Постанова

від 05.09.2022 по справі 640/21899/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року Справа № 640/21899/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року у справі

за позовом Державної установи «Український інститут книги»

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Державна установа «Український інститут книги» (далі - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач) про:

- скасування рішення Головного управління ДФС у місті Києві № 0296701309 від 25.10.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску повністю;

- скасування штрафу в розмірі 65 980,52 грн, нарахованого за період з 06.04.2018 по 20.07.2018, а також пені в розмірі 6 929,50 грн (0,1 %) суми недоїмки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначив, що починаючи з жовтня 2017 року ним здійснюється своєчасне перерахування сум єдиного внеску з рахунку Інституту, відкритого в казначействі, на відповідні рахунки органів доходів і зборів, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, а тому, на його переконання, застосування штрафу та нарахування пені є безпідставним.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у місті Києві № 0296701309 від 25.10.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що Позивачем сплачувалась сума нарахованого ЄСВ при виплаті суми коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), допомоги по тимчасовій непрацездатності, виплати компенсації.

При цьому, суд зазначив, що така сплата відбувалась у розмірі, визначеному чинним законодавством.

Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та відмовити в задоволенні відповідних позовних вимог.

У своїй скарзі Апелянт викладає норми чинного законодавства, зазначає, що працівником ГУ ДПС в м. Києві, який вже припинив трудові відносини, не було надано інтегрованої картки платника податків за 2018 рік до суду першої інстанції, а тому долучає відповідні докази до матеріалів його скарги.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2022 та від 22.07.2022 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження з 06.09.2022.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

Апелянтом подано заяву про заміну Відповідача на правонаступника, яке задоволено ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 та замінено первісного Відповідача у справі ГУ ДФС у м. Києві на його правонаступника - ГУ ДПС у м. Києві.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державна установа «Український інститут книги» (код ЄДРПОУ 41137547) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві (правонаступник ГУ ДФС у м. Києві).

Позивач є платником єдиного внеску.

Відповідно до платіжного доручення № 39 від 12.04.2018 ДУ «Український інститут книги» сплачено 19 238,44 грн, де у призначенні платежу вказано «сплата ЄСВ на заробітну плату 22 % - 19 151,39 грн, інваліди 8,41 % - 87,04 грн за першу половину квітня 2018 року». Платіж проведено казначейством 13.04.2018.

Відповідно до платіжного доручення № 45 від 17.04.2018 Позивачем сплачено 477,91 грн - сума ЄСВ 22 % за квітень 2018 року при виплаті лікарняних. Платіж проведено казначейством 18.04.2018.

Згідно з платіжним дорученням № 55 від 25.04.2018 ДУ «Український інститут книги» сплачено суму ЄВС у розмірі 68 195,16 грн на заробітну плату 22% - 68 088,77 грн., інваліди 8,41 % - 106,39 грн за квітень 2018 року, що підтверджується призначенням платежу. Вказаний платіж проведено 26.04.2018.

Відповідно до платіжного доручення № 66 від 14.05.2018 Позивачем сплачено 20 693,68 грн сум ЄСВ на заробітну плату 22 % - 20 601,57 грн, інваліди 8,41% - 92,11 грн за першу половину травня 2018 року. Платіж проведено казначейством 15.05.2018, що підтверджується відповідним відбитком штемпелю.

З платіжного доручення № 74 від 23.05.2018 вбачається, що ДУ «Український інститут книги» сплачено 67 225,22 грн ЄСВ на заробітну плату 22% - 67 123,90 грн, інваліди 8,41 % - 101,32 грн за травень 2018 року. Платіж проведено казначейством 24.05.2018.

Згідно з платіжним дорученням № 81 від 04.06.2018 Позивачем сплачено 643,22 грн - сума ЄСВ на виплату компенсації при звільненні 22 % за 2018 рік. Платіж проведено казначейством 05.06.2018.

Відповідно до платіжного доручення № 95 від 12.06.2018 ДУ «Український інститут книги» сплатило 29 537,62 грн ЄСВ на заробітну плату 22 5 - 29 431,23 грн, інваліди - 8,41 % - 106,39 грн за першу половину червня 2018 року. Платіж проведено казначейством 13.06.2018.

