Постанова

від 06.09.2022 по справі 420/22761/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/22761/21Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є.,

суддів: Коваля М.П., Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Одеська енергетична компанія» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Одеська енергетична компанія» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2022р., залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022р., задоволено позов ТОВ «Перша Одеська енергетична компанія».

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 06.07.2021р. №2839312/42780327 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «Перша Одеська енергетична компанія» від 23.06.2021р. №11 днем її надходження.

08.07.2022р. ТОВ «Перша Одеська енергетична компанія» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст.382 КАС України, в якій просило встановити судовий контроль за виконанням рішення від 08.02.2022р. шляхом зобов`язання ДПС України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення по справі №420/22761/21 та прийняти за його результатами відповідне рішення.

В обґрунтування заяви зазначалось, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року у справі № 420/22761/21, яке набрало законної сили в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні не виконано, у зв`язку із чим наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 року, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Одеська енергетична компанія» про встановлення судового контролю задоволено, зобов`язано Державну податкову службу України подати до суду протягом 30 днів з дня отримання копії ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року у справі №420/22761/21.

Не погоджуючись з такою ухвалою, Державна податкова служба України надала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, заяву позивача залишити без задоволення.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність відомостей, які б вказували, що позивач у загальному порядку виконання судового рішення вжив всі можливі та необхідні заходи, але такі заходи не дали очікуваного результату. Апелянт також звертає увагу, що матеріали справи не містять належних доказів, які б вказували на умисне ухилення відповідача від виконання судового рішення. В умовах дії воєнного стану електронні сервіси Державної податкової служби України працюють з певними обмеженнями, зокрема, в частині реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунків коригування до них.

Позивачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, ухвала постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства, апелянтом не зазначено жодного вжитого заходу, які б свідчили про його наміри виконати судове рішення.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В свою чергу, згідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених як законодавством про виконавче провадження, так і Кодексом адміністративного судочинства України.

При цьому, чинне законодавство не встановлює залежності щодо звернення до суду із заявою в порядку ст.382 КАС України від того, чи здійснюється примусове виконання рішення суду органами ДВС чи ні.

Колегія суддів звертає увагу, що положення КАС України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч.1 ст.382 КАС України.

Тобто, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може як під час прийняття рішення, так і після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду викладеною від 20.06.2018р. у справі № 800/592/17.

Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Як вже зазначалося колегією суддів, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2022р., ДПС України зобов`язано зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «Перша Одеська енергетична компанія» від 23.06.2021р. №11 днем її надходження, набрало законної сили 21.04.2022р.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили, незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в такому рішенні.

Таким чином, починаючи з 21.04.2022р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2022р. є обов`язковим для учасників справи та підлягає безумовному виконанню ДПС України.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали вказане рішення суду залишається не виконаним, податкова накладна ТОВ «Перша Одеська енергетична компанія» від 23.06.2021р. №11 не зареєстрована в ЄРПН.

При цьому, судом не встановлено обставин, що свідчили б про наявність поважних причин, які перешкоджали виконанню рішення суду.

В поданій апеляційній скарзі ДПС України вказує на те, що нею вживаються заходи для виконання рішення суду у даній справі, проте, їй необхідно додатковий час для виконання судового рішення.

Однак, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій відповідачем не надано доказів поважності причин невиконання вказаного рішення суду чи вжиття ДПС України усіх належних заходів, спрямованих на виконання судового рішення.

Посилання апелянта на введення воєнного стану в Україні та встановлення простою у роботі ДПС України, як на причину невиконання рішення суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки встановлений Наказом Державної податкової служби України від 24 лютого 2022 року №243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах» простій стосувався: зупинення проведення документальних, фактичних та камеральних перевірок, що були розпочаті до 24 лютого 2022 року та не були завершеними, на період по останній день календарного місяця (включно) у якому завершиться дія воєнного стану, введеного Указом; перенесення проведення документальних, фактичних та камеральних перевірок, які мали розпочатися у період з 24 лютого 2022 року та не були розпочаті, на період по останній день календарного місяця (включно) у якому завершиться дія воєнного стану, введеного Указом; зупинення перебігу строків, встановлених ст.86 та ст.56 Податкового кодексу України, на період по останній календарний день місяця (включно), у якому завершиться дія воєнного стану, введеного Указом.

Більше того, наказом ДПС України від 14.04.2022р. № 184 «Про припинення простою в роботі деяких територіальних органів ДПС» припинено простій у роботі з 15.04.2022р. деяких територіальних органів ДПС, і з цього часу впродовж більше чотирьох місяців рішення суду від 09.02.2022р. також залишається не виконаним ДПС України.

Колегія суддів зазначає, що органи виконавчої влади дійсно можуть встановлювати певні процедури, які регулюють їх діяльність, проте такі процедури не можуть призводити до тривалого невиконання рішення суду, як у даному випадку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Враховуючи вищевикладене, а також тривале невиконання відповідачем судового рішення та відсутність вмотивованого пояснення контролюючого органу щодо причин затримки у період часу між датою набрання рішенням законної сили та датою винесення окружним адміністративним судом спірної ухвали, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено правомірну ухвалу про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що підставами для застосування зокрема заходів щодо контролю за виконанням рішення є сам факт невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 540/3413/20.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення скарги ДПС України та скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду про встановлення судового контролю відсутні, оскільки встановлені обставини доводять, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язана з невиконанням судового рішення у цій справі є протиправною.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про необхідність встановлення судового контролю у цій справі є правильним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 382 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: М.П. Коваль

Суддя: К.В. Кравченко