Постанова

від 06.09.2022 по справі 640/1290/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 640/1290/20

адміністративне провадження № К/9901/24432/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року (прийняте судом у складі: головуючого судді Маруліної Л.О., суддів: Добрівської Н.А., Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року (ухвалену судом у складі: голосуючого судді Беспалова О.О., суддів: Парінова А.Б., Ключковича В.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особи: Міністерство соціальної політики України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив суд визнати пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1155 "Про умови оплати праці прокурорів" протиправним та нечинним.

Позов обґрунтовував тим, що позивач є пенсіонером органів прокуратури, а тому, оскаржуваний пункт постанови Уряду безпосередньо є протиправним та дискримінаційним, впливає на права та інтереси ОСОБА_1 на перерахунок пенсії, оскільки суперечить чинним положенням Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», якими передбачено право пенсіонерів на перерахунок пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах та установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Як зазначав позивач, оскаржуваний пункт постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» (далі - постанова № 1155), яким установлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру», суперечить рішенню Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019, яким встановлено, що застосуванню підлягає частина двадцята статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» в первинній редакції.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 18 січня 2021 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та нечинним пункт 7 постанови № 1155.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 травня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що станом на 11.12.2019, день винесення постанови №1155 "Про умови оплати праці прокурорів", відповідач був уповноваженим на винесення постанови для регулювання питання оплати праці прокурорів. При цьому, визнання частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 "Про прокуратуру" неконституційною, рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 мало місце після винесення спірної постанови, а тому не обмежує права відповідача у винесенні відповідної постанови про регулювання питань оплати праці до його постановлення.

До того ж суди зазначили, що висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту акта законодавства передує прийняттю такого акта Урядом, та є обов`язковим етапом процедури підготовки проекту цього акта, встановленої Регламентом.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову №1155 Кабінетом Міністрів України прийнято 11.12.2019, в той час, як висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" за підписом Міністра юстиції України датовано 11.01.2020 року, тобто, після спливу 1 місяця з дня прийняття постанови.

Крім того, Доповідна записка про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів", з візуванням Міністра соціальної політики України Юлії Соколовської, у пункті 3 містить посилання на висновок Мін`юсту від 11.01.2020, із зауваженнями щодо відповідності законодавства принципу недискримінації (антидискримінаційна експертиза), хоча містить посилання, що таку ніби то підписано у 2019 році.

Отже, зазначене свідчить про недотримання відповідачем порядку прийняття оскаржуваної постанови.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 липня 2021 року КМУ звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

У скарзі, зокрема, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судами не було застосовано положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру», дано невірне тлумачення норм статей 150, 152 Конституції України, порушено норми статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у частині твердження про порушення способу прийняття суб`єктом владних повноважень (КМУ) владно-управлінського рішення (оскаржуваної постанови).

Посилається на те, що навіть у разі якщо за висновком Міністерства юстиції України проект акта КМУ не відповідає Конституції України та законам України, актам Президента України (що не стосується спірних правовідносин), рішення щодо такого акта приймається на засіданні Уряду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 липня 2021 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Губська О.А., судді: Жук А.В., Калашнікова О.В.

Верховний Суд ухвалою від 19 липня 2021 року задовольнив заяви суддів Губської О.А., Жука А.В., Калашнікової О.В. про самовідвід та відвів цих суддів від участі у розгляді касаційної скарги Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови.

На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.07.2021 № 1333/0/78-21 здійснено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги та визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 21 липня 2021 року відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1155 "Про умови оплати праці прокурорів", пунктом 7 якої установлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру".

Вважаючи положення пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1155 "Про умови оплати праці прокурорів" протиправним, позивач - пенсіонер органів прокуратури, звернувся до суду за захистом своїх прав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII).

У первісній редакції від 14.10.2014, частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VII було визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", зокрема, підпунктом 2 пункту 42 викладено частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VII у такій редакції: " Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 5 "Прикінцеві положення" Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (в редакції, на момент прийняття цього Закону) встановлено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, у тому числі Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, з 01.06.2015 скасовано норми щодо особливостей пенсійного забезпечення певних категорій осіб, у тому числі й тих, яким призначено пенсію відповідно до Закону № 1697-VII, а також щодо їх перерахунку.

Абзацом 1 пункту 13 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

11.10.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", відповідно до пункту 27 якого, Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено, зокрема, пунктом 4-7 наступного змісту: "

Особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.".