Згідно з платіжним дорученням № 111 від 26.06.2018 Позивачем сплачено 79490,59 грн ЄСВ на заробітну плату 22 % - 76 853,55 грн, інваліди 8,41 % - 87,04 грн за червень 2018 року. Платіж проведено казначейством 26.06.2018.

Відповідно до платіжного доручення № 125 від 12.07.2018 ДУ «Український інститут книги» сплачено ЄСВ у розмірі 32 138,63 грн на заробітну плату 22 % 31876,74 грн, інваліди 8,41 % - 261,89 грн за першу половину липня 2018 року. Платіж проведено 13.07.2018.

Відповідно до платіжного доручення № 135 від 30.07.2018 Позивачем сплачено 94 875,90 грн ЄСВ на заробітну плату 22 % - 93 690,51 грн, лікарняні 22% - 1185,39 за липень 2018 року. Платіж проведено казначейством 31.07.2018.

25.10.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення № 0296701309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ДУ «Український інститут книги» застосовано штраф у розмірі 65 980,52 грн за період 06.04.2018 по 20.07.2018 та нараховано пеню в розмірі 6 929,50 грн (всього 72 910,02 грн).

Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, а свої права - порушеними, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469 (далі - Інструкція № 449).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина 1 статті 2 Закону № 2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску (частина 2 статті 2 Закону № 2464-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 2464-VI передбачено, що збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Своєчасність та повнота нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску є обов`язком платника єдиного внеску в контексті положень пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI.

Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (частина десята статті 9 Закону № 2464-VI).

Платниками ЄСВ є роботодавці - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб (абз. 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI).

У пункті 1 розділу IV Інструкції № 449 зазначено, що нарахування єдиного внеску:

1) єдиний внесок нараховується на суми, визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до Закону сплачуються із зазначених сум або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача;

2) єдиний внесок нараховується на суми, визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати;

3) єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, в тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Сплата єдиного внеску: сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь (пункт 2 розділу IV Інструкції № 449).

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органів доходів і зборів - день списання банком або органом Казначейства суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 3 розділу IV Інструкції № 449).

У підпунктах 6, 7 пункту 3 розділу IV Інструкції № 449 визначено, що нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок; платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, визначені підпунктом 6 цього пункту, або за результатами звірки стану розрахунків платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Частинами першою-четвертою статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Положеннями частини десятої статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Абзацом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Отже, на платників єдиного податку покладено обов`язок сплачувати ЄСВ у порядку та строки, визначенні чинним законодавством, зокрема під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) працівникам тощо.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивач у період з 06.04.2018 по 18.07.2018 у порядку та розмірах, визначених чинним на той час законодавством, сплачував ЄСВ при виплаті коштів на оплату праці (доходу, грошового забезпечення), допомоги по тимчасовій непрацездатності, виплаті компенсації.

Тож, підстави для застосування до нього штрафу або пені за несвоєчасну сплату ЄСВ відсутні.

Наданими Апелянтом витягами з інтегрованої картки платника податків, з огляду на наявні у справі докази, які зазначалися вище, не спростовується належне, повне та своєчасне виконання Позивачем покладених на нього зобов`язань зі сплати ЄСВ за спірний період.

Крім того, з приводу доказів, доданих Апелянтом до його скарги, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною четвертою статті 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Втім, доводи Апелянта про те, що його співробітник, з яким трудові відносини вже припинені, не подав відповідну інтегровану картку до суду першої інстанції, не є винятковим випадком в розумінні наведеної норми КАС України.

При цьому, апеляційний суд відзначає, що у відзиві на позовну заяву представник Відповідача посилався на інформацію у такій картці і відповідні доводи оцінювалися судом першої інстанції.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, судова колегія також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, згідно з частиною першою статті 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати, які були понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 06 вересня 2022 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Л.В. Губська

Є.І. Мєзєнцев