Постанова

від 29.08.2022 по справі 140/2503/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/2503/22 пров. № А/857/9527/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань Юрченко М.М.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року (головуючий суддя: Костюкевич С.Ф., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурніро» до Головного управління ДПС у Волинській області про стягнення пені,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фурніро», 22.02.2022 звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Державного бюджету України пеню в розмірі 307 815,15 грн, нарахованої на бюджетну заборгованість за період з 01.09.2020 по 21.02.2022 за порушення строків відшкодування податку на додану вартість по декларації за червень 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що несвоєчасна виплата відшкодування підприємству ПДВ по декларації за червень 2015 року надає позивачу право на отримання пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, яка за розрахунками позивача за період з 01.09.2020 по 21.02.2022 становить 307 815,15 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року позов задоволено. Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурніро» пеню на бюджетну заборгованість за період з 01.09.2020 по 21.02.2022 у сумі 307 815,15 грн за порушення строків відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління ДПС у Волинській області та оскаржило в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що ТзОВ «Фурніро» по декларації за червень 2015 року задекларовано до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1 197 967,00 грн. За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 25.01.2016 № 0000022200 на суму 1 197 967,00 грн, яке позивач оскаржив у судовому порядку. Волинський окружний адміністративний суд постановою від 13.10.2017, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017, позов задоволено повністю.

Вказує, що податковим органом виконане вищевказане судове рішення у повному обсязі, так як після набрання рішенням законної сили було внесено дані по декларації за червень 2015 року в сумі невідшкодованого ПДВ, а саме 1 194 898,00 грн до Тимчасового реєстру заяв про повернення відшкодування ПДВ. Також, звертає увагу суду на те, що на даний час триває процедура судового оскарження у Верховному Суді постанови Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 у справі № 803/121/16, а тому позивач передчасно звернувся до суду з вимогою про стягнення пені за порушення строків відшкодування ПДВ. Окрім того зауважує, що під час розрахунку кількості днів прострочення відшкодування ПДВ слід враховувати саме операційні «робочі» дні, а тому дата, з якої позивач відраховує момент виникнення пені не відповідає приписам чинного законодавства.

Позивач 18.08.2022 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач, 30.08.2022 подав клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки ухвалою Верховного Суду від 05.02.2018 відкрито касаційне провадження по справі № 803/121/16 щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2016 № 0000022200, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ у розмірі 1 197 967,00 грн.

Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні цього клопотання, оскільки статтею 236 КАС України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі. Разом з тим, під час розгляду клопотання відповідача, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав, визначених статтею 236 КАС України, для зупинення провадження у цій справі.

Представник Головного управління ДПС у Волинській області Кузьмич Ю.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь у судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2015 ТзОВ «Фурніро» подано до Ківерцівської ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1 197 967,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Ківерцівської ОДПІ від 25.01.2016 № 0000022200 позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ у розмірі 1 197 967,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 у справі № 803/121/16, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017, визнано протиправним та скасовано вищевказане податкове повідомлення-рішення, визнано протиправною бездіяльність Рожищенського відділення Ківерцівської ОДПІ щодо неподання висновку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням суми у розмірі 1 197 967,00 грн, що підлягає відшкодуванню із бюджету на користь ТзОВ «Фурніро»; зобов`язано Луцьку ОДПІ внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ТзОВ «Фурніро» суми ПДВ за червень 2015 року у розмірі 1 197 967,00 грн. Постанова суду набрала законної сили 19.12.2017.

Сума бюджетного відшкодування за період з 01.09.2020 по 21.02.2022 позивачу не повернута, що обумовило звернення до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні, вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сума бюджетного відшкодування з ПДВ залишається невідшкодованою позивачу у визначені ПК України строки, а тому він має право на подальше нарахування пені в порядку, визначеному п. 200.23 ст. 200 ПК України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.8 ст. 200 ПК України передбачено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Згідно п. 200.10 ст. 200 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу (п. 200.11 ст. 200 ПК України).

Згідно із п. п. «ґ» п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України, передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно п. 200.13 ст. 200 ПК України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Згідно п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що передбачене у законі право платника податку на додану вартість отримати підтверджене контролюючим органом, унаслідок перевірки бюджетне, відшкодування на поточний банківський рахунок в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку контролюючого органу, є безумовним. Закон визнає заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ не відшкодовані платнику протягом передбаченого законом строку суми ПДВ і передбачає нарахування на таку заборгованість пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2015 року становить 1 197 967 грн. Обов`язок щодо бюджетного відшкодування заборгованості з ПДВ у контролюючого органу виник 20.12.2017, тобто на наступний робочий день після набрання законної сили постанови Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 у справі № 803/121/16, залишене без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 № 0000022200 щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 197 967,00 грн.

З огляду на те, що позивачем заявлено бюджетне відшкодування у відповідності до вимог законодавства і ця сума узгоджена згідно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 у справі № 803/121/17, однак не відшкодована з незалежних від платника податків причин, позивач набув право вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування, у відповідності до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 803/655/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 (провадження № 11-778апп18).

Отже, оскільки позивачу не відшкодовано бюджетне відшкодування з ПДВ, а тому останній має право на нарахування та стягнення пені.

Крім цього, норма п. 200.23 ст. 200 ПК України, встановлює обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в ст. 200 ПК України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. Обов`язок нарахування пені лежить на контролюючому органу, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання таким органом після закінчення перевірки до органу ДКС України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або подання такого висновку із порушенням строків, встановлених ст. 200 ПК України, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ у визначений строк, є підставою для виникнення у платника податку, права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 2а-6029/12/2670.

Щодо покликання відповідача в апеляційній скарзі, що на даний час триває процедура судового оскарження у справі № 803/121/16, зокрема ухвалою Верховного Суду від 05.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Луцької ОДПІ на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 року у справі № 803/121/16 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017, а тому вимоги позивача про стягнення пені за порушення строків відшкодування ПДВ є передчасним, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними.

Оскільки, як зазначено вище, відповідно до п. 200.12 ст. 200 ПК України сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. Разом з тим, у розглядуваних спірних правовідносинах рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 у справі № 803/121/16, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 № 0000022200 щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 197 967,00 грн, набрало законної сили 19.12.2017, згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду.

Крім цього, ухвалою Верховного Суду від 05.02.2018 у справі № 803/121/16, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 у справі № 803/121/16.

Щодо покликання відповідача в апеляційній скарзі, що при розрахунку пені необхідно враховувати лише операційні (робочі) дні прострочення, а не календарні дні, то суд апеляційної інстанції вважає, що такі не заслуговують на увагу. Оскільки, п. 200.23 ст. 200 ПК України не передбачено, що при розрахунку пені за порушення строків відшкодування податку на додану вартість необхідно враховувати операційні (робочі) дні прострочення.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача необхідно задовольнити позов, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені, в розмірі 307 815,15 грн за порушення строків відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі № 140/2503/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 07.09.2022.