Відтак, для перерахунку пенсії визначеної, зокрема, Законом №1697-VII, категорії осіб, підлягав застосуванню пункт 4-7 Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", відповідно до змісту якого, особа, яку переведено на пенсію за нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у будь-який час може звернутися до органів Пенсійного фонду України із заявою про переведення її на пенсію за нормами Закону №1697-VII з установленням розміру пенсійної виплати, отримуваної до переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.

Якщо пенсію призначено відповідно до Закону №1697-VII, її виплата продовжується до переведення на пенсію на інших підставах за бажанням особи або поновлюється за бажанням особи у розмірі, який встановлено до переведення.

Пунктом 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" установлено, що норми статті 86 Закону України "Про прокуратуру" щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

19.09.2019 прийнято Закон України №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113 у відповідній редакції).

Підпунктом 3 пункту 20 розділу І Закону №113 у статті 8 (Закону України "Про прокуратуру") у назві слова "Генеральна прокуратура України" замінено словами "Офіс Генерального прокурора".

Пунктом 3 розділу ІІ Закону №113 встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Відтак, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, станом на 11.12.2019 - день винесення постанови №1155 "Про умови оплати праці прокурорів", відповідач був уповноваженим на винесення постанови щодо регулювання питання оплати праці прокурорів.

При цьому, як правильно зазначили суди, визнання частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 року "Про прокуратуру" неконституційною, рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 мало місце після винесення спірної постанови, а тому не обмежує права відповідача у винесенні відповідної постанови про регулювання питань оплати праці до його постановлення.

Що ж стосується питання дотримання Кабінетом Міністрів України процедури прийняття оскаржуваної постанови, колегія суддів Верховного Суду також погоджується із висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах, зокрема, регламентовано Конституцією України, Законом України від 27.02.2014 №794-VII "Про Кабінет Міністрів України" (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 794-VII), Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до статті 3 Закону №794-VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

Згідно з положеннями статті 4 цього Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно із статтею 51 Закону України від 11.09.2003 №1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.

Після підписання акта Кабінету Міністрів України внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі виправлення орфографічних і стилістичних помилок, здійснюється в порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень встановлює Регламент Кабінету Міністрів України (далі - Регламент), який визначає інші процедурні питання його діяльності.

Відповідно до пункту 1 § 29 глави 1 розділу 4 Регламенту акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов.

Проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту (пункт 1 § 32 глави 2 розділу 4 Регламенту).

Згідно з пунктом 2 § 33 глави 2 розділу 4 цього Регламенту розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розробником проекту постанови "Про умови оплати праці прокурорів", поданого до Кабінету Міністрів України, є Міністерство соціальної політики України.

Відповідно до пункту 2 § 32 глави 2 розділу 4 Регламенту розроблення проекту акта починається невідкладно після отримання відповідного завдання та триває виходячи з необхідності врахування у загальному часі підготовки проекту акта вимог, встановлених цим Регламентом щодо часу, достатнього для погодження проекту акта заінтересованими органами, та часу, достатнього для проведення Мін`юстом правової експертизи.

Згідно з пунктом 1 § 44 глави 4 розділу 4 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, про затвердження фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектора економіки, а також проектів актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств) розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями), а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

Параграфом 45 глави 4 розділу 4 Регламенту встановлено, що Мін`юст під час проведення правової експертизи перевіряє проект акта Кабінету Міністрів на відповідність Конституції України, актам законодавства та чинним міжнародним договорам України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини, зокрема положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, принципу недискримінації (антидискримінаційна експертиза).

Мін`юст під час проведення правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів про схвалення (затвердження) проекту рішення (рекомендації) Ради асоціації між Україною та Європейським Союзом, Комітету асоціації між Україною та Європейським Союзом, у тому числі Комітету асоціації у торговельному складі, і їх підкомітетів визначає внутрішньодержавну процедуру, необхідну для набрання чинності таким рішенням (рекомендацією).

З метою виявлення у проекті акта Кабінету Міністрів норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, надання рекомендацій стосовно їх усунення Мін`юст проводить антикорупційну експертизу.

Відповідно до § 46 глави 4 розділу 4 Регламенту за результатами правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Мін`юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід`ємною частиною якого є висновок за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також висновок за результатами антидискримінаційної експертизи. У висновку Мін`юсту обов`язково зазначаються правові підстави прийняття акта з посиланням на норми законодавчих актів, згідно з якими предмет правового регулювання проекту акта належить до повноважень Кабінету Міністрів. Висновок підписує Міністр, а у разі його відсутності - перший заступник Міністра.

Мін`юст надсилає висновок розробникові у строк, що становить не більш як 10 робочих днів, а у випадках, передбачених абзацом третім § 38 цього Регламенту, - в одноденний строк.

Згідно з пунктом 1 § 49 глави 5 розділу 4 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів разом з додатками до нього, підготовлений з дотриманням вимог цього Регламенту, візується керівником органу, який є головним розробником, або особою, що його заміщує, та вноситься до Кабінету Міністрів разом із супровідним листом (додаток 3).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 § 50 глави 5 розділу 4 Регламенту до проекту акта Кабінету Міністрів додаються: висновок Мін`юсту (крім випадків, коли вноситься проект розпорядження Кабінету Міністрів з кадрових питань, щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, про затвердження фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектора економіки, а також проекти актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств).

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту акта законодавства передує прийняттю такого акта Урядом, та є обов`язковим етапом процедури підготовки проекту цього акта, встановленої Регламентом.

Як встановили суди, постанову №1155 Кабінетом Міністрів України прийнято 11.12.2019, в той час, як висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" за підписом Міністра юстиції України датовано 11.01.2020, тобто, після спливу 1 місяця з дня прийняття постанови.

Крім того, як вірно зазначили суди, Доповідна записка про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів", з візуванням Міністра соціальної політики України Юлії Соколовської, у пункті 3 містить посилання на висновок Мін`юсту від 11.01.2020, із зауваженнями щодо відповідності законодавства принципу недискримінації (антидискримінаційна експертиза), хоча містить посилання, що таку ніби то підписано у 2019 році.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, відповідачем вказані обставини не заперечуються, однак вказується, що такий висновок є не суттєвим, оскільки в будь-якому випадку остаточне рішення приймається саме Кабінетом Міністрів України, незалежно від змісту такого висновку Міністерства юстиції України.

Аналогічні доводи викладені відповідачем і у касаційній скарзі, проте такі доводи, не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій та свідчать про недотримання відповідачем порядку прийняття оскаржуваної постанови.

Додатково судами слушно зазначено, що чек-лист 1 "Оцінка відповідності проєкту акта законодавства Конституції та законам України, іншим актам законодавства" до зазначеного висновку, містить підсумкову оцінку постанови в цій частині - відповідно.

Разом із тим, у пункті 6 Критеріїв оцінки Міністерством юстиції України висловлено застереження щодо пункту 7 постанови в редакції "Зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру"".

Поряд із цим, у висновку Мін`юстом зазначено, що, враховуючи конституційні засади регулювання соціального захисту, положення статті 86 Закону №1697 та рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, прийняття Урядом акта у запропонованій редакції може призвести до неоднозначного застосування положень законодавства та унеможливити реалізацію пенсіонерами органів прокуратури права на перерахунок пенсії, що в свою чергу, призведе до збільшення кількості звернень до суду з метою відновлення порушеного права на перерахунок їм пенсії; в свою чергу, створення ситуації, яка потенційно спровокує прийняття нових рішень судів щодо невиплати належних за спеціальними законами коштів, може мати наслідком констатацію невиконання Україною рішень Європейського Суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур.

Відповідно до наказу Генерального прокурора від 27.12.2019 № 358 "Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора", юридичну особу "Генеральна прокуратура України" перейменовано в "Офіс Генерального прокурора" без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Днем початку роботи Офісу Генерального прокурора згідно з наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 № 351 визначено 02.01.2020.

Отже, положення оскаржуваної постанови у цій справі розповсюджуються й на прокурорів, звільнених до дня початку реформування органів прокуратури на виконання Закону №113.

Однак, як зазначили суди, такі доводи Міністерства юстиції України при прийняті оскаржуваної постанови відповідачем не враховано та/або не відхилено, оскільки такий висновок отримано вже після затвердження спірної постанови.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином проаналізували норми права, які регулюють спірні правовідносини, надали правильну оцінку обставинам справи та дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскаржуваний нормативно-правовий акт прийнято відповідачем з порушенням установлено порядку.

Доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки судів.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду апеляційної інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко