лист, правовідносини по якому є предметом даного спору.

Натомість, 13.07.2022 позивач повторно звернувся до відповідача, з листом від 13.07.2022 та питаннями аналогічними заяві від 03.02.2022.

Однак, листом вих. № 02-03-212/2022 від 13.07.2022 за підписом голови Києво-Святошинського районного суду Київської області позивача повідомлено про те, що наказ № 1К від 06.01.2022 є правомірним, і у разі незгоди з останнім, позивач має право оскаржити його в судовому порядку.

Таким чином, між датою отримання позивачем відповіді від Києво-Святошинського районного суду Київської області 20.07.2022 до дати звернення із зазначеним позовом минуло 14 календарних днів, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку на звернення до адміністративного позову, та прийняти дану позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

Разом з тим, причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними, виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Так, варто звернути увагу на те, що наказ №1-К був виданий 06.01.2022, у зв`язку з чим, після його ознайомлення та, у разі не погодження зі змістом такого наказу, позивач мав право у місячний строк, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України, звернутися до суду з позовом про визнання його протиправними як в цілому, так і в окремих його частинах (пунктах).

Натомість до суду з даним позовом позивач звернувся лише 03.08.2022, тобто із значним пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України (пропуск складає більше 7 місяців).

Подальше листування з судом (головою суду) не змінює обрахунку строку звернення до суду.

Слід зауважити, що правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, не містять обов`язку досудового врегулювання спору, з огляду на що місячний строк звернення до суду з даним позовом обраховується не з дня отримання позивачем відповіді на повторне звернення позивача, а саме з дня коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав та інтересів, який у даному випадку слід обраховувати з дати прийняття наказу від 06.01.2022 №1-К, з яким, як вбачається з позову, позивач був ознайомлений одразу та яким позивача зараховано у штат Києво-Святошинського районного суду Київської області та який сплинув 06.02.2022, тобто до початку бойових дій та введення в Україні воєнного стану.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Слід зазначити, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.

При цьому, відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

При цьому, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.

Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Посилання позивача на те, що в Україні введено військовий стан, що на його думку є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду, є помилковим, оскільки із запровадженням та продовженням військового стану в Україні зміни в КАС України щодо продовження строків звернення до суду, на час введення військового стану, законодавцем не продовжувалися, а позивач, як вже зазначалося, не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали звернутися до суду у встановлений строк. Більш того, як вже зазначалося, місячний строк звернення до суду сплинув 06.02.2022, тобто до початку в України бойових дій та введення воєнного стану.

Слід додати, що 25.04.2022 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789, в якому м. Київ (місцезнаходження суду; відповідача), а також с. Гореничі (місце проживання позивача), як території, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій, відсутні.

Більш того, як вбачається з оголошення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.03.2022 на офіційному сайті суду, суд продовжує здійснення правосуддя з урахуванням особливого режиму роботи.

Суддя звертає увагу позивача на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, причини пропуску строку звернення до суду, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними, з огляду на що суддя приходить до висновку про повернення позовної заяви заявнику.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява також повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, визнати неповажними.

2. Відмовити позивачу у поновлені строку звернення до суду з даним позовом.

3. Позовну заяву повернути позивачу.

4. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Копія позовної заяви залишається в суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 111 «Перехідні положення»).

Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до приписів статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.А. Кармазін

Дата ухвалення рішення29.08.2022
Оприлюднено09.09.2022

Судовий реєстр по справі —640/12198/22

Ухвала від 17.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Мельничук Володимир Петрович

Ухвала від 17.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Мельничук Володимир Петрович

Ухвала від 20.09.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Мельничук Володимир Петрович

Ухвала від 29.08.2022

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кармазін О.А.

Ухвала від 09.08.2022

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кармазін О.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні